Чорний пастух

Голод.

Чорний пастух Стадо своє веде на забій.

Сльози.

Тепла ріка,

Що вільно тече у країну надій.

Мор.

Стерв'ятник могил,

Якому ніколи вже не злетіти.

Смерть.

Це просто шанс В пошуках їжі перепочити.

Відчай.

Свіча на вітру,

Що згасла, ще не почавши палати. Пам'ять.

Поля із хрестів,

І більше нічому тут не зростати. Біль.

Не кара, а бій,

Колос один стане сенсом життя. Страх.

Батько твій,

Його відчай ховає тебе в небуття.

Чорний пастух своє стадо веде Зжерти дітей, а потім себе.

Прахом годує родинний некрополь, Чуєш, земля під ногами реве?

То чорний пастух своє стадо веде.

Я назавжди твій

Я дивлюсь на землю, вдихаючи вітер кожної країни. Я дивлюсь в очі братів - ми йдемо по одній дорозі. Я дивлюсь на красу їх країни, і в мене захоплює дух. Але в моїм серці навіки є тільки одна земля.

Земле моя, я назавжди твій,

І ніщо не зможе змінити цих слів,

І ніщо не примусить мене покинути дім Моїх батьків.

Джерело могутнього духу,

Дай сили мені закінчити бій,

Водограй, зітри з мене Кров моїх ворогів!

Велич гір, я їх бачу завжди,

І де б я не був - вони високі,

Швидкість рік, що не мають межі,

Джерела чистої води.

Золоті поля, колос візьми,

Мати земля, ми - зерна твої!

Ми будемо міцніти й далі рости,

Щоб захистити тебе.

Моє родинне древо росте в тобі,

І щоб не стало в моєму житті,

Я завжди знаю, що ти збережеш Вогонь мого життя.

Та чого б не стало в моєму житті,

Родині й друзям ти допоможи.

Я завжди знаю, що ти збережеш Вогонь і їх життя!

Україно! Ти навіки зі мною,

І немає на світі країни такої.

Я - назавжди твій,

Ти - назавжди моя,

До самої смерті, Ти - моя рідна земля!

Україна!

МГ

Мовчи щосили! Ще гучніше!

Для тебе зашморг вже готує кат. Мовчи,

Середньостатистичний житель Німого краю тільки крайніх хат.