Злочини проти життята здоров'я особи 133

незаконному проведенні аборту, якщо це спричинило: тривалий розлад здоров'я; безплідність; смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134).

Операція штучного переривання вагітності (аборт) може бу­ти проведена за бажанням жінки у акредитованих закладах охорони здоров'я при вагітності не більше 12 тижнів. Аборт при вагітності жінки від 12 до 28 тижнів за соціальними і ме­дичними показаннями може бути зроблено в окремих випад­ках і в порядку, що встановлюється законодавством України.¹ Підстави і порядок проведення операцій штучного перериван­ня вагітності строком до 12 тижнів регламентуються Інструк­цією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності методом вакуум-аспірації, затвердженою наказом МОЗ України від 28 червня 1994 р. №111².

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла 16 років і не має спеціальної ме­дичної освіти.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Передбачається відповідальність за незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, без­плідність або смерть потерпілої. Під тривалим розладом здо­ров'я потрібно розуміти тривале порушення функцій органів потерпілої особи, зокрема зору, мови, слуху тощо, а також тимчасову (тривалістю понад 21 день) та постійну (від 10%) втрату працездатності.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 134 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або гро­мадські роботи на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років; ч. 2 ст. 134 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пе­вною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Залишення в небезпеці (ст. 135).

Кримінально караним є завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані й позба­влена можливості вжити заходів до самозбереження через ма-

Основи законодавства України про охорону здоров'я // Закони Украї­ни. — Том 4. — К„ 1996. — С.235.

Юридичний вісник України. — 1997. — 11—17 грудня.

134 Глава 16.

лолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадно­го стану, якщо той, хто залишив його без допомоги, зобов'яза­ний був піклуватися про нього і надати допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (ч. 1 ст. 135 КК).

Об'єктом даного злочину є життя і здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується наявністю суспільно небезпечного діяння у формі бездіяльності, яка може виража­тися у двох видах: а) невиконання особою обов'язків з надан­ня допомоги потерпілому, який знаходиться в небезпечному для життя стані; б) бездіяльність, котра викликана попередні­ми діями особи, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

Даний злочин вважається закінченим з моменту залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані, незалежно від того чи настали небезпечні для життя по­терпілої особи наслідки, та чи могли б дії винної особи вряту­вати життя потерпілої особи.

Суб'єкт даного злочину є спеціальним. Ним виступає фізи­чна, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років і має обов'язок піклуватися про осіб, що перебувають у небезпечному для життя стані, або яка сама поставила поте­рпілу особу в небезпечний для життя стан.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікованим видом даного злочину (ч. 2 ст. 135) є зали­шення в небезпеці вчинене матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані (ст. 117 КК).

Особливо кваліфікованим (ч. З ст. 135) є залишення в не­безпеці, якщо воно спричинило смерть особи або інші тяжкі наслідки.

Під іншими тяжкіши наслідками розуміється спричинення потерпілому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 135 — обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 135 — обмеження волі на строк до трьох років або по­збавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 135 — позбавлен­ня волі на строк від трьох до восьми років.

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечно­му для життя стані (ст. 136).

Злочини проти життя та здоров'я особи 135

Кримінальна відповідальність передбачена за умови можли­вості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричи­нило тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 136).

Об'єктом даного злочину є життя і здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується суспільно небезпеч­ною бездіяльністю, яка проявляється в: а) ненаданні допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при мо­жливості надати таку допомогу; б) неповідомлення про небез­печний для життя стан особи належним установам чи особам; в) суспільно небезпечними наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень і причинним зв'язком між бездія­льністю і наслідками.

До належних установ відносяться підприємства, установи, організації, функціями яких охоплюється надання необхідної допомоги (медичні заклади, правоохоронні органи, рятувальні та аварійні служби тощо).

Належними особами є службові особи, а також особи, фун­кціональними обов'язками яких є надання необхідної допомо­ги, та особи, які в даних умовах можуть надати необхідну до­помогу потерпілому.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла 16 років, і не була зобов'язана піклуватися про потерпілого і не ставила його своїми діями в небезпечній для життя стан.

Суб'єктивна сторона характеризується непрямим умислом щодо бездіяльності та необережністю до наслідків (ч. 1 ст. 136); прямим умислом до бездіяльності; та необережністю щодо наслідків (ч. 2 ст. 136 КК).

Кваліфікованими видами злочину є:

— ненадання допомоги малолітньому (особа, яка не досягла
14 років), який перебуває в небезпечному для життя стані,
при можливості надавати таку допомогу;

— неповідомлення про небезпечний для життя дитини (особа,
яка не досягла 18 років) стан належним установам чи особам.

Особливо кваліфікованою ознакою (ч. З ст. 136) є смерть потерпілого.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 136 — штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців; ч. 2 ст. 136 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро-

136 Глава 16.

мадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; ч. З ст. 136 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).

Об'єктом даного злочину є життя та здоров'я особи (дитини).

Дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набу­ває прав повноліття раніше.¹

Об'єктивна сторона злочину характеризується наявністю наступних обов'язкових ознак: а) суспільно небезпечне діяння; б) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди здоров'ю потерпілого або у вигляді смерті неповнолітнього чи інших тяжких наслідків; в) причинний зв'язок між діянням і наслідком; г) спосіб вчинення злочину (недбале або несумлін­не ставлення до професійних чи службових обов'язків щодо життя та здоров'я неповнолітніх).

Під істотною шкодою для здоров'я потерпілого необхідно розуміти спричинення неповнолітньому легкого тілесного уш­кодження.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти спричинен­ня потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного уш­кодження.

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних в законі (ч. 1,2 ст. 137) наслідків.

Суб'єкт злочину спеціальний — це особа, на яку в зв'язку з виконанням нею професійних чи службових обов'язків по­кладаються функції щодо охорони життя та здоров'я неповно­літніх.²

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності щодо діяння і необережності щодо наслідків.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 137 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот сорока годин, або позбавлення пра-

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р // ВВРУ — 2001 —№930 — С 142

Основи законодавства про охорону здоров'я від 19 11 1992 р // ВВРУ — 1993 — № 4 — Ст 19 — Ст 62, Закон України "Про дошкільну освіту" від 11 липня 2001 р // Голос України — 2001 — 2 серпня — Ст 34

Злочини проти волі, честі та гідності особи 137

ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; ч. 2 ст. 137 — обмеження волі на строк до чотирьох років позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Глава 17. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Злочини проти волі, честі та гідності особи передбачені третім розділом Особливої частини КК.

їх безпосереднім об'єктом є охоронювані кримінальним за­коном суспільні відносини з приводу захисту волі, честі та гі­дності особи.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146).

Безпосереднім об'єктом даного злочину є фізична свобода людини, що передбачає реалізацію нею права на свободу пе­ресування.

Об'єктивна сторона передбачає вчинення даного злочину у двох формах: а) незаконне позбавлення волі людини; б) не­законне викрадення людини.

Під незаконним позбавленням волі потрібно розуміти ство­рення перешкод вільному пересуванню потерпілого, вчинене з порушенням процедури, встановленої законодавством (напри­клад, зв'язування потерпшого, залишення його у закритому приміщенні, ненадання інваліду засобів для пересування тощо).

Незаконне викрадення — це протиправне переміщення осо­би з одного місця до іншого, поєднане із відкритим або таєм­ним заволодінням людиною та фактичним обмеженням свобо­ди її пересування.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, якій до момен­ту вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

До кваліфікованих ознак цього злочину відносяться дії:

— щодо малолітнього (особа, яка не досягла 14 років);

— з корисливих мотивів (бажання одержати матеріальну вигоду;

— щодо двох чи більше осіб;

— за попередньою змовою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28 КК);

138 Глава 17.

— способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого;

— супроводжуються заподіянням потерпілому фізичних стра­
ждань;

— із застосуванням зброї;

— здійснюються протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вивчення даного зло­чину: організованою групою (див. ч. З ст. 28), що спричинило тяжкі наслідки.

Під тяжкими наслідками розуміється спричинення смерті потерпілому, тяжких тілесних ушкоджень.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 146 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 146 — обмеження волі на строк до п'яти років або по­збавлення волі на той самий строк; ч. З ст. 146 — позбавлен­ня волі на строк від п'яти до десяти років.

Захоплення заручників (ст. 147).

Кримінально караним є захоплення заручників або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної чи іншої установи, підприємства чи організації, фізич­ної або службової особи до вчинення, чи утримання від вчинен­ня будь-якої дії, як умови звільнення заручника (ч. 1 ст. 147).

Об'єктом даного злочину є особиста воля та особиста без­пека особи.

Об'єктивна сторона характеризується вчиненням діяння у двох формах: а) захоплення особи як заручника; б) тримання особи як заручника.

Під захопленням потрібно розуміти протиправне посягання пов'язане із затриманням і обмеженням вільного пересування.

Тримання особи як заручника — це насильницьке унеможлив-лення вільного вибору поведінки заручника щодо пересування.

Суб'єкт злочину є фізична осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукання певних осіб, підприємств, установ чи організацій до вчинення, чи утримання від вчинення будь-яких дій.

Кваліфікованими видами захоплення заручників (ч. 2 ст. 147 КК) є:

— захоплення у якості заручника неповнолітнього (особу чо­
ловічої або жіночої статі, якій на момент захоплення не ви­
повнилося 18 років);

Злочини протії волі, честі та гідності особи 139

— вчинення організованою групою (ч. З ст. 28);

— вчинення відповідних дій, поєднаних з погрозою знищення
людей;

— спричинення тяжких наслідків (смерть потерпілого, спричи­
нення тяжких тілесних ушкоджень, великої матеріальної
шкоди тощо).

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 147 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 2 ст. 147 — позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Підміна дитини (ст. 148).

Об'єктом злочину є особиста свобода та недоторканість дитини.

Потерпілою виступає чужа дитина, тобто, яка не є біологіч­ною дитиною суб'єкта злочину, ідентифікувати яку, через окремі причини (немовля, батьки не бачили ще цю дитину), надзвичайно важко.

Об'єктивна сторона полягає у підміні чужої дитини на іншу.

Підміна полягає у вчиненні необхідних діянь, спрямованих на ті, щоб батьки або законні представники не дізналися про факт підміни, вчинена з корисливих чи інших особистих інтересів.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним виступає фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, для якої одне із немовлят, які обмінюються, є чужим.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'яз­кових ознак, як вина у формі прямого умислу і корисливі або інші особисті мотиви.

Покарання за злочин: обмеження волі на строк до п'яти ро­ків або позбавлення волі на той самий строк.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо пере­дачі людей (ст. 149)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є воля і гідність людини. Додатковим безпосереднім об'єктом — по­рядок перетинання державного кордону, здоров'я людини тощо.

Об'єктивна сторона злочину передбачає вчинення його у наступних формах: а) продаж людини; б) інша сплатна пере­дача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним переміщенням її за згодою або без згоди через державний кордон України.

Продаж — це угода про передачу людини однією особою ("продавцем") іншій особі ("покупцеві") за певну грошову ви­нагороду.

140 Глава 17.

Інша оплатна передача — це передача людини однією осо­бою іншій за певну не грошову винагороду (за звільнення від виконання певних обов'язків, обмін тощо).

Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної уго­ди включає в себе: 1) домовленість про переміщення людини за її згодою або без її згоди через державний кордон України; 2) домовленість про подальший продаж людини чи інша пере­дача іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в коме­рційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуа­тації її праці.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона передбачає наявність таких обов'яз­кових ознак, як вина у формі прямого умислу та мета.

Кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149) є вчинення даного злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) кіль­кох осіб; 3) повторно за попередньою змовою групою осіб; 4) з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Особливо кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. З ст. 149) є здійснення:

— організованою групою;

— пов'язане з незаконним вивезенням дітей за кордон чи не­
поверненням їх в Україну;

— з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для
трансплантації;

— з метою насильницького донорства;

— якщо ці діяння спричинили тяжкі наслідки (смерть, тяжка
хвороба потерпілої особи) тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 149 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; ч. 2 ст. 149 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; ч. З ст. 149 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Експлуатація дітей (ст. 150).

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода дитини від фі­зичної або інтелектуальної експлуатації. Потерпілою від дано­го злочину є дитина, яка не досягла віку з якого законодавст­вом дозволяється працевлаштування, фактично виконувала ро-

Злочини проти волі, честі та гідності особи 141

боту до досягнення 16 років або фактично виконувала роботу, у віці від 14 до 16 років з порушенням вимог ч.ч. 2, 3 ст. 188 Кодексу законів про працю України.

Об'єктивна сторона характеризується: вчиненням суспіль­но небезпечних дій; пов'язаних з певним способом експлуата­цією дитини.

Під експлуатацією необхідно розуміти присвоєння резуль­татів праці дитини.

Злочин вважається закінченим з моменту початку фактично­го виконання дитиною роботи. Одержання матеріального при­бутку не є обов'язковим для визнання злочину закінченим.

Суб'єкт злочину загальний — фізична, осудна особа, яка до вивчення злочину досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — отримання прибут­ку. Відношення винної особи до наслідків у вигляді істотної шкоди для дитини (ч. 2 ст. 150) може проявлятися і за умови непрямого умислу або необережності.

Кваліфікованими видами вчинення злочину є:

— експлуатація кількох дітей (двох або більше);

— якщо експлуатація, що спричинила істотну шкоду для здо­
ров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини;

— експлуатація, поєднана з використанням дитячої праці в
шкідливому виробництві.

Істотною шкодою для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини є тяжка хвороба, тривале припинення навчання тощо.

Використання дитячої праці в шкідливому виробництві пе­редбачає залучення дитини до роботи зі шкідливими і небез­печними умовами праці, до підіймання важких предметів.

Покарання за злочин: арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років; позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151)

Безпосереднім об'єктом злочину є свобода людини. Потер­пілою від злочину є психічно здорова людина, тобто така, що не страждає на психічний розлад, або ж страждає на психіч­ний розлад, але її обстеження та (або) лікування можливі не лише в стаціонарних умовах, тобто не потребують обов'язко-