Злочини проти виборчих прав громадян

Конституція України (ст. 38) проголошує право громадян Ук­раїни брати участь в управлінні державними справами, у все­українському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування.

Порушення даного конституційного принципу спричиняє злочин проти виборчих прав громадян.

Перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157).

152 Глава 19.

Об'єктом злочину є виборчі права громадян, які полягають у праві обирати та бути обраними.

З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспі­льно небезпечним діянням у формах: а) перешкоджання віль­ному здійсненню громадянином права обирати і бути обра­ним; б) перешкоджання веденню передвиборної агітації.

До способів перешкоджання відносяться насильство (засто­сування фізичної сили у вигляді нанесення ударів, побоїв то­що), обман (введення особу в оману з приводу реалізації вибо­рчих прав, термінів проведення виборів тощо), погрози (поля­гають у психічному впливі на потерпілого через залякування щодо вчинення дій стосовно загрози життю та здоров'ю осо­би), підкуп (надання або обіцяння надання певних матеріаль­них цінностей), інше (розуміються способи не вказані вище).

Суб'єкт злочину — фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16 років (ч. 1 ст. 157); за ч. 2 ст. 157 — член виборчої комісії чи інша службова особа.

Суб'єктивна сторона — характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 157) виступають вказані вище дії:

— вчинені за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28);

— членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з ви­
користанням влади або службового становища.

Членом виборчої комісії є особа, яка включена до складу ді­льничної, територіальної, окружної чи Центральної виборчої комісії.

Поняття службової особи міститься у примітці до ст. 364 КК.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 157 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років; ч. 2 ст. 157 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. З ст. 157 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Неправомірне використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158).

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок голосу­вання і підрахунку голосів.

Предметом злочину є виборчі документи (протоколи, вибо­рчі бюлетені тощо).

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав... 153

Об'єктивна сторона може проявлятися у наступних фор­мах: а) видача членом виборчої комісії виборчого бюлетеня особі, яка не внесена до списку виборців; б) видача виборцю виборчих бюлетенів (виборчого бюлетеня) замість інших ви­борців; в) підлог виборчого документа; г) завідомо неправиль­ний підрахунок голосів.

Суб'єкт злочину спеціальний, тобто член виборчої комісії (ч. 1), або інша службова особа; за ч. 2 ст. 158 суб'єкт загаль­ний — фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину випо­внилося 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі пря­мого умислу.

Кваліфікованим видом злочину (ч. 2 ст. 158) є вчинення його членом виборчої комісії або іншою службовою особою. Зміст даних понять аналогічний змісту даних понять у ст. 157.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 158 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 158 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. З ст. 158 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

§ 3. Злочини проти трудових прав громадян

Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170).

Об'єктом злочину є право громадян на свободу об'єднання у професійні спілки, політичні партії, громадські організації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"¹ професійна спілка — це доб­ровільна неприбуткова організація, що об'єднує громадян, по­в'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудо­вої) діяльності (навчання).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про політичні партії в Україні"² політична партія — це зареєстроване згідно з зако­ном добровільне об'єднання громадян-прихильників певної за­гальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяти формуванню і вираженню політичної

¹ ВВР — 1999 - № 45 — С 397

² ВВР — 2001 - № 23 — С 118

154 Глава 19.

волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних за­ходах.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" від 18.06.1992 р. громадська організація — це об'єднання гро­мадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спор­тивних та інших спільних інтересів.

З об'єктивної сторони злочин полягає у дії або бездіяльно­сті, що перешкоджає законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій. Перешкоджання може виражатися у встановленні обмежень, неправомірному втручанні в законну діяльність, погрозах, насильстві або іншо­му протиправному впливі на членів даних об'єднань громадян.

Суб'єктом злочину може виступати фізична, осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона — характеризується виною у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: виправні роботи на строк до двох ро­ків або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

Перешкоджання законній професійній діяльності журна­лістів (ст. 171).

Безпосереднім об'єктом даного злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують здійснення законної професійної діяль­ності журналістів.

Конституцією України (ст. 34) гарантується право на свобо­ду думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань, а також право на вільне збирання, зберігання, ви­користання і поширення інформації.

Потерпілим від даного злочину є журналіст. Відповідно до абз. 12 ст. 1 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.09.1997 р.¹ журналістом є творчий працівник, який профе­сійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інфо­рмації для засобів масової інформації, виконує редакційно-по­садові службові обов'язки у засобах масової інформації.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням дій, які можуть виражатися у: а) перешкоджанні законній дія-

¹ ВВР — 1997 - № 50 — С 302

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав...

льності журналістів; б) переслідуванні журналіста за виконан­ня професійних обов'язків.

Перешкоджання передбачає створення перепон, обмежень, заборон, щодо здійснення журналістами їх законних повнова­жень.

Під переслідуванням потрібно розуміти вплив на законні права та інтереси журналіста або його близьких осіб здійсню­ваний у фізичній чи психічній формі (звільнення з роботи, по­грози, знищення майна тощо).

Суб'єкт даного злочину — загальний (ч. 1 ст. 171), а також може бути і спеціальний (ч. 2 ст. 171) — службова особа (по­няття службової особи міститься у примітці до ст. 364).

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 171 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 171 — штраф до двохсот неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'я­ти років, або позбавлення права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172).

Безпосереднім об'єктом злочину є охоронювані криміналь­ним законом суспільні відносини з приводу забезпечення пра­ва особи на працю, відпочинок, оплату праці.

Диспозиція даної кримінально-правової норми є бланкет-ною, тобто для з'ясування її змісту нам необхідно звертатися до положень Кодексу законів про працю України.

Об'єктивна сторона злочину характеризується діяннями, що полягають у: а) незаконному звільненні працівника з робо­ти; б) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушен­ням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози тако­го порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідально­сті, ненадання відпустки тощо).

156 Глава 19.

Суб'єкт злочину спеціальний — службова особа, яка наді­лена повноваженнями прийняття чи звільнення працівників та зобов'язана дотримуватися трудового законодавства.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, а перша його форма (незаконне звіль­нення працівника з роботи) ще й особистими мотивами (по­мста, заздрість, корисливі мотиви тощо).

Кваліфікуючими ознаками грубого порушення законодавст­ва про працю є вчинення його:

— щодо неповнолітнього;

— вагітної жінки;

— матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або
дитину-інваліда.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 172 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльніс­тю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років; ч. 2 ст. 172 — штраф від п'ятдесяти до ста неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175).

Об'єктом злочину є відносини, які забезпечують реалізацію конституційного права на своєчасне отримання заробітної пла­ти та соціальний захист.

Предмет злочину — грошові кошти, які повинні виплачу­ватись громадянам (пенсії, стипендії, заробітна плата, інші встановлені законом виплати).

Об'єктивна сторона характеризується безпідставною неви­платою зазначених виплат громадянам більше, ніж за один мі­сяць.

Безпідставною вважається невиплата, яка має місце, незва­жаючи на наявні можливості для повної виплати коштів.

Суб'єкт злочину спеціальний — керівник підприємства, установи, організації будь-якої форми власності.

Суб'єктивна сторона — вина у формі прямого умислу.

Кваліфікованою ознакою (ч. 2 ст. 175) є невиплата коштів, призначених для заробітної плати, стипендії, пенсії та інших

Злочннн проти власності 157

встановлених законом виплат внаслідок нецільового їх викори­стання.

Ч. З ст. 175 встановлює спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності у випадку, коли до притягнення до кримінальної відповідальності (набрання обвинувальним вироком суду законної сили) особа здійснила виплату заробіт­ної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом ви­плати громадянам.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 175 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або по­збавлення права обіймати певні посади чи займатися певною дія­льністю на строк до п'яти років, або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 175 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або по­збавлення волі на строк до трьох років.

Глава 20. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

§ 1. Поняття і види злочинів проти власності

У розділі VI Особливої частини КК України „Злочини проти власності" передбачено низку складів злочинів, родовим об'­єктом яких є охоронювані кримінальним законом суспільні правовідносини власності, тобто відносини з приводу володін­ня, користування і розпорядження майном. Для деяких складів злочинів додатковим об'єктом виступають відносини в сфері охорони життя, здоров'я та недоторканності особи. Передусім, це насильницький грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187), вима­гання (ст. 189) та деякі інші.

Предметом переважної більшості злочинів проти власності є майно, тобто речі матеріального світу, які мають такі ознаки:

• фізичні — можуть бути вилучені з законного володіння,
спожиті, пошкоджені чи знищені;

• економічні — мають корисні властивості і грошову оцінку;

• юридичні — майно є чужим, тобто не перебуває у власнос­
ті чи законному володінні винного.

Глава 20.

Не можуть бути предметом злочинів проти власності гарде­робні номерки, квитанції, чеки, довіреності, а також офіційні та приватні документи, що не мають грошової оцінки. Анало­гічно не можуть бути предметом цих злочинів окремі природ­ні багатства — дикі тварини у лісі, риба у природних водо­ймах тощо.

Посягання, предметом яких є зброя, бойові припаси, транс­портні засоби, наркотичні та психотропні речовини, документи, штампи, печатки, військова та спеціальна техніка та ін. підля­гають кваліфікації за окремими статтями КК (262, 289, 308, 312, 313, 357, 297, 410, 432) і не є злочинами проти власності

Злочини проти власності можуть бути поділені на такі три групи:

1) злочини, що характеризуються протиправним безоплатним
вилученням чужого майна і оберненням його на користь
винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові
чи іншому володільцю цього майна:

крадіжка (ст. 185); грабіж (ст. 186); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190);

привласнення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввіре­не чи перебуває в ЇЇ віданні (ч. 1 ст. 191);

• привласнення, розтрата, заволодіння чужим майном шля­
хом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191);

• викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом елект­
ричних мереж:, кабельних лінів зв'язку та їх обладнання
(ст. 188). Характеристика цих злочинів міститься в наступ­
ному параграфі;

2) діяння, які характеризуються протиправним, як правило ко­
рисливим, заподіянням шкоди власникові без обернення на
свою користь чи користь інших осіб чужого майна (тобто,
безпосередньо не заподіюються збитки власникові), або з
оберненням на свою користь майна, яке є нічийним:

• заподіяння майнової шкоди шляхам обману або зловживан­
ня довірою (ст. 192). Особливістю цього злочину є те, що
при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна,
винний отримує вигоду в результаті використання майна,
яке він мав би передати у розпорядження власника. Саме
цим даний злочин відрізняється від шахрайства (ст. 190);

Злочини проти власності 159

• привласнення особою знайденого або чужого майна, що ви­
падково опинилося в неї (ст. 193). Цим складом злочину
охоплюються лише діяння щодо майна, яке є чужим для
винного, знайдене винним чи випадково опинилося в нього
і має особливу історичну, наукову, художню, культурну
цінність або є скарбом;

• придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним
шляхом (ст. 198).

3) некорисливі посягання на власність, пов'язані з заподіян­ням майнової шкоди власникові іншим чином:

• умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194);

• необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196).
Передбачення відповідальність за необережне знищення
або пошкодження чужого майна, у разі, якщо це спричини­
ло тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей;

• погроза знищення майна (ст. 195). Особа відповідає за по­
грозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або
іншим загальнонебезпечним способом, за умови, якщо були
реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози;

• порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197): йдеть­
ся про невиконання або неналежне виконання особою, якій
доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обо­
в'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника
майна.

Вивчення злочинів проти власності передбачає необхідність з'ясування наступних положень, необхідних для розуміння як відповідних складів злочинів, так і їх кваліфікуючих обставин.

Корисливий мотив полягає в прагненні винного протиправ­но збагатитися, або, іншими словами, обернути чуже чи нічий­не майно на свою (або іншої особи) користь, а також отрима­ти майнову вигоду без обернення чужого майна на свою ко­ристь. В результаті таких дій власник (а також законний воло­ділець) майна позбавляється можливості відповідно володіти, користуватися і розпоряджатися майном. Відсутність корисли­вого мотиву в ряді випадків виключає злочинність діяння.

Чуже майно — це майно, яке не належить винному на пра­ві власності і не перебуває у володінні на законних підставах. Не є чужим майно, що перебуває у спільній сумісній власнос­ті подружжя, членів однієї сім'ї, членів селянського (фермер­ського) господарства.

160 Глава 20.

Житло — це житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного чи тимчасового проживання лю­дей, а також ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини.

Інше приміщення — це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей чи матеріальних цінностей.

Сховище — це частина території, призначена для постійно­го чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка об­ладнана огорожею або певними технічними засобами чи може бути забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистер­ни, сейфи і т.ін.

Проникнення -— це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинити злочин незалежно від способу такого проникнення. Вторгнення може здійснюватися як таєм­но, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору лю­дей, так і без такого, шляхом обману, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу особі викрасти майно із жит­ла, іншого приміщення чи сховища не входячи безпосередньо до нього (наприклад, витягти якусь річ через вікно).

Значна шкода — це кваліфікуюча обставина злочинів, пе­редбачених ст.ст. 185, 186, 189, 190 КК, що визначається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 неоподаткову­ваний мінімум доходів громадян — 17 грн.). Йдеться про два критерії визначення розміру шкоди — врахування матеріаль­ного становища потерпілого і розміру завданих йому збитків. Визначення критерію спричинення значних збитків потерпіло­му застосовується лише у випадку посягання на майно, яке є приватною власністю. Для визначення вартості викраденого майна, а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб, розміру матеріальних збитків, необхідно керува­тися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спе­ціальними нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищен­ням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Великий розмір — це особливо кваліфікуюча обставина зло­чинів, передбачених ст.ст. 185— 191. Вчиненим у великих

Злочини проти власності 161

розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи гру­пою осіб на суму від двісті п'ятдесяти до шістисот неоподат­ковуваних мінімум доходів громадян на момент вчинення зло­чину.

Особливо великий розмір — це особливо кваліфікуюча об­ставина злочинів, передбачених ст.ст. 185—187 та 189— 191. Вчиненим в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шіст­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян на момент вчинення злочину.

Повторність злочинів проти власності — це кваліфікуюча обставина і особливий вид повторності однорідних злочинів, суть якого полягає в тому, що повторним визнається злочин, передбачений ст.ст. 185, 186 та 189—191, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, а також якщо особа раніше вчинила злочин, передбачений ст.ст. 187, 262 КК.