Особливості аналітичної оцінки соціальної ефектив­ності виробництва (діяльності)

Оскільки обґрунтованої й загальновизнаної методики виз­начення рівня соціальної ефективності виробництва (діяль­ності) бракує, можна сформулювати лише принципові мето­дологічні підходи до аналітичної її оцінки.

- По-перше, необхідно і дуже важливо визначити соціальну ефективність на двох рівнях: локальному (на підприємстві—рівень забезпечення необхідної сукупності соціальних благ для своїх пра­цівників) і муніципальному та загальнодержавному (рівень соціаль­ного захисту людей, забезпечення їхніх соціальних потреб місце­вими органами влади і державою в цілому).

- По-друге, об'єктивно необхідно визначати рівень задоволен­ня соціальних потреб працівників підприємств за рахунок власних коштів цих підприємств. До соціальних потреб працівників, які ма­ють задовольняти самі підприємства, належать:

1) збільшення розміру оплати праці понад встановлений держа­вою мінімальний рівень;

2) оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів;

3) дотації закладам громадського харчування підприємства (організації);

4) надання безповоротної позички на придбання житла і зве­дення дачних будинків;

5) будівництво та утримання власного житлового фонду, баз відпочинку, палаців культури, поліклінік, спортивних споруд, дитя­чих дошкільних установ;

6) забезпечення нормальних (безпечних для здоров'я) умов праці та належної охорони навколишнього природного середовища;

7) створення власних сільськогосподарських підприємств;

8) оплата навчання та стажування працівників підприємств (організацій).

- По-третє, за загальної оцінки соціальної ефективності необ­хідно враховувати соціально-значущі заходи, здійснювані за раху­нок муніципального (місцевого) і загальнодержавного бюджетів, зокрема:

1) установлення та регулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств (організацій);

2) установлення й виплата пенсій, стипендій, допомоги багато­дітним сім'ям, субсидій на житлово-комунальні послуги;

3) індексація заробітної плати й пенсій відповідно до динаміки роздрібних цін і тарифів;

4) регулювання продажних цін на певні види товарів і вартості комунальних послуг;

5) бюджетне фінансування державних підприємств та організацій невиробничої сфери;

6) реалізація муніципальних, регіональних і загальнодержавних соціальних програм тощо.

- По-четверте, конкретне визначення соціальної ефективності має охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному ви­мірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефек­ту є неможливим. Стосовно таких заходів вимірювання соціальної ефективності полягає в обчисленні непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням, а також у якісній характеристиці (детальному словесному описі) їхнього ре­ального (можливого) впливу на результативність виробництва (діяль­ності) і життєвий рівень населення. Взагалі кількісне вимірювання соціальної ефективності треба завжди доповнювати якісними ха­рактеристиками заходів, що впливають на неї.

17.5. Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства)

© Класифікація різноманітних чинників зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) за трьома окремими озна­ками:

1. Місце реалізації чинників у системі управління діяльністю:

А) Зовнішні:

o Державна економія та соціальна політика

o Інституційні механізми

o Інфраструктура

o Структурні зміни

Б) Внутрішні:

o «Тверді» чинники:

· Технологія

· Устаткування

· Матеріали та енергія

· Вироби

o «М’які» чинники:

· Працівники

· Організація і система

· Методи роботи

· Стиль управління

2. Основні напрямки розвитку та вдосконалення діяльності:

· Науково-технічний прогрес

· Структура виробництва

· Організаційні системи управління

· Форми та методи організації діяльності

· Конкурентоспроможність продукції (послуги)

· Планування та мотивація діяльності

· Зовнішньоекономічна діяльність

3. Джерела підвищення ефективності:

· Зростання продуктивності праці

· Зниження:

§ Фондомісткості продукції

§ Матеріаломісткості продукції

§ Зарплатомісткості продукції

· Раціональне використання природних ресурсів

© Активне використання основних джерел підвищення ефек­тивності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні на­прями розвитку і вдосконалення виробництва. Практично найбільш важливою треба визнати класифікацію чинників динаміки ефек­тивності за місцем їх реалізації в системі управління виробницт­вом (діяльністю). Особливо важливим є виділення внутрішніх (внутрішньовиробничих) і зовнішніх (народногосподарських) чин­ників, оскільки вони справляють найвагоміший вплив на рівень ефективності виробництва (діяльності).