Складні справи. чи ні? ' Текст відповідного конституційного положення можна тлумачити на користь І тієї, й іншої позиції

чи ні? ' Текст відповідного конституційного положення можна тлумачити на користь І тієї, й іншої позиції. Тим ча­сом Геркулесові необхідно прийняти рішення, чи має дити­на, що стоїть перед ним, право на поїздку в шкільному автобусі.

Він може почати з того, що запитає, чому конституція взагалі має силу творити й анулювати права. Якщо громадя­ни мають базове право на спасіння душі через посередницт­во утвердженої церкви, у що багато хто вірить, тоді це має бути важливе право. Чому ж та обставина, що кілька сто­літь тому група чоловіків проголосувала проти нього, має перешкоджати визнанню цього базового права також як і юридичного? Геркулесова відповідь матиме приблизно таку форму. Конституція визначає загальну політичну схему, до­статньо справедливу, щоб її вважали утвердженою заради справедливості. Громадяни користуються перевагою життя в суспільстві, інституції якого організовані й керовані від­повідно до цієї схеми, та вони повинні брати на себе й пев­ний тягар, принаймні доти, доки не буде введено в дію нову схему — чи шляхом прийняття особливої поправки до конс­титуції, чи в результаті революції. Але тоді Геркулес му­сить запитати, яку ж саме схему принципів було утвердже­но. Іншими словами, він повинен вибудувати конституційну теорію; оскільки він — Геркулес, ми можемо вважати, що він здатен розробити повну політичну теорію, яка обгрунточ вує конституцію в цілому. Звичайно, це повинна бути схе­ма, що відповідатиме конкретним правилам даної констатує ції. Вона не може містити могутнє базове право на утвер-~ джену церкву. Проте більш ніж одна деталізована теорія може досить точно відповідати конкретному положенню про релігію. Наприклад, одна теорія може передбачати, що урядові не варто запроваджувати жодне законодавство, що може призвести до значної соціальної напруженості чи за­ворушень; а оскільки утвердження церкви матиме саме та­кий ефект, значить, не слід вводити в дію законодавство про утвердження церкви. Інша теорія передбачатиме базове право на релігійну свободу і тому декларуватиме, що утвер­джувати церкву неправильно, та не тому, що це призведе до соціальних потрясінь, а тому, що це буде порушенням дано­го базового права. В такому разі Геркулесові доведеться звернутись до решти конституційних правил та усталених

Див. "Everson v. Board of Educ", 330 U. S., crop. 1, 1947.

практик, що їм відповідають, щоб визначити, яка з цих тео­рій в цілому точніше відповідає конституційній схемі.

Проте та теорія, що за результатом цього тесту виявиться кращою за іншу, все ж буде не досить конкретною для вирі­шення деяких питань. Припустімо, Геркулес вирішив, що положення про неутвердження релігії виправдане правом на релігійну свободу, а не метою підтримання соціального по­рядку. Залишається уточнити, що таке релігійна свобода. Чи право особи на релігійну свободу включає в себе й право на те, щоб сплачувані нею суми податків не йшли на будь-яку справу, що допомагає якійсь релігії вижити? Або хоча б право на те, щоб сплачувані суми податків не використову­вались на користь однієї релігії за рахунок іншої? Якщо правильне перше, тоді закон про безкоштовне перевезення є порушенням даного права, а якщо друге — тоді ні. Інститу-ційна структура правил і практики може виявитись недо­статньо деталізованою для того, щоб відхилити якусь із цих двох концепцій релігійної свободи чи визнати одну з них незаперечно кращим виправданням зазначеної структури. Тому в певний момент своєї кар'єри Геркулесові доведеться розглянути питання, що стоїть перед ним, не просто як та­ке, в якому йдеться про відповідність між теорією та прави­лами інституції, а як таке, що водночас належить і до сфери політичної філософії. Він повинен вирішити, яка концепція є більш задовільною розробкою загальної ідеї релігійної свободи. Він повинен розв'язати це питання, тому що інак­ше не зможе просунути розпочатий ним проект досить да­леко. Він не зможе дати достатньо детальну відповідь на питання, яку політичну схему затверджено конституцією. Отже, даний проект спонукає Геркулеса до процесу роз­мірковування, що дуже схожий на процес роздумів свідомо­го шахового рефері. Він повинен розробити теорію консти­туції в формі комплексного набору принципів і політик, що виправдовує обрану схему врядування, так само як рефері спонукається до розробки теорії про характер шахової гри. Він має розробити таку теорію, поперемінно посилаючись то на політичну філософію, то на інституційні подробиці. Він має генерувати можливі теорії, що обґрунтовуватимуть різні аспекти схеми, і перевірити, чи справджуються вони у випадку ширшої інституції. Коли визначальну здатність да­ного тесту буде вичерпано, він повинен буде розробити оспорювані поняття, вживані в тій теорії, що матиме успіх.

11—3215

162 Роншід ДворкІн. СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА

2. Законодавчі акти. Законодавчим актом в юрисдикції Геркулеса передбачено, що свідоме перевезення з одного штату в інший «будь-якої особи, котра внаслідок цього була б незаконно захоплена, утримана, зваблена, заманена в пастку, викрадена, насильно вивезена чи переміщена у будь-який спосіб», є федеральним злочином. Геркулеса про­сять вирішити, чи цей законодавчий акт робить федерально­го злочинця з чоловіка, котрий переконав молоду дівчину в тому, що її релігійний обов'язок — утекти з ним на пору­шення судового розпорядження, щоб здійснити те, що він називає небесним одруженням '. Законодавчий акт було прийнято після знаменитої справи про викрадення, щоб да­ти можливість федеральним властям приєднатись до пере­слідування викрадачів. Та вжиті в ньому фрази допускають доволі широке тлумачення, що уможливлює його застосу­вання в даному випадку, і в законодавчому архіві та супро­відних доповідях комітету немає нічого, що вказувало б на протилежне.

Отже, чи застосовний цей акт у даному випадку? Особисто Геркулес може з презирством ставитись до небесного одру­ження, ненавидіти розбещування неповнолітніх чи бути в за­хваті від дітей, що слухаються батьків. І все ж жених має право на свободу, якщо законодавчий акт при правильному тлумаченні не позбавляє його цього права; уявлення, що судді мають право заднім числом робити поведінку кримінальною, несумісне з будь-якою правдоподібною теорією конститу­ції. Отже, чи позбавлений він згаданим законодавчим актом свого права? Геркулес повинен почати з питання, чому зако­нодавчий акт взагалі має силу змінювати юридичні права. Відповідь він знайде в своїй конституційній теорії: вона, на­приклад, може передбачати, що демократично обраний зако­нодавчий орган є саме тим органом, що має приймати колек­тивні рішення щодо поведінки, яка визнаватиметься криміналь­ною. Проте та ж сама конституційна теорія накладатиме на законодавчий орган певні обов'язки; вона накладатиме не лише обмеження, що відбиватимуть права особи, а й пев­ний загальний обов'язок сприяти досягненню колективних цілей в ім'я суспільного блага. Дана обставина підкаже Гер­кулесові тест, що допоможе йому у вирішенні цієї складної справи. Він може запитати, яка інтерпретація задовільніше пов'язує слова, вжиті законодавчим органом, із його кон-

Див. "Chatwin v. United States", 326 U. S., 1946, crop. 455.