Тема 4. Облік розрахунків з оплати праці, грошового забезпечення, страхування та стипендій

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

1. Праця й заробітна плата в бюджетних установах і за­вдання їх обліку.

2. Оперативний облік персоналу.

3. Облік використання робочого часу і виробітку.

4. Форми та системи оплати праці.

5. Нарахування заробітної плати.

6. Утримання із заробітної плати.

7. Порядок оформлення розрахунків із працівниками та ви­плати заробітної плати.

8. Синтетичний та аналітичний облік заробітної плати і пов'язаних з нею розрахунків.

9. Облік розрахунків зі страхування.

10. Облік розрахунків зі стипендіатами.

Під час вивчення цієї теми слід мати на увазі, що в бюджетних установах, подібно до сфери підприємницької діяльності, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним дже­релом їхніх доходів. Але на відміну від працівників матеріально­го виробництва працівники бюджетних установ мають предме­том свого впливу або людину або суспільство загалом. У процесі праці працівники бюджетних установ надають різні нематеріаль­ні послуги. Контроль за мірою праці та мірою споживання здійс­нюється за допомогою заробітної плати. Студент має усвідомити, що видатки на заробітну плату, згідно із Бюджетним кодексом України, є захищеною статтею бюджету і мають найбільшу пи­тому вагу в кошторисах бюджетних установ.

Завданнями бухгалтерського обліку є:

— контроль за дотриманням штатного розпису й фонду заро­бітної плати;

— контроль за використанням робочого часу;

— своєчасне й достовірне нарахування заробітної плати та со­ціальної допомоги та контроль утримань з них;

— контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального і спеціального фондів;

— забезпечення різних рівнів управління інформацією про працю й заробітну плату.

Право на працю в бюджетних установах громадяни реалізу­ють укладанням трудового договору або трудового контракту. Практикується також прийняття на роботу за конкурсом. Слід мати на увазі, що кількість працівників бюджетних установ нор­мується і визначається штатним розписом, в якому вказуються назви посад, кількість штатних одиниць за кожною посадою, по­садовий оклад, доплати і надбавки, місячний і річний фонд заро­бітної плати. Штатний розпис складається на бюджетний рік, за­тверджується розпорядником коштів вищого рівня і є обов'язко­вою умовою виділення коштів бюджетній установі.

Зазначимо, що персонал бюджетних установ залежно від виконуваних функцій чи сфер застосування поділяється на три групи:

— основні працівники, на яких покладено виконання головних функцій, закріплених за відповідною установою (вчителі, викла­дачі, лікарі, науковці тощо);

— допоміжно-технічний персонал, який обслуговує основних працівників у виконанні покладених на них функцій (середній медичний персонал, навчально-допоміжний персонал);

— адміністративно-господарський і молодший обслуговуючий персонал (працівники господарських та економічних служб тощо).

Згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. працівники, які обіймають посади в державних ор­ганах та їхніх апаратах, є державними службовцями. Студентам необхідно ознайомитися з порядком ранжування посад згідно із категорією державних службовців, присвоєнням рангів, складан­ня присяги державного службовця.

Слід наголосити, що в бюджетних установах налічується бли­зько 100 основних професій, які, в свою чергу, охоплюють від 50 до 70 найменувань спеціальностей.

Оперативний облік наявності й руху персоналу ведуть відді­ли кадрів бюджетних установ на бланках типових форм. При­йняття на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення оформлюють наказами про прийняття на роботу, звільнення чи переведення на іншу посаду, роботу, записками-розрахунками про надання відпустки. Оперативний облік персоналу має забез­печувати своєчасне комплектування всіх підрозділів, а також до­тримання штатної дисципліни.

Зауважимо, що бюджетні установи, як і кожен суб'єкт підпри­ємницької діяльності, ведуть облік використання робочого часу, своєчасності виходів на роботу й часу її залишення. Основним джерелом інформації про використання робочого часу є дані табельного обліку, які фіксують у табелі відпрацьованого робо­чого часу й підрахунку заробітку.

Під час вивчення цього питання слід пам'ятати, що:

— табель використання робочого часу ведеться за загально­прийнятим порядком;

— у бюджетних установах табель є основним документом для нарахування заробітної плати.

Крім того, дані табелю використовують для складання звітно­сті з праці та аналізу трудової дисципліни.

Нормативна тривалість робочого часу (не більш як 40 годин на тиждень) поширюється також на працівників бюджетних установ. Для окремих категорій працівників законодавчо встановлено скоро­чену тривалість робочого часу (лікарі, вчителі, викладачі).

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не дістають втілення у фізичному вимірюванні продукції, а набу­вають форми нематеріальних благ. З огляду на це здійснюють облік кількості та якості затраченої праці шляхом встановлення обсягу робіт, який необхідно виконати за певний відрізок часу й на відповідному якісному рівні. Певні особливості має норму­вання робочого часу в загальноосвітніх школах, вищих навчаль­них закладах, медичних установах.

Іншими особливостями обліку відпрацьованого часу, на які студентам слід акцентувати увагу, є:

— бюджетні установи працюють у режимі шестиденного чи п'ятиденного тижня;

— облік відпрацьованого часу ведуть у календарних чи акаде­мічних годинах;

— в установах охорони здоров'я немає єдиного графіка робо­ти, але всі графіки роботи складаються з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів;

— для окремих категорій працівників ведеться сумарний облік відпрацьованого часу.

Зауважимо, що в бюджетних установах праця тільки незначної частини працівників вимірюється кількістю та якістю виробленої продукції (працівники молочних кухонь, зубопротезних відді­лень, ремонтних служб і дільниць).

Розглядаючи питання про форми й системи оплати праці, студенти мають опрацювати такі законодавчі та нормативні пра­вові акти:

— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року;

— постанову Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати працівників установ, закладів та організа­цій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 року № 1298 (з подальшими змінами);

— Інструкцію зі статистики заробітної плати, затвердже­ну Державним комітетом статистики України 13.01.2004 року № 5;

— галузеві схеми посадових окладів.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошово­му вираженні, яку за трудовим договором власник або упов­новажений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Слід пам'ятати, що держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ за допомогою:

— установлення розміру мінімальної заробітної плати;

— установлення умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних дого­ворів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціально­го фондів;

— оподаткування доходів фізичних осіб.

Підґрунтям організації оплати праці є тарифна система, яка включає:

— тарифні сітки;

— тарифні ставки;

— схеми посадових окладів;

— тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Студенту слід усвідомити, що за тарифної системи діють дві форми оплати праці працівників — погодинна і відрядна, які пе­редбачають низку систем для різних організаційно-технічних умов праці.

Домінантною формою оплати праці в бюджетних установах є погодинна, яка має два різновиди — штатно-окладну й погодин­ну системи.

Штатно-окладна система оплати праці передбачає встанов­лення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповід­но до посади, яку він обіймає. При цьому студенти мають чітко розуміти різницю між варіантами цієї системи оплати праці чи її різновидами.

Почасова система оплати праці в бюджетних установах та­кож має два варіанти — просту почасову й почасово-преміальну. Рівень поширення останньої визначається фінансовими можли­востями бюджетних установ.

Відрядна форма оплати праці в бюджетних установах має обмежене застосування.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Конкретний перелік виплат, які нале­жать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочуваль­них і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі стати­стки заробітної плати, затвердженою Державним комітетом статистики України 13.01.2004 року № 5.

Слід пам'ятати, що цей перелік виплат утворює фонд заробіт­ної плати, який має використовуватися в суворій відповідності до його цільового призначення в межах сум, передбачених кош­торисом. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, контрольно-ревізійні органи, органи Державного казна­чейства й самі бюджетні установи. Студент має засвоїти контроль­ні функції кожного із суб'єктів контролю.

Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють також Міністерство праці та соціальної політики України, професійні спілки та інші органи (організації), що пред­ставляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за до­триманням законодавства про оплату праці здійснює Генераль­ний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Заробітна плата в разі погодинної ставки визначається згідно із чинним тарифними ставками та кількістю фактично відпра­цьованого часу. У бюджетних установах застосовують перева­жно місячні тарифні ставки, які називають посадовими окла­дами.

У деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура) розмір посадових окладів визначається на підставі що­річної тарифікації.

Студентам важливо ознайомитися з порядком створення та­рифікаційних комісій, їх складом і функціями, результатами їх­ньої роботи у вигляді тарифікаційних списків.

Наступним кроком до опанування матеріалу є докладне ви­вчення особливостей нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей: медичних закладах, середніх закладах освіти, вищій школі. В останній доплати за перевищення навчаль­ного навантаження не передбачено, заробітна плата викладачів дорівнює їхньому посадовому окладу.

У бюджетних установах діє система доплат і надбавок, різ­них за своєю економічною сутністю та розмірами. Право встанов­лювати їх надано керівникам бюджетних установ у межах обсягів заробітної плати, передбачених кошторисом:

— за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

— за суміщення професій (посад);

— за розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу робіт;

— за високі досягнення у праці;

— за виконання особливо важливої роботи;

— за складність, напруженість у роботі;

— за роботу в святкові й неробочі дні;

— за роботу в нічний час;

— за сумісництво.

Учителям, викладачам, майстрам виробничого навчання та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і профе­сійно-технічних навчальних закладів здійснюють доплату за клас­не керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, за керівни­цтво предметами, цикловими та методичними комісіями, завіду­вання навчальними кабінетами.

Від 1 січня 2001 року згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 78 упроваджено виплату педагогіч­ним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років залежно від педстажу і допомоги на оздоровлення в разі надання відпустки.

Особливу увагу потрібно приділити вивченню нового для сту­дентів матеріалу — особливостям нарахування заробітної плати державним службовцям, яка формується з посадового окладу, доплат і надбавок:

— за ранг, класний чин, спеціальне звання;

— за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників;

— за високі досягнення у праці;

— за знання і використання в роботі іноземної мови;

— за вислугу років;

— за науковий ступінь.

Від 1 вересня 2005 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату пра­ці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і кое­фіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та ор­ганізацій окремих галузей бюджетної сфери».

Студентам слід мати на увазі, що в бюджетних установах, по­дібно до суб'єктів підприємницької діяльності, порядок нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткових відпусток працівників, які мають дітей, та компенсації за невико­ристані відпустки встановлюється Порядком обчислення серед­ньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Мі­ністрів України від 08.02.1995 року № 100 зі змінами та допов­неннями.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої за­робітної плати та забезпечення допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю здійснюють на підставі розміру середньоден­ної (годинної) заробітної плати.

Заробітна плата працівників бюджетних установ підлягає ін­дексації у випадках, передбачених Законом України «Про індек­сацію грошових доходів населення» і постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року № 663 «Про затверджен­ня Порядку проведення індексації заробітної плати та інших доходів громадян».

Фінансування витрат на заробітну плату здійснюється за окремою статтею (кодом економічної класифікації 1111 «Заробіт­на плата»).

Із заробітної плати працівників бюджетних установ через бух­галтерію здійснюють такі відрахування:

— податок з доходів фізичних осіб;

— за виконавчими листами судових органів і нотаріальними надписами, за письмовими заявами працівників про добровільну згоду платити аліменти на утримання дітей;

— відшкодування заподіяної установі шкоди;

— підзвітних сум, які не були повернуті в установлений термін;

— за товари, відпущені в дозволених випадках у кредит;

— внесків до профспілкового комітету (за наявності угоди між профкомом та адміністрацією, письмовими заявами працівників);

— внесків до Пенсійного фонду України, фондів загально­обов'язкового соціального страхування;

— інші відрахування, визначені чинним законодавством.

Студентам потрібно чітко засвоїти положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кре­диту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом ДПУ від 22.09.2003 року № 442, звернувши особливу увагу на еко­номічний зміст нових термінів механізму сплати податку.

Загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 20% заробітної плати, а у випадках, передбачених законодавством, — 50% суми заробітної плати, що підлягає видачі на руки.

Заробітна плата в більшості бюджетних установ виплачується двічі на місяць: за першу половину місяця — аванс у розмірі 50% заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця — фактич­ний місячний заробіток за вирахуванням авансу й утримань.

Нарахування заробітної плати здійснюється за розрахунково-платіжними відомостями, а виплата — за платіжними відомостя­ми, які складаються у визначеному порядку.

Облік заробітної плати і відповідних розрахунків є найбільш трудомісткою ділянкою облікової роботи, тому практично в усіх бюджетних установах цю роботу виконують на персональних комп'ютерах (ПК).

У бюджетних установах практикують виплату заробітної пла­ти працівникам через банкомати, використовуючи де­бетові пластикові картки. Використання безготівкової форми розрахунків із працівниками має низку переваг як для бюджетної установи, так і для самих працівників. Студентам рекомендується ознайомитися з ними.

Систематизація обліку розрахунків з працівниками за всіма видами заробітної плати здійснюється на пасивному рахунку № 66 «Розрахунки із заробітної плати» та його субрахунках:

— субрахунок № 661 — «Розрахунки з заробітної плати»;

— субрахунок № 663 — «Розрахунки з працівниками за това­ри, продані в кредит»;

— субрахунок № 664 — «Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках»;

— субрахунок № 665 — «Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровіль­ного страхування»;

— субрахунок № 666 — «Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями суми членських профспілкових внесків»;

— субрахунок № 667 — «Розрахунки з працівниками за пози­ками банків»;

— субрахунок № 668 — «Розрахунки за виконавчими докуме­нтами та інші утримання».

Субрахунок № 671 «Розрахунки з депонентами» призначений для обліку депонованої заробітної плати.

Бухгалтерські записи на суми нарахованої заробітної плати й утримань з неї відображають на підставі розрахунково-платіжних відомостей у «Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендії» — типова форма № 405 (бюджет), яка одно­часно є й меморіальним ордером № 5. Основні бухгалтерські проведення з обліку заробітної плати наведено в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 — Основні бухгалтерські проведення з обліку заробітної плати

Продовження таблиці 2.9

Слід звернути увагу на особливості обліку операцій, пов'я­заних з виплатами допомоги та компенсацій громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналітичний облік розрахунків за субрахунками № 661—668 і субрахунком № 671 здійснюють в установленому й відомому з курсу «Фінансовий облік-1» порядку.

Важливо наголосити, що у випадках виплати заробітної плати через банкомати операції № 17 і № 18 не проводяться: у дні ви­плати заробітної плати до установ банків-емітентів перерахову­ють кошти, призначені до виплати.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний за­хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», працівникам бюджетних установ може виплачува­тися допомога й компенсації за рахунок Фонду Чорнобиля. Бух­галтерські проведення з обліку цих операцій мають певні особ­ливості, на чому слід акцентувати увагу.

Бюджетні установи (подібно до суб'єктів підприємницької ді­яльності) та їхні працівники є страхувальниками за загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням (ЗДСС), страховиками виступають цільові фонди:

— з пенсійного страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатно­сті та витратами, зумовленими народженням і похованням;

— страхування від нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань;

— страхування на випадок безробіття.

Чинне законодавство з пенсійного і соціального страхуван­ня поширюється на бюджетні установи та їхніх працівників.

Звертаємо увагу на окремі особливості:

— для працівників, які обіймають посади, робота на яких дає право на отримання вищих пенсій (народних депутатів України, працівників митниць, прокурорів, науково-педагогічних праців­ників тощо), передбачено диференційовані ставки утримань збору до Пенсійного фонду;

— збір на обов'язкове державне соціальне страхування від не­щасних випадків для всіх бюджетних установ дорівнює 0,2% об'єкта оподат­кування;

— допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворю­вання або травм, не пов'язаних із нещасним випадком на виробниц­тві, застрахованим особам виплачується Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за всі дні хво­роби.

Для обліку розрахунків зі страхування призначений рахунок № 65 «Розрахунки зі страхування» та його субрахунки.

Бюджетні установи як страхувальники й платники внесків зобов'язані зареєструватися в органах відповідних фондів і в установлені терміни подавати звітність.

Розглядаючи питання обліку розрахунків зі стипендіатами, слід звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 затверджений Порядок призначення і виплати стипендій, в якому змінено не тільки розмір стипендій, а й наведено нову класифікацію їх, що враховує соціальну та стимулювальну функції стипендій. Згідно з цим Порядком, перелік осіб, яким може признача­тися стипендія, не змінився. Особам, зазначеним у цьому Порядку, можуть призначатися академічні або соціальні стипен­дії, а окремим категоріям цих осіб можуть одночасно при­з­на­чатися академічні та соціальні стипендії. Академічними стипе­ндіями є:

— стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України;

— іменні або персональні стипендії навчального закладу;

— ординарні (звичайні) академічні стипендії.

Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками на­вчання не призначена академічна стипендія.

Розмір академічних стипендій визначають, виходячи з уста­новленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в роз­рахунку на місяць з урахуванням типу навчального закладу, умов та порядку навчання, успішності стипендіата. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законом для таких категорій громадян.

Бухгалтерські проводки з обліку розрахунків зі стипендіа­тами наведено в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 — Основні бухгалтерські проводки з обліку
розрахунків зі стипендіатами

Студентам слід пам'ятати, що стипендії не належать до фонду заробітної плати, на них не нараховуються внески на соціальні потреби. Зі стипендії не сплачується податок з доходів, якщо впродовж звітного податкового місяця її розмір не перевищує суми прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановле­ного на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 гривень.