Призначення покарання 81

лише для позбавлення волі: у випадку, якщо хоча б один із вчинених особою злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більше п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При скла­данні покарання у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань, загальний строк покарання, ос­таточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбав­ленням волі.

Додаткове покарання, призначене хоча б за одним із виро­ків, або його невідбута частина за попереднім вироком, підля­гає приєднанню до основного покарання, остаточно призначе­ного за сукупністю вироків (ч. З ст. 71 КК). Якщо додаткові покарання одного виду було призначено за обома вироками, то остаточне додаткове покарання, яке буде приєднане до ос­новного, визначається за правилами складання покарань за су­купністю вироків, встановленими ст. 71 КК.

Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше нових злочинів, то покарання визначається таким чином. Спочатку суд призначає покарання за ці нові злочини згідно правил, передбачених ст. 70 КК для покарань за сукупністю злочинів, а потім до ос­таточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених ч. 2 ст. 71 КК. Таким чином, у даному випадку покарання призначається за ст.ст. 70 та 71.

Складання покарань за сукупністю злочинів та за сукупніс­тю вироків здійснюється за правилами, встановленими ст. 72 КК. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид. Цією ж нормою визначено співвідношення між різними видами покарань: 1) одному дню позбавлення волі відповідають:

• один день тримання в дисциплінарному батальйоні військо­
вослужбовців або арешту;

• два дні обмеження волі;

• три дні службового обмеження для військовослужбовців
або виправних робіт;

• вісім годин громадських робіт;

6 — 4-673

82 Глава 10.

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні війсь­
ковослужбовців або арешту відповідають:

• два дні обмеження волі;

• три дні службового обмеження для військовослужбовців
або виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службо­
вого обмеження для військовослужбовців або виправних
робіт;

• одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім
годин громадських робіт.

При визначенні за кількома вироками покарання у виді ви­правних робіт або службового обмеження для військовослуж­бовців, складанню підлягають лише строки покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч. 2 ст. 72 КК).

Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обі­ймати певні посади або займатися певною діяльністю при їх призначенні за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарання не підлягають і вико­нуються самостійно (ч. З ст. 72 КК). Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно (ч. 4 ст. 72 КК).

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК, попереднє ув'язнення зарахо­вується судом у строк покарання у разі засудження до позбав­лення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті, щодо співвідношення позбавлення волі та ін­ших менш суворих покарань. При визначенні покарань, не зга­даних в ч. 1 ст. 72 КК, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудже­ного від його відбування.

Глава 10. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

§ 1. Поняття і види звільнення від покарання та його відбування

Інститут звільнення від покарання та його відбування з'явився як прояв принципів гуманізму та економії кримінальної репре­сії в кримінальному праві, його врегульовано розділом XII За­гальної частини КК.

Звільнення від покарання та його відбування 83

Особа, визнана винною у вчиненні злочину, може бути по­вністю або частково звільнена від покарання (застосовується до осіб вже засуджених за вчинений злочин), що полягає у не-застосуванні до засудженого покарання або у припиненні по­дальшого його відбування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'я­ким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім амні­стії чи помилування, може застосовуватись тільки судом у ви­падках, передбачених КК.

Застосування даного інституту можливе у випадках, коли призначення покарання або подальше його відбування є недо­цільним у зв'язку з втратою чи значним зменшенням суспіль­ної небезпечності особи, яка вчинила злочин, погіршенням стану її здоров'я або в силу зміни закону.

КК передбачено такі види звільнення від покарання та його відбування:

1) звільнення від покарання (тобто не призначення покарання):

• внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4
ст. 74);

• у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);

• у зв'язку з хворобою особи (ст. 84);

2) звільнення від відбування покарання:

• особи, засудженої за діяння, караність якого законом усуне­
на (ч. 2 ст. 74);

• з випробуванням (ст.ст. 75—78);

• з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей
віком до семи років (ст. 79);

• у зв'язку із закінченням строків давності виконання обви­
нувального вироку (ст. 80);

• умовно-дострокове звільнення (ст. 81);

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох ро­
ків (ст. 83);

• у зв'язку з хворобою (ст. 84);

• на підставі закону України про амністію або акта про по­
милування (ст. 85);

3) заміна більш м'яким покаранням:

• невідбутої частини покарання, якщо засуджений став на
шлях виправлення (ст. 82);

• вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох
років (ч. 4 ст. 83);

84 Глава 10.

• покарання повністю або невідбутої його частини на підста­
ві закону України про амністію або акта про помилування
(ст. 85);

4) пом'якшення призначеного покарання:

• якщо призначена засудженому міра покарання перевищує
санкцію нового закону (ч. З ст. 74);

• на підставі закону України про амністію (ч. 2 ст. 86).

Спеціальні види звшьнення від покарання та його відбуван­ня встановлено КК щодо неповнолітніх (ст.ст. 104—107 КК).

Всі вище названі види звільнення від покарання та його від­бування, в залежності від того чи пов'язує закон звільнення особи від покарання із виконанням певної умови чи ні, поділя­ються на умовні та безумовні. До безумовних належать:

• звільнення особи, засудженої за діяння, караність якого за­
коном усунена (ч. 2 ст. 74);

• внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4
ст. 74);

• у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);

• у зв'язку з хворобою особи (ст. 84);

• у зв'язку із закінченням строків давності виконання обви­
нувального вироку (ст. 80);

• вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох
років (ч. 4 ст. 83).

Із виконанням певних, передбачених законом умов, пов'яза­них зі звільненняи:

• з випробуванням (ст.ст. 75—78);

• з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей
віком до семи років (ст. 79);

• умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
(ст. 81);

• заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82
КК). Амністія та помилування найчастіше є безумовними,
але можуть бути (особливо амністія) і умовними.