Структура уроку виробничого навчання

Під структурою уроку розуміють певну послідовність кроків, етапів діяльності майстра і учнів, спрямованих на виконання навчально-виробничих завдань уроку.

Сукупність структурних елементів орієнтована на досягнення основної мети уроку в цілому, проте кожний елемент уроку має свою будову і зміст, які визначаються пізнавальними, навчально- виробничими завданнями на кожному його етапі.

Кожний тип уроку має свою специфічну структуру(Додаток 2)

Подібними за побудовою є уроки з вивчення прийомів та операцій і уроки, присвячені виконанню простих комплексних робіт.

В уроці виробничого навчання розрізняють зовнішню і дидактичну структуру.

Зовнішня структура охоплює:

- вступний інструктаж;

- - основну частину-вправи (самостійнуроботу) учнів і поточне інструктування їх майстром;

- заключний інструктаж.

Дидактична структура містить:

- цільову установку на урок;

- - актуалізацію знань і досвіду учнів;

- формування орієнтованої основи дій учнів і відпрацювання нових способів дій;

- застосування засвоєних способів дій; підбиття підсумків.

Зовнішня і дидактична структури пов’язані між собою як ціле та частина. Кожний елемент дидактичної структури уроку необхідно розглядати з позицій діяльності майстра і учнів.

Дидактичні вимоги до уроку виробничого навчання та його структури:

1. Забезпечення єдності теорії і практики.

2. Чітка постановка дидактичної мети і задач уроку та їх ефективна реалізація.

3. Науковість викладання на основі науково-технічного прогресу галузі.

4. Застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів навчання з метою раціональної реалізації поставлених задач уроку.

5. Проблемно-пошуковий підхід до вивчення і застосування учнями нової навчальної інформації.

6. Ефективне використання дидактичного і матеріально-технічного забезпечення.

7. Формування в учнів професійних знань, умінь і навичок на основі самостійної і усвідомленої активності.

8. Інтегрований і системний підхід у навчанні професії на основі ефективної реалізації міжпредметних зв’язків.

9. Диференційний і індивідуальний підхід до особистості учня у процесі навчання.

10. Логічність, доступність і посильність викладання і закріплення нової навчальної інформації.

11. Забезпечення оптимальної кількості структурних елементів уроку в залежності від їх змісту і ролі у досягненні основної дидактичної мети.