Характеристика груп та окремих чинників підвищен­ня ефективності виробництва (діяльності)

- Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» та «м'які» є умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці гос­подарювання. Специфічні назви цих груп чинників запозичена з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер на­зивають «твердим товаром», а програмне забезпечення «м'яким товаром». За аналогією «твердими» заведено вважати ті чинни­ки, які піддаються вимірюванню і мають фізичні параметри, а «м'якими» — ті, що не можна фізично відчути. Проте «м'які» чинники справляють істотний вплив на ефективність виробницт­ва, а отже, і на процес економічного управління виробничо-госпо­дарською системою.

1. Технологія. Технологічні нововведення найістотніше впли­вають на рівень і динаміку ефективності виробництва. За прин­ципом ланцюгової реакції вони зумовлюють вирішальні (нерід­ко докорінні) зміни в технічному рівні й продуктивності техно­логічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів.

2. Устаткуванню належить провідне місце в проекті (програмі) підвищення ефективності виробництва. Продуктивність діючого устаткування багато в чому залежить не лише від його технічно­го рівня, а й від продуманої організації ремонтно-технічного об­слуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи і завантаження в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності виробництва, коли розв'язуються проблеми ресур­созбереження, підвищення їх якості, зниження матеріаломісткості та енергоємності виробництва багатьох видів продукції, раціоналі­зації управління виробничими запасами та джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їх якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливим чинником ефективності виробництва. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Вироби мають з'явитися на ринку в необхідному місці, у потрібний час і за прийнятною ціною. Отже, важливе завдання підприємства полягає в тім, щоб не допускати виникнення щонайменших організаційних та економічних перешкод між маркетингом і виробництвом.

5. Працівники. Визначальним чинником зростання ефектив­ності виробництва (діяльності підприємства) є працівники-керівники, підприємці, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлю­ються діловим мотиваційним механізмом на підприємстві (в органі­зації), підтримуванням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціо­нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (ус­танови), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп­равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продук­тивності) складної виробничо-економічної системи. Для підтри­мування високої ефективності господарювання остання має бути динамічною і гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають унаслідок зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. У разі переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає си­стематичний аналіз стану робочих місць та їх атестацію, підви­щення кваліфікації кадрів, узагальнення й використання нагромад­женого на інших підприємства (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (органі­зації). Від нього залежить, якою мірою враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Отже, належний стиль управлін­ня як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства (організації").

- Кожний суб'єкт господарювання діє в певному навколиш­ньому економічному і соціальному середовищі. Тому об'єктив­но будь-яке підприємство чи організація повинні враховувати зовнішні чинники, які відчутно впливають на рівень ефектив­ності виробництва (іншої діяльності). Передовсім обов'язково по­трібно враховувати державну економічну і соціальну політику, структурні зміни в економіці та суспільстві, а також спиратися на інституціональні механізми та інфраструктуру держави.

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впли­ває на ефективність суспільного виробництва. Основними її еле­ментами є: а) практична діяльність владних структур; б) різно­манітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінан­сові інструменти (закони і стимули); г) економічні правила і нор­мативи (регулювання доходів та оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, вироб­нича й соціальна інфраструктури; є) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств (органі­зацій); ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господа­рювання держава має створити відповідні організаційні переду­мови, що забезпечуватимуть постійне функціонування спеці­альних інституціональних механізмів — організацій (дослід­них і навчальних центрів, інститутів, асоціацій) на національ­ному, регіональному чи галузевому рівнях. Такі організації мають сприяти практичній реалізації стратегії і тактики роз­витку національної економіки на всіх рівнях управління, розв'­язувати ключові проблеми підвищення ефективності різноманітних виробничо-господарських систем та інших організа­ційних утворень.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств та організацій є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової і вироб­ничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі струк­тури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, фондових бірж та інших інститутів ринкової інфраструкту­ри. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробни­чої інфраструктури—комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо.

12. Структурні зміни в економіці й суспільстві також по­мітно впливають на показники ефективності діяльності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбува­ються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та роз­робки; б) склад і технічний рівень засобів праці; в) масштаби ви­робництва (інтенсивне створення малих підприємств та органі­зацій); г) моделі зайнятості населення в різних галузях і сферах; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.