Методика вивчення геологічних відслонень

Вивчення геологічної будови будь-якого району дослідження базується на дослідженні і описові геологічних відслонень (виходів корінних гірських порідна земну поверхню). Геологічні відслонення можна зустріти в долинах річок, струмків, ярів, на берегах морів, озер, крутих схилах горбів, в кар’єрах, у виїмках доріг.

В межах району дослідження ми зустрічали відслонення в кар’єрі і межах крутих схилів Лисої гори.

Розміри відслонень у висоту і в довжину можуть бути різні - від невеликкх до десятків метрів у висоту і кількох кілометрів у довжину. Коли вибирають відслонення, треба переконатись у тому, шо це не насипані породи і не величезний уламок, який принесений з іншого місця чи скотився або зсунувся зверху. Доступ до відслонення повинен бути вільним і безпечним. Бажано, щоб при вивченні відслонень студенти мали можливість спостерігати відклади в порядку їх нашарування - від найдавніших до наймолодших.

При вивченні геологічного відслонення необхідно виконати такі роботи:

1. Зробити точну прив’язку відслонення, тобто вказати його положення на місцевості за допомогою карти чи компасу. Надати відслоненню порядковий номер та позначити його на карті.

2. В польовому щоденнику вказати:

а) характер відслонення (кар’єр, береговий обрив, скеля, виїмка біля дороги та ін.);

б) положення його в рельєфі (схил долини, уступ річкової тераси та ін.);

в) розміри відслонення: протяжність, висота. Протяжність вимірюється кроками або рулеткою. Висота - рулеткою або за допомогою окомірного нівелювання.

3. Розчистити геологічне відслонення від наносного фунту, вивітреного шару. Але велику площу розкрити важко, тому можна обмежитись розчисткою вертикальної борозни шириною 0,4-0,5 м.

4. Візуально розчленувати геологічне відслонення на окремі частини (шари) за літологічними або іншими ознаками та описом пошарово зверху вниз.

Опис порід ведеться за таким планом: назва породи, колір породи, мінеральний склад, механічний склад, характеристика верствуватості, неорганічні включення, контакти між пластам, органічні включення, умови залягання пластів, потужність пластів.

Приблизний план опису осадочних порід:

1. Назва породи визначається за переважаючою в ній частиною того чи іншого матеріалу (наприклад: пісок, супісок, суглинок, вапняк, пісковик та ін.).

2. Мінеральний склад можна визначити лише для уламкових гірських порід. Для пісків, крім основних мінералів (кварцу, польового шпату), бажано визначити домішки (слюда, ільменіт, глауконіт). Для пісковиків - характер цементуючої речовини, для конгломератів або моренних відкладів – склад гальки.

3. Колір породи. Треба вказати основний колір і його відтінки (зеленувато-сірий, сіро-жовтий і т.д.), де останнє слово — це головний колір породи.При можливості визначити походження кольору. Так, червоний чи жовтий кольори свідчать про наявність окислів заліза; чорний, коричневий - органічних речовин. Зелений колір часто обумовлений наявністю мінералу глауконіту.

4. Механічний склад (структура) порід — це розмір і форма часточок, що ' складають ці породи. Структура може бути зернистою, землистою, щільною. Необхідно також встановити розмір часток — зерен, уламків. Для цього можна користуватися таблицею Василєвського.

5. Характер верствуватості. Розрізняють декілька типів верствуватості. Опис характеру верствуватості з фотографуванням. Для цього необхідно розчистити ділянку, наприклад, в 1 м².

6. Неорганічні включення. Іноді в породі можна знайти: конкреції, секреції, бобовини, боліти, натічні утворення. Їх необхідно докладно описати, вказати склад, розмір, форму, кількість в породі, характер поширення. За складом вони переважно карбонатні, кремнисті, залізо-марганцеві.

7. Контакти між пластами можуть бути різкими або поступовими. Аналіз контактів дає матеріал для розшифрування історії розвитку району. Так, поступовий перехід між двома пластами свідчить про поступову зміну умов нагромадження осадків. А якщо межа контакту чітка і рідка — це свідчить про різкі зміни умов утворення осадків.

8. Органічні включення мають важливе значення для визначення віку порід і відновлення фізико-географічних умов їх утворення.

9. Умови залягання пластів (простягання, падіння, кут падіння) визначаються за допомогою гірничого компасу.

10. Потужність пластів вимірюється за перпендикуляром між підошвою і покрівлею пласта за допомогою рулетки і лінійки. Якщо відслонення має нахил, то за допомогою окомірного нівелювання, або за формулою h = a sina.

Таблиця 1

Характеристика суглинків та супісків [3]

Для того, щоб у польових умовах відрізнити піски від супісків, суглинків, або глин, можна користуватись таким методом. Невелику кількість породи зволожують і скручують у шнур (для більш точного визначення діаметр шнура повинен бути 1,5-2 мм), який обкручують навколо пальця. Якщо шнур з породи не потріскався, то це глина, коли ж потріскався, - то це суглинок. Якщо шнур не вдалось скатати, а тільки кульку, то це супісок. Якщо не можна з породи скатати кульку, то це пісок.