Обмеження прав людини і громадянина. Права людини в умовах надзвичайного стану

Користування конституційними правами і свободами люди­ни і громадянина пов'язане з відповідальністю особи, з можли­вими обмеженнями, які визнаються мірою і межами свободи, встановленої правом, принципами гуманізму, солідарності, моральності. Цей постулат досить чітко сформульований у п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини: «При здійснен­ні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тіль­ки таких обмежень, які встановлені законом виключно з ме­тою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадсь­кого порядку і загального добробуту в демократичному сус­пільстві». Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, встановлюючи, що кожна людина має право на вільне вираження своїх поглядів, яке включає свободу шу­кати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, закріплює, що користування передбаченими в п. 2 ст. 19 пра­вами накладає особливі обов'язки і особливу відповідаль­ність. Воно може бути пов'язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідни­ми: а) для поважання прав і репутації інших осіб; б) для охо­рони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення. У цьому пакті передбачена можли­вість заборони антигуманних, антиморальних дій - - пропа­ганда війни, будь-яких виступів «на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурюван­ня до дискримінації, ворожнечі або насильства» (ст. 20). Між­народний пакт про економічні, соціальні і культурні права допускає обмеження прав людини, «оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, виключно з метою сприяти за­гальному добробуту в демократичному суспільстві» (ст. 4).

Конституція України, виходячи з міжнародних пактів, встановлює обмеження щодо реалізації деяких прав і свобод

людини і громадянина. Так, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію обмежується за­коном в інтересах національної безпеки, територіальної ціліс­ності або громадського порядку, з метою запобігання завору­шенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання роз­голошенню інформації, яка одержана конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції). Здійснення права на свободу світогляду і віро­сповідання може бути обмежене законом лише в інтересах охо­рони громадського порядку, здоров'я і моральності населення, захисту прав і свобод інших людей (ст. 35). На таких же під­ставах може бути обмежене право громадян на свободу об'єд­нання у політичні партії та громадські організації (ст. 36). Конституційне встановлюються обмеження щодо права на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39) тощо. Всі ці обмеження обґрунтовані необхідністю забезпе­чення охорони конституційного ладу, національної безпеки, прав і свобод людини і громадянина, добробуту українського суспільства.

Становлення громадянського суспільства, особливо в пере­хідні часи, потребує від держави обмеження в деяких випад­ках прав і свобод громадян. У такому складному питанні не­припустимий волюнтаризм або зловживання з боку будь-якої гілки влади, насамперед з боку глави держави, виконавчої влади. Конституції країн світу, допускаючи обмеження прав, встановлюють чіткі підстави і порядок таких дій. В Україні конституційне регулювання цього питання спрямоване на не­допущення звуження їх змісту та обсягу (ст. 22 Конституції). Стаття 64 Конституції України встановлює, що конститу­ційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. В умо­вах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлювати­ся окремі обмеження прав і свобод із зазначенням терміну дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, пе­редбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 60, 62, 63 Конституції. Йдеться про права на рівність громадян перед законом; громадянство і його зміну; життя; повагу до гідності людини; свободу та недоторканність; звернення до органів державної влади; житло; шлюб; рівність дітей в їх правах; захист прав і свобод; відшкодування за ра­хунок держави матеріальної і моральної шкоди; знання своїх прав і обов'язків; незворотність дії законів та інших нормати­вних актів; правову допомогу; необов'язковість виконання явно злочинних розпоряджень чи наказів; неможливість по­двійного притягнення до юридичної відповідальності; те, щоб особу вважати невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку; відмову давати свід­чення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів.

Перелік цих прав чітко корелюється з положеннями Між­народного пакту про громадянські і політичні права, відобра­жає прагнення захистити ті права і свободи, які мають забез­печуватися за будь-яких обставин, у тому числі при введенні надзвичайного або воєнного стану.

Обмеження прав людини і громадянина можливі в умовах введення на всій території України або в окремих її частинах надзвичайного стану.

Згідно із Законом України «Про правовий режим надзви­чайного стану» від 16 березня 2000 р. надзвичайний стан -це особливий правовий режим, який може тимчасово вводи­тися в Україні чи в окремих її місцях при виникненні надзви­чайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють за­грозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним орга­нам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до закону повноважень, які необхідні для відвернення загрози та забезпечення безпе­ки і здоров'я громадян, нормального функціонування націо­нальної економіки, органів державної влади і місцевого само­врядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою обмеження у здійсненні конс-титщійшгх прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням терміну дії цих обмежень.

Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського по­рядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджува­тися такі заходи: а) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування на території, де вводиться надзвичайний стан; б) обмеження руху транс -портних засобів та їх огляд; в) посилення охорони громадсь­кого порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства; г) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом; ґ) заборона страйків. Крім цього додат­ково можуть здійснюватися такі заходи, як: 1) запровадження комендантської години, тобто заборона перебувати на ву­лицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби; 2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках і проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян; 3) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв; 4) тимчасове вилучення у громадян заре­єстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів; 5) за­борона виготовлення і поширення інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку; 6) особливі правила користування зв'язком та передачі інформації через комп'ютер­ні мережі тощо. У ст. 17 закону також встановлюються додатко­ві заходи режиму надзвичайного стану у зв'язку із надзвичай­ними ситуаціями техногенного або природного характеру.

Водночас в умовах як воєнного, так і надзвичайного стану органи державної влади повинні діяти в межах Конституції і законів України. Перевищення посадовими особам своїх пов-новажень_г у тому числі щодо гарантій прав людини і громадя­нина, які встановлені законом, зумовлюють відповідальність згідно з чинним законодавством. У цей період законом забо­роняються: зміна Конституції України, Конституції Автоном­ної Республіки Крим, виборчих законів; проведення виборів Президента України, виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місце­вого самоврядування, всеукраїнського та місцевих референ­думів; обмеження повноважень народних депутатів України. На період дії надзвичайного стану продовжується, у разі закінчення, термін повноважень парламенту України, Верхо­вної Ради Автономної Республіки Крим, представницьких органів місцевого самоврядування. Введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорс­токого чи такого, що принижує людську гідність, поводжен­ня або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, свободу думки, совісті, релігії в розумінні цих прав і свобод, прийнятому у Міжнародному пакті про громадянські і по­літичні права та законах України.

Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадян­ські і політичні права при введенні надзвичайного стану не­гайно після його введення повідомляє через Генерального се­кретаря ООН держави, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхи­ленням від зобов'язань за Міжнародним пактом, та про мету цих відхилень і причини прийняття такого рішення. У по­відомленні зазначається також термін, на який вводяться від­хилення від зобов'язань, передбачених цим пактом.