Гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина

Конституційні гарантії - - це передбачені Основним Зако­ном України засоби, методи і механізми, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод людини і громадя­нина.

Гарантії конституційних прав особи поділяються на еконо­мічні, політичні та юридичні.

У демократичних країнах з соціальне орієнтованою ринко­вою економікою, головними матеріальними гарантіями прав і свобод вважається можливість володіння власністю, свобода вибору занять. На сучасному етапі це також соціальна діяль­ність держави, надання матеріальних послуг населенню, створення умов для працевлаштування, активної трудової діяльності людини.

Гарантування прав і свобод — це своєрідний зовнішній ме­ханізм обмеження влади, яка завжди прагне до саморозши-рення і посилення своєї присутності у всіх сферах людського життя.

Політичні гарантії — це політика держави, спрямована на створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечен­ня її прав і свобод. Політика Української держави найбільш чітко виражена в положенні частини другої ст. З Конституції: утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави і держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Юридичні гарантії прав закріплені у Конституції, яка встановлює, що: права і свободи людини і громадянина захи­щаються судом (ст. 55); кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування мате­ріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішення­ми, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцево­го самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійс­ненні ними своїх повноважень (ст. 56); кожному гарантується право знати свої права і обов'язки (ст. 57); закони та інші нор­мативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім ви­падків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідаль­ність особи (ст. 58); кожен має право на правову допомогу (ст. 59); ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні роз­порядження чи накази (ст. 60); ніхто не може бути двічі при­тягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення (ст. 61); особа вважається невину­ватою у вчиненні злочину і не може бути піддана криміналь­ному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62); особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63).

Гарантії конституційних прав і свобод містяться не тільки в статтях Конституції, вони передбачені і нормами галузевого законодавства. Так, право на охорону державою гідності лю­дини кореспондується з обов'язком посадових осіб державних структур поважати гідність людини і означає: 1) що ніщо не може бути підставою для її приниження; 2) будь-які заходи щодо впливу на неправомірну поведінку особи з боку праців­ників правоохоронних органів не повинні вести до принижен­ня людської гідності; 3) чуйне ставлення до задоволення прав і законних інтересів людини; 4) додержання етичних норм службовців і посадових осіб у стосунках з людьми в тяжких життєвих ситуаціях. У постанові Верховної Ради України «Про дотримання правоохоронними органами України конс­титуційних гарантій та законності в забезпеченні прав і сво­бод людини» від 23 березня 2000 р. зазначається, що систе­матично порушуються конституційні права громадян під час тримання їх у слідчих ізоляторах. Тільки у 1999 р. у цих ізо­ляторах незаконно утримувались 24 487 громадян України. У 1999 р. було звільнено з-під варти у зв'язку із закриттям кримінальних справ, із зміною запобіжного заходу, винесен­ням виправдального вироку близько 10 тисяч осіб. На дії слідчих органів судами у 1999 р. задоволене 40,2 % скарг із числа розглянутих, скасовано 36,2 % санкцій прокурорів на арешт. Через низьку якість досудового слідства, здійснення неналежного прокурорського нагляду протягом 1999 р. судом України повернуто на додаткове розслідування 18 264 кри­мінальні справи стосовно майже 26 тисяч осіб та виправдано близько однієї тисячі осіб.

Найбільш ефективною гарантією прав і свобод людини і громадянинa є правосуддя. Характерним для абсолютної більшості конституцій світу, в тому числі України, є виокрем­лення як основних гарантій прав і свобод особи внутрішньо­державних і міжнародно-правових. Так, у частині третій ст. 55 Конституції України встановлено, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів між­народних організацій, членом або учасницею яких є Україна. Право на самозахист встановлено частиною четвертою ст. 55 Конституції: кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Органами, які мають суттєві повноваження по забезпечен­ню прав і свобод людини і громадянина в Україні, є Прези­дент України, Кабінет Міністрів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, суди загальної юрисдикції, органи про­куратури, Конституційний Суд України, місцеві державні ад­міністрації. Так, згідно з частиною другою ст. 102 Конститу­ції Президент України є гарантом прав і свобод людини і гро­мадянина, згідно з п. 2 ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і гро­мадянина. Одним із повноважень прокуратури України є пред­ставництво інтересів громадянина в суді у випадках, визначе­них законом (п. 2 ст. 121 Конституції).

Суттєвою гарантією прав і свобод є допомога професійного захисника (адвоката) в кримінальному, цивільному чи ад­міністративному процесі.

До гарантій прав і свобод належать також юридична відпо­відальність за їх порушення. Мається на увазі відповідаль­ність насамперед влади (органів держави та їх посадових осіб), яка передбачена українським законодавством.

У забезпеченні конституційних прав і свобод особи велику роль відіграють органи місцевого самоврядування. Але їх ма-теріально-фінансові та інші можливості не такі значні, як це необхідно для належної реалізації прав особи.