Гвоє1 позиції, /ч j к 3 page

¹ Fran^oise de la Serre. Une Europe ou pluseurs? // Politique etrangere, 1999, № 1. —
P. 28.

² Г Union Europeenne et les defis de I'elargissement / Ed. Mario Telo. — Bruxelles:
Edition de I'Universite de Bruxelles, 1994. — P. 31.

³ The Tindemans Report on European Union 1975—1976. European Parlement. Selec-,
tion of Texts Concerning Institutional Matters of the Community from 1950 to
1982. - Luxembourg. - P. 376-377.

⁴ Tindemans L. Report on European Union. Bulletin of the European Communities.
Supplement. Brussels, January 1976.

⁵ The European Union in the 1990s-ever closer and larger? / Ed. W. Wessels, Ch. Engel j
Institut fur Europaische Politik. — Bonn: Europa Union Verl., 1993. — P. 32-36.

1.2. Новітні концепції європейської інтеграції та розширення

підписанні Шенгенських угод. У цьому аспекті тимчасовий відступ
_{мав Л}ише сприяти виконанню комунітарних цілей. Однак уперше
широкомасштабний відхід від єдиних стандартів в інтеграційному
процесі був офіційно закріплений Маастрихтськими угодами.
Навіть поверхневий аналіз угод дає змогу говорити про різно-
манітне втілення в європейську інтеграційну практику концепції
інтеграції на «різних швидкостях». Так, Маастрихтські угоди закла-
дали: 1) можливість вибору країнами-членами швидкості інтеграції
до економічного та валютного союзу ЄС залежно від рівня їх готов-
ності; 2) винятки для Великої Британії щодо її приєднання до
спільного законодавства ЄС з соціальних питань, що знайшло своє
відображення у винесенні Протоколу та Угоди з соціальних питань
за межі основного тексту Маастрихтського договору; 3) винятки
для Данії по широкому колу важливих питань, таких як зобов'язан-
ня по економічному та валютному союзу, європейському грома-
дянству, спільній зовнішній політиці та політиці безпеки; 4) мож-
ливості індивідуального підходу кожною з держав у разі відсутності
належної узгодженості в питаннях спільної безпеки та оборони¹.

Як і «сходинкова», «диференційована» інтеграція мала за мету
поглиблення інтеграційних процесів, але без загальних договірних
меж та часового розкладу. Як і модель «концентричних кіл», вона
виходить із необхідності утворення «ядра», але не одного, що охоп-
лює всі сфери інтеграції, а багатьох «ядер» з різним складом учас-
ників.

Підсумовуючи цю частину авторського аналізу, зазначимо, що
наведені вище приклади є свідченням того, що інтеграція розви-
неться шляхом емпіричного пошуку оптимальної рівноваги між
Дезінтеграційними процесами, які базуються на суто прагматичних
інтересах учасників, та максималістськими інтеграційними проек-
тами в європейському об'єднанні. Раціонально-прагматичні еле-
менти розглянутих моделей, з одного боку, дають змогу визначити
можливі практичні кроки майбутнього розвитку Європейського
співтовариства в нових геополітичних умовах, а з іншого — значно
звужують значення європейської інтеграційної стратегії та ди-
наміки ЄС у ракурсі її функціональної та політичної логіки.

Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристь, 1998. — С. 246—248.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

Такий розподіл сфер діяльності та формування членів СпівтовЦ

риства по окремих групах згідно з неофункціоналістською теорією

є штучним та неефективним. Щодо політичної логіки, то прогресі

інтеграційних можливостях Співтовариства пояснюється н

стільки в результаті роз'єднання, скільки поєднання та комплекс

ного вирішення всіх інтеграційних проблем. Співробітництво /|

врегулюванні проблем лише одного аспекту інтеграції зменшу!

можливості для участі всіх учасників об'єднання. Без такого всебічі

ного пакету домовленостей деякі країни, особливо малі, можуга

втратити вплив на інтеграційні процеси та позбутися рівноправно-!

го, інституційно закріпленого доступу до прийняття рішення.

Виникнення перерахованих вище моделей європейської інтегч

рації зумовлене об'єктивною необхідністю пошуку подальший

шляхів інтеграційного розвитку та фактичною неможливістю поі

дальшого географічного розширення ЄС без кардинальних кони

цептуальних змін у підходах до європейського будівництва, не-|

обхідністю формування не стільки інтеграційних моделей, скільки

нової концепції, що містить обґрунтовану філософію нового Сої

юзу, нову логіку його розвитку. Закономірно, що представлені у

підрозділі теоретико-політичні міркування і моделі де-факто частої

виглядають певними уточненнями, ніж розробками з фундамент

тальною новизною. Ця обставина дає додаткові аргументи для ав-|

торського висновку про те, що сьогоднішній процес розширення]

потребує об'єднання наукових зусиль. А воно, з огляду на реальну!

ситуацію, можливе лише у разі умовної, та максимально можливої]

«денаціоналізації» суб'єктів дослідницького процесу та їхнього зре-1

чення від ідеї верховенства національного інтересу.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

Феномен розширення європейської інтеграції є доволі складним 1
та багатовимірним явищем, яке, поєднуючи елементи просторово-
го та функціонального розширення, охоплює майже всі сфери ко-
мунітарного співробітництва, двосторонні та багатосторонні відно-
сини між основними «акторами» європейського інтеграційного
88

1.3. Джерельне-документальна база дослідження

pouecy, включаючи політичні партії, економічні об'єднання, гро-
мадські організації як країн ЄС, так і країн-кандидатів та сусідніх
держав. Ураховуючи тісний взаємозв'язок перерахованих складо-
вих інтеграційного процесу, дослідження феномена розширення
потребує детального вивчення не лише внутрішніх комунітарних
процесів політичного, економічного та інституційного характеру, а
й спільної зовнішньополітичної стратегії ЄС, у тому числі щодо
країн-кандидатів, вивчення широкого кола питань, пов'язаних з
трансформацією та адаптацією різних сфер життя цих країн до ко-
мунітарних правил, детального аналізу причин та основних
наслідків розширення інтеграції.

Беручи до уваги зазначену проблематику дисертаційного до-
слідження, автором була використана широка першоджерельна ба-
за. У цьому контексті особливий інтерес для аналізу еволюції євро-
пейського інтеграційного процесу, визначення основних тен-
денцій та напрямів розширення інтеграції становлять основопо-
ложні документи Європейського Союзу¹.1 хоча значна частина цих
документів має загальний і дещо декларативний характер, їх вивчен-
ня має принципово важливе значення, оскільки вони є результатом
компромісу та узгодження позицій всіх учасників інтеграційного
процесу і відображають як реальні досягнення, так і проблеми на
шляху до європейської інтеграції.

Дещо інший характер для вивчення європейської інтеграції вза-
галі та феномена її розширення зокрема мають документи, розроб-
лені основними інституціями ЄС. Особливе місце в цьому спис-

Договоры об учреждении Европейских Сообществ / Европейский Союз:
Прошлое, настоящее, будущее. — М.: Международная издательская группа
«Право», 1994. — 390 с.; Договір про Конституцію для Європи. Проект,
ухвалений Європейським Конвентом 10.07.2003. (2003/С 169/01). — К.: Центр
європейського та порівняльного права, 2004. — 147 с.; Європейський Союз:
Консолідовані договори / За наук. ред. В. Муравйова. — К.: Вид-во «Port-Royal»,
1999. — 206 с.; Ніццький договір та розширення ЄС / М-во юстиції України.
Центр Європейського порівняльного права; За наук. ред. С. Шевчука. — К.:
Логос, 2001. — 196 с.; Agenda 2000: for a stronger and wider Union: document drawn
up on the basis of COM (97)2000 final / EU, European Commission, Luxembourg:
EUR-OP, 1997. - 149 p.; Consolidated Version of the Treaty Establishing the Euro-
pean Community. European Union Consolidated Treaties. Luxembourg: Office for Of-
ficial Publications of the European Communities, 1997. — 438 p.

КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

ку посідають документи та рішення, прийняті Європейською Р
дою, які, хоча й набувають правочинності лише після їх подальшої
юридичного оформлення Радою міністрів, є визначальними як ]
вирішенні цілого ряду складних комунітарних проблем, так і в ухва^
ленні таких важливих інтеграційних рішень, як прийняття новиз
членів, формування єдиного внутрішнього ринку, побудови еко
немічного і валютного союзу'. Висновки Європейської Ради є фак
тично неформальним обміном думками на найвищому рівні, кощ
сенсусом щодо найскладніших питань комунітарної політики •
подій міжнародного життя, аналіз яких дає змогу дослідити загал
ний напрям та перспективні тенденції європейської інтеграцій»
політики та стратегії відносин із третіми країнами.

Найбільш повну уяву про зовнішню політику, координацій
діяльності держав-членів та Європейського Союзу в цілому в пиі
таннях загальної економічної та зовнішньої політики, у тому числі
щодо країн-кандидатів, формування та затвердження у зв'язку з
цим бюджетної політики дають документи Ради міністрів. Урахову-j
ючи подвійну роль Ради міністрів як законодавчого та виконавчог
органу ЄС, що має повноваження ухвалювати нормативні акті
похідного права ЄС обов'язкової юридичної сили, аналіз останні
дає змогу простежити еволюцію законодавчої бази та процедури і
формування за умов перманентного кількісного та якісного розши
рення європейської інтеграції. Серед документів, що затверджу»
Рада міністрів, слід виділити тексти двосторонніх угод ЄС з країнам
ми-кандидатами та партнерами, які визначали в той чи інший]
період характер, основні тенденції та перспективи розширення².

¹ Cannes European Council, 26-27 June 1995: Presidency Conclusions. — In: The
European Council: Conclusions of the Presidency 1995, Brussels: European Com-
mission. 1995. — 32—46 p.; Conclusions of the Presidency. European Council in
Strasbourg, 8-9 December 1989. Bulletin ofthe European Communities, 12.1989. — '
8-26 p.; Conclusions ofthe Presidency ofthe European Council in Dublin II1990 —
In: Europa — Archiv 16, 1990. — 396 — 416 p.; European Council Strategy 1999 /
CFSP on Ukraine // Bulletin EU 12.1999. Annexes to the Presidency conclusions
(6/7).-29 p.

² Accord europeen etablissant une association entre les Communautes europeennes et j
les Etats membres, d'une part, et la Republique de Pologne, d'autre part / EC, Conseil j
et Commission, Luxembourg: CE, 1993. — 184 p.; Accord europeen etablissant une;
association entre les Communautes europeennes et les Etats membres, d'une part, et j

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

Особливе місце серед офіційних документів ЄС, використаних
тором дослідження, посідають регламенти, директиви, рекомен-
ації та висновки, що приймаються Європейською Комісією¹. Бе-
пучи до уваги, що рекомендації та висновки ЄК не мають обов'яз-
кового характеру, а сама Комісія відображає загальні інтереси
Співтовариства, аналіз цих документів часто дає найбільш повне
уявлення про основні тенденції та перспективні напрями розвитку
саме загальнокомунітарної стратегії. Саме в Комісії, яка забезпечує
належне дотримання європейського права з боку держав-членів, і
яка володіє правом законодавчої ініціативи, знаходять місце теоре-
тичні та практичні розробки та пропозиції, що найбільше
відповідають загальнокомунітарним інтересам. Для дослідження це
має особливе значення, враховуючи, що ЄК правомочна надавати
рекомендації та висновки щодо перегляду угод та прохань про

la Hongrie, d'autre part/ EC, Conseil et Commission, Luxembourg: CE, 1993. —
4 p. Accord europeen etablissant une association entre les Communautes europeen-
nes et les Etats membres, d'une part, et la Republique de Slovenie, d'autre part / EC,
Conseil et Commission, Luxembourg: CE, 1993. — 170 p.;A:co«/interimaire pourle
commerce et les mesures d'accompagnement entre la Communaute economique
europeenne et la Communaute europeenne du charbon et de i'acier, d'une part, et la
Republique de Bulgarie, d'autre part / EC. Conceil. Journal official des CE
1993/12/23, L 323, Luxembourg: CE, 1993.

The challenge of enlargement: European Commission «Opinion on Norway's Applica-
tion for Membership», Bulletin ofthe European Communities, Supplement 2/93, Lux-
embourg: EUR-OP, 1993. — 56 p.; Commission of the European Communities,
Completing the Internal Market. White Paper from the Commission to the European
Council (Milan, 28/29 June 1985). COM(85) 310 final; Communication ofthe Euro-
pean Commission «Wider Europe — Neighbourhood: A New Framework for Relations
with our Eastern and Southern Neighbours», COM (2003) 104, 11 March 2003. —
46 p.; European Commission. Towards a Closer Association with the Countries of Cen-
tral and Eastern Europe. SEC (92) 2301 final, 2 December 1992. — 38 p.; European
Commission. White Paper: Preparation of the Associated Countries of Central and
Eastern Europe for Integration into the Internal Market ofthe Union. COM (95) 163 fi-
nal. — Brussels, 3 May 1995. — 52 p.; European Commission. «Agenda 2000: For a
Stronger and Wider Union», Bulletin of the European Communities, Supplement
5/97. — 110 p.; European Commission. General Budget ofthe European Union forthe
Financial Year 1999: The Figures. Luxembourg: Office for Official Publications ofthe
European Community, 1999. — P. 19; EC. Agenda 2000. Brussels, 1997. Vol. 1. —
125 p.; Shapingthe new Europe: Presentation to the European Parliament by President
Romano Prodi — Strategic Objectives 2000-05. The Commission's work programme
for 2000. Resolution ofthe European Parliament, Luxembourg: Office for Official Pub-
lications ofthe European Communities, 2000. — 119 p.

членство в ЄС, представляє Спільноту в державах-членах, у треті»
країнах, у міжнародних організаціях, веде переговори щодо уклц
дення угод із третіми країнами, а також спроможна бути ефектим
ним посередником в узгодженні позицій держав-членів із перера-^
хованих вище проблем.

Ураховуючи, що в галузі зовнішніх відносин нині значно зросла
роль Європейського Парламенту, аналіз документів, шо розробля-!
ються в його інстанціях, має також дуже важливе значення для
дослідження¹. Оскільки саме Європарламент надає згоду на укла-1
дення договорів про приєднання, асоціацію і співробітництво, г
тує рекомендаційні висновки щодо укладення інших міжнародни:
угод Спільноти його рішення найбільш повно відображають по
зиції європейських політичних партій, представлених у парламе
тських фракціях, та загальну розстановку основних політичних с
у Спільноті з питань розширення.

Крім документів, що видаються офіційними інституціями ЄС|
важливе значення в дослідженні питань розширення європейської
інтеграції мають офіційні заяви, виступи та інтерв'ю керівників пе-І
рерахованих вище установ ЄС і особливо вищих функціонерів]
Єврокомісії та Європарламенту².

¹ Cohesion et elargissement: les PECO et le politique regionale / Ralph Gastrein, resp:]
Anne Lucchese. Document de travail. Serie Politique regionale. European Union.
European Parliament. Directorate-General forReseach, Luxembourg: PE, 1998. —
61 p.; Cohesion et elargissement: la position du Parlement europeen / Muriel Imhoff,
resp. Anne Lucchese. Document de travail. Serie Politique regionale. European Unb
on. European Parliament. Directorate-General for Reseach, Luxembourg: PE,
1999. —36 p.; Parlement Europeen. Documents de seance. Rapport de la commission'
des affaires etrangeres et de la securite sur Г elargissement et la neutralite. Rapporteur:
Holzfuss, M.,14 fevrier 1994. — 16 p.; Report on economic and trade relations bet-:
ween the European Community and the EFTA countries in the European Economic
Area / EC. European Perliament. Committee on External Economic Relations.
Raporteur: Giorgio Rossetti, Luxembourg: EP, 1992. — 24 p.

² Speech by Romano Prodi. President-designate of the European Commission to thej
EP, 14 September 1999. In: Agence Europe. Europe Documents N. 2155,22 Septem-
ber 1999. — 3-12 p.; The Tindemans Report on European Union 1975-1976. Euro-]
pean Parlement, Selection of Texts Concerning Institutional Matters of the!
Community from 1950 to 1982 (Luxembourg, n.d.). — 423p.;Addressby Mr. Jacques '
Delors to the Council of Europe, Bulletin of the European Communities. Vol. 22.1
9-1989. — 91-96 p.; Address by Mr. Jacques Delors to the College of Europe in]
Bruges, Bulletin of the European Communities. Vol. 22. 10-1989. - 110-118 p.; j

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

Окреме місце у висвітленні процесу формування загальноко-
мунітарної стратегії розширення, еволюції національних підходів
до проблеми функціонального та просторового розширення євро-
пейської інтеграції, вивчення доктринальних та концептуальних
засад політики країн — членів ЄС щодо феномена розширення ма-
ють документи урядів, зовнішньополітичних відомств, офіційні ви-
ступи та заяви керівників та членів кабінетів міністрів, міністерств
закордонних справ, документи національних парламентів зазначе-
них країн. Найбільш повне уявлення про розстановку політичних
сил у цих країнах з питань інтеграційного будівництва та визначення
комунітарної стратегії щодо третіх країн мають документи, перед-
виборчі програми та матеріали основних політичних партій, висту-
пи і заяви їх лідерів¹.

Entretien P. Moscovici / Jacques Delors, Le Nouvel Observateur, N 1 850, 20—26
avril 2000. — 12—18 p.; Europe a la croisee des chemins: Dixieme Conference
Paul-Henri Spaak a 1'Universite de Harvard, le 25 avril 1990, Bruxelles: Fondation
Paul-Henri Spaak, 1990. - 30 p.

¹ Address by President Mitterrand, Bulletin of the European Communities. Vol. 22.
10—1989. — 79—86 p.; Balladur E. Pour un nonveau traite de PElysee, Le Monde,
30 Novembre 1994.; Blair T. Europe's political future. Speech to the Polish Stock Ex-
change. — Warsaw. — 2000. — October. — 6 // www.prime-minister.gov.uk; Les con-
sequences economiques et budgetaires de 1'elargissement de 1'Union europeenne aux
pays associes d'Europe centrale et orientale (PAECO) / Rapporteur: D. Badre.
France. Senat. Delegation pourl'Union europeenne, Paris: Senat, 1996. — 161 p.;
Enlargement and Common Agricultural Policy reform, with evidence.
Grande-Bretagne. Parliament. House of Lords. Select Committee on the European
Communities, London: HMSO, 1996. — 252 p.; Enlargement of the Community, re-
port. Grande-Bretagne. Parliament. House of Lords. Select Committee on the Euro-
pean Communities, London: HMSO, 1992. — 46 p.; Fischer J. De la confederation a
ia federation, Le Monde, 13таі2000;Сеадс/ге/-Я.-/). A Spirit of Solidarity, Financial
Times, 16—17 May 1992; /.as graces echeanceseuropeennesetsuivi des propositions
d'actes communautaires / Rapporteur: J. Genton. France. Senat. Delegation pour
1'Union europeenne, Paris: Senat, 1996. — 142 p.; «Notre Europe», discours
prononce par Jacques Chirac devant le Bundestag, 27 juin 2000, desponible sur
www.elysee.fr.; Suivi de la Conference intergouvernemantale: examen des proposi-
tions d'acte communautaire (mars—avril 1996) / Rapporteur: J. Genton. France.
Senat. Delegation pour 1'Union europeenne, Paris: Senat, 1996. — 111 p.;
Thatcher M. The European Family of Nations. The Bruges Speech, delivered in Sep-
tember 1988. In: The Eurosceptical Reader / Ed. by M. Holmes. — Houndmills:
Macmillan; NY.: St. Martins Press, 1996. - 38-52 p.; Vedrine U. «Finalite de
''Union», Le Monde, 11 juin 2000.

, КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Аналіз документів та матеріалів зовнішньополітичних відомсти
країн-кандидатів дав автору змогу висвітлити як формування переду
вступної стратегії зазначених країн на кожному етапі розширення,!
так і дослідити в цілому процес вироблення та становлення адап-J
таційного механізму країн-кандидатів в усіх сферах економічного]
та політичного життя. Важливе значення для дослідження особли-
востей співробітництва ЄС з третіми країнами і визначення перс^
пектив його еволюційного розвитку має аналіз офіційних доку-ij
ментів та матеріалів країн, шо входять у сферу дії стратегії сусідства!
ЄС. Важливим джерелом є закони та нормативні акти України, як?
висвітлюють офіційну позицію та стратегічну лінію нашої країни?
щодо євроінтеграційного процесу'.

Автором дослідження була використана значна кількість джерел
особистого походження: мемуари, статті, монографії політичних
діячів європейських країн, залучених тим чи іншим чином до інтег-|
раційних процесів у Європі, і які виконували чи продовжують вико-1
нувати функцію теоретиків та ідеологів формування стратегії роз-1

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

ширення та інших інтеграційних стратегій'. Автором була викорис-
тана також велика кількість досліджень та аналітичних матеріалів,
підготовлених науково-дослідницькими центрами².

Ураховуючи актуальність проблеми дослідження, зумовлену ак-
тивним розширенням європейських інтеграційних процесів, залу-
ченням до них дедалі ширшого кола нових європейських країн та
пов'язаних з ними якісними трансформаціями в комунітарному
інтеграційному процесі взагалі, феномен розширення знайшов
своє відображення в досить широкому колі наукових досліджень як
теоретико-концептуального, так і історико-прикладного характе-
ру. Відтак історіографію дослідження можна умовно класифікувати
на дві чисельні групи: праці, присвячені вивченню теорії інтеграції,
та праці, що мають більш прикладний, емпіричний характер. Слід
ураховувати, однак, що така класифікація, хоча й відображає най-
більш виразні особливості чисельної джерельної бази дисертацій-
ного дослідження, враховує лише найзагальніші класифікаційні
ознаки і є досить умовною. Розмаїття наукових досліджень
європейської інтеграції дає змогу стверджувати про відсутність

¹ Thirty-first Annual Report of the European Free Trade Association, 1991, Geneva.
June 1992. — 68 p.; Стратегия развития отношений Российской Федерации с
Европейским Союзом на среднесрочную перспективу (2000—2010) //Дипло-
матический вестник. — 1999. — № 11. — 48 с.; Угода про партнерство і співро-
бітництво між Європейським Союзом та Україною від 16 червня 1994р. —
Представництво Європейської Комісії в Україні, 1994. — 98 с.; Програма інтег-і
рації України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента
України від 14.09.2000 р.).; Ответы Президента В. Путина на пресс-конфе-
ренции по окончании заседания Совета глав государств СНГ. Ялта, 19 сентяб-,
ря 2003 г. www.president.kremlin.ru; Ответы на вопросы на пресс-конференции
по итогам Межгосударственного совета ЕврАзЭС и Совета коллективной
безопасности ОДКБ. Астана, 18 июня 2004 г. www.president.kremlin.ru; Об\
итогах переговоров Президента России В. В. Путина и Президента Украины
Л. Д. Кучмы. — Сообщение пресс-службы Президента Российской Федерации ]
25 декабря 2004 г. www.president.kremlin.ru; Пресс-конференция по итогам
встречи на высшем уровне ЕС—Россия. Париж, 30 октября 2000 г. www.mid.ru;
Національна стратегія інтеграції України до ЄС (Указ Президента України,
червень 1998) // Політика і час. — 2000. — № 3—4 (спецвипуск). — С. 15—26;
Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціаль-
ного розвитку України на 2002—2011 роки. Послання Президента України до
Верховної Ради. — К.: Преса України, 2002. — 74 с.; Концепция национальной
безопасности Российской Федерации, 2000. www.president.kremlin.ru.

Coudenhove-Kalergi Richard de. Pan-Europe, Paris: PUF, 1988. — 145 p.; DelorsJ.
La France pour Г Europe, Paris: Grasset, 1988. — 7.14 p.; DelorsJ. Lenouveau concert
europeen, Paris: Odile Jacob, 1992. — 350 p.; Hallstein W. L'Europe inachevee,
Paris: Laffont, 1970. — 340p.; Manner J. Memoirs, London: Collins, 1978. — 544p.;
SpinelliA. Versl'Unioneuropeenne, Sixieme Conference Jean Monnet, 13juin 1983,
Institut universitaire europeen, Florence, 1983. — 162 p.; Thatcher M. 10, Downing
Street: memoires, Paris: Albin Michel, 1993. — 778 p.; Monnet J. «A Ferment of
change»// Journal of Common Market Studies. Vol. 1. 1963. - P. 208-215.
/1g/>pour 1'Europe. Les relations franco-allemandes dans 1'apres-guerre froide / Hans
Stark (coordination), Centre d'information et de recherche sur 1'AJlemagne
contemporaine (CIRAC), Paris; Milan; Barcelona; Masson, 1995. — 372 p.; L'avenir
de Г Union europeenne: elargir et approfondir / sous la dir. De J. Vandamme et J. —
D. Mouton; Trans European Policy Studies Association (TEPSA); Centre europeen
universitaire de Nancy, Bruxelles: Presses interuniversitaires europeenne, 1995. —
221 p.; Baldwin Richard E,, Haaparanta P., KianderJ. Expanding Membership of the
European Union, Cambridge: Cambridge University Press (Centre for Economic
Policy Research — London), 1995. — 268 p.; Enlargement to the East: the impact on
Ireland from a business perspective. — Dublin: Irish Business and Employers Confed-
eration, 1996. — 43 p.; Is й/gger better? The economics of enlargement / Centre for
Economic Policy Research, London: CEPR, 1992. — 115 p.; Priparing for member-
ship: Eastward and Southern enlafgement of the EU/P. Lundlow, E. Fenech-Adami,
G. Vassiliou, Brussels: Centre for European Policy Studies, 1996. — 138 p.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

загальної системи їх уніфікації, оскільки частина наукових прад™
віднесених автором до теоретичних, має частково вираженім
емпіричний характер і навпаки, значна частина праць політш
ко-прикладного характеру містить елементи теоретико-концеїгм
альних досліджень. _f

У зв'язку з цим для більш повного та всебічного розуміння npdj
блематики дослідження бачиться доцільним більш детальна кия
сифікація вищезгаданих груп наукових праць. Виокремлюючи тесі
ретичні дослідження в окрему групу, автор пропонує виділити щщ
найменше два основних рівня таких теоретичних напрацювань. Д$
першого рівня належать праці, присвячені загальним теоріям інтега
рації, в тому числі регіонального характеру. В них висвітлюється
логіка та результати інтеграційного процесу, досліджуються йога
причинні взаємозв'язки та їх форми, що дає змогу на ранній стадш
виділити нові процеси і тенденції еволюції європейської інтеграцій
в тому числі феномена її просторового та функціонального розшир
рення. До другого рівня належать теоретичні праці, в яких
досліджуються окремі елементи європейської інтеграції, насампе-:
ред феномен розширення, його мотиви, рушійні сили, наслідки тг
перспективи розвитку.

Отже, дослідження чисельних конкуруючих загальних теорій
інтеграції, їх джерел та методів дає змогу, на наш погляд, всебічно таї
найбільш повно розкрити предмет дослідження. З огляду на це до';
першого рівня теоретичних праць можна віднести теорії та кон-і
цепції, які тим чи іншим чином вивчають інтеграційні процеси. Мо-1
ва йде про теоретичні дослідження представників федералізму
(Д. де Ружмон, М. Алле, О. Марк, Г. Бругманс, А. Спінеллі, П. Тей-
лор, Д. Сіджанскі, Ф. Кінскі, К. Фрідріх, М. Бургесс, Г. Еро), функ-
ціоналізму (Д. Мітрані), неофункціоналізму (Е. Хаас, Ф. Шміттер,
Л. Ліндберг, С. Шайнголд, П. Тейлор, Дж. Най, Р. Гінсберг,
С. Джордж, Т. Педерсон), комунікативної теорії (К. Дойч, Д. Пуча-
ли), міжурядового підходу або так званого політичного реалізму
(С. Хоффманн, А. Мілворд, X. Волліс, А. Моравчик).

До представників європейського федералізму можна віднести
досить широке коло теоретичних досліджень європейської інтег- •
96

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

ї які проголошують за остаточну мету утворення централізова-
федералістських інститутів. Ураховуючи наявність чисельних
_а д_ОСить розмаїтих підходів щодо форм та методів досягнення цієї
мети можна виділити кілька напрямів європейського федералізму.
Основні положення класичного федералізму 50—60-х років, що
відрізняються нормативістським, доктринальним характером, з
притаманним суб'єктивним та дещо ідеалістичним уявленням про
те якою має бути об'єднана Європа, були розроблені у працях
Л.'тіндеманса, Д. де Ружмона, М. Алле, Г. Бругманса¹. До реформа-
торів класичного федералізму, які відмовилися від традиційних ме-
тодів інституційної інтеграції, можна віднести А. Спінеллі, П. Тей-
лора, К. Фрідріха та пізні праці Д. де Ружмона². Напрям так званого
«інтегрального» федералізму, який передбачає перехід до федерації
не стільки через державні політичні інститути, скільки через залу-
чення до інтеграційних процесів всього суспільства та формування
системи «багаторівневого управління», знайшов свій розвиток у
працях Г. Марка, Л. Хугха, К. Бленка, Г. Еро³. Концепція «галузево-
го» (у певних сферах діяльності) федералізму знайшла своє відобра-
ження у працях М. Бургесса та Д. Сіджанскі⁴. Відображаючи точку