Гвоє1 позиції, /ч j к 5 page

Особливе місце серед наукових праць посідає великий масив
досліджень, присвячених аналізу характеру та особливостей остан-
нього етапу розширення ЄС. Безпрецедентне за кількісними та
якісними показниками розширення ЄС 2004 р. зумовило появу на
початку 90-х років цілої хвилі досліджень, що аналізують як окремі
проблеми та аспекти європейського інтеграційного процесу та про-
цесів, що відбувалися в країнах-кандидатах у зв'язку з їх вступом до
ЄС, так і значення та наслідки останнього розширення в геостра-
тегічному контексті. У працях Ж.-К. Готрона, М. Андерсона,
П.-К. Мюллер-Граффа, Я. Зеленки, Є. Монтагуті та М. Мареско
комплексно розглядаються проблеми становлення та розвитку
відносин між ЄС та країнами Центральної та Східної Європи¹.

¹ Les Relations Communaute Europeenne — Europe de 1'Est / Ed. J.-C. Gautron, Lux-
embourg, 1991. — 186 p.; Anderson M., Hess J. J., Gautron J.-C, Muller-GraffP.-C,
Moran M. The Legal, Economic and Administrative Adaptation of Central European
Countries to the European Community, London: Longman. — 286 p.; Maresceau M.,
Montaguti E. The Relations between the European Union and Central and Eastern
Europe: A Legal Appraisal, CML Rev., 1995, 1327; Zielonka J. Chalanges of EU En-
largement//Journal of Democracy, 2004, Vol. 15 Issue 1. — 22 p.; East Central Euro-
pean States and the European Communities: Legal Adaptation to the Market Ekonomy
/ Ed. Muller-Graff. — London: Macmillan, 1993. - 240 p.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

Характерною особливістю цих праць є еволюційний підхід до ви-
вчення внутрішніх адаптаційних процесів економічного, політич-т
ного та правового характеру в країнах ЦСЄ до комунітарних вимог?
та правил. М. Андерсон, Ж. Ж. Хесс та ГГ.-К. Мюллер-Графф вва-і
жають, що основними критеріальними показниками наближення]
зазначених країн до комунітарних норм були економічні фактори,
що зумовлювали в цілому їх орієнтацію на досягнення всіх інших
загальноєвропейських цінностей. Водночас у цих працях майже не
застосовується системний аналіз розвитку відносин між ЄС та краї-
нами ЦСЄ, відсутня оцінка місця країн регіону в зовнішньо-
політичній стратегії ЄС уцілому та окремих його країн-членів, на-
самперед Німеччини та Франції, односторонньо розкривається
зацікавленість країн-кандидатів щодо вступу до ЄС.

Так, у більш пізніх працях М. Мареско робиться спроба врахува-
ти весь комплекс факторів, що впливали на формування відносин
ЄС — країни ЦСЄ: позиція внутрішньополітичних сил у країнах-
кандидатах та країнах-членах з питань розширення; роль кому-
нітарних інституцій; вплив зовнішніх об'єктивних та суб'єктивних
факторів¹. Комплексний аналіз національних інтересів країн ЄС та
країн ЦСЄ, виходячи з положень ліберального реалізму, роблять

A. Моравчик, А. Мілад, К. Натхолл². На економічних аспектах роз-
ширення на схід зупиняються Р. Абделал, А. Інотел, Б. Ліпперт,

B. Боде, Е. Брок³.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

На негативних наслідках, які можуть гальмувати інтеграційний
процес, акцентує увагу американський дослідник М. Дж. Баун,
порівнюючи ЄС з величезним океанським танкером, який дуже по-
ступово та з великим напруженням змінює свій напрям руху і швид-
кість¹. На його думку, ці показники прямо пропорційно залежать
від розмірів Євросоюзу та якісного складу країн-членів. У зв'язку з
цим привертають увагу висновки М. Дж. Бауна щодо необхідності
обмеження розширення та вироблення стратегії відносин, яка б не
ізолювала ЄС від країн, що не можуть стати членами ЄС. Автор
поділяє також висновки багатьох французьких дослідників про ши-
роке застосування більш гнучких форм співробітництва та посту-
повий перехід до централізованих форм управління та прийняття
рішень, що є вже більш характерним для німецької школи до-
слідження європейської інтеграції. Водночас стратегія розширення
ЄС на схід у працях М. Дж. Бауна постає статично, без аналізу ево-
люції процесу розширення в цілому та формування його концепту-
ально-теоретичної бази. Не достатньо досліджено також роль
інституціональних реформ у формуванні політики ЄС щодо остан-
нього розширення.

Проблемам останнього розширення ЄС та формуванню системи
регіональної безпеки в Північній Європі присвячені праці С. Арнс-
вальда, М. Джоппа, Д. Треніна та П. ван Хама². У працях С. Арнс-
вальда міститься аналіз особливостей геостратегічного положення
країн Балтії та значення їх вступу до ЄС з точки зору регіональної
безпеки. Досліджуються такі важливі аспекти інтеграції Латвії,

Issues of EU Enlargement // Intereconomics, 2002, Vol. 37 Issue 4. — 170 — 180 p.;
Lippert В., Bode W. Enlargement and the EU Budjet the Battles Ahead //

, Intereconomics, 2002, Vol. 37. — 68 p.

Baun Michael J. An imperfect Union: the Maastricht Treaty and the new politics of
European integration, Boulder, CO: Westview Press, 1996. — 182 p.; Baun MichaelJ.
A Wider Europe: The Process and Politics of European Union Enlargement. —
Lanham, Boulder, New York, Oxford: Rowman and Littlefield Publishers Inc.,

₂ 2000. - 248 p.

Amwald S. EU enlargement and the Baltic states. The incremental making of new
members, Helsinki: Ulkopoliittinen instituutti & Institut fur Europaische Politik,
2000. — 266 p.; Trenin D., P. van Ham. Russia and the United States in Northern
European Security, Helsinki: Ulkopoliittinen instituutti & Institut fur Europaische
Politik, 2000.-186 p.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

_ _.__ -_ _... -___.___,_._ _.. __..__..... _„____...__ -__-___-._-___,__. -_-_—_-.-,-_-- _-_-.___..-_-_,_-_._ _ _. ^

Литви та Естонії, як економіка, проблеми внутрішньої та зовніщ,
ньої безпеки, охорона навколишнього середовища, ядерна безпека
Слід зазначити, що якщо у працях С. Арнсвальда російський фак-
тор з цих питань дещо нівелюється, то в дослідженнях Д. Треніната
П. ван Хама зазначається, що формування ефективної системи без
пеки в Північній Європі неможливе без участі Росії та США.

Більшу увагу співробітництву ЄС з країнами середземномор—'1

ського регіону приділяє Б. Кхадер, який вважає, що не зважаючи на]

те, що більшість цих країн не є кандидатами на вступ до ЄС, вони і

залишаються у сфері активного двостороннього співробітництва,]

про що свідчить Барселонський процес 1995 р.¹. Надумку Б. Кхаде-]

ра, інституціоналізація співробітництва ЄС із країнами середзем-|

поморського регіону може стати зразком формування нової стра-І

тегії відносин ЄС з сусідніми країнами після нового розширення, і

Водночас автор не враховує в своїх припущеннях особливостей гео-1

графічного положення та інші фактори економічного та політичне-1

го характеру, що відрізняють досліджувані країни від європейських І

країн — не членів ЄС.

Окреме місце в даній групі досліджень належить працям наун
ковців із країн Центральної, Східної Європи та Балтії А. Інотала,
П. Павліка, М. Фендлер, Б. Мейсела, в яких подано їх власні
оцінки та аналіз проблем, з яким ці країни мали стикнутися напере-
додні та зразу після вступу до ЄС². Для цих праць характерним є по!
зитивна оцінка наслідків вступу до ЄС, особливо в довгостроковій
перспективі. Підкреслюючи, що основні складнощі для кандидатів
мають більше тимчасовий характер, автори водночас нівелюють
політичну ситуацію у власних країнах, не проводять аналіз позицій
окремих соціальних груп та окремих політичних партій щодо цієї
проблеми.

У другій групі наукових досліджень відображені наукові напря-
ми та підходи, які так чи інакше представляють та аргументують

¹ KhaderB. Lepartenariateuro-mediterraneenapres la conference de Barcelona, Paris:
1'Harmattan, 1997. — 229p.

² Winner лий Losers of E U Integration. Policy Issues for Central and Eastern Europe/
Ed. H. Tang. - Washington, D. C.: The World Bank, 2000. - 326 p.; InotalA. Strate-
gic Issues of EU Enlargement//Intereconomics, 2002, Vol. 37 Issue 4,— 170-180p.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

національні інтереси держав, точки зору та позиції окремих
політичних сил в європейському інтеграційному процесі. Позбав-
лені офіційного характеру, ці дослідження дають змогу отримати
найбільш повну уяву про характер та особливості як традиційних
національних, так і відносно нових наднаціональних підходів до
європейської інтеграції.

Характерні наднаціональні позиції щодо проблем комунітарно-
го реформування за умов розширення висловлюють в своїх працях
функціонери ЄС. Ще не будучи Головою Єврокомісії, Р. Проді у
своїх працях, підтримуючи процес розширення на схід, попередньо
наполягав на необхідності впровадження радикальних інсти-
туціональних реформ, які забезпечать функціонування ЄС після
розширення'. Слід відмітити, що реформи, за які виступає Р. Про-
ді, зокрема, значне розширення меж голосування простою більшіс-
тю в Раді міністрів, скорочення кількості комісарів в Європейській
Комісії, розширення повноважень Європарламенту мають здебіль-
шого наднаціональний характер і відображають традиційні підходи
представників Єврокомісії до інтеграційних реформ. Не є винят-
ком і позиція колишнього функціонера ЄК Н. Муссіса, який не
вбачає безболісного для ЄС розширення без проведення відповід-
них інституціональних та фінансових реформ комунітарної струк-
тури та політики². Більше того, базуючи свої висновки переважно
на економічних розрахунках і не беручи до уваги політичні факто-
ри, Н. Муссіс вважає доцільним замість акселерованого розширен-
ня ЄС збільшити фінансову та економічну допомогу країнам-кан-
Дидатам для прискорення їх внутрішніх реформ.

Особливе місце в групі праць, скептично налаштованих щодо
розширення та перспектив європейської інтеграції без впровад-
ження відповідних реформ, посідають праці колишнього комісара

Speech by Romano Prodi. President-designate of the European Commission to the
EP, 14 September 1999. In: Agence Europe. Europe Documents N. 2155, 22 Septem-
ber 1999. — P. 3— 12.; Shaping the new Europe: Presentation to the European Parlia-
ment by President Romano Prodi — Strategic Objectives 2000-05. The Commission's
work programme for 2000. Resolution of the European Parliament, Luxembourg: Of-
₉ fice for Official Publications of the European Communities, 2000. — 119 p.

Moussis N. Guide to European policies, Bruxelles: European Study Service, 2000. —
422 p.

Ill

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

ЄК Р. Дарендорфа¹. Саме він одним із перших у 1979 р. в своїй праці
«Третя Європа?» запропонував застосовувати принцип вибіркової
інтеграції. З точки зору Р. Дарендорфа, диференційована інтеграція,]
хоча й загрожує певною мірою збереженню солідарного та єдиного
європейського будівництва, може стати за нових умов єдиним комп-І
ромісом, який зможе поєднати надмірне зростання кількості держав
ЄС з відсутністю готовності проводити радикальні реформи.

Дуже близькими за своїм наднаціональним характером є підходи

до європейської інтеграції експертів Німеччини та країн Бенілкж-І

су. Поєднання процесів поглиблення з розширення європейської]

інтеграції традиційно посідають найважливіше місце в шкалі]

пріоритетів національних інтересів цих країн. При цьому політичні і

мотиви, такі як подолання розколу Європи, поширення процесів!

демократизації, миру та безпеки, формування «європейського по- І

люса сили» в аргументах цих дослідників відіграють, як правило, І

першочергову роль. Характерним є твердження професора Мар-1

бурзького університету Г. Ляйпольда про неможливість виконання І

цих високих завдань без корінних змін інтеграційних методів та ме-1

ханізмів ЄС². При цьому, Г. Ляйпольд, як і представники всіх!

політичних течій ФРН, змушений визнати, що відзначені політич-1

ні, а також економічні переваги характерні як для ЄС, так і насам-|

перед для Німеччини, яка через власні геостратегічні особливості та І

економічні показники виграє від розширення в найбільшій мірі.

Не викликає сумніву, що, не зважаючи на всі витрати, пов'язані 1
з розширенням на схід, Німеччина розраховує на посилення своїх 1
позицій у Європі та щодо США з питань європейської безпеки. 1
Після об'єднання та подій у Косово в Німеччині спостерігається ]
зростання прагнення до посилення європейської ідентичності з пи- І
тань безпеки та оборони. Аналізуючи шляхи підвищення ефектив- ]
ності СЗПБ, Е. Регелсбергер та Г. Бергхард аргументують необхід- |
¹ Dahrendorf R. A third Europe? Florence, 26 November 1979, Florence: European
University Institute, 1979. — 24 p.; Dahrendorf R. British institutions and the con-
struction of European democracy, Roma: Camera dei Deputati, 1989. — 72 p.;
Dahrendorf R. Whose Europe? Competing vision for 1992, London: Institute of Eco-
nomic Affairs, 1989. XI, 106 p.

² Leipold H. Zur Osterweiterung der Europaischen Union: Chancen und Hidernisse //
Aussenpolitik, 1995, № 11. - P. 126-135.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

ність запровадження в цій сфері механізму прийняття рішень
кваліфікованою більшістю голосів, що має відповідати загально-
європейським інтересам'. На їх думку, без прогресу в цьому питанні
будь-які інші спроби активізувати СЗПБ не матимуть успіху.
Більше того, Е. Регелсбергер пропонує застосувати радикальний
підхід до воєнно-політичного співробітництва в ЄС, поширивши
на нього принципи «міцного ядра», запропонованого представни-
ками ХДС/ХСС. М. Пайпеншнайдер з цією самою метою пропонує
розділити СЗПБ на зони співробітництва, а В. Вайденфельд та
В. Весселс — поширити її функції на сферу оборони².

Успішне функціонування розширеного ЄС, з точки зору Т. Хег-
лайтнера та Й. Монара, може бути забезпечене лише завдяки комп-
лексному впровадженню реформування комунітарних політик та
основних інституцій з кардинальним переглядом системи їх фінан-
сування. Цікавим є твердження Р. Фрюденстайна, що розширення
європейських структур на схід упереджує можливість проведення
Німеччиною самостійної східної політики і тим самим можливість
формування особливих стосунків з країнами цього регіону³.

Конструктивну позицію щодо перспектив європейського
будівництва в контексті постійного просторового розширення ЄС
займають європейські дослідники, що тісно співпрацюють зі згада-
ним вище Інститутом європейських досліджень у Брюсселі. Так, в
колективних працях «Нова європейська модель» та «Європейська

¹ Burghardt G., Tebbe G. Die Gemeinsame Auben — und Sicherheitspolitik der
Europaischen Union — Rechtliche Struktur und politischer Prozeb // Europarecht,
1995, № '/,. — P. 1—20; Regelsberger E. From ten to twelve. A new dimension for
European political cooperation (EPC) // International Spectator, 1985,
20/03-04. - P. 34-44.

Piepenschneider M. Regierungskonferenz 1996. Synopse der Reformvorschlage zur
Europaischen Union. — Sankt Augustin: Konrad-Adenauer-Stiftung, 1995. — 26 p.;
Weidenfeld W., Wessls W. Jahrbuch der Europaischen Integration. — Bonn:

_з Europa-Union Vrlag, 1992. — 284 p.

MonarJ. Financing the Common Foreign and Security Policy: Tensions in the Uni-
on's Dual System of Foreign Affairs, Leicester, 1995. — 86 p.; Hagleirner Th. Fi-
nancing the Common Foreign and Security Policy (CFSP) — A Step Towards
Communitarization or Institutional Deadlock?, CFSP Forum 2, 1995. — 48 p.;
Freudenstein R. L'Allemagne, la France et 1'elargissement a 1'Est de Г Union
europeenne. In: Agir pour 1'Europe. Les relations franco-allemandes dans
1'apres-guerre froide. — Paris: Masson, 1995. — 372 p.

, ujaia І. ІШНЦЕПТУААЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

конституція» П. Магнет досліджує вплив розширення на процес
формування та еволюцію інституційного механізму та механізму
прийняття рішень в ЄС на різних етапах його розвитку. Цікавими, з,
наукової точки зору, є висновки авторів про взаємозалежний хаі
рактер процесів просторового розширення та поглиблення інтегї
рації, про поступовий перехід кількісних змін у вигляді постійно і
зростаючої кількості країн — членів ЄС в якісні зрушення, які поЯ
ступово мають привести до комунітарних реформ наднаціонально- ]
го характеру. До аналогічного висновку приходить і доктор]
політичних наук, французький дослідник О. Коста, який на при-
кладі еволюції повноважень Європейського парламенту доводить
зростання функцій та ефективності наднаціональних інституцій в
розширеному ЄС¹.

Характерною особливістю французької школи інтеграційних
досліджень є теза про необхідність розширення ЄС та поступове
проведення реформ без прискореної федералізації його структури.
Серед представників французької школи досліджень європейської
інтеграції слід виділити Ж.-Ф. Древе, в працях якого відображено
класичний французький підхід до проблем європейського будів-
ництва за умов розширення². Досліджуючи розширення ЄС,
Ж. -Ф. Древе робить висновок, що з окремого явища хаотичного ха- •
рактеру розширення перетворилося на процес, який повторюється
з інтервалом у 10 років. Така тенденція не лише веде до зростання
територіального та економічного потенціалу ЄС, а й до зростання
різноманітності комунітарних сфер співробітництва, що розвива-
ються із застосуванням принципів «змінних геометрій». Ураховую-
чи нові реалії та відсутність консенсусу щодо шляхів реформування
в ЄС, дослідник пропонує як альтернативу британській моделі
«вибіркової інтеграції» менш ліберальну модель «Європи змінних
геометрій», яка б охоплювала щонайменше три сфери співробіт-

¹ Le nouveau modele europeen. I. Institutions et gouvernance. II. Les politiques
internes et externes / Ed. De P. Magnetic et E. Remade, Bruxelles: Institut d'Etudes
Europeennes, Universite Libre de Bruxelles, 2000. — 176 et 244 p.; La constitution de
1'Europe / Ed. P.Magnette, Bruxelles: Institut d'Etudes Europeennes, Universite Li-
bre de Bruxelles, 2000. - 204 p.; Costa 0. Le parlement europeen, assemeble
deliberante, Bruxelles: Editions de 1'Universite de Bruxelles, 2001. — 508 p.

² DrevetJ.-F. La nouvelle identite de 1'Europe, Paris: PUF, 1997. — 319 p.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

ниіггва: комунітарну, обмежену європейську та панєвропейську.
С_Лід зазначити, що модель, запропонована Ж.-Ф. Древе, фактично
повторює та доповнює концепцію «концентричних кіл» Е. Балла-
дюра. В ній відсутній конструктивний підхід до європейської інтег-
рації, оскільки автор пропонує не стільки нові шляхи та способи
проведення реформ у ЄС, скільки формалізацію вже існуючих ко-
мунітарних досягнень. Ідею формування зони безпеки панєвро-
пейського характеру з ключовою роллю Євросоюзу підтримують
також французькі вчені Ф. Жири та М. Корінман¹.

У французькій історіографії проблем розширення ЄС особливе
місце посідають фундаментальні дослідження наукових інститутів
та центрів, серед яких слід виділити Французький інститут міжна-
родних відносин (IFRI) та Центр міжнародних досліджень (CERI).
Серед публікацій Інституту своєю глибиною та системним
аналізом проблем розширення та реформування ЄС виділяється
дослідження, представлене в щорічному звіті RAMSES за 1996 р.
Особливу увагу серед досліджень CERI привертає праця Ф. Делош-
Годез «Франція та розширення ЄС на схід», у якій автор формулює
практичні рекомендації щодо підвищення впливу Франції в регіоні
ЦСЄ і відповідно в розширеному ЄС². Серед колективних
досліджень Центру цікавою є праця, підготовлена під керівництвом
Франсуаз де ла Серр³. Автори праці, що є спеціалістами з таких ас-
пектів європейського будівництва, як фінанси, оборона, внутрішня
безпека, політичне та інституціональне будівництво, аналізують
наслідки розширення на схід і доходять висновку про появу якісно
нових викликів, з якими стикнеться ЄС після розширення. Цікави-
ми в цьому контексті є сценарії, які Ф. де ла Серр пропонує розгля-
нути як можливі шляхи подальшого розвитку європейської інтег-

GereF. La proliferation nucleaire.— Paris: «Quesaisje», 1995.— \2%p.;KorinmanM.
Les fracture de 1'Occident, elements de geopolitique. — Paris: La Decouverte,

, 1994.-240 p.

Deloch-Gaudei F. La France et 1'elargissement a 1'Est de 1'Union europeenne. —

, Paris: Les Etude de CERI № 46, 1998. - 40 p.

fran^oise de la Serre. La Grande Bretagne et la Communautee Europeenne. — Paris:
PUF, 1987. — 164 p.; Ргащоізе de la Serre, H. Wallace. Les Cooperations renforcees:
une fausse bonne idee? Paris: Fondation Notre Europe, 1997. — 190 p.; /rancoue de
la Serre, Lequesne Ch. Quelle Union pour quelle Europe? L'apres-traite
d'Amsterdam, Paris: Editions Complexe, 1998. — 168 p.

козділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧН! ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

рації з застосуванням принципів різнорівневого співробітництва та
«змінних геометрій». Водночас слід зазначити, що Ф. де ла Серр не-
дооцінює у своїх прогнозах як наявність значних розбіжностей в
підходах до питань майбутнього європейської інтеграції в країнах —
членах ЄС, так і ступінь готовності політичних еліт країн-канди-
датів до проведення радикальних комунітарних реформ.

Саме на цю проблему звертають увагу інші французькі дослідни-*]

ки Л. Карту, Ж.-Л. Клержері, А. Грюбер та П. Рамбод, стверджую-]

чи, що зростання диференціацій країн — членів ЄС значно усклад-1

нює пошук консенсусу і робить механізм прийняття рішень в ЄС j

ще більш комплексним та складним¹. Б. Брюнто дотримується

іншої думки, стверджуючи, що розширення сприяє посиленню

співробітництва і пошуку нових його форм². Ролі Франції в станов- ]

ленні процесу європейської інтеграції та особливостям першого ]

розширення ЄС присвячена праця Ж. Рідо³. Цікавою, з точки зору і

наукового підходу, є праця П. Жербе «Франція та європейська І

інтеграція: історіографічне есе», де автор робить спробу дати власну 1

класифікацію французької історіографії європейської інтеграції, в і

тому числі її розширення, обходячи при цьому питання політичних І

та економічних інтересів, що стоять за тими чи іншими досліджен- і

нями⁴.

Досить ліберальний підхід до перспектив євроінтеграційного бу- І
дівництва проголошують представники британської школи, які І
традиційно виступають за необхідність поширення демократії та 1
економічної системи, заснованої на ринкових відносинах, безпеки ]
та стабільності на всьому європейському континенті. Звертає на се- і
бе увагу співпадіння позитивних оцінок британськими та німець- І
кими експертами економічних та політичних результатів розши- '

¹ Cartou L., ClergerieJ.-L, GruberA., RambaudP. L'Union europeenne, Paris: Dalloz,
2000. - 688 p.

² Bruneteau B. Histoire de 1'unification europeenne, Paris: Masson / Armand Colin
Editeurs, 1996. -238 p.

³ Rideau J. La France et les Communautes europeennes, Paris: Pichon et
Durand-Auzias, 1975. - 1071 p.

⁴ Gerbet P. La France et 1'integration europeenne: essai d'historiographie. — Bern:
Lang, 1995. — 165 p.; Gerbet P. La construction de 1'Europe. — Paris: Imprimerie
nationale, 1983. -498 p.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

_оення, а на відміну від Німеччини Велика Британія виступає проти
будь-яких проявів наднаціональної інтеграції та ідей «міцного яд-
ра» чи «багатошвидкісної інтеграції». Цікавими в даному контексті
_є дослідження одного з функціонерів Єврокомісії, англійського
дипломата та науковця Ф. Камерона. Не відступаючи від тради-
ційного англійського підходу щодо проблеми розширення, який
практично співпадає з офіційною позицією Великої Британії в ЄС,
ф. Камерон особливу увагу приділяє висвітленню мотивів, які, на
його думку, є основоположними в формуванні комунітарної стра-
тегії розширення на схід. У своїй праці «Розширення Європейсько-
го Союзу» Ф. Камерон та Г. Евері роблять важливий висновок про
те, шо просторове розширення ЄС є стимулюючим фактором у
проведенні більш глибоких комунітарних реформ з метою підви-
щення ефективності його функціонування за умов розширення'.
При цьому вони надто перебільшують економічні та політичні здо-
бутки ЄС від розширення за рахунок країн ЦСЄ, не беручи до уваги
негативні наслідки, які можуть гальмувати інтеграційний процес.

На думку М. О'Нейла, сучасна європейська інтеграція є особли-
вою формою синтезу міжурядового підходу, запропонованого
С. Хоффманном та конфедеративних принципів співробітництва,
що в найбільшій мірі забезпечує примат національних інтересів та
демократії над інтеграцією². Стверджуючи, що інтеграція та її роз-
ширення є своєрідною формою прояву взаємозалежності націо-
нальних держав у сучасних умовах глобалізації, О'Нейл дещо ідеа-
лізує міждержавне співробітництво, нівелюючи існуючі протиріч-
чя. Активно захищає міждержавні форми європейського будівниц-
тва В. Кеш, виступаючи проти будь-яких проявів наднаціоналізму
^в фінансовій, економічній і тим паче політичній сферах³.

Cameron F. The European Union and the Challenge of Enlargement. — In: Enlarging
the European Union: Relations between the EU and Central and Eastern Europe /
Ed. M. Maresceau, Edinburgh: Longman, 1997. — P. 241—251; Cameron F., Gra-
ham A. The Enlargement of the EU. Sheffield: Sheffield University Press, 1998. -
352 p.; Avery G., Cameron F. The enlargement of the European Union, Sheffield:

₂ Sheffield Academic Press, 1999. - 198 p.

O'Neill M. The politics of European Integration, London and New York: Routledge.

₃ 1996.-344 p.

Cash W. Against a Federal Europe. The Battle for Britain, London: Duckwerth,

1991.-138 p.

...

._r__t..,^, II \/\...

Великий інтерес з огляду на глибокий та комплексний аналм
політики ЄС щодо країн ЦСЄ становить праця відомого британсько-
го дослідника Е. Мейх'ю «Відновлюючи Європу: політика Європі
пейського Союзу в Центральній та Східній Європі»¹. Маючи вели-J
кий досвід практичної та наукової праці, Е. Мейх'ю вдалося поєдна-1
ти у своєму дослідженні історичний аналіз досвіду співробітництва:
ЄС та країн регіону з практичними рекомендаціями щодо реформу-,
вання ЄС в контексті розширення. Особливістю і певною мірою не-1
доліком праці є те, що в ній автор комплексно аналізує наслідки роз-і
ширення лише для ЄС. Цікавими, з наукової точки зору, є рекомен-1
дації, що подає Е. Мейх'ю для реформування комунітарних програм
та фондів, бюджету ЄС, сільськогосподарської, соціальної тЛ
міграційної політики. Як і більшість британських дослідників євро-
пейської інтеграції, Е. Мейх'ю є прихильником поступового розши-
рення, яке б не вимагало кардинальних реформувань в інституційній
структурі та механізмі прийняття рішень в ЄС.