Останній бунт

Серед нас ще живий обман, що гнітить наші серця.

Ця неправда і далі росте, збезчестивши нас до кінця. Замучена стогне земля, де воля кожного з нас,

Продана чужим богам, що жеруть нашу душу весь час

Це час для фальшивих слів на руїнах химерних надій, Де кожний другий вівця, а кожний третій крадій. Порожні люди, убогі вчинки - отрута для нашої крові, Вирвали волю з сердець, треба нам повернути її.

То мій останній бунт, щоб повернути волю тобі.

То твій останній шанс, щоб сказати правду собі. Піднятися з колін і порвати кайдани, забути назавжди про страх.

То наш останній клич, що несе перемогу чи крах.

Перунів вогонь

Гуде вітер в руїнах осель Коптить небо пожеж полум'я І серце не може вже слухати як Стогне омита сльозами земля "Де ти, Правдо, де схована ти?" - Мати питає у сина.

І дивиться в очі, і руки до неба Тягне, а там, мов могила...

Рідна земля - нестаріючий біль У самому серці Європи Не віддамо ми звірам цієї землі Це наша земля, тут слов'янські народи!

Перунів вогонь хай запалить наші серця Перунів вогонь, Перунів вогонь.

Не чутно птахів з-за сліз матерів.

Перунів вогонь, Перунів вогонь.

Овіяна славою Батьків слов'янська земля, Від рук чужинських катів вмирає вона.

"Де та Слава наших дідів?", -

Син питає у батька -

"Чи ми зможемо стати у бій як один?

Чи візьме зброю Правди рука?"

Січ

Тут вітер пестив колони Еллади І дув у вітрила дракарів.

Тут обрій пропахнув чебрецем до лиману І промені тануть багряні.

Тут хвилі вмирають на Дніпровських порогах Тут навіть могили із каменя.

Тут тілом козацьким засіяні луки Тут Місяць рида між курганів.

Тут кров степами текла червоніла Вирувала, бажала до моря.

В тім морі кривавім на скелях із гніву Засяяв нескорений острів.

Тут завше лунали залпи знарядь І чутний був ворона лемент.

Січ гомоніла, грозою гриміла Звільняти батьківські землі.

Тут чайки козацькі щораз борознили Хвилі біля цих берегів.

Волю свою окропляючи кров'ю Лишаючи прах ворогів.

Тут люди народжені з чистої криці Святили ножі на світанні.

Тут епос творили своїми руками Казали собі як в останнє:

ІІШГ

Встань з колін,

Встань у зріст,

Де твій дім?

Схаменись!

Встань з колін!

Встань опліч - Тут твій дім.

Вільна Січ.

Тут вітер пестив колони Еллади І дув у вітрила дракарів.

Тут обрій пропахнув чебрецем до лиману І промені тануть багряні.

Тут хвилі вмирають на Дніпровських порогах Тут навіть могили із каменю.

Тут небо реве, палає і стогне Тут залізна земля Титанів.

Руїна

Богдане,

Батьку,

Прокинься від довгого сну Благає народ твій.

Коліна вже болять На них стояти І подаяння у рабинів брати В тіні мінори...

Руїна...

Нове-старе ім'я для моєї країни,

Де мати годує сльозами дитину,

Де Землю святу за шекель продали,

Де золото жнив на мацу проміняли... Руїна...

Де Старі крихти з підлоги збирають,

Де діти майбутнього собі не мають,

Де священні Закони Батьків розтоптали, Де розрили кургани своїми руками... Руїна...

Де наші доньки продають своє тіло,

Де наші сини пропивають країну,

Де діти - зайвий баласт для родини,

Де продають землю під ногами людини... Руїна...

Де борці за волю баланду сьорбають,

Де патріотів ворогами вважають,

Де наші надії як вітер минають,

Де прабатьки лише сльози втирають За нашу ганьбу...

Руїна...

Нашої Волі гнила домовина...

ИМГ