Основні передумови та значення розширення ЄС на Схід 2 page

Набагато важливішими за фінансову допомогу ЄС були його
мікро- та макроекономічна політика, торгівля і т. п. Ще наприкінці
80-х років відбулася серія переговорів між Співтовариствами та
країнами РЕВ з метою встановлення тісніших торговельних
зв'язків, що завершилася підписанням у 1989—1993 pp. угод із тор-
гово-економічного співробітництва з усіма країнами ЦСЄ, включ-
но з країнами Балтійського регіону. Ці угоди передбачали взаємне
застосування режиму найбільшого сприяння згідно з положеннями
ГАТТ. Протягом чотирьох років передбачалося скасування кількіс-
них обмежень у торгівлі, в першу чергу щодо експорту товарів аг-
рарної, металургійної та текстильної промисловості, а також при-
йняття антидемпінгового законодавства. Важливе значення угод
полягало не лише в лібералізації торгового режиму між ЄС та краї-
нами ЦСЄ, а й у можливості обговорення шляхів розвитку співро-
бітництва та утворення двосторонніх «спільних комітетів»¹.

Перший етап відносин ЄС з новими демократіями (1989— 1990 pp.)
позначений впливом геополітичних розрахунків країн ЄС, що ви-
являлося в пріоритеті політичної й економічної рівноваги в регіоні.
Однак, хоча економічна і фінансова допомога та відкриття ринків
ЄС у цілому сприяли стабілізації в країнах ЦСЄ на фоні повного
розвалу торгових відносин у регіоні, вони стали лише першими

,

¹ John Finder. The European Community and Eastern Europe. — London: Pinter Pub-
lishers, 1991. — P. 25-30.

Розділ 3. <

НА СХІД

кроками на шляху до встановлення нової системи відносин. Пере-
орієнтація торгово-економічних відносин країн ЦСЄ на ринки ЄС
супроводжувалася вимогами встановлення тісних політичних сто-
сунків, а не тільки фінансової та економічної допомоги з боку
Співтовариства. Інтенсифікація економічної та політичної інтег-
рації з ЄС почала розглядатися країнами ЦСЄ як шлях до майбут-
нього членства в Європейських співтовариствах.

Прагнення країн ЦСЄ до більш тіснішого співробітництва з ЄС
знайшло практичне втілення в механізмі асоційованого членства,
передбаченого статтею 310 консолідованих угод про ЄС (ст. 238
Римських угод)'. Асоційовані угоди не лише дозволяли б встанови-
ти особливий режим торгівлі між ЄС та країнами ЦСЄ, а й інсти-
туціоналізували б політичні зв'язки та сприяли розвитку соціально-
го і культурного співробітництва. Більше того, асоційовані угоди
стали реальним кроком, що сприяли підготовці країн ЦСЄ до по-
вного членства в ЄС. Крім формалізації законодавчої бази для
співробітництва, угоди ініціювали постійний політичний діалог на
рівні міністрів. Було засновано такі загальні інститути, як Рада
асоційованого членства, Комітет асоційованого членства, Парла-
ментський комітет країн асоційованих членів.

Втім ідея статусу асоційованих членів для нових демократій
уперше стала предметом дискусій ще наприкінці 1989 р. Ініціато-
ром виступила М. Тетчер, запропонувавши запровадити турецьку
модель асоційованого членства, яка існує з 1963 p., як можливий
механізм відносин ЄС з країнами ЦСЄ². Ідея асоційованих угод
розвивалася також і Г. Колем, який під час візиту до Польщі висло-
вився за перехід у середній та довгостроковій перспективі від існую-
чих торговельних угод до «тіснішого співробітництва» ЄС з країна-
ми ЦСЄ. У промові 28 листопада 1989 р. Г. Коль в якості можливого
співробітництва запропонував «специфічну форму асоціації, яка
viae привести реформовані країни Центральної та Східної Європи
ш Європейського співтовариства»³.

European Union Consolidated Treaties. Luxembourg: Office for Official Publications
of the European Communities, 1997. — P. 163.
Financial Times, 15 November 1989.

A Ten — Point Program for Overcoming the Division of Germany and Europe. In:
Statement and Speeches. Vol. 12, N. 25. — P. 6.

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

На засіданні Європейської Ради в Страсбурзі у грудні 1989 р.
ліДЄР^и країн ЄС висловилися за «відповідні форми асоційованих»
відносин з країнами ЦСЄ та доручили Комісії розробити необхідні
пропозиції¹. Невдовзі спеціальний уповноважений з питань міжна-
родних відносин Європейської Комісії Ф. Анбрісен представив на
розгляд загальний проект «асоційовані угоди», який встановлював
ряд умов для країн ЦСЄ: вдосконалення законодавства, захист прав
людини, встановлення багатопартійної системи, проведення віль-
них виборів, лібералізація економіки та впровадження ринкових
відносин². За ініціативою Комісії в її формальному зверненні до ЄР
та Парламенту майбутня система угод з країнами ЦСЄ отримала
назву «Європейських угод», що мало відрізняти їх як за назвою, так і
за змістом від асоційованих угод ЄС з іншими країнами. У пропо-
зиціях ЄК передбачалося шість базових напрямів співробітництва в
межах цих угод: політичний діалог; свобода торгівлі та пересування;
економічне, фінансове, культурне співробітництво; заснування
асоційованих інституцій для спільних консультацій на різних
рівнях. Затвердження мандату ЄК в переговорах з країнами ЦСЄ
щодо «Європейських угод» Європейською Радою відбулося, однак
лише 18 грудня 1990 p., і ще рік знадобився на підписання перших
асоційованих угод з Польщею, Угорщиною та Чехословаччиною.

Досить тривалим був також процес ратифікації внаслідок наяв-
ності в Європейських угодах так званих «змішаних» положень, що
вимагали ратифікації в Європарламенті, в парламентах країн —
членів ЄС та в парламентах країн-кандидатів, а також існуючими
розбіжностями в оцінках значення цих угод. Якщо підписання
Європейських угод з країнами Вишеградської групи відбулося
16 грудня 1991 p., то їх остаточна ратифікація з Польщею та Угор-
щиною відбулася лише в лютому 1994 р. Що ж стосується Чехосло-
ваччини, то після її розпаду в січні 1993 р. нові асоційовані угоди бу-
ли підписані окремо з Чеською Республікою та Словаччиною в

Conclusions of the Presidency. European Council in Strasbourg, 8—9 December 1989.
Bulletin of the European Communities, 12 — 1989. — P. 12.

² European Commission. The Development of the Community's Relations with the
Countries of Central and Eastern Europe. SEC (90) 717 final, 18 April 1990.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

жовтні 1993 р. У цьому ж році аналогічні угоди ЄС підписав з Бол-
гарією та Румунією, потім — з країнами Балтійського регіону та
Словенією.

Те, що підготовка та підписання Європейських угод ЄК та ЄР
зайняли стільки часу, пояснюється протиріччями у позиціях конк-
ретних акторів. Хоча в їх основу були закладені положення існую-
чих асоційованих угод з іншими країнами, вони мали суттєві
відмінності, оскільки підписувалися з країнами з перехідною еко-
номікою. Крім того, країни Середземномор'я вимагали до підпи-
сання угод гарантій, шо вони (угоди) не стануть перешкодою на
шляху існуючої системи регіонального фінансування та не приве-
дуть до зменшення рівня їх фінансування. Хоча угоди стали важли- І
вим кроком уперед у формалізації відносин та лібералізації торгівлі
між ЄС та країнами ЦСЄ, створюючи інститущйну основу в їх
взаємовідносинах, вони мали також і негативний вплив на характер
їх відносин.

Так, в Європейських угодах передбачалися положення, які за-
кріплювали куди менш ліберальну політику щодо «чутливих» галу-
зей економіки. В угодах більше уваги приділялося покращенню
умов імпорту з краї'н ЄС, ніж з країн ЦСЄ. Незадовільним залишав-
ся рівень відкритості ринку ЄС у сільському господарстві, мета-.
лургії, текстильній та деяких інших галузях виробництва, що визна-
чалось значним впливом на позицію урядів Співтовариства про-
мислового лобі. Положення Європейських угод обмежували доступ
на ринок ЄС товарів, які становили значну частину експорту країн
ЦСЄ. Так, не зважаючи на важкі комунітарні обмеження, в 1991 р.
продукція «чутливих» секторів економіки складала 40 % загального
експорту Польщі до ЄС¹. В цілому ж, на початку 1993 р. близько
40 % загального експорту Польщі, Угорщини та Чехословаччини до
ЄС підпадало в тій чи іншій мірі під торгові обмеження, що вста-
новлювалися Європейськими угодами². Фактично переговори по-
казали, що вузькі економічні інтереси часто домінували над
толітичними деклараціями щодо країн ЦСЄ.
_____________

Financial Times, 2 December 1991. — P. 15.

Eastern Europe: The Old World's New World. (Survey) // Economist, 13 March
1993.— P. 20.

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

Розбіжності в інтересах проявилися під час підготовки та перего-
ворів із підписання асоційованих угод. Так, уряди деяких країн
цСЄ, враховуючи досвід Греції, Іспанії та Португалії, розглядали
Європейські угоди як шлях до їх можливого входження до ЄС.
у червні 1990 р. польський уряд направив до ЄК меморандум з про-
позиціями щодо змісту угод, які містили положення про можли-
вість вступу Польщі до ЄС через десятирічний період¹. Що ж до
пропозицій Комісії, то вони не лише замовчували зв'язок між
асоційованим статусом та повноправним членством в ЄС, а й напо-
легливо підкреслювали, що вступ до Співтовариств є самостійною
проблемою, яка потребує окремого обговорення². Більшість
функціонерів в ЄК та в цілому в Співтовариствах розглядали Євро-
пейські угоди як вдалу форму попередити зростаюче бажання країн
ЦСЄ увійти до ЄС, запропонувавши останнім, як альтернативу,
значну економічну та політичну допомогу. І хоча навіть Голова
Комісії Ж. Делор, який традиційно виступав проти передчасного
розширення ЄС, визнавав, що угоди можуть стати початком проце-
су вступу країн ЦСЄ до Співтовариств, функціонери ЄК оцінювали
цю перспективу песимістично. Сам Ж. Делор вважав, що підготов-
ка країн ЦСЄ до членства в ЄС може зайняти від 15 до 20 років³.
А представник Комісії на переговорах щодо Європейських угод
Пабло Беневідес називав їх не стільки «вхідним ключем» до Співто-
вариств, скільки своєрідним «бігом на витривалість»⁴.

На думку дисертанта, саме ці положення Європейських угод
викликали значну критику і з боку незалежних експертів країн ЄС,
які вважали, що обмеження торгівлі та вільного переміщення робо-
чої сили значно ускладнюють просування країн ЦСЄ до комунітар-
ного ринку. Зазнав критики і двосторонній характер угод, який, на
їх думку, не лише занижував рівень переговорів, а й гальмував роз-
виток регіонального співробітництва цих країн. Основне невдово-
лення викликала відсутність визначеної стратегії з боку ЄС до країн

¹ Bulletin of the European Communities, 6 — 1990. — P. 93.

² European Commission. Association Agreements with the Countries of Central and
Eastern Europe: A General Outline. COM, 398 final, 27 August 1990. - P. 3.
Charles Grant. Delors: Insite the House that Jacques Built. — London: Nicholas

Brealey, 1994. - P. 143.

Financial Times, 23-24 November 1991. - P. 2.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

ЦСЄ та відсутність перспектив інтеграції останніх до Співтова-
риств. На узагальнену думку критиків угод, вони не стільки визна-
чали заходи, необхідні для соціально-економічної трансформації
країн ЦСЄ, скільки забезпечували протекціоністські заходи та за-
хист комунітарного ринку від можливої конкуренції країн ЦСЄ.

Товарообіг між країнами ЄС та ЦСЄ свідчив, що після рати-
фікації Європейських угод саме країни Співтовариств стали їх бе-
нефіціаріями¹. За 1992—1997 pp. торговий дефіцит 10 країн ЦСЄ з
ЄС становив уже 64 млрд дол. США, а це 83 % загального профіциту
в комунітарній торгівлі за цей період².

Попри стримане, а інколи й просто негативне, ставлення ЄС до
вступу країн ЦСЄ, це питання залишалося на порядку денному
Співтовариств. Намагаючись обмежити зацікавленість країн ЦСЄ у
вступі до ЄС, одночасно з рекомендаціями розвитку активного
регіонального співробітництва та підписанням регіональних угод
про вільну торгівлю між країнами ЦСЄ, Комісія ЄС на початку 90-х
років широко обговорювала умови, на яких Співтовариства можуть
встановлювати тісніше політичне співробітництво з цими країна-
ми. В межах дискусій на теми розширення на схід однією з ідей ЄК
стало встановлення статусу часткового членства. Найбільш відо-
мою в цьому плані була ідея «філіального членства», висловлена
весною 1991 р. комісаром із зовнішніх відносин Ф. Андрайссеном.
Такий статус, з погляду його адептів, дав би можливість країнам
ЦСЄ, не маючи права голосу, брати участь у роботі Ради міністрів з
питань, що становили для них інтерес. Це, в свою чергу, підняло б
рівень політичної безпеки й стабільності цих країн, полегшило б їх
$алучення до інтеграційних процесів без обов'язкового вступу до
SC і тим самим вирішило б дилему розширення та поглиблення³.

Heather Grabbe, Kirsty Hughes. Enlarging the EU Eastwards. — London: Royal Insti-
tute of International Affaires, 1998. — P. 18.

MichaelJ. Baun. A Wider Europe: The Process and Politics of European Union En-
largement. — Lanham, Boulder, New York, Oxford: Rowman and Littlefield Pub-
lishers Inc.,2000. - P. 37.

Frans Andriessen. Towards a Community of Twenty-Four? Speech to the 69"' Assem-
bly of Eurochambers. Brussels, 19 April 1991.

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

Пропозиції часткового членства не знаходили підтримки як в
країнах-кандидатах, які погоджувались розглядати їх позитивно
лише як черговий крок на шляху до повного членства, так і серед
багатьох країн — членів ЄС. Такі члени Європейських співтова-
риств, як Ірландія та країни Бенілюксу, що традиційно виступали
за поглиблення інтеграції, підтримуючи федеративні методи євро-
пейського будівництва, не лише побоювалися, що часткове член-
ство може підірвати інституційну структуру ЄС та розмити різницю
між повноправними членами та країнами, що входять до ЄС част-
ково, а й виступали проти передчасного розширення, яке може по-
ставити під сумнів успіх європейської інтеграції. Німеччина та
Данія з інших причин також негативно оцінили можливість частко-
вого чи асоційованого членства країн ЦСЄ, побачивши в цьому за-
грозу відкладення на невизначений період розширення ЄС на Схід.
Ідеї часткового членства все ж не знайшли повної підтримки й у
Комісії¹.

Слід відзначити, що Франція була однією з найбільш послідов-
них прихильниць ідеї часткового членства країн ЦСЄ, вбачаючи в
цьому гарантію не лише ефективності функціонування Співтова-
риств, а й збереження політичної рівноваги в ЄС, яка порушилася
після об'єднання Німеччини і загрожувала ще більше загостритися
після вступу країн ЦСЄ. Як альтернатива розширенню ЄС Ф. Міт-
теран висунув ідею «європейської конфедерації», яка обговорюва-
лася в червні 1991 р. на конференції в Празі і передбачала об'єднан-
ня всіх європейських держав у свого роду Конфедерацію, де
вирішувалися б політичні, економічні та технічні проблеми на
пан'європейському рівні².

Внаслідок зростаючого тиску з боку країн ЦСЄ з метою повного
членства в ЄС, починаючи з другої половини 1991 р., на порядок
денний міжурядової конференції, яка мала завершитися підписан-
ням Маастрихтських угод, країнами ЄС разом з питаннями форму-
вання Європейського валютного союзу та європейського політич-
ного співробітництва була винесена проблема формування нової

' Economist, 13 July 1991,— P. 4; Financial Times, 25 November 1991. - P. 16.
² Vernet D. The Dilemma of French Foreign Policy // International Affairs 68, 1992,
N. 4. - P. 655-664.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

стратегії розширення ЄС. Основні положення нової стратегії були
викладені в доповіді Комісії у травні 1992 р. «Європа та виклики
розширення». Особливістю нової політики ЄС щодо нових країн-
кандидатів було визнання, врешті, перспективи їх вступу до Спів-
товариств і зростання кількості членів ЄС до двадцяти і більше. Пе-
редумовою кардинальних змін у ставленні до проблеми розширен-
ня Співтовариств ЄК вважала здійснення цього процесу лише тоді,
коли він буде сприяти посиленню ЄС. Розширення Співтовариства
та збільшення його різнорідності і гетерогенності не має відбувати-
ся за рахунок поглиблення комунітарних інтеграційних процесів¹.
Комісія виділила три категорії країн-кандидатів, що відрізнялися
ступенем відповідності комунітарним вимогам: країни ЄАВТ; три
держави Середземномор'я (Туреччина, Кіпр, Мальта); країни ЦСЄ.
Для останніх вступ до ЄС розглядався можливим лише в далекій
перспективі за умови поглиблення зв'язків на основі Європейських
угод, що мало сприяти розвитку економічного та технічного спів-
робітництва та підготовці аплікантів до європейських критеріїв та за
рахунок формування нових форм співробітництва в політичній сфері.
Передбачалось формування своєрідного «європейського політичного
простору» на основі ідеї Європейської конфедерацій Ф. Міттерана
та «часткового членства» Ф. Андрайссена.²

На засіданні Європейської Ради у червні 1992 р. в Лісабоні лідери
країн ЄС запропонували Комісії проаналізувати результати реформ
в країнах ЦСЄ з тим, щоб присвятити цьому питанню наступне
засідання ЄР. У представленій на саміті 11-12 грудня 1992 р. у
Единбурзі новій доповіді «На шляху до більш тісного асоційованого
співробітництва з країнами Центральної та Східної Європи» ЄК ре-
комендувала ЄС прийняти ідею розширення на Схід в принципі й
запровадити нові шляхи для посилення співробітництва з країнами
ЦСЄ. В документі були окреслені основи розширення: поглиблен-
ня та розширення мали відбуватися одночасно; розширення не

¹ European Commission. Europe and the Challenge of Enlargement. Added to the
«Presidency Conclusions» of the European Council in Lisbon, 26-27 June 1992. In:
The European Councils: Conclusions of the Presidency 1992-1994. — Brussels:
European Commission. Directorate-General for Information, 1995. — P. 24-29.

² Ibid. - P. 28-29.

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

повинно відбуватися за рахунок поглиблення інтеграції. Розши-
рення не повинно було також ставити під сумнів стратегію ЄС,
особливо СЗПБ, що знаходилась у стадії розробки¹. Доповідь Ко-
місії лягла в основу рішень ЄР, які передбачали початок перего-
ворів про вступ з країнами — кандидатами ЄАВТ та вперше офіцій-
но підтверджували майбутнє членство в ЄС країн ЦСЄ. Йшлося
про те, що на черговому засіданні Європейської Ради в Копенгагені
у червні 1993 р. будуть прийняті конкретні вимоги щодо вступу
країн ЦСЄ².

Засідання Європейської Ради 21-22 червня 1993 р. у Копенга-
гені стало поворотним пунктом у відносинах між ЄС та країнами
ЦСЄ. Лідери країн ЄС прийняли рішення про приєднання країн
ЦСЄ до ЄС, як тільки «асоційовані країни будуть в змозі взяти на
себе зобов'язання країн-членів, виконавши всі економічні та по-
літичні вимоги». Попри загальний характер, тут вперше сформу-
льовані основні критерії вступу країн ЦСЄ до ЄС:

—стабільність інститутів демократії, верховенство права, права
людини та захист прав меншин (цей критерій було навіть внесено
до ст. F Амстердамського договору);

—наявність функціонуючої ринкової економіки. Ця вимога не є
абсолютною, оскільки в самому ЄС ринок розвинутий по-різному.
Мова йшла перш за все про основні складові ринкової економіки:

—домінування приватного сектора, лібералізація цінової по-
літики, конкуренція, лібералізація пересування капіталу тощо;

—конкурентоспроможність та інші складові участі в ЄС;

— здатність прийняти всі зобов'язання членства, включаючи
умови політичного, економічного та валютного союзів.

¹ European Commission. Towards a Closer Association with the Countries of Central
and Eastern Europe. SEC (92) 2301 final, 2 December 1992.

² European Council in Edinburgh, 11-12 December 1992: Conclusions of the Presi-
dency. — Luxembourg: Office for Official Publications of the European Commu-
nities. — P. 94.

³ European Council in Copenhagen, 21-22 June 1992: Presidency Conclusions. In:
The European Councils: Conclusions of the Presidency 1992-1994. — Brussels:
European Commission. Directorate-General for Information, 1995. — P. 86;
Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівн.
права; За наук. ред. С. Шевчука. — К.: Логос, 2001. — С. 7-11.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

Досягнення вказаних умов вступу до ЄС мало бути здійснене по-
ступово через інтенсифікацію регіонального співробітництва країн
та через розширення сфер співробітництва зі Співтовариствами.
У зв'язку з цим ЄР запропонувала розширити співробітництво з
країнами ЦСЄ, впровадивши механізм так званого «структурного
діалогу». Це мав бути багатосторонній діалог, під час якого міністри
країн, що підписали асоційовані угоди, мали запрошуватися не ли-
ше на засідання Європейської Ради, а й на засідання Ради міністрів
з окремих галузей (транспорт, сільське господарство, СЗПБ, про-
блеми імміграції і боротьби з організованою злочинністю). Перед-
бачалося надання ефективної економічної допомоги за рахунок
зменшення митних бар'єрів та квот на імпорт продукції «чутливих»
галузей виробництва. Було погоджено також, що 15 % допомоги за
програмою ФАРЕ може бути використано для розвитку інфра-
структури як передумови підготовленості країн-кандидатів
приєднатися до ЄС'.

Визнаючи важливість Копенгагенських угод, не слід їх пере-
оцінювати. Адже так звані «копенгагенські критерії» були відпо-
віддю Співтовариств на звернення країн ЦСЄ до ЄС і, в першу чер-
гу, Вишеградської групи з проханням сформулювати список умов
вступу до ЄС та визначити розклад переговорів з цього питання.
Встановлюючи умови, країни ЄС прагнули, з одного боку, попере-
дити чергове передчасне розширення ЄС, з іншого, — пересліду-
ючи політичні цілі, забезпечити активну роль Співтовариств у ре-
гіоні ЦСЄ, особливо після подій у колишній Югославії. Так, на до-
повнення «копенгагенських критеріїв» вступу країн ЦСЄ ЄР прий-
няла положення, яке передбачало, що передумовою розширення
має бути «можливість ЄС абсорбувати нових членів, не гальмуючи
європейську інтеграцію»². Це дозволяло ЄР зв'язувати майбутнє
розширення з поглибленням внутрішніх інституційних реформ у
ЄС і давало можливість регулювати процес розширення в односто-
ронньому порядку.

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

Хоча пропозиції, розглянуті в Копенгагені, у практичному плані
не надто виходили за межі асоційованих угод, вони мали більше
політичне значення, оскільки наступні кроки у відносинах з краї-
нами ЦСЄ будувались на згаданих рішеннях. Імплементація «ко-
пенгагенських критеріїв» прийняла форму стратегії підготовки
країн — асоційованих членів до майбутнього приєднання, яка була
узгоджена пізніше в Ессені. Вже в кінці січня 1994 р. Комісія висту-
пила з пропозиціями реформування комунітарної аграрної торгівлі
з країнами ЦСЄ, збільшення фінансування інфраструктури в ме-
жах програми ФАРЕ та гармонізації конкурентної політики і
політики державної допомоги з вимогами ЄС¹. Одночасно з боку
ЄС робилися кроки в сфері політичної інтеграції та безпеки. На по-
чатку березня 1994 р. міністри закордонних справ країн ЄС ухвали-
ли план глибшого політичного співробітництва з країнами ЦСЄ,
що передбачав щорічні саміти й обговорення на інших рівнях.

Весною 1994 р. були подані перші офіційні заяви країн ЦСЄ на
вступ до ЄС від Угорщини та Польщі. Протягом незначного часу,
крім ще восьми країн ЦСЄ, які наслідували приклад Польщі та
Угорщини, з офіційним зверненням про вступ звернулися Туреч-
чина, Кіпр та Мальта. Зростаюча кількість формальних заявок на
вступ до ЄС прискорила процес формування спільної стратегії но-
вого розширення. Прогрес у виробленні комунітарної стратегії по-
яснювався і зростаючими протиріччями в економічних та гео-
політичних інтересах між країнами північного та південного
регіонів ЄС. Розбіжності яскраво проявилися на початку 1994 p.,
коли ЄС завершили переговори про вступ з країнами ЄАВТ і при-
ступили до обговорення стратегії нового розширення за рахунок
країн ЦСЄ.

Так, країни Середземномор'я на чолі з Францією висловлювали
занепокоєння, що розширення ЄС на Північ і в перспективі — на
Схід призведе до перегляду основних імперативів комунітарної
регіональної політики, що автоматично викличе скорочення
фінансово-економічної допомоги південним регіонам ЄС. Позиція

¹ Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівн.
права; За наук. ред. С. Шевчука. — К.: Логос, 2001. — С. 7—9.

-Г~..------------ /-^ n/-

Lionel Barber. EU Seeks Faster Integration of East Bloc, Financial Times, 7 March
1994.-P. 1.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

Франції тут була категоричною і характеризувалася вимогами пер-
шочергового формування нової середземноморської політики ЄС.
Враховуючи активну політику ФРН щодо розширення ЄС на Схід,
це загрожувало на тлі недавнього її об'єднання підірвати фран-
ко-німецьке співробітництво, яке традиційно виступало двигуном
європейського інтеграційного процесу.

Компроміс було знайдено на саміті ЄС в Корфу 24—25 червня
1994 р. Франція та інші країни Півдня ЄС погоджувалися з розши-
ренням ЄС на Схід, а ФРН визнавала доцільність нової середземно-
морської політики Співтовариств. Вона мала передбачати розши-
рену економічну допомогу та доступ на комунітарний ринок країн
середземноморського узбережжя, шо не були членами ЄС, а також
сприяти зміцненню режиму стабільності і безпеки в Середземно-
мор'ї у цілому. Одним із кроків стала позитивна оцінка самітом, а
пізніше і Комісією, аплікаційних заявок Мальти та Кіпру. Основні
практичні рекомендації щодо посилення середземноморської
політики ЄС за рекомендацією лідерів країн ЄС мали бути розроб-
лені ЄК та РМ пізніше. Саміт в Корфу та досягнутий на ньому ком-
проміс відкрив можливості спільного пошуку єдиної комунітарної
стратегії розширення на схід¹. Першим кроком мали стати
внутрішні реформи в ЄС. Враховуючи, що реформування основних
інституцій ЄС як попередня умова розширення не викликала особ-
ливих зауважень з боку країн ЄС, Європейська Рада уповноважила
«Аналітичну групу» розробити рекомендації з підвищення ефек-
тивності діяльності комунітарних інституцій та винести їх на розг-
ляд МУК.

Однак досягнутий у Корфу загальний компроміс виявляв свої
позитиви на практиці дуже повільно. Викликано це було розбіжно-
стями в позиціях країн ЄС із важливих питань, пов'язаних з розши-
ренням доступу асоційованих країн до комунітарних ринків. Роз-
роблений Комісією пакет заходів, що передбачав пільгові умови
торгівлі та економічного співробітництва з країнами ЦСЄ, викли-
кав заперечення урядів Франції, Іспанії та Португалії, які виступа-

¹ European Council at Corfu, 24—25 June 1994: Presidency Conclusions. In: The Euro-
pean Councils: Conclusions of the Presidency 1992—1994. — Brussels: European
Commission. Оігеегг>гягр-Гтрп<>гоі «х.-т«л~—*••— m^ ' •-' •-•

3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

_Ли за поступове зменшення антидемпінгових та протекціоніст-
ських заходів щодо імпорту з країн ЦСЄ. Не знаходило підтримки
цих країн також заплановане ЄК співвідношення регіональної
фінансової допомоги і політики ЄС щодо країн ЦСЄ і Середземно-
мор'я в цілому.

Через детальне обговорення практичних кроків нового розши-
рення в ЄС більше уваги приділяли його можливим фінансовим
наслідкам. За розрахунками Комісії, залучення на існуючих умовах
країн ЦСЄ до ССП та політики Структурних фондів ЄС мало при-
вести до подвоєння бюджетного фінансування цих програм.
У зв'язку з цим Велика Британія пропонувала до початку розши-
рення провести масштабні переговори із реформування ССП, що, в
свою чергу, викликало категоричні заперечення Франції. Розбіж-
ності в позиціях країн ЄС були настільки значними, що канцлер
Німеччини Г. Коль, попри прагнення Бонна прийняти на наступ-
ному саміті ЄС в Гессені чітку стратегію вступу, поставив під сумнів
запрошення глав держав та урядів асоційованих країн ЦСЄ¹.