Злочини проти здоров'я особи

До злочинів проти здоров'я особи відносяться: тілесні ушко­дження, побої і мордування, катування, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, зараження венеричною хворобою.

Тілесне ушкодження — це протиправне, винне посягання на здоров'я іншої особи, яке виражається у порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяються на тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Відповідний ступінь тяжкос­ті тілесного ушкодження визначається на основі висновку екс­пертизи, призначення якої у цих справах, відповідно до ст. 76 ПК України, є обов'язковим. Нормативно-правовим актом, який встановлює критерії віднесення тілесного ушкодження до пев­ного виду є Правіша судово-медичного визначення ступеня тя­жкості тілесних ушкоджень (далі — Правила), затверджені Міністерством охорони здоров'я України 17 січня 1995 року.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121).

Кримінально караним є умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органу чи його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя (ч. 1 ст. 121).

Об'єктом є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу здоров'я людини.

З об'єктивної сторони злочин характеризується: а) діян­ням; б) суспільно небезпечними наслідками у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; в) причинним зв'язком між зазначеним діянням і наслідками.

126 Глава 16.

Відповідно до Правил тяжким тілесним ушкодженням вва­жається втрата будь-якого органу або втрата його функцій. Наприклад, до таких ушкоджень відноситься безповоротна втрата функцій) руки, ноги, зору, слуху, репродуктивної здат­ності.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла віку 14 років.

Суб'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 121 КК характеризується наявністю вини у формі умислу.

Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень кваліфікується за ч. 2 ст. 121, якщо воно вчинено хоча б одним із кваліфікованих видів: 1) способом, що має характер особливого мучення; 2) групою осіб; 3) з метою залякування потерпілого або інших осіб; 4) на замовлення; 5) спричинення смерті потерпшого.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 121 — позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; ч. 2 ст. 121 — позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК).

Законодавство визначає, що умисне середньої тяжкості тіле­сне ушкодження — це умисне ушкодження, яке не є небезпеч­ним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоро­в'я або незначну стійку втрату працездатності менш як на од­ну третину. Відповідно до Правил під тривалим слід розуміти розлад здоров'я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день). Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину — втрату загальної працездатності від 10 до 33 від­сотків.

Об'єктом даного складу злочину є здоров'я особи.

Об'єктивну сторону утворюють: а) суспільно небезпечні ді­яння (у формі дії або бездіяльності); б) суспільно небезпечні наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження; в) причинний зв'язок між зазначеними діяннями та наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання вказаних у ч. 1 ст. 122 наслідків.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла віку 14 років.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Злочини протії життя та здоров'я особи 127

Кваліфікованими видами умисного середньої тяжкості тілес­ного ушкодження (ч. 2 ст. 122) є вчинення його з метою: 1) залякування потерпілого або його родичів; 2) примусу їх до певних дій.

Покарання за злочини: ч. 1 ст. 122 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 122 — позбавлення волі від трьох до п'яти років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані си­льного душевного хвилювання (ст. 123 КК).

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується: а) суспільно небез­печними діями; б) суспільно небезпечними наслідками у ви­гляді тяжких тілесних ушкоджень; в) причинним зв'язком між відповідними діями та наслідком; г) часом; ґ) обстановкою вчинення злочину.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла віку 16 років і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Покарання за злочини — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі пе­ревищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124).

Об'єкт злочину — здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується: а) суспільно небез­печними діяннями; б) суспільно небезпечними наслідками; в) причинним зв'язком між діями і наслідками; г) обстановкою вчинення злочину.

Даний злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, зазначених у ст. 121 КК. Об­становка, за якої вчиняється даний злочин — аналогічна об­становці вчинення умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).

128 Глава 16.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла 16 років і перебувала на момент вчинення злочину у стані необхідної, уявної оборони або пра­вомірного затримання особи, яка вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого або непрямого умислу, а також метою захисту від злочинного посягання на охоронювані законом права та ін­тереси, затримання особи, яка вчинила злочин і доставления її правоохоронним органам.

Покарання за злочин — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК).

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується наявністю: а) суспі­льно небезпечного діяння; б) суспільно небезпечних наслідків двох видів (легкого тілесного ушкодження, що спричинило ко­роткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездат­ності); в) причинного зв'язку між діяннями і наслідками.

До легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило коро­ткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати пра­цездатності (ч. 1 ст. 125) Правіша відносять ушкодження, що мають незначні короткотривалі наслідки строком до 6 днів (наприклад синці).

Легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочас­ний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, від­повідно до Правил, є розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше 21 дня, та втрата загальної працездатності до 10 відсотків.

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла віку 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу.

Якщо дії винної особи були спрямовані на спричинення умисного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкоджен­ня, а фактично було спричинено умисне легке тілесне ушко­дження, то діяння винної особи необхідно кваліфікувати як за­мах на спричинення бажаних для винного тілесних ушко­джень. Якщо умисел винної особи був спрямований на заподі-

Злочини проти життя та здоров'я особи 129

яння невизначеної шкоди здоров'ю потерпшого, а фактично було спричинено умисне легке тілесне ушкодження, то діяння винної особи слід кваліфікувати за ст. 125 КК.

Заподіяння легкого тілесного ушкодження з необережності не є злочином.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 125 — штраф до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року; ч. 2 ст. 125 — громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.

Побої і мордування (ст. 126).

У ч. 1 ст. 126 КК встановлено відповідальність за побої та мордування, тобто умисне завдання удару, побоїв або вчинен­ня інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Основним безпосереднім об'єктом даного складу злочину є здоров'я особи, додатковим факультативним об'єктом мо­жуть виступати честь, гідність, психічна недоторканість особи.

Об'єктивна сторона даного складу злочину характеризу­ється суспільно небезпечною дією, яка полягає: а) у завданні удару, побоїв; б) вчиненні інших насильницьких дій; 3) суспі­льно небезпечних наслідках, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень та причинному зв'язку між діянням і наслідком.

Під ударом потрібно розуміти одноразовий механічний вплив тупого предмета, яким потерпілому було заподіяно фі­зичний біль.

Побої — це багаторазове (два або більше разів) нанесення потерпшому ударів, які не спричинили тілесних ушкоджень.

Інші насильницькі дії — це інший вплив (окрім удару і по­боїв), що викликав больові відчуття (щипання, виривання во­лосся, термічний вплив на тіло людини тощо).

Суб'єктом злочину є фізична, осудна особа, яка до момен­ту вчинення злочину досягла віку 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу. Можливий як прямий так і непрямий умисел.

Кваліфікованими видами даного складу злочину (ч. 2 ст. 126) є вчинення діянь, що передбачені у ч. 1 ст. 126:

9 _ 4-673

130 Глава 16.

1) мають характер мордування; 2) вчинені групою осіб; 3) вчинені з метою залякування потерпілого чи його близьких.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 126 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року; ч. 2 — ст. 126.

Катування (ст. 127).

Дана стаття включена до Особливої частини КК України відповідно до Міжнародної Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. ратифіко­ваної Україною 26 січня 1987 р.

Під катуванням необхідно розуміти умисне заподіяння си­льного фізичного болю або фізичного чи морального страж­дання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильни­цьких впливів з метою спонукати потерпілого, або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я ін­шої особи, а додатковим обов'язковим — воля, честь і гід­ність особи.

Об'єктивна сторона даного злочину включає: а) суспільно небезпечні протиправні дії (нанесення побоїв, мучення або ін­ші насильницькі дії; б) наслідки у вигляді сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; в) причинний зв'язок між діями та наслідками.

Суб'єкт катування загальний, тобто фізична, осудна особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою — спонукати потерпі­лого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

Кваліфікуючими ознаками катування (ч. 2 ст. 127) є: 1) вчинення його повторно; 2) або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 127 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; ч. 2 ст. 127 — позбавлення во­лі на строк від п'яти до десяти років.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона характеризується: а) суспільно небезпе­чним протиправним діянням (дією або бездіяльністю); б) зло-

Злочини проти життя та здоров'я особи 131

чинними наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; в) причинним зв'язком між діяннями та наслідками.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, кваліфі­кується за ст. 119 КК як вбивство через необережність.

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, якій до момен­ту вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі не­обережності, яка може виражатися у виді злочинної самовпев­неності або злочинної недбалості. Даний елемент складу зло­чину — єдиний критерій, який відмежовує цей склад злочину від злочинів передбачених ст.ст. 121 та ст. 122 КК.

Покарання за злочин: громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох ро­ків.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої не­виліковної інфекційної хвороби (ст. 130).

Об'єктом злочину виступають життя і здоров'я людини.

З об'єктивної сторони злочин виражається у: а) свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи віру­сом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпеч­ною для життя людини; б) зараженні іншої особи ВІЛ чи віру­сом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка є не­безпечною для життя людини.

Суб'єктом даного складу злочину є осудна, фізична особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 років, котра хво­ріє на невиліковну інфекційну хворобу.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі не­обережності (злочинна самовпевненість чи злочинна недба­лість).

Ст. 130 КК передбачає відповідальність за три самостійні склади злочину, сформульовані в ч. 1, ч. 2 та ч. 4.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 130, є зараження: 1) двох або більше осіб; 2) неповноліт­нього.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 130 — арешт на строк до трьох місяців або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбав­лення волі на строк до трьох років; ч. 2 ст. 130 — позбавлення волі на строквід двох до п'ягги років; ч. З ст. 130 —• позбавлен-

132 Глава 16.

ня волі на строк від трьох до восьми років; ч. 4 ст. 130 — по­збавлення волі на строк від п'яти до десяти.

Зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Об'єктом злочину є здоров'я особи.

Об'єктивна сторона полягає у зараженні іншої особи ве­неричною хворобою.

До венеричних хвороб відносяться інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом. Це, зокрема, си­філіс, гонорея, м'який шанкер, трихомоніаз тощо.

Суб'єкт даного злочину спеціальний. Ним є фізична, осуд­на особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16-річно-го віку, хворіє венеричною хворобою і знає про наявність у неї даної хвороби.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності у виді зло­чинної самовпевненості.

Кваліфікуючими ознаками злочину є:

— зараження венеричною хворобою особою, раніше судимою
за цей злочин;

— зараження двох чи більше осіб;

— зараження неповнолітнього, тобто особи, якій на момент
вчинення злочину не виповнилося 18 років (ч. 2 ст. 134
КК).

Особливо кваліфікуючою ознакою є спричинення тяжких наслідків (ч. З ст. 133).

До тяжких наслідків потрібно відносити, зокрема, смерть потерпілої особи, втрату будь-якого органу або його функцій тощо.

Покарання за злочин: ч. 1 ст. 133 — виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до двох років або об­меження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк; ч. 2 ст. 133 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; ч. З ст. 133 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.