ІІ. Робочий етап (проведення слідчої дії)

На даному етапі реалізується намічений план дій та вирішуються поставлені завдання:

- безпосереднє одержання доказової інформації;

- перевірка висунутих версій;

- з’ясування та уточнення обставин скоєння злочину;

- визначення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Кожна слідча дія – це встановлена кримінально-процесуальним законом форма пізнання об’єктивної дійсності, яка спрямована на:

а) орієнтацію слідчого в обстановці злочинної події;

б) встановлення механізму події;

в) виявлення наслідків злочину;

г) одержання об’єктивної інформації для встановлення і розшуку злочинця;

д) розкриття злочину по “гарячих слідах”;

є) збирання, дослідження і використання доказів та різного роду слідів;

ж) одержання вихідної інформації для проведення розслідування.

Особливості слідчих дій в порівнянні з розумовими завданнями, що виникають при інших видах дослідницької діяльності, містяться в тому, що до початку дії вся сума завдань, котрі будуть вирішуватись, ще не відома. Ці завдання продовжують виявлятись під час реалізації дій, при надходженні нової інформації від об’єктів та суб’єктів. Тому слідчий повинен постійно вирішувати розумові завдання та з урахуванням нової інформації, що до нього надходить, корегувати перебіг слідчої дії. Нові розумові завдання можуть бути пов’язані з поведінкою окремих осіб, з даними, що ті повідомляють, з результатами поставлених дослідів, виконуваних дії тощо.

ІІІ. Заключний етап (фіксація ходу і результатів):

Наявність заключного етапу забезпечує закріплення в матеріалах справи всього перебігу та результатів слідчої дії, що є основою для подальшої аналітичної роботи слідчого, планування розслідування, пошуку та отримання нових доказів, прийняття процесуальних рішень.

Результати слідчої дії обов’язково фіксуються в протоколі. Без процесуальної фіксації результати слідчої дії втрачають будь-яке доказове значення. Також вони можуть відображатись в додатках до протоколу (фототаблиці, схемах, графіках, матеріалах відеозапису тощо), виготовлення яких, відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства, не є обов’язковим.

Протокол слідчої дії повинен вміщувати викладення встановлених фактів, проведених слідчим дій, опис дій інших учасників, коли це необхідно з урахуванням умов проведення самої процесуальної дії. Специфічною особливістю процесу відображення в протоколі ходу та результатів слідчої дії є те, що фіксуються наслідки сукупного сприйняття інформації слідчим та іншими учасниками. Присутність інших учасників при проведенні слідчої дії є гарантією найбільш об’єктивного відображення в протоколі виявлених фактів, дій, обставин.

Слід також зазначити, що частково фіксація перебігу та результатів слідчої дії може відбуватись вже в ході її проведення, а не лише наприкінці. Наприклад, під час допиту підозрюваної особи про обставини вчинення нею багатьох епізодів злочинної діяльності слідчий не в змозі запам’ятати всі деталі, а потім, після закінчення допиту, який може тривати кілька годин, без помилок зафіксувати їх в протоколі. В такому випадку фіксація в протоколі допиту може відбуватись послідовно по кожному з епізодів.

Після складання протоколу слідчий (особа, яка проводила слідчу дію) ознайомлює з ним понятих та інших учасників, з’ясовує наявність зауважень та доповнень, відповідним чином на них реагує, про робить відмітки в протоколі.

Оцінку результатів слідчої дії бажано проводити одразу після її проведення. Все елементи та деталі її перебігу ще найбільш повно зберігаються в пам’яті слідчого, тому він може мислено відтворити весь хід слідчої дії, поведінку всіх учасників, їх реакції на окремі запитання тощо, проаналізувати це. Крім того співставляються розумові моделі поведінки, складені при підготовці слідчої дії, з дійсною поведінкою учасників. Аналіз розбіжностей дає можливість виявити помилки, допущені в процесі як підготовки так і перебігу процесуальної дії. При цьому слідчий повинен також розглянути і свою поведінку. В кінцевому наслідку це сприяє удосконаленню професійних якостей слідчого, створює умови для виправлення допущених помилок при повторному проведенні слідчої дії.

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Слідчі дії розподіляють на види по різних підставах: за послідовністю, обсягом тощо. Структура будь-якої слідчої дії передбачає наявність підготовчого, робочого та заключного етапів. Складання плану (в усній чи письмовій формі) слідчої дії є умовою її успішного, ефективного проведення, отримання максимальних результатів.