Робота руслових водних потоків

Річкові долини – це лінійно витягнуті, від’ємні, ящикоподібні форми рельєфу, які формуються під дією постійних водних потоків – струмків і річок. Основними елементами будови річкової долини є русло, заплава, надзаплавні тераси і корінні схили.

Русло (або річище) – це найглибша ділянка річкової долини, по якій постійно протікає річковий потік. Утворюється внаслідок розмиваючої дії текучої води на підстилаючі породи. На формування русел впливають кліматичні умови, геологічна будова та рельєф поверхні. Розміри і форма річища змінюється по довжині річки залежно від її водності, будови річкової долини.

Заплава – це прилегла до русла і припіднята над рівнем води в річці частина дна річкової долини, яка вкрита рослинністю і затоплюється водою під час повені. Заплави утворюються майже на всіх річках і відсутні лише у вузьких ущелинах. Відклади, які складають заплаву, називаються алювіальними. Заплави розрізняють за висотою над рівнем води і літологічним складом порід, формою поверхні і геологічною будовою.

За висотою у долинах більшості річок чітко простежується два гіпсометричних рівні заплав: низька заплава, яка щорічно заливається водою; висока заплава, яка вкривається водою лише підчас видатних повеней (через десятки або й сотні років). Низька заплава теж неоднакова за висотою і складом порід, що її складають. Пояснюється це тим, що акумуляція відкладів на заплаві відбувається неоднаково по її ширині. У зв’язку з цим заплаву поділяють на три частини: прируслову, центральну і притерасну.

За формою поверхні заплави поділяють на плоскі, сегментно-гривисті, паралельно-гривисті і обваловані. Плоскі заплави утворюються на річках, які на протязі тривалого часу не змінюють положення свого русла. Сегментно-гривисті заплави утворюються на річках, які інтенсивно меандрують. Вони характеризуються дугоподібними гривами і міжгривними зниженнями, які є результатом переформування меандр і блукання русла по дну річкової долини. Паралельно-гривисті заплави утворюються здебільшого при великих річках з широкими долинами внаслідок переміщення русла в напрямі одного із схилів річкової долини. Обваловані заплави поширені на річках, які перетинають передгірні нахилені рівнини. Ці річки відрізняються тим, що швидкості їх струменів різко знижуються при виході на рівнину і в річищах інтенсивно акумулюється великоуламковий алювіальний матеріал. В результаті русло річки опиняється вище заплави, яку захищають від затоплення лише прируслові вали висотою до 3-х та більше метрів, що є природними дамбами.

За геологічною будовою виділяють два головних типи заплав – акумулятивні і цокольні. До акумулятивних відносять заплави з середньою або підвищеною потужністю алювію. Цокольними називають заплави з малопотужним шаром алювію, який залягає на корінних породах неалювіального походження. Створення цокольних заплав здебільшого пов’язано з інтенсивною глибинною ерозією річки, а іноді і в результаті бічної ерозії.

Надзаплавні тераси являють собою вирівняні майданчики різної ширини, які подібно до східців прибудовані до бортів річкової долини, відділені один від одного більш або менш виразними уступами і складені давньоалювіальними відкладами. Головними причинами утворення річкових терас є: 1) зміна кліматичних умов (зростання зволоження клімату і збільшення водності річок); 2) зміна положення базису ерозії (внаслідок зниження рівня моря або озера, в які впадає річка або тектонічного підіймання території).

За геологічною будовою надзаплавні тераси поділяють на три типи: акумулятивні, ерозійні і цокольні. Акумулятивні надзаплавні тераси складені потужними давньоалювіальними відкладами. Цокольні надзаплавні тераси складені малопотужними давньоалювіальними відкладами, які залягають на корінних породах неалювіального походження. Ерозійні надзаплавні тераси “вирізані” річкою у корінних породах борта річкової долини і не мають або майже не мають алювіальних відкладів.

Довжина річки Сула – 363 м, площа басейну – 18,5 тис. км2. Долина річки трапецієвидна, асиметрична. Ширина від 0,4 – 0,5 км у верхів’ях і до 10 – 11 км в нижній течії. Заплава часто заболочена, зустрічаються торфовища. Русло звивисте, місцями розгалужене. Дно мулисте, в місцях з високими обривистими берегами – тверде, глинисте, клиноподібне. Долина розміщується в лесових і піщано-глинистих відкладах антропогенного періоду та пісках неогенового періоду. Правий схил є корінним і більш обривистим, так як він знаходиться на Дніпровській височині, а лівий берег більш рівнинний і знаходиться на Дніпровсько-Донецькій низовині. Також важливим фактором крутизни правого схилу є сила Коріоліса, яка підмиває у Північній півкулі правий берег. Вода сильно підмиває круті береги, а біля пологих відкладаються наноси. З них утворюються пляжі – пологі намивні береги. Після тривалого підмивання берегів вигини річища стають крутішими, а перемички біля їх основи звужуються. Течія швидка, його швидкість сягає 0,6 км/ч. Живлення річки змішане: живиться талими і підземними водами. Для річки Сула характерний специфічний жовто-бурий колір води через залягання на її дні покладів глини, в яких наявні метали. Чим більше вміст металу у глині, тим яскравіший колір.

Під час дослідження річки Сули ми визначили, що вона виконує таку геологічну роботу як денудація і акумуляція. У верхів`ях річка головним чином врізається в земну поверхню, поглиблюючи свою долину. У середній частині та пониззі переважає відкладання принесених порід, підмивання берегів і розмивання схилів долини. Внаслідок цього долина річки розширюється. Річка починає звиватися, утворюючі вигини – меандри. На річці Сула спостерігається велика їх кількість. Річка має широку річкову долину переважно з пологими схилами. Русло звивисте, з меандрами, протоками.

Подекуди вода може розмити перемичку і річка отримає нове русло, а вигин старого русла стане старицею–озером, що поступово перетвориться на болото внаслідок заростання. Стариці характерні для заплав. Внаслідок ерозії виробляються тераси, які є залишками колишніх днищ долини, що були тоді, коли річка текла на вищому рівні. Тераси річки розташовані паралельно до неї.

Рис.17. річка Сула (фото Піндак Д.)