Структура та методика проведення занять з розвитку українського мовлення

Заняття з розвитку українського мовлення проводять, починаючи з середньої групи. В середній групі (п'ятий рік життя) заняття проводяться один раз на тиждень, у старшій та підготовчій до школи групах – двічі на тиждень з невеличкими групами дітей (від 6 до 12). Час проведення заняття визначається дошкільним закладом залежно від того, хто проводить заняття. Якщо це вихователь-предметник чи вихователь-методист, то складається єдиний графік занять для всіх вікових груп. Якщо ж заняття проводить вихователь, який працює в групі, то він сам обирає зручний для занять час. Так, з однією підгрупою можна провести заняття зранку, а з другою – після обіду чи, навіть, на другий день.

Тривалість заняття залежить від вікової групи. В середній – до 15 хв, у старшій – 20 хв, у підготовчій – 25 хв.

Наводимо орієнтовну структуру заняття з розвитку українського мовлення.

1. Організаційний момент, вступна бесіда (чи розповідь).

2. Словникова робота за темою (повторення лексики попереднього заняття в межах однієї теми, введення нових слів, закріплення їх). Ігри та ігрові вправи.

3. Фонетика: показ артикуляції звуків, які відсутні в російській мові (фрикативний [г], тверді шиплячі, губні та задньоязикові), вимова звуків та звукосполучень української мови. Чистомовки, віршики, ігри та звуконаслідування, ігрові вправи.

4. Діалог за темою, яка вивчається («Розмова по телефону», «В магазині»). Фізкультхвилинка.

5. Зв'язне мовлення: бесіда та розповідь за картиною, переказ, описові розповіді, сюжетні розповіді за зразком, дидактичні ігри.

6. Граматика: ігри та вправи на формування граматичної правильності українського мовлення.

7. Ігри на закріплення теми.

У середній групі організаційний момент починається рідною (російською) для дітей мовою. На перших заняттях доцільно проводити й вступну бесіду чи розповідь також рідною мовою. Наприклад, перше заняття в середній групі (вересень місяць) на тему «Ми живемо в Україні» починається так.

На столі у виховательки знайомі дітям з попередньої групи ляльки в українському національному вбранні – Ясочка та Орися. Заняття починається рідною мовою.

– Дети, вн узнаєте зтих кукол? Как их зовут? Кто же они? Вот послушайте, какую песенку споет вам Орьіся на украинском язьіке:

Українка я маленька, Українці батько й ненька, Сестричка, братик милий На Вкраїні ся родили.

– Да, дети, Ясочка й Орьіся – украинки. МьІ с вами тоже живем в Украине. Й мн будем с вами изучать украинский язьїк. Будем учиться разговаривать по-украински. А Ясочка й Орнся нам помогут. Дети, кукла на украинском язьіке – лялька. (Діти повторюють.)

– Діти, ляльки (кукли) хочуть привітатися (поздороваться) з вами українською мовою. (Заняття продовжується українською мовою.)

Поступово (через кілька занять) організаційний момент і вступну бесіду також проводять українською мовою.

Наступний етап заняття – робота з лексикою. В межах однієї теми доцільно спочатку повторити в ігровій формі лексику попереднього заняття, а потім вже знайомити дітей з новою лексикою. Наприклад, на початку другого заняття на тему «Овочі» (підготовча до школи група) з'являється тітка Одарка з кошиком овочів та загадками з «капустяної грядки». Вітається з дітьми, повідомляє, що зібрала з городу овочі й привезла дітям до дитячого садка.

– Ох, і важкий кошик, багато овочів привезла; але спочатку відгадайте загадки про овочі.

Вихователька загадує загадки про знайомі овочі, діти відгадують, називають їх словами української мови, викладають овочі на стіл.

Після повторення слів попереднього заняття вводиться нова лексика. Вихователька продовжує: «Діти, в кошику тітки Одарки є овочі, яких ми з вами ще не бачили. Ось подивіться. Це квасоля. В російській мові – фасоль. Послухайте ще раз – квасоля'». Викликає дітей повторити. «А це гарбуз (російською – тьіква) •». Діти повторюють це слово. Вихователька звертає увагу на вимову звуків [г] та [з]. Аналогічно вводиться слово городина. Вихователька пояснює, що все, що дозріло на городі, всі овочі (перераховує) в українській мові називають словом городина. На закріплення лексики двох занять проводиться гра «Ходить гарбуз по городу».

Одночасно з введенням нових слів вихователька відпрацьовує правильну вимову звуків у словах, застосовуючи прийоми імітації, показу артикуляції (при потребі– окремим дітям), зіставлення та порівняння слів за вимовою в російській та українській мовах. Наприклад, заняття на тему «Давайте познайомимось» (старша група). Заняття починається з привітання українською мовою. Вихователька: «Сьогодні у нас в гостях Оленка, вона росіянка, хоче вчити разом з нами українську мову – ви їй допоможете – й український хлопчик Тарасик». Ляльки вітаються з дітьми, діти відповідають. Вихователька пропонує дітям познайомитися з Оленкою і Тарасом. Повторення лексики попереднього заняття.

Введення нової лексики. Вихователька запитує: «Оленка, це хто, хлопчик чи дівчинка? Тарас, це хто?» Зіставлення слів девочка – дівчинка, мальчик – хлопчик. «А ви хто?» («Ми – діти»). Зіставлення слів дети – діти. Вимова звука [ч], показ артикуляції звука [ч], зіставлення вимови звука [ч] в російській та українській мовах (у російській мові звук [ч'] завжди м'який, в українській – завжди твердий). Вимова українських слів хлопчик, дівчинка.

Діти промовляють чистомовку:

Ча-ча-ча – маленьке дівча Чу-чу-чу – я мовчу, Чи-чи-чи – трохи помовчи.

Наступний етап заняття передбачає вправляння дітей у діалогічному мовленні. На кожному занятті відповідно до його теми діти будують діалог. Спочатку вихователь виступає одним із партнерів-співрозмовників дітей, а надалі обмежується лише зразком та вказівкою. Наприклад, діалог «Давай познайомимось». Двоє дітей зустрічаються на вулиці.

– Добрий день!

– Добрий день!

– Назви, будь ласка, своє ім'я.

– Моє ім'я Марина. Назви, будь ласка, своє ім'я.

– Моє ім'я Іван.

– Як звати вашу виховательку?

– Олена Семенівна.

– А як звати вашу виховательку?

– Ганна Сидорівна.

– До побачення, Марино.

– До побачення, Іване. Діалог ведуть дві-три пари.

Ось ще один діалог «Розмова з Орестом».

– Дітки, ще один хлопчик-українець завітав до вас у гості. Хлопчику-українцю, ти забув привітатися до дітей.

– Ой, пробачте, діти, здрастуйте!

– Здрастуйте! (Вихователька стежить за правильною вимовою цього слова.)

– От бачите, як наш гість привітався з вами. А як ще можна вітатися українською мовою?

– Добрий день!

– Спитаємо у хлопчика-українця, як його звати. Викликає дітей, дає зразок:

– Хлопчику-українцю, як твоє ім'я?

– Моє ім'я Орест. (Діти повторюють.)

– Орест хоче знати, чи вмієте ви розмовляти українською мовою. Хто хоче поговорити з Орестом?

– Здрастуй, Оресте!

– Добрий день, хлопчику!

– Як тебе звати?

– Мене звати Вітя.

– А як звуть цю ляльку?

– Ляльку звуть Орися!

– Запрошую тебе, Вітю, до себе в гості.

– Дякую, Оресте, і т. д. Розмову ведуть двоє-троє дітей.

У середині заняття, перед тим, як діти будуть розповідати, доцільно дати їм перепочити, провести фізкультхвилинку з текстом українською мовою. Текст фізкульт-хвилинки промовляє вихователька, а діти поступово запам'ятовують її зміст і промовляють разом з вихователькою. Тексти фізкультхвилинок бажано добирати згідно з темою заняття. Наприклад, у ході заняття на тему «Іграшки» (чи «Ігри»).можна використати такий текст:

Раз, два, раз, два, Ніжки зупиняються,

Починається гра Ручки опускаються.

Ніжки наші топотять, Раз, два, раз, два,

Ручки наші полетять. Скінчилася наша гра.

На занятті на тему «Частини тіла» підійде такий текст:

Ми на стільчиках сиділи. Наші ніж'еньки зомліли Треба ніжкам волю дати: Вправо, вліво пострибати. Голівкою повертіли і на місце тихо сіли

Наступний етап заняття передбачає вправляння дітей в складанні розповідей українською мовою. Це можуть бути сюжетні розповіді за картиною, описові розповіді, розповіді з власного досвіду та перекази коротеньких казок чи оповідань. Завдання з розвитку монологічного мовлення вводяться в старшій групі. В середній групі цей етап заняття відсутній. Наприклад, у ході заняття на тему «Спальня» діти складають розповіді за ігровою ситуацією «У спальні» за зразком виховательки. Зразок розповіді: «Це спальня. Оксані постелили ліжко. Поклали матрас, простирадло, ковдру, подушку. Лягла 'Оксана в ліжко і спить. Баю-баю-бай, Оксано».

Або на занятті на тему «Наша квартира» діти складають розповіді з власного досвіду. Зразок розповіді виховательки: «Я живу на вулиці Гоголя, будинок 7, квартира 15. У нашій квартирі три кімнати, кухня, великий коридор, Два балкони. В квартирі стоять меблі, на підлозі лежить килим, є телевізор. Квартира світла, затишна».

На наступному занятті «Прибирання квартири» можна запропонувати дітям скласти розповіді за картиною з аналогічної теми. Наприклад: на дошці картина. Діти розглядають картину. Вводять слова: прибирати, ганчірка, павутиння, підлога, стеля. Вихователька зіставляє слова, які мають різний рід та число в українській і російській мовах: пьіль (вона) –пил (він); потолок (він) –стеля (вона), паутина (вона) –павутиння (воно), дверь (вона) – двері (вони). Дидактична вправа «Він, вона, воно, вони».

Складання розповідей за картиною. Зразок розповіді: «Сьогодні суботній день. Вся сім'я вдома. В квартирі прибирання. Мама миє вікна. У неї відро з водою, ганчірка. Татко пилососить стіни, підлогу, килим. Знімає павутиння. Дочка витирає пил з іграшок. Син прибирає книги. Сім'я працює дружно».

Вправи на формування граматичної правильності мовлення можуть проводитись як самостійний етап заняття, або ж граматичні завдання можуть розв'язуватись у ході попередніх етапів заняття в процессі складання розповідей, переказів, діалогів. Наприклад, у ході заняття на тему «Умивальна кімната» дітей вправляють у вживанні роду іменників, пропонуючи вправу «Він, вона, воно». Вихователька показує картинку і називає її, а діти повинні назвати займенник відповідного роду:

шафа – вона

мило – воно

рушник – він

вода – вона

дзеркало – воно, і т. д.

Потім вихователька називає займенник, а діти – всі слова – назви картинок відповідного роду:

Вона – шафа, вода, кімната, щітка.

Воно – мило, дзеркало, простирадло.

Він – гребінець, рушник, кран.

Вони – рушники, шафи, мило, і т. д.

У хоДі заняття на тему «Одяг» пропонується вправа «Закінчи речення» на відмінювання слова пальто (в російській мові це слово не відмінюється).

– У дівчинки червоне (пальто).

– Дівчинка в червоному (пальті).

– Чорний комір на червоному (пальті).

– Дівчинка сидить без (пальта), і т. д.

Кожне заняття повинно закінчуватись грою, в якій би діти одержали емоційне задоволення і в той же час закріпили відповідні слова та мовленнєві навички. Гру слід добирати відповідно до теми заняття. Скажімо, заняття на тему «Одяг» можна закінчити хороводною грою «Хусточка»; «Частини тіла» – грою «Де ж наші ручки?»; «Овочі» – грою «Ходить гарбуз по городу» або «Осінь багату будем питати»; «Птахи» – грою «Гуси» або «Жили у бабусі...» та ін.

Така структура заняття не є єдиною. Вона використовується переважно тоді, коли діти зовсім не володіють навичками українського мовлення, їм важко дається й розуміння текстів українською мовою.

За умови, якщо більшість дітей володіє українською мовою, розмовляють нею вдома або вчили українську мову кілька років у дитячому садку (з третього чи четвертого років навчання), структура заняття може бути й іншою, довільною. У зміст заняття можна включати й деякі пізнавальні моменти, нові знання для дітей старшого дошкільного віку. Провідним методом навчання може бути розповідь, активна діяльність дітей, бесіда. Можна проводити повністю українською мовою й окремі заняття з інших розділів програми та комбіновані заняття. Проілюструємо це двома конспектами занять. В одному з них переважає РОЗПОВІДЬ виховательки і проводиться воно на доні природи. У другому – активна діяльність дітей, у ході якої засвоюються слова української мови '. Тема «Чим місяць травень поміж братами славен». Мета: розвивати уявлення про рідну землю, вчити бачити її красу; збагачувати словниковий запас, учити розповідати українською мовою. Словник: травень, місяць, найтеплі-ший, найкращий, дощ, грозова хмарка, сівачі, сіяти, жито, пшениця. Дидактичний матеріал: природні об'єкти (заняття проводиться в зеленій зоні), окраєць свіжого хліба.

Хід заняття: – Ви вже знаєте назви двох весняних місяців. Як називається перший? А другий? У якому місяці береза наливається соком? А в якому місяці квіти з'являються? Хто назве перші весняні квіти? (При потребі вихователь виправляє відповіді, і вони проговорюються дітьми хором.) А третій весняний місяць називається травень. Як називається? Це зимовий місяць чи весняний? (Увага до вимови слова весняний, проговорювання його дітьми.) Правильно, цей весняний місяць називається травень тому, що тоді зелені трави швидко ростуть. Усі весняні місяці – березень, квітень, травень – немовби брати, вони приносять на нашу землю весну.

Вихователь читає вірш «Травень» Т. Коломієць.

(Хорошковська О, Кудикіна Н. Розвиток українського1 мовлення // Дошк. виховання.– 1991 – № 5 – С. 8.)

– То чим же славен травень? (Відповіді дітей.) У травні гуркоче перший весняний грім і йдуть теплі дощі. Травневі дощі змивають зимову пилюку з усього, тому все так швидко росте, зеленіє. Давайте всі разом розкажемо цей вірш.

Діти проговорюють за вихователем кожний рядок. Фізкультхвилинка (проводиться дитяча гра).

– Навесні, коли зійде зимовий сніг, починаються весняні роботи в саду, на городі, в полі. Пригадайте прислів'я про весняний день. («Весняний день рік годує».) А знаєте, чому так кажуть? Селяни поспішають посадити все і посіяти, поки земля волога (рос.– влажная), поки сонце ще не гаряче, як улітку. Що навесні посадять, те восени і зберуть.

Пояснює: коли люди засівають зерном землю, вони хочуть, щоб усе гарно зійшло і був хороший урожай. Пропонує послухати, як гарно сказала про це у своєму вірші «Сівачі» Любов Забашта.

– Ви знаєте, як пахне свіжий хліб? (Дає понюхати кожному, потім розламує на шматочки і дає покуштувати.) У вірші є побажання: «Хай в нашій хаті пахне хлібами, ще й пирогами». Це означає, щоб у кожній сім'ї був удома хліб. А буде хліб, то діти будуть швидко рости.

Діти проговорюють вірш за вихователем два-три рази, а потім повторюють його у такий спосіб: дорослий читає один рядок, а кожний наступний – діти (хором).

– То як називається третій весняний місяць? Що приніс кожний весняний місяць на землю? (Тепло, зелень, квіти, пташок, радість.) У кого діти повинні вчитися працювати?

Тема: «Це моя Україна, це моя Батьківщина». Мета: виховувати любов до рідного краю, збагачувати словниковий запас, учити розповідати, супроводжуючи свої дії. Словник: рідний край, Україна, Батьківщина; слова віршів. Дидактичний матеріал: набірне полотно, на якому така основа: ставок, город, гайок, хата, криниця. У додатковому наборі: сонечко, городні рослини, квіти, лелека, гніздо для нього, кущ калини.

Хід заняття: – Що приносить весна на нашу землю? Які рослини садять весною? А що сіють? Які квіти зацвітають у лісах, на луках? Які птахи прилітають?

Вихователь, підсумувавши відповіді, пропонує скласти картину про весну й рідну землю і назвати її «Це моя Україна». Виставляє на дошці в ряд усі предмети до набірного полотна – діти мають розмістити їх на картині.

Кожний, беручи малюнок, розповідає, що це і що він робить: «Це гніздо. Я беру його і ставлю на дах». Або: «Це лелека. Він буде жити у гнізді на хаті». Вихователь біля води «садить» калину і теж розповідає:

– Це калина. Вона любить рости біля води.

А калина біля броду Білі квіти розпускає. На свою чарівну вроду Задивляється у воду, Соловейка виглядає.

В Україні калина – улюблене дерево. У народі було прийнято садити кущ калини, коли народжувалася дитина – синочок чи донечка. Ось погляньте, яка красива вийшла наша картина. Така ж багата і красива наша рідна українська земля. Яка вона? Про нашу Батьківщину ось як написав український поет Анатолій Камінчук:

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина.

Що, як мама і тато, одна.

Вихователь пояснює слова: луна (рос.– зхо), ліщина – це кущ, на якому ростуть горішки. Діти вчать вірш напам'ять, щоб розповісти його вдома своїм рідним. Потім вихователь підсумовує:

– То про що ми складали картину? Що ми садили? Який птах поселився на нашій хаті?

Деякі автори (К. І. Стрюк, О. М. Кириченко) пропонують проводити міні-заняття (фрагменти занять) з українського мовлення, починаючи з другої молодшої групи. Наприклад, «-Що вміє олівець» '. Словник: олівець, іграшки, папір, яблуко, помідор, квіти, синій, червоний, зелений.

Хід заняття: Після повідомлення вихователем теми заняття з'являється лялька Леся в українському вбранні: «Добрий день, діти!»

Діти: «Добрий день!» Вихователь: «Я бачу в кожного з вас різні олівці. Ви, мабуть, малюватимете?» – «Так, у нас сьогодні заняття з малювання».

Леся розглядає матеріал, уточнює назви предметів – «Що це?» (олівці, іграшки, папір і т. д.), кольори (Розвиток українського мовлення у дошкільників.-1991.- С. 20-22.) олівців, знаходить такі самі кольори у своєму вбранні. Бере в руки олівець і, граючись ним, промовляє: «Олівець-малювець, покажи дітям, що ти вмієш малювати. (Показує і називає кілька малюнків, виконаних олівцем: яблуко, помідор, квітку та ін.) Бачите, як гарно малює наш олівець-малювець! Треба тільки з ним подружитися, то він і вам намалює все, що захочете. До побачення, діти!» Діти: «До побачення!»

Тема: «Дощик ллється швидко-швидко». Словник: олівці, сині, папір, плащі, дощ, рясний, срібний.

Хід заняття: Стукають у двері. «Вбігає» лялька Леся у плащі: «Добрий день, діти!» Діти: «Добрий день!» – «Ой, як я змокла! Лідіє Петрівно, допоможіть мені, будь ласка, зняти плащ і висушити його. Я їздила до бабусі в гості і потрапила під дощ. Дощик був такий рясний та сріблястий!.. А що ви сьогодні малюєте?» Діти: «Дощик».– «Дощик? Як добре! Від дощу ростуть квіти, кущі, дерева... і дітки теж. (Сміється.) Діти, хочете, я навчу вас потішки про дощик? Слухайте:

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику У новому горщику Та поставлю на вербі, Щоб не з'їли комарі. Буде вам, буде й нам, Буде всім комарам».

Діти хором повторюють за Лесею потішку. Леся: «Тепер візьміть папір, сині олівці і намалюйте дощик. (Перевіряє, чи зрозуміли пропозицію.) До побачення, діти!» Діти: «До побачення!»

Такі міні-заняття викликають потребу спілкуватися зі співрозмовником українською мовою. Дитина вчиться не тільки сприймати і розуміти, що говорить дорослий,.а й водночас засвоює досить об'ємний словник, який час від часу повторюється й оновлюється. Вона пізнає зміст слова, його застосування, бере участь у діалозі з ляльковими персонажами, з вихователем. Маємо тут і зразки коротенької зв'язної розповіді, які промовляє лялька Леся («Я їздила до бабусі»; «Дощик – це добре!»). Вводяться різноманітна лексика, граматичні форми та синтаксичні конструкції, у вживанні яких дошкільники вправляються невимушене, практично за принципом «давай разом, давай поговоримо», а не «скажи так», «ні, це погано».

При доборі того чи іншого засобу навчання основним критерієм для педагога має бути сюжет, який викликає інтерес, подив, викликає бажання говорити. Ось як може виглядати розмова з дітьми.

«їжачок допоміг». Вихователь малює на дошці простенький малюнок-комікс: вушка зайчика, гора, з неї котиться їжачок. Запитує у дітей, хто зображений на малюнку. Далі розповідає: «Біжить лісом зайчик. Глянув – з гори щось котиться. Ближче, ще ближче. Ось уже біля самих ніг. «А-а, це ти, їжачку? Добрий день!» – «Добрий день, зайчику! Куди йдеш?> – «Я заблукав, шукаю маму».– «Ходім зі мною. Я буду котитися, а ти будеш бігти слідом». Так і зробили, їжачок котиться – зайчик біжить. Добігли разом до галявини. Там їх радо зустріли багато зайченят, ще й чаєм почастували».

«Як їжачок учив лічити». «Знову біжить зайчик. Назустріч йому їжачок. «Чого ти плачеш, зайчику?» – «Лисичка вигнала мене зі школи. Я не вмію лічити».– «То давай разом! Ось тобі п'ять морквин і дві капустини. Полічимо». Разом звірята швидко все полічили. «Молодець, сіренький. А ти казав, що не вмієш».

«День народження». В Івасика сьогодні день народження. Вранці прокинувся – чує, ніби хтось вовтузиться і сопе біля ліжечка. Розплющує очі й не вірить собі: із сум-. ки на нього дивляться двоє живих синіх оченят, м,ов намистинки. Хто це? Що це? Звідки? А на порозі стоїть причепурена бабуся: «Це тобі, Івасику, подарунок. Бережи його, і він буде тобі справжнім другом».

Застосовуючи такі ситуації та міні-заняття, слід пам'ятати, що вони доступні лише дітям, які добре розуміють українську мову і вже мають певні навички розмовного українського мовлення,