Корисні копалини

На Полтавщині розвідано понад 10 видів корисних копалин: нафта, газ, вугілля, торф, залізна руда, будівельні матеріали, мінеральні води та ін. Вони добуваються більш як на 250 родовищах. Корисні копалини області зосередженні в двох структурних ярусах: в докембрійському кристалічному фундаменті (залізна руда, кам’яні будматеріали); в товщі осадових порід, що перекриває кристалічний фундамент (нафта, буре вугілля, торф, будматеріали).

Паливні корисні копалини області представлені нафтою, газом, бурим вугіллям, торфом. На території області, переважно у відкладах девонського, кам’яновугільного і пермського періодів палеозойської ери, відкрито понад 50 нафтових, нафтогазоконденсатних, газових і газо-кондексатних родовищ. Найбільші з нафтогазоконденсатних родовищ: Розбишівське (Лохвицький та Гадяцький райони), Опішнянське (Зіньківський район), Яблунівське (Лохвицький район); з газокоденсатних – Абазівське (Полтавський район), Котелевське, Машівське, Розпашнівське (Чутівський район), Тимофіївське (Гадяцький район); з газових – Руденківське (Новосанжарський район). Полтавщина займає перше місце серед областей України за запасами (біля 500 млрд. м3) і видобутком природного газу. Найбільше з газових родовищ – Яблунівське. Його запаси біля 100 млрд. м3. Останнім часом відкрите Валюхівське родовище газу (300-400 тис. м3 газу і 50 м3 конденсату за добу). Це еквівалентна 500 т вугілля і 40 м3 бензину на добу.

Запаси нафти в області менш значні – бл. 20 млн т. Добування її за останні роки скорочується. Найбільше родовище по запасах і видобутку нафти – Глинсько-Розбишівське. Його запаси складають близько 10 млн т. Раніше на території Полтавщини було відкрито значну кількість родовищ нафти і газу. Але ці родовища не розроблялися, оскільки паливно-мастильні матеріали надходили з Росії. Зараз є необхідність повернутися до розробки законсервованих родовищ. Серед них є низькодебитні, але вони могли б використовуватися для місцевихз потреб.

Родовищ торфу в області понад 100. Їх загальна площа понад 110 тис. га. Запаси перевищуть 100 млн т. Родовища торфу зосереджені переважно в північно-західній частині області – в басейні р. Сули та її приток. В області торф використовується як добриво, підстилка в тваринництві, іноді – як паливо.

Поклади бурого вугіллля знаходяться в Кременчуцькому районі, але через велику глибину залягання та високу зольність поки що не використовуються.

Запаси залізних руд зосереджені в районі Кременчуцької магнітної аномалії. Її запаси визначені до глибини 700-1500 м і перевищують 30 млрд т, в т.ч. більше 1 млрд. т багатих руд і вмістом заліза 58% і більше. Ці поклади – продовження Криворізького залізорудного басейну. Родовища Кременчуцької магнітної аномалії залягають у вигляді витягнутої смуги, що починається на відстані 3 км від Дніпра (за 17 км на південний схід від Кременчука) і простягається в північному напрямку на відстань більше 45 км, майже паралельно р.Псьол. В Кременчуцькій аномалії виявлено близько 10 великих родовищ і перспективних ділянок залізних руд. Ці родовища можна умовно поділити на 2 групи: південну і північну. Родовища південної групи – Горішнє-Плавинське, Лавриківське, Еристівське, Біланівське – це поклади залізистих кварцитів з середнім вмістом заліза від 26 % до 35 %. Родовища північної групи – Галещинське, Васильківське, Харченківське, Мануйлівське, Броварське – це поклади залізистих кварцитів із вмістом заліза від 33% до 38 %, іноді - до 58% і більше.

На території Полтавської області відомо більше 100 родивищ будівельних матеріалів в т. ч. камені будівельного – 17, керамічної сировини – 5, цегельної сировини – понад 50, керамзитової сировини – 3, будівельних пісків – більше 50. Кристалічні породи – граніти, діорити, діабази, пегматити та ін., що використовуються як бут і щебінь для бетону та будівництва доріг, добуваються поблизу Дніпра, в Кременчуцькому і Кобиляцькому районах, а також біля села Висачки Лубенского району. Запаси природного каменю Полтавської області становлять біля 1300 млн. м3.

Для виробництва цегли використовуються суглинки, лес і будівельні піски, яких багато у всіх адмінистративних районах, крім Глобинського і Гребінківського, бідних на пісок. Рябі і червонобурі неогенові глини – важлива сировина для виготовлення черепиці – поширенні в центральній і східній частинах області на вододільних плато і річкових долинах (Ворскли, Псла, Хорола, Орелі). Поклади гончарних глин розміщенні у Миргородському районі біля сіл Хомутець, Попівка, Черевки, смт. Комишня (загальна площа – понад 100 км2); біля міста Лубен, у Шишацькому районі (між с. Яреське, смт. Шишаки і с. Перевіз). Найбільш розроблене Опішнянське родовище Зіньківського району,площею біля 200 км2.

Будівельні піски широко використовуються для виготовлення бетону, вапняних розчинів, силікатної цегли, цементу, скла, як додаток до жирних глин при виробництві цегли та будівельної кераміки. Будівельні піски поширені в північно-східній частині області. Їх відшарування спостерігаються на берегах річок і в ярах, потужністю від 8 до 20м.

Запаси керамзитової сировини (глини, суглинки), що використовується для виробництва пористих гравієподібних заповнювачів для легких бетонів і для виробництва черепиці, знаходяться в Деканьському і Козельщинському районах. Родовища маргелю - синцю – природної суміші глини з вапняками, що використовується для виробництва цементу, розташовані біля с. Максимівка Кременчуцького району. Родовище мергелю, що виходить на поверхню, знаходиться біля смт. Градизьк.

Невеликі родовища гіпсу розташоване біля с. Висачки Лубенського району.

Родовища природної фарби – вохри – знаходиться в Миргородському районі, біля сіл Попівка та Черевки.

На території області експлуатується 20 джерел мінеральних лікувальних та столових вод, з яких широко використовується Миргородська, Семенівська, Хорольська, Новосанжарська, Гоголівська. В останні роки відкрито нове джерело мінеральної води біля с. Демидівка Кременчуцького району (див. рис. 5).

1.4 Орографія (морфоструктура і морфоскульптура)

Сучасний рельєф Полтавщини сформувався під впливом ендогенних і екзогенних сил Землі, переважно протягом кайнозойської ери, що почалася 60-70 млн. років тому. Рсновні риси свчасного рельєфу були закладені в неогеновий період цієї ери після поступового відступу ра південь харківсьеого моря і формування річкової сітки.

Більша частина області розташована в Придніпровській низовині, крайня південно-західна частина - в межах Придніпровської височини, крайня північносхіднаа частина - частково на відрогах Середньоросійської височини. Поверхня області являє собою слабкохслабкозвилясту некруто похилу до Дріпра рівнини, розчленовано долинами річок Сули, Писла, Ворскли, Орелі та їх приток. В зв'язку з цим найнижче відносно рівня моря знаходяться території області вздовж Дніпра. На берегах Дніпродзержинського і Кременчуцького водосховищ знаходяться найменші абсолютні відмітки - відповідно 65м. і 81м.

Територія області підвищужться в напрямку з південного заходу на північний схід. У центральній частині області абсолютні відмітки досягають 120-160м, на крайньому північному сході - 170-190м. Найвищі відмітки області знаходяться біль Опірші - 202, 6м та південніше Кременчука - 204м. За підрахунками, середня висота поверхрі Полтавщини складає 110м. Максимальна відмітка рельєфу в межах м.Полтави - 159, 2м. Середній рахил поверзні в межах лівобнрежної частини області по профілю відміток 202, 6м і 60м складає 0, 98м/км.

Отже, є підстави говорити про особливості рельєфу правобережної та лівобережної частини Полтавщини. Правобережна частина області розташована в долині Дніпра та відрогах Придніпровської височини. Це обумовлює форми рельєфу запоавного типу та форми рельєфу, пов'язані з розчленуванням Придніпровської височини.

За характером рельєфу лівобережну частину області можна поділити на 3 частини: південно-західну, центральну, північно-східну. Південно-західна, що тягнеться вздовж Дніпра, найнижча, мало розчленована. Тут немає ярів та балок, хараатерних для інших частин області. Помітним уступом по лінії Кобеляки -Хорол -Пирятин відділяється від південно-західної центральна частинаю більш розчленована річковими долинами, ярами та балками. Північно-східна частина - найбільш підвищена і найбільш розчленована, в зв'язку з цим має складрий горбистий хараатер. В цілому рівнинна територія області в зв'язку з її розчленованістю річковими долинами, сіткою ярів і балок, деслокаціями має складний рельєф. Нерідко на рівній місцевості підносяться досить високі горби. Перепади відносних висот місцевості посилюють блюдцеподібні пониження і могили. Абсолютно рівні території значних розмірів зустрічаються рідко і переважно в південно-західній частині області.

За походженням рельєф області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків антропогенового періоду, річками та тимчасовими водотоками. Основними і найбільш поширеними формами рельєфу є вододільні плато, річкові долини, балки, яри. З неерозійних форм рельєфу мають місце степові блюдця, льодовики та сольонокупальні дислокації.

В межах Полтавської рівнини в рельєфі подекуди знаходять відображення локальні підняття порід (брахіантикліналі з соляними ядрами): Висачківське (за 15км на північний схід від Лубен); Полтавське, Солохо-Диканське тощо. Генетичні типи рельєфа (морфоскульптури). Найпоширенішим типом рельєфу є ерозійно акумолятивний. Його вдмінності зумовлені інтенсивністю неотектонічних рухів від якої залежить висота місцевих базисів ерозії. Так, найбільша глибина урізу річковиз долин відносно вододілів (до спостерігаєтьсяається на північному сході областв, в той час коли як на південному заході всього 30-35м. Найбілаша густота яружно-балочної сітки спостерігається в Гадяцькому районі і на ділянаах висоаих правих берегів Псла, Сули, Ворскли. Тут необхідно проводити протиерозійні заходи. Також дуже розчленовані балками і ярами короткі круті схили відрогів Придніпровської височини (Деївсьаі пагорби тощо). Розташування річкових долин в основному зумовлені розмомно-блоковою тектонікою та нахилом на поверхні. Долини асемитричні, з крутим правим та низьким лівим терасованим бортами. Більшість дослідників виділяє 4 антропогенові тераси. Ширина цих терас для Дніпра від Грализька до Р.Хорол складає 24км; для понизь Ворскли, Псла, Сули - 10-15км (в т. ч. заплава 4-5км). Заплава Дріпра майже повнісю затоплена водосховищами. Для заплав хараатерний хвилястий мікрорельєф стариці. В позиззях заплави часто заболочені. Перші надзаплавні тераси часто з поверхні піщані; другі іноді нижчі, заболочені. Льодовикові і водно-льодовикові форми в західній і південній частинах області, утворені в серньому плейстоцені, значно перетворені подальшою водною ерозією і акумуляцією. Гляціальні й ппреоляціальні відклади та комплекси рельєфу на території Полтавщини поширені нерівномірно. У похованому стані зустрічаються моренні і озерно льодовикові відклади; форми льодовикового виорювання; на поверхні - крайові льодовикові комплекси. Так, екзараційна улоговина глибиною до 30м і шириною 2-11км розташована на побережжі Дніпра між гпрлом Псла і Ворскли. До великої екзараційної депресії майже повністю належить басейн р.Оржиці. Вони заповнені продуктами льодовикової акумуляції. На побережжі Днвпра розташовані комплекси форм рельєфу, утворені краєм льодовика на стадії його зупинки і регресії. Зокрема - Градизько-Табурищенський; в межах якого виділяється гляціодислокація гори Пивиха (абсолютною висотою 168, 8м; відносною 58-73м). Це куполоподібне підняття площею 16км2, утворене рухом льодовика зім'ятими у складки і рощбитими на луски місцевими осадовими і навіть кристалічними породами і мореною. Від гирла Псла до Ворскли збереглись фрагменти валу напірної морени висотою до 45м і шириною до 4 км, а також воднольодовикових форм(озів); гляціовідторженці. Між долинами Удаю та і Ворскли вододіли часто пересікають прохідні "мертві" долини. Ці долини утворили талі води, які витікали з-під краю льодовика в умовах підпору ним нижріх частин русел річок, формування прильодовикових озер. Ще В.В.Докучаєв відзначив, що розмір деяких малих річок не відповідає розміру їх долин. Очевидно, що ерозія водно-льодовикових потоків зумовило формування не тільки "мертвих" (безводних) долин, але й долир малих річок. Як вважають учені, 4 антропогенові тераси Ворскли, Псла, Сули відповідають 4 плейстоценовим зледенінням. Серед інших типів рельєфу слід виділити древні та сучасні зсуви приурочені до крутих берегів рік. За оцінкою, їх загальна площа складає 3, 5км2. Шишаковий рельєф характерний для річкових долин Полтавщини.

Найкраще він виражений в місцях підмиву крутосхилів - на Ворсклі - біля Писаревщині, Стасів, Більська; на Пслі - біля Шишак, Яресьок, Остап'я. Серед молодих зсувів виділяються невеликі зсуви - потоки покатих схилів річок і балок, і циркоподібні зсуви більш крутих схилів. Слід також відзначити повільне зсування частину грунту на пологих схилах. В районах поширення солянокупольних структур внаслідок розчинення утворився карст. Набагато ширше розповсюджений суфозійний рельєф. Суфозійні мікрозападини сформувались на недренованих лесових вододілах внаслідок вертикального виносу дрібноземі і подальших просадок. Розташування западин іноді пов'ящують з полвгональним рисунком клинів льоду в лесоподібних суглинках плейстоцену. Численні (до 70штук на гектар) блюдцеподібні мікрозападини займають іноді до 10-15% пласких вододілів чи лесових терас. Їх діаметр рідко перевищує 10-30м, а глибина 1-1, 5м. Еолові форми рельєфу приурочені до перших надзаплавних терас, та піщаних ділянок заплав найбільших річок. Антропогенний вплив спонтанно чи цілеспрямовано активізує одні і уповільнює інші процеси. Антропогенно стимульованими є сучасні прояви прискореної ерозії, дефляції, абразії берегів водосховищ. До форм рельєфу антропогенного і техногенного походження відносяться кургани, кар'єри, рельєфоєди (будівлі).

Рис. 7. Фізична карта Полтавської області [1].

Клімат

Територія Полтавської області належить до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини Атлантико- континентальної помірно вологої помірно теплої кліматичної області.

Радіаційний баланс області в середньому за рік — позитивний і складає по м. Полтаві 1732 Мдж/м2. Близько 75 — 85% сонячного тепла, що засвоюється земною поверхнею протягом року» припадає на весну і літо.

Температура повітря. Середня річна Температура повітря в межах області змінюється від +6,5°С на північному сході до +8,3°С на південному заході. Найхолодніший зимовий місяць — січень. Середня місячна температура січня становить 5,3°С — 7,2°C морозу. Найнижча температура повітря настає при надходженні в наші широти арктичного повітря. Абсолютний мінімум темпера-тури повітря на території області — 38°С. В холодні зими середньомісячна температура повітря в січні-лютому сягала 15°С— 17°C морозу.

Найтепліший місяць року — липень. Середня температура липня 19,8°С — 21,6°С тепла. Рекордні значення абсолютних максимумів температури повітря у липні досягали +37°С, +40°С, а у зимовий період 10°С — 13°С тепла)

Середній максимум температури повітря за рік становить 10, 8С -13С тепла, в січні - 2, 4С - 4, 4С морозу, в липні 25, 6С -28С.

Територія Полтавської області знаходиться на межі впливу Атлантичного океану і Центральної Азії, а також північних і південних повітряних мас. В середньому в річному циклі на території області переважає західне перенесення повітряних мас (40%), потім східне (34%), яке характеризується впливом зі тропічні повітряні маси на територію України і Полтавської області приходять з тропічної Атлантики.

Циклонічний тип погоди встановлюється, коли надходять вологі атлантичні маси повітря. Протягом року через територію області проходить більше 45 циклонів.' На територію області південно-захіЗні циклони приходять через Середземне море і захід Чорного моря; з Атлантичного океану — західні циклони; з Балтики і Скандинавії — північно-західні циклони. Інколи циклони приходять з півночі та південного сходу Чорного моря. Циклонічний тип погоди панує на території області в середньому 135 днів на рік.

Антициклонічний тип погоди панує в області протягом 230 днів на рік.

Середня відносна вологість повітря в області становить 71%; найменша (58%) буває в серпні; найбільша (88%) — в січні. Дні, коли відносна вологість складає більше 80%, відносять до вологих, а з відносною вологістю менше 30% — до посушливих. Посушливі дні в області більше всього бувають у травні (до 5 днів) та в серпні (від 2 до 4 днів).

Для Полтавської області характерний континентальний тип річного розподілу опадів з максимумом влітку і мінімумом зимою. Середня річна кількість опадів на території області коливається в межах 450 — 570 мм що відповідає 4500 — 5700 т/га.За холодний період року (листопад — березень) опадів випадає в середньому 130 — 170 мм, а за теплий (квітень — жовтень) 320 — 400 мм.

Вітри на території області не відзначаються постійністю характеристик. В теплий період року частіше діють західні та північно-західні вітри, в холодний період переважають вітри східного та південно-східного напрямків. Середня швидкість вітру за рік становить — 5 м/сек.

На території Полтавської області спостерігаються несприятливі приролні явища, зокрема хуртовини, суховії, пилові бурі, ожеледь, паморозь, налипання мокрого снігу, льодова кірка.

Рис. 8. Кліматична карта Полтавської області [1].