Поворот на паралельних лижах

НЕ 1.4. Основи методики навчання пересуванню на лижах

Лекція

План

1.Формування рухових навичок. Особливості організації та методика навчання техніці лижних ходів. Завдання і принципи навчання.

2.Попередження і виправлення помилок. Вимоги до місця занять. Заходи безпеки при проведенні уроку з лижної підготовки.

3.Комплекси вправ для навчання ковзанярським ходам.

1.

Навчання і тренування - це єдиний планомірно організова­ний процес, направлений на оволодіння системою знань, умінь і навичок, удосконалення фізичних якостей і виховання вольових рис характеру людини.

У спортивній практиці при вирішенні тих же завдань важли­ве місце займає удосконалення умінь і навичок для досягнення високих спортивних результатів.

Таким чином, навчання є першою сходинкою єдиного педа­гогічного процесу. Оволодіти знаннями теорії і методики лижно­го спорту - це значить засвоїти необхідні закономірності та пра­вила, вміти їх використовувати, коли це необхідно.

Багаторазове використання необхідних знань на практиці приводить до того, що на подальших етапах навчання користую­ться уміннями уже автоматично без нагадування всіх необхідних правил і закономірностей. Таким чином, раніше засвоєні знання й уміння переросли в автоматизоване діяння (навик).

Все це говорить про те, що в процесі навчання і подальшого удосконалення техніки, знання і навички знаходяться в тісному зв'язку. Одним із основних питань методики навчання є питання про формування рухових навичок.

Процес формування рухового навику (за А.Н. Крестовниковим, 1951) можна поділити на три фази.

Перша фаза - формування навику - включає в себе формування правильного загального уявлення про рухи, що вивчають­ся, за допомогою показу та пояснення основних елементів рухів і оволодіння ними. Фаза формування навику є однією з відпові­дальних, тому що подальший хід формування його залежить від неї.

Для полегшення засвоєння комплексу рухів на лижах у пері­од формування навички необхідно створити сприятливі умови для її формування. З цією метою заняття проводяться на спеці­ально підготовлених навчальних майданчиках і схилах.

Друга фаза - закріплення навички - характерна тим, що про­довжують закріплюватись нові елементи рухів, одночасно прохо­дить подальше уточнення рухів, які вивчаються, і позбавлення від непотрібних рухів. У цей період необхідно створювати най­кращі умови для навчання, заняття проводять на спеціально під­готовлених лижних трасах з урахуванням місцевих умов.

Третя фаза - удосконалення навички - характеризується подальшим засвоєнням рухів, що вивчаються, стійким розвитком по відношенню до впливу різних зовнішніх і внутрішніх факто­рів. У період удосконалення навичок необхідно удосконалювати умови виконання вправ, проводити заняття в різних станах сніго­вого покриття і метеоумов. Навчання й удосконалення технічної майстерності лижників слід розглядати як єдиний педагогічний процес підготовки, направлений на успішне оволодіння способа­ми пересування на лижах, вміле їх використання в різних умовах зовнішнього середовища при раціональному використовуванні фізичних і вольових якостей.

Навчання техніці пересування представляє собою першочер­говий етап підготовки лижника, враховуючи рівень його фізичного розвитку і вольову підготовку для забезпечення успішним оволодінням основними способами пересування. Процес удоско­налення технічної майстерності лижника - це не тільки подаль­ший розвиток навичок, а й подальший розвиток необхідних фізи­чних якостей, без яких неможливо оволодіти на високому рівнітехнікою лижних гонок.

Високий рівень фізичного розвитку лижників досягається шляхом систематичних занять з використанням загальнорозвиваючих і спеціальних вправ.

Важливою умовою оволодіння технікою лижних гонок є уміле використання різних способів пересування на лижах у різ­них умовах середовища. При організації навчання й удоскона­лення технічної майстерності лижника слід пам'ятати, що немає постійних умов для проведення занять і змагань.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ І МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ЛИЖНИХ ХОДІВ

Ефективність навчання техніці пересування на лижах, де не­має стандартних умов для проведення занять, залежить від їх ор­ганізації.

Організація занять враховує:

1. Вибір і підготовку місць занять у залежності з їх завдан­нями.

2. Необхідну організацію учнів на лижні та схилі.

3. Врахування метеоумов.

4. Вибір місця викладачем для керівництва.

5. Попередження травм і відморожень.

Для оволодіння (навчання) технікою способів пересування на лижах вибирається спеціальний район проведення занять. Краще всього, якщо цей район представляє собою ділянку різно­характерної пересіченої місцевості.

Виходячи з особливостей техніки окремих способів пересу­вання, необхідно скласти план району і визначити місце для за­нять у відповідності з завданнями навчання й удосконалення тех­ніки. На місцевості та плані району слід намітити навчальні май­данчики, навчальні й тренувальні схили, а також навчально-тренувальні траси.

Навчальні майданчики представляють собою місця занять, де вивчаються елементи техніки лижних ходів, підготовчі та підвідні вправи, а також техніка лижних ходів у цілому. З цією метою вибираються захищені від вітру майданчики, одна сторона яких горизонтальна, а друга має схил 2-3 градуси.

Лижня зі схилом необхідна для вивчення ковзного кроку на лижах і його елементів, техніки одночасних ходів, техніки попе­ремінних ходів і вивчення способів переходу з одного ходу на другий.

Для оволодіння технікою ходів прокладаються навчальні нижні, які мають завершені криві у формі еліпса чи прямокутни­ка з закругленими кутами: довжина лижні повинна бути такою, щоб між спортсменами була відстань 8-10 м.

При заняттях з неоднаковою за статтю чи віком групою або з різною підготовкою слід прокласти дві паралельні лижні, з яких внутрішню використовувати для дівчат і менш підготовлених. І {середині навчальної лижні прокладається лижня для викладача, на якій він показує техніку способів пересування, що вивчаються, і керує групою.

Для оволодіння технікою підйомів, спусків, поворотів виби­рають навчальні й тренувальні схили. Навчальні схили представляють собою ділянки місцевості крутизною 8-10 градусів, які дозволяють виконувати повороти в русі в різні боки і закінчуються рівниною. Тренувальні схили мають крутизну 10-15 градусів. Слід пам'ятати, що кожну групу способів пересування необхідно вивчати спочатку на тому схилі, який за своїм профілем вигідний для виконання. При заняттях на горі викладачу необхідно знахо­дитись більш до середини схилу, звідти вигідно керувати групою і метою виправлення помилок.

Подальший розвиток навичок пересування на лижах і удосконалення техніки на різних швидкостях проходить на спеціаль­них трасах. Для цього вивчення способів виконується на різній швидкості в залежності від рельєфу траси та інших особливостей.

Для якісного формування рухового навику велике значення мають методи показу і пояснення питання, що вивчається.

Показ і пояснення. Для кращого сприяння необхідно постій­но підтримувати в учнів зацікавлене відношення до занять. Чіткі команди, вказівки, короткі пояснення, наочний показ підвищують увагу учнів.

У зв'язку з цим велике значення мають умови, в яких прохо­дить навчання. Увагу учнів необхідно направити на виконання конкретних завдань. Дуже важливо при поясненні та показі виді­лити головне, щоб учні ясно й конкретно знали, що вони повинні робити в кожному окремому випадку. Краще всього за­пам'ятовується той матеріал, який сприймається слуховим, зоро­вим і руховим аналізаторами. Виходячи із загальних педагогіч­них установок, спочатку треба назвати вправу, потім коротко по­яснити основу руху, враховуючи сувору послідовність і підкрес­люючи головне, показати вправу. Показ вправи повинен бути до­ступним для спостереження (один раз у постійному темпі, другий у повільному з рахунком, виділяючи основні фази і елементи). Чим складніший спосіб пересування, тим більше потрібно пояс­нень і теоретичного аналізу для виділення головного. Пояснюва­ти необхідно не тільки до, а й у процесі показу і після виконання способу руху. Після показу і пояснення учні пробують виконати вправу.

Основна ціль спроби - добиватися загального ознайомлення з технікою способу пересування. Якщо учням вдалося виконати рух одразу з незначними помилками, то необхідно приступати до їх вивчення цілісним методом, а якщо ні, то необхідно викорис­товувати підвідні вправи для полегшення навчання:

o зменшити швидкість пересування, змінити умови;

o основну увагу приділити найбільш складному елементу.

ЗАВДАННЯ І ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ

Основними завданнями методики навчання техніці пересу­вання на лижах є:

o уміння знайти правильні й короткі шляхи для оволодіння окремими способами пересування;

o знаходження цілеспрямованої послідовності у вивченні комплексу необхідних знань, умінь і навичок.

Для успішного вирішення цих завдань викладачеві необхідно керуватися фізіологічними закономірностями формування нави­ків, дидактичними принципами педагогіки: свідомості, активнос­ті, наочності, міцності та систематичності.

Принцип свідомості полягає у свідомому відношенні учнів до своїх дій у процесі навчання і тренування. Учень повинен зна­ти, що йому робити, яку помилку він робить (допускає) і в чому попа полягає. Тільки тоді він зможе самостійно її виправити в процесі занять.

Принцип активності має велике значення для виховання мо­ральних і вольових якостей лижника. Учні повинні активно брати участь у процесі навчання при головній ролі викладача, а не ме­ханічно сприймати і сліпо копіювати показані викладачем рухи. В цей час необхідно вміти активізувати вольові зусилля учнів, всю їх активність на вирішення поставлених завдань.

Принцип доступності полягає в тому, щоб навчання спосо­бам пересування вести у відповідності з підготовленістю на да­ний час. Важкі завдання можуть бути не виконані, а легкі знижу­ють інтерес в учнів. Тому навчальний матеріал потрібно розклас­ти гак, щоб учні активно брали участь у процесі навчання, посту­пово йшли від більш легких умов оволодіння навиками до більш вкладних, послідовно оволодіваючи навиками і умовами їх вико­ристання.

Принцип наочності вимагає правильного показу руху, що вивчається. Правильний показ складає загальне уявлення про рух, в якому лижнику-новачку важко спочатку розібратися. Тому показ необхідно супроводжувати поясненням. Наочні посібники (таблиці, плакати, фотоілюстрації, кінограми та ін.) є відмінними доповнюючими засобами наочності в навчанні.

Принцип міцності забезпечує стан координації рухів лижни­ка в різних умовах виконання при зміні швидкості шляхом:

o оволодіння способами пересування в різних умовах;

o вивчення нових способів на основі раніше вивчених;

o закріплення рухів, які вивчаються, багаторазовим повто­ренням у різних умовах і на різній швидкості;

• систематичного удосконалення навиків пересування на
лижах і підвищення всебічного фізичного розвитку лиж­ника.

Принцип систематичності враховує три основні педагогічні правила:

o поступовий перехід від відомого до невідомого;

o від простого до складного;

o від більш легкого до важкого.

Спочатку слід вивчити прийоми, що сприяють розвитку яко­стей необхідних для засвоєння прийомів, які вивчаються в май­бутньому.

Для швидкого та якісного оволодіння технікою способів пе­ресування на кожному занятті вивчення техніки слід проводити комплексно. Програмний матеріал розподіляється по окремих заняттях так, щоб учні мали змогу і час добре оволодіти комплек­сом необхідних навиків пересування на лижах і навчались вико­ристовувати їх у різних умовах пересіченої місцевості.

Комплексне вивчення й удосконалення техніки пересування на лижах проводиться шляхом:

1) визначення етапів підготовки лижників та їх задач;

2) визначення найбільш цілеспрямованого співвідношення способів пересування на заняттях;

3) відповідності засобів і методів проведення занять їх за­вданням;

4) дотримання принципу поступовості і наступності у вивченні теми.

Виходячи з особливостей різнохарактерної пересіченої міс­цевості, процес навчання й удосконалення технічної майстерності лижників бажано розділити на три етапи: слабопересіченої, середньопересіченої та сильнопересіченої місцевості.

Кожний етап має свої особливості: свої задачі, конкретний матеріал навчання і час, відведений для навчання. Тривалість етапів залежить від індивідуальних особливостей підготовленості учнів. Так, в умовах слабопересіченої місцевості можна планува­ти 8-Ю занять, середньопересіченої - 1-8, а на сильнопересіченій місцевості в залежності від задач, які вирішуються та індивіду­альних особливостей. Навчання спортивним руховим навичкам проводиться поетапно.

Перший етап навчання - проводиться вивчення елементів з об'єднанням цих елементів у цілісний руховий навик; вивчається також спосіб у цілому. На цьому етапі проходить формування необхідних умов рефлекторних зв'язків. На перших заняттях ви­суваються дві загальні педагогічні задачі: оволодіти лижами як снарядом ("відчуття лиж"), розвивати відчуття снігу. Ці задачі вирішуються з використанням підвідних вправ:

1. Почергове піднімання ноги з лижею, п'яток лиж, носків лиж, рух лиж вліво, вправо і т.д.

2. Повороти махом через лижу вперед, назад.

3. Повороти переступанням вправо, вліво, навколо п'яток і носків лиж.

4. Пересування по неглибокому снігу без палиць, серед де­рев, кущів з подоланням перешкод.

5. Підйом на пологі схили ступаючим кроком у слабкому і швидкому темпі.

Усі вправи використовуються на перших уроках, щоб учні мали можливість засвоїти загальні основи для подальшого навчання способам пересування. Після цього необхідно перехо­дити до вивчення всіх способів пересування на лижах. Неправи­льні методичні прийоми можуть викликати затримку у формуванні навику.

Навчання в умовах слабопересіченої місцевості передбачає оволодіння основами техніки пересування на лижах, окремими уміннями і навичками в полегшених умовах. На цьому етапі ви­рішуються задачі оволодіння: розмірами, масою і формою лиж, ріновагою на опорі і ковзанням, відштовхуванням ногами і руками, умінням підвищувати швидкість пересування на рівних ділянках і пологих схилах.

У зв'язку з цим основним змістом занять буде пересування приставними кроками, повороти на місці, пересування ступаю­чим і ковзним кроком, повороти переступанням у русі по негли­бокому снігу, спуски зі схилів малої крутизни, пересування ков­занярським кроком і бігом по снігу, подолання підйомів малої крутизни ступаючим і ковзним кроком, одночасне відштовхуван­ня палицями на малих схилах, пересування одночасними і попе­ремінними ходами.

На другому етапі вирішуються задачі успішного оволодіння навичками: пересування на відносно рівних схилах місцевості з подоланням нерівностей, подоланням підйомів малої і середньої крутизни, подолання спусків з поворотами. Велике значення в комплексному оволодінні технікою має зв'язок попереднього навчального матеріалу з наступним. Так, навчання техніці попе­ремінного двокрокового ходу слід починати після оволодіння ко­взним кроком і повороту переступанням, але обов'язково разом з вивченням одночасного двокрокового ходу, підйомів ковзним кроком, спусків в основній стійці, гальмування і повороту упо­ром.

На другому етапі проходить подальше вивчення цілісного навику та його закріплення. З самого початку необхідно добива­тися, щоб учень сам аналізував свої рухи й оцінював помилки, а викладач тільки направляв його по правильному шляху. Подаль­ше удосконалення, доведене до автоматизму, не знижує ролі сві­домості в управлінні рухами. Для закріплення рухів важливо, щоб кількість матеріалу, який одночасно вивчається, була не зна­чною і відповідала підготовленості учнів. При закріпленні навику необхідно попереджувати виникнення помилок. Не слід перехо­дити до вивчення нового прийому, поки не закріпиться в певній мірі раніше вивчений. Таким чином, у процесі правильного навчання різним способам пересування проходить поступове за­кріплення навичок, знаходяться правильні шляхи для вирішення рухових завдань.

При організації навчання техніці пересування слід пам'ятати, що засвоєні навички мають можливість подальшого розвитку в нових, більш складних умовах. У зв'язку з цим навчання й удосконалення техніки в більш складних умовах місцевості враховує різносторонній розвиток і подальше удосконалення необхідних знань і навичок в узгодженні з функціональною, вольовою підго­товкою і раціональним використанням способів лижних ходів для досягнення результатів.

Третій етап навчання. Удосконалюється цілісний навик шляхом зменшення помилок і доведення до автоматизму. В удо­сконаленні навичок бере участь весь організм, підвищується його функціональна підготовка, ведуча роль при цьому належить корі великих півкуль головного мозку.

В результаті взаємодії різних аналізаторів досягається більш точне диференціювання окремих частин руху. Стає більш відчут­ним "відчуття лиж, снігу, динамічної рівноваги", що допомагає регулювати зусилля м'язів. У цілому подальше удосконалення навичок проходить за рахунок розвитку фізичних якостей.

Враховуючи єдність навчання й тренування, слід відмітити, що методи навчання більше використовуються на перших двох етапах, а на третьому - методи тренування. На третьому етапі навчання основним змістом занять буде різносторонній розвиток навичок пересування найбільш ефективними способами та ово­лодіння технікою переходів з одного ходу на другий у залежності від умов місцевості й інших особливостей. Вивчення техніки пе­реходів передбачає оволодіння технікою поперемінного чотири-крокового ходу, вміле подолання нерівностей і поворотів на ве­ликій швидкості.

Процес формування рухового навику починається з першої спроби виконати рухи на лижах. З цією метою на перших занят­тях вирішуються завдання оволодіння лижами і розвиток відчут­тя лиж, снігу і т.д. Ці завдання розв'язуються з використанням підвідних вправ. Після цього можна переходити до вивчення спе­ціальних навичок пересування на лижах, способів лижних ходів, підйомів, спусків, гальмувань, поворотів. Найбільш характерними є спуски. Новачку важко зберегти рівновагу, регулювати швидкість при спусках (гальмування, повороти). Тому слід почи­нати навчання з невеликого схилу, на короткій відстані, а після вироблення вмінь переходити на більш довгі та круті схили. На початковому етапі навчання спускам, гальмуванням, поворотам слід враховувати наявність снігового покриття. Це підвищує ві­рогідність падіння і негативно впливає на рівень досягнутих ре­зультатів. Необхідно пам'ятати, якщо учні мають запас рухових навиків відповідно до способів пересування на лижах, які вивча­ються, то засвоєння останніх значно полегшується. Запас таких відповідних навичок набувається з допомогою різних спеціаль­них вправ, головним чином імітаційних. Перенос буде позитив­ним, якщо вправи використані для формування одного навику, будуть типовими за формою та характером і для іншого.

У процесі навчання викладачеві необхідно враховувати умо­ви, які негативно впливають на розвиток рухових навиків:

o об'єктивні (поганий інвентар, взуття, навчальний майдан­чик, схил, незадовільний стан снігу, метеоумови - вітер, снігопад, мороз, невдале змащення лиж та інше);

o суб'єктивні (пасивне відношення учнів, відсутність ін­тересу, поганий настрій і самопочуття, слабка підготовка).

Іноді оволодіння навичкою залежить від методичних прийо­мів, використовуваних на заняттях, які викликають затримку у формуванні навички. Для закріплення її важливо, щоб кількість матеріалу, який одночасно вивчається, була незначною і посиль­ною для учнів. Однією із причин виникнення помилок є неправи­льне закріплення навичок. Не слід переходити до вивчення ново­го, не засвоївши старого. Щоб закріпити в достатній мірі навики пересування на лижах, необхідно привчати лижників виконувати рухи в різних умовах місцевості. При цьому велике значення ма­ють естафети, ігри на лижах, контрольні старти та участь у зма­ганнях. У цілому подальше удосконалення рухових навиків пере­сування на лижах проходить за рахунок розвитку основних фізи­чних якостей (сили, швидкості, витривалості).Методика навчання техніці пересування на лижах значною мірою залежить від складності руху, що вивчається. Виходячи із технічних особливостей, усі способи за складністю можна поді­лити на прості й складні. До простих можна віднести всі поворо­ти на місці та вправи стройової підготовки, підйоми ступаючим кроком, "ялинкою", "напів'ялинкою", "драбинкою", одночасний безкроковий хід. Всі вони не викликають труднощів при оволо­дінні технікою. Після показу і пояснення вправи викладачем, учні виконують способи в цілому і одночасно.

Більш складні вправи (лижні ходи, повороти в русі, підйоми ковзним кроком) вивчаються поступово з попереднім розподілом вправ на частини (елементи). Навчання повинно проводитися за дидактичними правилами - "від головного до другорядного", які передбачають спочатку вивчення основного механізму рухів, а потім другорядних деталей техніки.

Для формування необхідних умінь і навичок з техніки пере­сування на лижах використовуються три основні методи навчан­ня: метод використання слова, забезпечення наочності та метод практичних вправ. Навчання знанням у процесі оволодіння техні­кою виконується в основному методом слова, шляхом проведен­ня лекцій, бесід, а також поясненням у процесі практичних за­нять. Важливим тут буде самостійна робота з вивчення теорії й методики лижного спорту. З допомогою слова формується пра­вильне уявлення про рухи, що вивчаються, і виправляються по­милки. Методи наочності використовуються, головним чином, у вигляді показу частини або всієї вправи. Використовується також демонстрація різних наочних посібників (плакати, малюнки, кімограми) і спостереження за технікою кваліфікованих лижників.

Методи практичних вправ при навчанні використовуються, головним чином, багаторазовим виконанням вправ, які вивчають­ся, у процесі занять. Для успішного навчання і подальшого удо­сконалення технічної майстерності на всіх етапах навчання необ­хідно використовувати не тільки основні вправи (способи руху), а й допоміжні: загальнорозвиваючі, спеціально-підготовчі, підвід­ні.

Загальнорозвиваючі вправи допомагають розвитку фізичних якостей і створюють необхідну функціонально-рухову базу здіб­ностей організму лижників. Тому їх слід використовувати на за­няттях не тільки в молодших класах, а й у старших.

Спеціально-підготовчі вправи допомагають розвитку спеці­альних рухових якостей, вихованню волі, витривалості, рішучос­ті, оволодінню конкретними навичками. Від того, які добирають­ся вправи і як вони використовуються, залежить їх дія на орга­нізм учнів.

У практиці навчання техніці пересування на лижах необхід­но враховувати методичні правила:

o емоційність занять, яка забезпечує цікавість і активність учнів;

o виховання самостійності у використанні отриманих знань, умінь і навичок;

o вивчення способів пересування в послідовності першоче­ргової необхідності;

o показ вправи спочатку в темпі спортивного використання, а потім на різній швидкості;

o уникнення довгих пояснень.

Навчання складним вправам відбувається в такій послідов­ності:

o назвати вправу (спосіб);

o показати вправу в цілому в звичному загальному темпі;

o пояснити техніку й умови використання вправи (способу);

o показати головний елемент способу і навчити;

o дати спробувати виконати вправу (спосіб);

o після засвоєння головного елементу навчити виконувати його;

o приступити до закріплення рухів, які вивчаються, в по­легшених умовах;

o удосконалювати рухи раніше вивчених способів, посту­пово ускладнюючи умови.

Перед тим, як приступити до вивчення техніки окремих спо­собів пересування, необхідно визначити послідовність у навчанні окремим способам пересування за їх складністю і послідовною необхідністю. Першочергове навчання техніці слід починати з оволодіння найбільш важливими елементами - ковзним лижним кроком і спуском з гори.

Важливими елементами ковзного лижного ходу, як відомо, є відштовхування ногою, ковзання на одній лижі в правильній по­садці, своєчасне перенесення ваги тіла з лижі на палицю з насту­пним ковзанням. Ці елементи ми спостерігаємо не тільки в лиж­них ходах. Типова посадка лижника необхідна при спусках і по­воротах, уміння переносити вагу тіла з лижі на лижу в усіх ви­падках лижних ходів, при спусках і поворотах. Уміння вільно і невимушено спускатися з гори обов'язкове для лижників.

При навчанні ковзному лижному кроку вправи при спусках з гір допомагають формуванню правильної посадки лижника, роз­витку рівноваги на руховій опорі при ковзанні на одній лижі та впевненості у своїх силах. Всі способи пересування на лижах за їх складністю можна поділити на три групи:

1. Стройові прийоми з лижами і на лижах, повороти на міс­ці, підйом ступаючим кроком і гальмування палицями.

1. Спуски, гальмування, повороти в русі: переступанням, "плугом", "упором" і "ножицями".

2. Лижні ходи, переходи з поперемінних ходів на одночасні (без кроку, через один крок), з одночасних на поперемінні (пря­мий, з прокатом), махові повороти (із "упору", із "плугу"), на па­ралельних лижах.

Кожна група способів включає способи різної складності, і для навчання прийнято певну закономірну послідовність.

Повороти на місці - повороти переступанням навколо п'яток лиж, носків лиж, повороти махом правою і лівою лижею, махом назад, вперед, повороти стрибком з опорою і без опори на палиці. Навчання поворотам на місці не викликає методичних труднощів. Тут достатньо назвати вправу, показати її та пояснити умови виконання.

Навчання техніці лижних ходів слід починати з оволодіння ковзним лижним кроком, який є основним елементом усіх лиж­них ходів.

Способи лижних ходів - поперемінний двокроковий, одно­часний безкроковий, однокроковий, двокроковий хід, поперемін­ний чотирикроковий, переходи з поперемінних на одночасні та з одночасних на поперемінні ходи.

Способи підйомів - ступаючим, біговим, ковзним лижним кроком, поперемінними ходами, "напів'ялинкою", "ялинкою", "драбинкою".

Способи подолання підйомів засвоюються швидко, тому тут особливу увагу слід звертати на правильний тактичний вибір способу, вміння своєчасно переходити з одного на другий у за­лежності від характеру схилів, їх довжини і крутизни.

Способи подолання спусків - в основній, низькій, високій стійках і стійці відпочинку.

На першому етапі навчання проводиться на коротких схилах середньої крутизни з рівним викотом. Закріплення й удоскона­лення обов'язково слід проводити в умовах пересіченої місцевос­ті. При вивченні техніки спусків основну увагу варто звертати на вузьке ведення лиж і подолання нерівностей.

Способи подолання нерівностей особливої складності не представляють і вивчаються у такій послідовності: викот на зу­стрічний схил, бугор, впадину, уступ.

Особливу увагу слід звертати на своєчасне згинання і випря­млення ніг, на правильний і своєчасний нахил тулуба.

Способи гальмування - "плугом", упором, боковим зісков­зуванням, падінням, з допомогою лижних палиць. Техніку спосо­бів гальмувань починають вивчати з основних - "плугом" і упо­ром, які є вигідним положенням для наступного вивчення відпо­відних поворотів.

Повороти на спусках вивчають у такій послідовності: пово­рот переступанням, "плугом", упором, із плуга, із упору, на пара­лельних лижах. При вивченні повороту переступанням необхідно звертати увагу на своєчасне приставляння поштовхої ноги і впев­нений виніс протилежної лижі з наступним переносом на неї ваги тіла.

Основою для вивчення рульових поворотів "плугом" і упо­ром є положення "плуга" чи упору, тому перед початком вивчен­ня повороту повторюється відповідний спосіб гальмування, який у даному випадку є однією з основних підвідних вправ.

Лижник, прийнявши положення "плуга" й упору, переносить вагу тіла на зовнішню лижу, поступово завантажує її. Таким чи­ном виконується поворот убік, протилежний завантаженій лижі.

Махові повороти є найбільш складними. При навчанні махо­вим поворотам використовують відкриту стійку, відведення лиж в упорі (кидок лиж), висування лижі вперед, перенос ваги тіла. В цих поворотах розрізняють зміни направлення схилу (вхід у по­ворот і сам поворот, рух по дузі).

У процесі навчання техніці пересування часто зустрічаються різні помилки, які за їх значенням можна розділити на другорядні й основні.

Основні помилки порушують основний механізм руху, дру­горядні мають індивідуальний характер відхилення від правиль­ного виконання техніки, знижують ефективність рухів, але осно­ва зберігається.

У способах лижних ходів зміна однієї основної деталі руху призводить до зміни всієї структури ходу. В результаті однієї по­милки з'являються інші (другорядні). Так, хід на прямих ногах призводить до відштовхування прямою ногою, відсутність рівно­ваги - до двохопорного ковзання, відштовхування вгору - до стрибкового ходу, відсутність закінченого відштовхування - до падаючого ходу.

Початкове навчання варто проводити особливо ретельно, до­биваючись, щоб швидкість рухів не порушувала правильності пересування. Спочатку треба виправити основні помилки. На ча­сткових не слід зупинятися, але необхідно стежити за тим, щоб вони не стали звичними.

У всіх випадках виправлення помилок вимагає створення сприятливих умов для правильного виконання способу пересу­вання на лижах, який вивчається.

Ефективність навчання залежить від уміння вибрати відпові­дно до змісту уроків місця занять, від попередньої підготовки цих місць, від цілеспрямованої організації учнів при пересуванні по лижні та схилі, від підготовки інвентарю і т. ін.

Перше, з чого треба починати оволодіння технікою, - це ви­бір лиж, палиць, підготовка кріплень і правильне змащення лиж.

Обставини при проведенні практичних занять у лижному спорті не постійні. Низька температура і вітер не дозволяють час­то зупиняти групу, а, з другого боку, рух без зупинки знижує ін­терес до занять і приводить до перевантаження організму. Ось чому викладач повинен стежити не лише за ходом засвоєння тех­ніки, але і за самопочуттям учнів.

Для загальних пояснень групу слід зупиняти, крім того ви­кладач повинен робити індивідуальні зауваження, запросивши учня у внутрішнє коло для виправлення помилок.

У процесі навчання викладач завжди показує учням той чи інший спосіб пересування і пояснює його.

Особливе місце в організації та методиці проведення занять має врахування вікових і статевих особливостей учнів, стан їх­нього здоров'я, фізичний розвиток і спортивно-технічна підго­товка.

Успішне навчання техніці способів пересування на лижах ді­тей і підлітків у значній мірі залежить від правильної постановки загальних і часткових завдань. Відомо, що при навчанні техніці основна увага звертається на оволодіння основними елементами всіх ходів, на посадку лижника, перенос ваги тіла з лижі на лижу, ефективність відштовхування руками й ногами, стійка ковзання і т.д. На різних етапах навчання значення деяких елементів техніки пересування неоднакове, тому процес навчання повинен бути правильно спланованим.

Одним з найбільш складних завдань при навчанні дітей і лижників-початківців є оволодіння рівновагою при ковзанні на ли­жах. Оскільки це завдання одне з найважливіших, то його вирішенню повинно бути приділено основну увагу, особливо на по­чатку навчання.

При навчанні відштовхуванню ногами і руками необхідно піклуватися про ефективність використання цих зусиль, що та­кож можливо тільки при постійному і вільному ковзанні на одній лижі. У зв'язку з цим велику кількість занять з пересування на лижах, особливо на початку навчання, бажано проводити на май­данчику зі схилом 1-3 градуси або на пологих схилах.

Заняття на схилах необхідно проводити протягом всього пе­ріоду навчання. Але зміст їх поступово змінюється, обсяг спочат­ку підвищується, а потім скорочується. Крім програмного матері­алу, в заняттях з лижниками-початківцями треба по можливості ширше використовувати різноманітні спеціальні та підготовчі вправи. Особливо корисні різні вправи при спусках з гір, направ­лені на удосконалення функцій рухового і вестибулярного апара­тів. Ці вправи зумовлюють стійкість і невимушеність рухів. До­цільні також вправи з пересуванням ступаючим і ковзним кроком без палиць. Всі ці вправи повинні виконуватись у різних умовах місцевості і стану снігу. Умови виконання вправи необхідно уск­ладнювати: міняти початкові положення, підбирати більш круті схили, збільшувати кількість завдань під час спусків і т.д. При початковому навчанні варто завжди мати на увазі, що крутизна схилу повинна бути такою, щоб учні, спускаючись, зупинялися відразу після спуску.

Після того, як учні в якійсь мірі оволоділи ковзанням (рівно­вагою), можуть при цьому переносити вагу тіла з однієї лижі на другу, слід освоювати ефективні відштовхування руками й нога­ми, а потім оволодівати координацією рухів ніг і рук у різних лижних ходах.

Успішність занять залежить значною мірою від того, на­скільки вони цікаві для дітей. Без використання необхідної кіль­кості повторень підвідних вправ обійтися не можливо. Разом з тим, багато повторень з використанням однієї вправи знижує ін­терес і активність дітей.

Для підтримання постійного інтересу до занять вправи, ви­конувані на навчальному схилі чи лижні, повинні бути доступними для дітей. Велике значення в підтриманні інтересу до за­нять мають змагання, ігри та ігрові завдання на схилах та рівнині, які удосконалюють сформовані вміння і навички.

Якщо методика навчання техніці пересування на лижах у юнаків і дівчат однакова, то в розвитку спеціальної працездатно­сті є деякі розбіжності. Вони зумовлені анатомічними і фізіологі­чними особливостями жіночого організму. В організації та про­веденні занять з дівчатами необхідно враховувати:

- рівень загальної фізичної підготовленості;

- сувору послідовність у тренуванні швидкості й витрива­лості;

- на заняттях, по можливості, розділяти на групи відповідно до рівня фізичної підготовленості.

- При організації та проведенні занять варто враховувати ін­дивідуальні особливості окремих груп за віком, статтю, фізичною підготовленістю.

2.

До причин, які ведуть до виникнення помилок, належать:

o недостатнє розуміння техніки способів, які вивчаються;

o слабка фізична підготовка;

o передчасна складність завдання;

o втома.

Своєчасне виявлення помилок, причин їх виникнення та своєчасне виправлення прискорюють навчання. Для попереджен­ня помилок необхідно, щоб навчальний матеріал був доступним, відповідав підготовленості, віку і статі учнів. На першому етапі навчання потрібно проводити особливо вимогливо, добиваючись, щоб швидкість рухів не порушувала правильність їх виконання.

Спеціальні дослідження і практичний досвід підтверджують закономірну послідовність у навчанні окремим способам пересу­вання за їх складністю з урахуванням рівня знань, умінь і нави­чок, які забезпечують успішність пересування на лижах в умовах рельєфу місцевості. Кожна група способів пересування на лижахмістить вправи різної складності, і для їх навчання прийнята така послідовність: спочатку навчають поворотам на місці, які не ви­кликають великих проблем. Вивчення техніки лижних ходів слід починати з оволодіння технікою ковзного кроку.

Методика навчання поперемінному двокроковому ходу така:

o навчання "посадці" лижника;

o навчання відштовхуванню ногою і ковзання на одній ли­жі;

o досягнення вільних, ненапружених рухів у ковзному лиж­ному кроці;

o пересування з використанням палиць;

o удосконалення ходу в різних умовах рельєфу місцевості і стану лижні.

Помилки:

o хід на прямих ногах;

o хід ногою вгору - підскакуючий хід;

o відсутність відштовхування - падаючий хід;

o нерухомість тулуба;

o відсутність рівноваги;

o недостатній винос палиці вперед і незакінчене відштовху­вання нею.

Навчання одночасним ходам починається з вивчення безкрокового ходу, де головна увага звертається на одночасне закінчен­ня підштовхування палицями, на позу тулуба під час виносу і постановки палиць на сніг і закінчення відштовхування.

Одночасний безкроковий хід не вимагає комплексу вправ. Дня його вивчення достатньо ознайомити учнів з основними еле­ментами техніки.

Помилки:

o незакінчене відштовхування палицями;

o тулуб недостатньо нахиляється вперед; згинання ніг у колінних суглобах при відштовхуванні па­лицями;

o раннє розгинання тулуба після відштовхування палицями;

o нахил тулуба назад при виносі палиць.

В одночасному однокроковому ході необхідно навчитися виносити палиці на один крок. Основою у вивченні цього ходу є оволодіння енергійними відштовхуваннями ногою з підключен­ням тулуба, а потім рук і швидким приставлянням махової ноги до опорної.

Помилки:

o початок відштовхування після приставляння ноги;

o короткий ковзний крок;

o незакінчене відштовхування палицями;

o несвоєчасний нахил тулуба;

o передчасне випрямлення тулуба.

При вивченні одночасного двокрокового ходу учень повинен оволодіти одночасним виносом палиць з першим кроком і від­штовхуванням ними після другого ковзного кроку. Цьому ходу навчають у такій послідовності: із вихідного положення - після відштовхування палицями, одночасно з першим ковзним кроком виносять палиці, з другим кроком ставлять їх на сніг, потім від­штовхуються і приставляють ногу. Хід вивчається з допомогою команди: (крок, крок-відштовхування і далі "раз", "два", "три").

Помилки:

o недостатнє відштовхування ногами;

o відштовхування палицями на прямих ногах;

o незакінчене відштовхування палицями;

o низьке підсідання при відштовхуванні палицями;

o рано приставляється нога.

Поперемінний чотирикроковий хід спочатку вивчається при пересуванні ступаючим кроком. Учні засвоюють почерговий винос палиць і відштовхувань руками по команді: "винос" -"винос", "поштовх" - "поштовх". Потім амплітуда кроків і винос палиць вперед збільшується. При цьому треба стежити за вико­нанням широких, невимушених ковзних кроків з енергійним за­кінченням відштовхування палицями і вільними рухами.

Помилки:

o напруженість при виносі палиць;

o відсутність такту в перших двох кроках;

o відсутність координації і злагоди рухів.

Для оволодіння технікою переходів з поперемінних ходів на одночасні навчання починають з переходу через один крок. Суть полягає в тому, щоб, не порушуючи темпу і швидкості руху, ли­жник створив відповідність у структурі рухів при переході. Для цього він виконує всі рухи протягом одного холостого кроку. З кроком протилежна рука виносить палицю вперед кільцем від себе і тут же готується до її постановки. З постановкою палиць приставляється енергійно друга нога, і потім відштовхування.

При способі переходу через два кроки відповідність рухів ви­конується протягом двох кроків. Після відштовхування палицею лижник переходить до ковзання на другій з винесеною вперед палицею. Під час ковзання друга рука також виноситься вперед. З початком другого поштовху палиці ставляться на сніг кільцями під себе, і далі виконується відштовхування.

Помилки:

o невміння узгоджувати почерговий винос рук на один і два кроки;

o відсутність одночасності в закінченні поштовху руками і переносу вільної ноги після відштовхування.

Для оволодіння технікою переходу з одночасних ходів на по­перемінний навчання починають з прямого переходу. При прямо­му переході лижник виконує рухи з вихідного положення, як в одночасному однокроковому ході, після чого з ковзанням на од­ній лижі (крок) виносить протилежну палицю і ставить на сніг. При переході з прокатом рухи лижника здійснюються із вихідно­го положення початку двокрокового одночасного ходу. Після за­кінчення ковзання на двох лижах з кроком лижник виносить дві палиці вперед, після другого поштовху протилежною ногою по­чинає поштовх протилежною палицею.

Помилки:

o неузгодженість виносу і постановки палиць на сніг з від­штовхуванням ногою;

o перенос ноги не забезпечується поштовхом руки.

Підйоми та спуски пов'язані один з одним і вивчаються од­ночасно. Початкове навчання проводиться на рівних, пологих і відкритих схилах, а удосконалення в більш складних умовах міс­цевості. Послідовність вивчення така: ступаючим, біговим, ковз­ним лижним кроком, поперемінними ходами, "напів'ялинкою", "ялинкою", "драбинкою".

Способи підйомів засвоюються швидко, тому основну увагу слід звертати на правильний тактичний вибір способу підйому, вміння узгоджувати окремі способи і своєчасно переходити з од­ного на другий у залежності від характеру схилу і довжини.

Помилки:

o відхилення тулуба назад;

o слабке відштовхування руками;

o мала частота кроків;

o використання ковзного бігу замість ковзання на підйомах малої крутизни;

o перехід на "ялинку" чи "напів'ялинку" в умовах, де мож­на пересуватися способами з паралельною постановкою лиж.

Вивчення техніки спусків починається в основній стійці при спусках прямо і навкоси. Потім переходять до вивчення спусків у низькій і високій стійках. Першочергове навчання проводиться на коротких схилах середньої крутизни з рівним викотом. Удо­сконалення обов'язково слід проводити в умовах пересіченої мі­сцевості. При вивченні техніки спусків основну увагу слід звер­тати на вузьке ведення лиж і подолання нерівностей на схилах.

Помилки (при спусках прямо):

o спуск на прямих ногах, тулуб не нахилений вперед;

o нога не висунута вперед;

o палиці виставлені попереду;

o неправильний вибір стійки.

Помилки (при спусках навкоси):

o вага тіла на верхній лижі;

o тулуб нахилений назад;

o помилки, які допускаються при спусках прямо.

Способи подолання нерівностей особливої складності не представляють і вивчаються в послідовності: викот, зустрічний схил, спад, бугор, впадина, виступ. Особливу увагу слід звертати на своєчасне згинання і розгинання ніг, на правильний і своєчас­ний нахил тулуба.

Техніку способів гальмування починають вивчати з основ­них - гальмування "плугом", упором, які є вигідним положенням для наступного вивчення відповідних поворотів. При вивченні гальмування "плугом", лижник повинен навчитися приймати по­ложення "плуга", переходити з паралельного ведення люк у вузь­кий чи широкий "плуг", потім уміти регулювати швидкість спус­ку в положенні "плуга" до повної зупинки. Все це вивчається спочатку на пологому схилі і закріплюється в умовах пересіченої місцевості.

Помилки:

o лижі не ставляться на внутрішні ребра;

o виконання "плуга" на прямих ногах з нахилом тулуба вперед;

o малий чи великий кут постановки лиж;

o різке гальмування;

o широке ведення лиж на внутрішніх ребрах, без постанов­ки їх під кутом.

Вивчаючи гальмування упором, лижник повинен навчитися вільно переходити з основної стійки в упор і назад, регулюючи швидкість на спуску.

Помилки:

o недостатній кут відведення п'яток лиж;

o рівномірно завантажені лижі;

o поставлена лижа під кутом не на внутрішньому ребрі;

o носки лиж розведені;

o мало зігнута нога, на якій виконується ковзання;

o різкий перехід в упор.

Гальмування боковим зісковзуванням виконується при спус­ках навкоси за рахунок плоского положення лиж і завантаження п'яток лиж.

Помилки:

o лижі не паралельні між собою;

o нерівномірний розподіл ваги тіла на лижі;

o зісковзування на прямих ногах.

ПОВОРОТИ НА СПУСКАХ вивчаються в такій послідов­ності:

Поворот переступанням

o спуск в основній стійці з почерговим підніманням носків лиж;

o пересування ковзанярським кроком на похилому схилі;

o поворот переступанням на рівнині й похилому схилі з си­льним відштовхуванням зовнішньою лижею;

o використання палиць для виконання повороту;

o удосконалення в різних умовах.

Помилки:

o неенергійне відштовхування лижею;

o недостатній нахил тулуба вперед і в сторону повороту;

o пізнє приставляння зовнішньої лижі.

При вивченні повороту переступанням необхідно звертати увагу на своєчасне приставляння поштовхової ноги і винос про­тилежної лижі з наступним переносом на неї ваги тіла.

Поворот "плугом"

o спуск з гальмуванням "плугом";

o перенос ваги тіла на одну лижу;

o виконання повороту на похилому схилі;

o удосконалення повороту в праву і ліву сторони у змінних умовах.

Помилки:

o нерівномірний тиск на лижі;

o недостатнє натискання на п'ятки;

o вага тіла не повністю перенесена на зовнішню лижу;

o тулуб сильно нахилений вперед;

o недостатньо зведені носки лиж.

Поворот упором

o гальмування упором при спуску прямо і навкоси;

o перехід із спуску в основній стійці в упор і назад;

o поворот упором на рівнині після спуску;

o поворот на схилі вправо і вліво;

o удосконалення в різних умовах.

Помилки:

• лижі ставляться на ребра;

o верхня лижа недостатньо висунута вперед;

o носки лиж розходяться;

o малий нахил тулуба вперед;

o різкий перенос ваги тіла на верхню лижу.

При навчанні маховим поворотам використовують відкриту стійку, відведення лиж в упор, перенос ваги тіла, висування лижі вперед. У цих поворотах враховують направлення спуску, вхід в поворот і сам поворот, рух по дузі.

Поворот із упору

Підготовчі вправи: швидке й чітке виконання повороту упо­ром на значній швидкості, маховий перенос ваги тіла з однієї но­ги на другу.

Помилки:

o пізнє висування внутрішньої лижі;

o недостатня швидкість спуску, пізнє підтягування внутрі­шньої лижі;

o закруглення тіла;

o малий нахил тулуба вперед.

Поворот на паралельних лижах

• оволодіти боковим зісковзуванням із спуску навкоси і пе­
реносом ваги тіла з нижньої лижі на верхню, добиваючись
зісковзування;

o виконання повороту на схилі;

o виконання повороту з використанням нахилу;

o удосконалення в різних умовах.

Помилки:

o мала швидкість спуску;

o виконання у високій стійці;

o тулуб нахилено назад.

ВИМОГИ ДО МІСЦЯ ЗАНЯТЬ

Правильний вибір місця занять має важливе значення для навчання пересуванню на лижах.

У сільській місцевості це питання вирішується просто: місце занять розташовано поруч зі школою. В міських школах заняття проводяться на стадіонах, парках, у скверах або у дворі школи.

Навчальний майданчик - місце, де проводяться заняття з навчання техніки пересування на лижах та її перевірки. Розмір майданчика повинен бути не менше як 100x40 метрів. У середині майданчика або поруч з ним викладач прокладає окрему лижню для показу та демонстрації різних рухів та ходів у цілому. Бажа­но, щоб одна половина майданчика була горизонтальною, а друга мала схил 3-4 градуси. Лижня з таким ухилом потрібна для того, щоб вивчати ковзний, накатистий крок і одночасні ходи.

Навчальний схил - місце, де проводять навчання підйомам, спускам, гальмуванням та поворотам на лижах.

За крутизною схили поділяють на малі (5-15°), середні (15-25°) та круті (25° і більше). За лижнею - на короткі (50 м), сере­дні (150 м) та довгі (150 м і більше). За характером місцевості - на гладкі та пересічені; за наявністю дерев та кущів - на відкриті та закриті.

Навчальна лижня служить для пересування на лижах певни­ми ходами з метою закріплення й удосконалення навичок. Навчальна лижня являє собою замкнуту витягнену криву довжи­ною 1,5 - 2,5 км, маршрут якої повинен бути прокладений так, щоб викладачеві можна було спостерігати за учнями на дистанції. Бажано, щоб на окремих ділянках була прокладена паралельна лижня.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ УРОКУ З ЛИЖНОЇ ПІДГОТОВКИ В ШКОЛІ

Безпека занять гарантована:

o чіткою організацією занять;

o правильно вибраним і підігнаним інвентарем та одягом;

o чітким виконанням завдань;

o доступністю вправ і завдань;

o суворою дисципліною;

o урахуванням метеорологічних умов;

o правильно вибраним та підготовленим місцем занять;

o умінням попереджувати травми, відмороження та переохоло­дження і своєчасно надавати допомогу потерпілому при трав­мах, відмороженні та переохолодженні.

На заняттях з лижної підготовки можливі падіння, удари че­рез перешкоди, розтягнення зв'язок, пошкодження суглобів, во­дяні мозолі, переохолодження організму та відмороження пальців рук, ніг і відкритих частин голови, обличчя.

Основні причини, які призводять до цього:

o відсутність методичної послідовності у навчанні;

o вибір місця занять без урахування підготовки учнів;

o низька фізична підготовка учнів;

o відсутність дисципліни;

o стомлення учнів (учня);

o поганий інвентар;

o невідповідний одяг;

o погодні умови;

o відсутність (невідповідність) організаційних та методичних вказівок;

o некваліфіковане управління та керівництво учнями (класом, групою).

Для управління класом, групою викладач користується роз­порядженнями, командами, вказівками та зауваженнями, а також застосовує шикування, перешикування на місці та переходах до місця занять. На навчальному майданчику при пересуванні на лижах відстань між учнями 8-10 м, а на лижні 4-6 м.

На навчальному схилі слід збільшувати дистанцію до 15-20 м в залежності від крутизни схилу, а в деяких випадках вико­нувати спуск по черзі.

АНАЛІЗ УРОКУ З ЛИЖНОЇ ПІДГОТОВКИ В ШКОЛІ

Кваліфікований аналіз уроку дозволяє вчителю оцінити його ефективність, позитивні та негативні моменти, якісно спланувати і провести наступні уроки.

На основі вивчення науково-методичної літератури і власно­го досвіду нами була розроблена схема аналізу уроку, виходячи з таких критеріїв:

МЕТОДИЧНІ:

1. На кожному уроці повинні вирішуватись оздоровчі, навчальні та виховні завдання.

2. Зміст навчального матеріалу повинен відповідати навчальній програмі.

3. Досягнення оптимальної рухової активності учнів протя­гом усього уроку.

4. Якість словесного методу і запропонованих засобів наоч­ності.

1. Оптимальність методів організації учнів.

2. Постановка посильних задач перед учнями.

3. Рівень відповідності вибраних засобів, методів задачам уроку, віку учнів та їх підготовленості.

1. Конкретне розв'язання кожної задачі.

9. Оптимальна тривалість кожної частини уроку.
10.Вибір вправ.

1. Методична послідовність виконання вправ.

2. Наявність ігрового методу та відповідність ігор задачам уроку.

1. Загальна моторна щільність уроку.

Сума раціонально витраченого часу х 100

Загальна щільність =----------------------------------

45 хв.

Сума часу на виконання вправ х 100
Моторна щільність =-------------------------------------

Хв.

Учитель повинен прагнути до 100% загальної щільності уроку. Моторна щільність на навчальних уроках повинна бути 50 %, а на тренувальних - 70-80 %.

1. Оптимальність навантаження.

2. Хвилеподібність фізіологічної кривої навантаження на уроці.

1. Наявність конспекту уроку.

2. Відповідність використовуваних вправ, засобів, методів меті уроку.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ:

1. Своєчасний початок і закінчення уроку, відповідність ін­тервалів частин уроку запланованим (згідно конспекту).

1. Дисципліна і чіткість виконання вправ.

2. Організаційні вправи і засоби.

3. Вибір місця і чіткість команд, розпоряджень і зауважень.

4. Кваліфікаційний показ і пояснення різних вправ.

5. Підтримка інтересу учнів до занять

6. Правильність термінології, що використовується на уроці.

7. Дотримання правил безпеки.

3.

Заняття 1

Завдання: навчити правилам поводження з лижним інвентарем, ознайомити зі стройовими вправами з лижами і на лижах, з технікою ступаючого й ковзного кроку, навчити підйому ступаючим кроком і спускам прямо в основній стійці. Зміст заняття та методичні вказівки. Ознайомити учнів з порядком отримання та здачі лижного інвентарю, пояснити фун­кції окремих частин лиж, палиць і кріплень, правила змащення

лиж, способи визначення лівого та правого кріплення лиж, спо­соби кріплення, правила надівання ручної петлі палиці, правила виконання стройових вправ з лижами.

Пояснити правила руху в строю по одному і в колоні по два. На навчальному майданчику ознайомити з технікою ступаючого та ковзного кроку, приділяючи увагу координації роботи рук і ніг, відштовхуванню ногами (без палиць) та ковзанню на одній лижі. Після 12-15 хвилин пересування ступаючим і ковзним кроками спробувати виконати ці кроки з поперемінним відштов­хуваннями палицями.

Поступово збільшувати довжину кроку, ознайомити з техні­кою двокрокового ходу. Перейшовши на навчальний спуск, ви­конати по 6 - 8 спусків в основній стійці прямо. Стежити за чер­говістю, послідовністю спусків і за місцем підйому та спуску, запобігати зіткненню.

Після 12-15 хвилин вправ на схилі, пройти по навчальному колу 1-1,5 км. Стежити за правильним виконанням техніки ков­зного кроку.

Заняття 2

Завдання: ознайомити з технікою спусків (у низькій і високій стійках) і поперемінного двокрокового ходу. Навчити техніці ковзного кроку.

Зміст заняття та методичні рекомендації. На навчальному майданчику повороти на місці переступанням. Вивчення техніки ковзного кроку 12 хв. Навчання техніки поперемінного двокро­кового ходу: пройти 150 - 200 м ступаючим кроком, 200 - 250 м ковзним кроком, тримаючи палиці за середину. Стати на лижню (під уклін), виконати поперемінний двокроковий хід у цілому по навчальному колу 2-3 рази х 200 - 300 м.

На навчальному схилі повторити по 6 - 8 разів спуск в осно­вній стійці. Розставити на схилі кілька "воріт" з палиць (гілок) і подолати їх при спусканні, змінюючи стійку спуску (середню, високу, низьку).

По навчальній лижні пройти 2 - 2,5 км, чергуючи спокійний розмірений хід з прискоренням по 2 - 3 р. х 100 - 150 м. Частину дистанції (400 - 600 м) пройти по свіжому снігу, змінюючи на­правляючого (через 50 м). Останні 150-200 м проходити в спо­кійному темпі.

Заняття З

Завдання: ознайомити з технікою одночасного безкрокового ходу, гальмування "плугом" та повороту переступан­ням, в русі розучити техніку поперемінного двокро­кового ходу, підйому ступаючим кроком і спуску в основній стійці.

Зміст заняття та методичні вказівки. На навчальному майданчику повторити вивчені стройові вправи, ознайомити уч­нів з технікою одночасного безкрокового ходу, показати техніку ходу. Потім кожен з учнів опановує безкроковий хід самостійно. Пересування на лижах під уклін - безкроковим ходом, вгору -поперемінним двокроковим ходом (2 - 3 р. х 150 - 200 м). Пере­сування на лижах по навчальній лижні одночасним безкроковим і поперемінним двокроковим ходом - до 1,5 - 2 км.

На навчальному схилі виконати 3-5 прямих спусків в осно­вній стійці. Ознайомити учнів з технікою гальмування "плугом". Кожен учень на рівному майданчику наприкінці виконує 5-6 разів гальмування " плугом".

Ознайомити учнів з технікою повороту переступанням. Спу­скаючись з 1/3, 1/2 частини, а потім з цілого схилу, виконати на горизонтальному майданчику наприкінці спуску поворот пере­ступанням вліво, потім вправо (5-6 разів). Ускладнення вико­нання повороту: подовжити спуск, збільшити швидкість завдяки одночасним відштовхуванням на початку схилу, виконати пово­рот не в кінці спуску, на рівному майданчику, а перед горизон­тальним майданчиком і потім на середині схилу.

Прогулянка на лижах у спокійному темпі до 1,5-2 км.

Заняття 4

Завдання: ознайомити з технікою одночасного двокрокового ходу, повороту махом на місці, підйому "ялинкою", спуску в основній стійці навкоси, розучити попере­мінний двокроковий і безкроковий ходи, гальмування "плугом" і поворот переступанням.

Зміст заняття та методичні вказівки. Одночасний двокро­ковий хід. Спочатку розучити цей хід за фазами, потім - на навчальній лижні по колу (10-12 хв.). Пересування на лижах 1,5-2 км. до навчального схилу. На навчальному схилі ознайо­мити з технікою підйому "ялинкою" та спуску навкоси в основ­ній стійці. Наприкінці спуску повторити поворот переступанням і гальмуванням "плугом".

По навчальній лижні пройти з перемінною швидкістю до 3 -4 км. В середині дистанції пройти 2-3 відрізки по 150 - 200 м в середньому швидкому темпі.

Заняття 5

Завдання: ознайомити з технікою підйомів "напів'ялинкою", "драбинкою", гальмування "упором", повторити ви­конання техніки раніше вивчених лижних ходів: по­перемінного двокрокового й одночасних безкроково­го й двокрокового, сприяти розвитку витривалості лижника.

Зміст заняття та методичні вказівки. На навчальному схи­лі виконати по 4 - 6 спусків по 25 - 30 м (при крутизні схилу 10 -12°), повторивши раніше вивчені способи спусків, поворотів, гальмування, а при підйомах - способи підйомів. Ознайомити з технікою підйомів "напів'ялинкою", "драбинкою", гальмування "упором".

По навчальній лижні пройти на лижах рівномірно 25 - 30 хв. У дистанцію включити пологі спуски та підйоми. Під час пересу­вання по дистанції повторити раніше вивчені лижні ходи, засто­совуючи їх на певних (відповідних тим чи іншим лижним ходам) ділянках лижної траси. Пройти дистанцію без зупинок з рівномі­рною швидкістю при відносно слабкій інтенсивності (частота пу­льсу 125-130 уд/хв).

Заняття 6

Завдання: ознайомити з технікою одночасного однокрокового ходу, повороту стрибком на місці, вивчити одночас­ний безкроковий і двокроковий ходи, спуски в низь­кій та високій стійці, гальмування "плугом" і " упо­ром", поворот переступанням, закріпити техніку по­перемінного двокрокового ходу.

Зміст завдання та методичні вказівки. На навчальному майданчику повторити повороти переступанням і махом. Озна­йомити з технікою повороту стрибком на місці без допомоги па­лиць, а також з їх допомогою. Виконати по 6 - 8 поворотів стриб­ком в той чи інший бік.

Ознайомити з технікою одночасного однокрокового ходу. Спочатку за розподілом на рахунки (винос палиць, поштовх но­гою, приставляння махової ноги, поштовх палицями). Пересту­пання під уклін виконується одночасним однокроковим ходом, вгору - поперемінним двокроковим (до 15 хв.).

На навчальній лижні - пересування одночасним однокроко­вим і поперемінним двокроковим ходами (до 1,5 — 3 км.).

Пройти з перемінною швидкістю до 2,5 - 3 км, з них 1,5 км -з середньою інтенсивністю. Після цього пройти до 1 км у спокій­ному темпі.

На навчальному схилі довжиною 40 - 50 м виконати по 5 - 6 спусків у різних стійках. Наприкінці спуску - поворот пересту­панням і гальмуванням "плугом" та "упором".

Заняття 7

Завдання: ознайомити учнів з технікою повороту "плугом", навчити одночасному одно- та двокроковому ходу, повороту "плугом", навчити раціональному відштов­хуванню палицями.

Зміст заняття та методичні вказівки. На навчальному схи­лі ознайомити з технікою повороту "плугом". Після 5-6 спусків і виконання поворотів "плугом" на малому схилі можна усклад­нити виконання цього повороту: збільшенням довжини схилу, швидкості спуску та виконанням повороту "плугом" не на вико­чуванні, а на схилі до викоту. При підйомах на схил повторити раніше вивчену техніку підйомів "драбинкою" і "напів'ялинкою" та спусків у різних стійках. Виконати по 6 - 8 спусків з поворо­том " плугом" вліво та вправо.

На навчальній лижні продовжити вивчення техніки лижних ходів: одночасного однокрокового, безкрокового та двокроково­го, поперемінного двокрокового ходу. Пройти до 2,5 - 3 км з прискоренням в кінці кожних 800 - 1000 м по 200 - 250 м з висо­кою інтенсивністю.

Заняття 8

Завдання: навчити техніці одночасного однокрокового ходу, удосконалювати техніку поперемінного двокроково­го та одночасного безкрокового і двокрокового ходів, навчити раціональному відштовхуванню лижами (но­гами).

Зміст заняття та вказівки. На навчальній лижні, яку про­кладено посередині пересіченої місцевості, пройти до 5 км з не­великою інтенсивністю. Під час пересування основну увагу звер­тати на правильне виконання відштовхування ногами, одноопор-не ковзання, використання рельєфу для переходу з одного ходу на інший.

Заняття 9

Завдання: ознайомити учнів з технікою поперемінного чотири-крокового ходу, вдосконалювати техніку вивчених способів пересування на лижах, навчити правильно­му відштовхуванню лижами і палицями.

Зміст заняття та методичні вказівки. На навчальній лижні ознайомити учнів з технікою поперемінного чотирикрокового ходу. Після пояснення та показу цього ходу запропонувати вико­нати його спочатку без ковзних кроків на чотири рахунки. Після цього перейти на подовжений ступаючий, а потім ковзний крок.

Пройти на лижах 2-3 рази по 500 м з часом близько 3 хв. Потім прогулянка до 3 км у спокійному темпі.

Під час цього заняття викладач знайомить учнів з дистанці­єю наступного (контрольного) заняття, пояснює тактику подо­лання окремих ділянок траси.

Після заняття учні оглядають свій інвентар, перевіряють мі­цність кріплень до лиж, підточують наконечники лижних палиць, переглядають ковзну поверхню лиж.