Додатки

[1] Перелік перших ста спорів між членами ВТО за станом на середину 1997 року був опублікований у журналі Focus (серпень 1997 року, № 21).

[2] Окрім судів загальної юрисдикції в Україні діяла система арбітражних судів, в складі обласних арбітражних судів і Вищого арбітражного суду, які здійснювали правосуддя в господарських відносинах, вирішували всі господарські спори, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Реформувавшись, на підставі закону України “Про арбітражні суди” від 4 червня 1991 р., із державних арбітражів в арбітражні суди, останні продовжували діяти в режимі арбітрування і на засадах, далеких від судового органу. Тому і виникла необхідність не тільки, да і не стільки перейменування, скільки реформування державних арбітражних судів. Не рятує положення (у сенсі відокремлення одного поняття від аналогічних понять) терміни “міжнародний” і “комерційний”. Щодо першого, то він лише пов’язує компетенцію цього органу з міжнародними справами. Зокрема, з міжнародною торгівлею. “Цей Закон, - говориться у преамбулі Закона про міжнародний комерційний арбітраж, - виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі”. Але ж і судам загальної юрисдикції також підсудні такого роду спори, що виникають з правовідносин, “обтяжених” так званим “іноземним елементом”.

[3] Засади суспільного господарського порядку розкриваються у підрозділі 3.1.

[4] Архів Мінюста України за 2004 р.

[5] Такий висновок можна зробити з аналізу статті 228 ЦКУ “Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок”: “1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.”

[6] Принцип „компетенції компетенції” третейського суду у свою чергу випливає з принципу факультативної юрисдикції. За цим принципом в Суд звертаються на підставі угоди на відміну від звернень до суду загальної юрисдикції. В останній одна з сторін договору може звернутися в односторонньому порядку, а контрагент буде викликаний примусово.

[7] Арбітражний Регламент МТП, ст..3.

[8] Архів МКАС за 2004 р.

[9] Цитується за роботою Корабельникова Б.Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей. - Журнал российского права. – 2001. - № 8. - С. 16.

[10] Архів МКАС при ТПП України за 2004 р.

[11] У Резолюції 31/98, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН 15 грудня 1976 р. відзначається, що визнаючи цінність арбітражу як методу регулювання спорів, що виникають з міжнародних торгових угод, та доцільність розробки регламенту для спеціального арбітражу, який був би прийнятний для країн з різними правовими, соціальними та економічними системами, з метою гармонізації міжнародних економічних відносин Генеральна Асамблея рекомендує використовувати Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (далі в тексті роботи - Регламент) при регулювання таких спорів, шляхом посилань на Регламент в комерційних контрактах.

[12] У конвенції “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів”, яка була прийнята у Відні на конференції ООН, що проходила з 10 березня по 11 квітня 1980 р., звичаям присвячена ст. 9 наступного змісту: Сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовилися, та практикою, яку вони встановили у своїх взаємних стосунках; 2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їхнього договору або його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати і який у міжнародній торгівлі широко відомий та якого постійно додержуються сторони в договорах даного типу у відповідній галузі торгівлі.

[13] У ст.7 Європейської конвенції про зовнішньоторговий арбітраж, передбачається, що поряд із правом, яке застосовується, арбітри будуть керуватися положенням контракту та торговими звичаями. Аналогічні положення є також в інших документах з арбітражу.