Платники екологічного податку, податкові агенти

Платниками екологічного податку визнаються суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Схематично класифікацію платників екологічного податку зображено на рис. 2.

Рис. 2. Платники екологічного податку

Для розуміння механізму справляння екологічного податку доцільним є навести пояснення термінів, які наведені в ознаках, що визначають платників податку. Так, викид речовини - це надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення, забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що наявна або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища, стаціонарне джерело забруднення це - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання набуває ознаки платника екологічного податку за умови, якщо внаслідок його діяльності здійснюються викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами. Даний суб'єкт зобов'язаний з'ясувати вид і кількісний склад забруднюючих речовин. Для цього необхідно провести інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферу, звернувшись до спеціалізованих організацій, відповідних підрозділів підприємств, які мають певний досвід роботи, технічне обладнання і знаходяться на обліку в Міністерстві екології та природних ресурсів України. Слід зазначити, що питання щодо інвентаризації викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення не належить до компетенції податкових органів.

Після проведення інвентаризації необхідно отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у територіальних підрозділах Міністерства екології та природних ресурсів. Які потім складають і передають до органів ДПС переліки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Невключення підприємства, установи, організації, громадянина - суб'єкта господарювання до вказаного переліку не звільняє їх від сплати екологічного податку.

Суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання набуває ознак платника екологічного податку за умови, якщо внаслідок його діяльності здійснюються скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти. Забруднююча речовин у даному випадку це - речовина, яка привноситься у водний об'єкт у результаті господарської діяльності людини.

Проводячи скиди забруднюючих речовин безпосередньо в водні об'єкти, суб'єкти певної організаційно-правової форми господарювання, мають отримати дозволи на спеціальне водокористування у територіальних підрозділах Міністерства екології та природних ресурсів.

У випадку здійснення скидів промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів платниками екологічного податку є водоканали. Отримуючи скиди стічних вод та плату за скид стічних вод від підприємств, водоканали обчислюють та сплачують екологічний податок відповідно до розділу 8 ПК України. Підприємства, які здійснюють скид та не мають договору (або після закінчення терміну його дії) сплачують за послуги водовідведення з коригуючим коефіцієнтом.

Суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання набуває ознак платника екологічного податку за умови розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Доцільним буде навести визначення таких термінів:

відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;

відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови;

розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний: мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами та мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

У суб'єкта, внаслідок діяльності якого утворилися відходи, не виникає податкового обов'язку щодо екологічного податку за розміщення відходів за умови укладання договору з організацією зі збору (прийому) відходів і яка має ліцензією на здійснення цих операцій.

Спеціалізовані підприємства з видалення відходів сплачують податок за фактично розміщені відходи, що утворювалися у процесі власної діяльності, а також за відходи, передані їм для розміщення іншими підприємствами, організаціями (власниками).

Суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання набуває ознак платника екологічного податку за умови утворення ним радіоактивних відходів та/або зберігання вже накопичених, якщо він не порушує строки зберігання, зазначені в особливих умовах ліцензії. Наведемо визначення наступних термінів: радіоактивні відходи це матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. Виробники радіоактивних відходів юридичні або фізичні особи, внаслідок діяльності яких утворюються радіоактивні відходи.

Право на поводження з радіоактивними відходами мають юридичні та фізичні особи, які мають виданий у встановленому порядку дозвіл органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на здійснення відповідного виду діяльності. Ліцензування здійснюється органом державної влади у сфері регулювання ядерної та радіаційної безпеки або його територіальним підрозділом.

Суб'єкти певної організаційно-правової форми господарювання набувають ознак платника екологічного податку, якщо вони здійснюють тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк. Наведемо визначення термінів. Так, тимчасове зберігання радіоактивних відходів визначається як їх розміщення в об'єкті, в якому забезпечується їх ізоляція від навколишнього середовища, фізичний захист і радіаційний моніторинг, а також можливість наступного вилучення, переробки, перевезення та захоронення. Термін дії ліцензії окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії встановлюється органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки або його територіальним органом, але не повинен бут и меншим ніж гри роки і у разі погреби може продовжуватися.

У ст. 240.5. ПКУ зазначається, що з кола платників екологічною податку виключаються суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері. Даною нормою закладено стимули до розвитку діяльності зі збирання і заготівлі відходів як вторинної сировини, переходу від зберігання, захоронення відходів до їх утилізації.

Оподаткування викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення обумовлене тим, що під час експлуатації пересувних джерел забруднення атмосферного повітря відбувається значне забруднення навколишнього природного середовища вихлопними газами, які містять більше 250 токсичних компонентів (забруднюючих речовин), що мають чотири класи небезпеки. Особливо небезпечними серед яких є: оксид вуглецю, діоксид азоту, діоксид сірки, вуглеводень, неметанові леткі органічні сполуки, метан, оксид азоту, аміак, сажа, вуглекислий газ, бенз(а)пірен, свинець, аерозоль (суміш води й усіх інших компонентів вихлопних газів, крім свинцю) та ін. Такий викид забруднюючих речовин відбувається внаслідок використання палива. Відповідно до норм європейського податкового законодавства такі викиди повинні оподатковуватися екологічним податком. Виходячи s позиції гармонізації українською податкового законодавства з законодавством Європейського Союзу, у вітчизняну практику оподаткування було запроваджено даний вид екологічного податку.

Податкові агенти. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Кінцевими платниками екологічного податку є власники або користувачі пересувних джерел забруднення. Термін пересувне джерело забруднення визначається як транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. Власником транспортного засобу є конкретна фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи. Тому власники транспортних засобів при придбанні пального повинні виконати своє податкове зобов'язання сплатити екологічний податок до бюджету. Але пунктом 36.4 ПКУ законодавець покладає виконання такого податкового обов'язку не на кінцевою платника податку, а й на свого представника чи податкового агента, що значно спрощує процес адміністрування екологічного податку та його сплати до бюджету.

В екологічному податку, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення, функцію податкових агентів виконують дві групи суб'єктів господарювання (див рис. 3): 1) суб'єкти, які здійснюють оптову торгівлю паливом; 2) суб'єкти, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що займаються його оптовою торгівлею).

Рис. 3. Податкові агенти зі сплати екологічного податку

Порядок утримання та сплати податку регламентується п. 250.2 ПКУ. Фактично екологічний податок щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення включений податковими агентами до ціни палива та сплачується власниками транспортних засобів при його придбанні. Виходячи з цього, даний податок є непрямим екологічним податком, який включається в ціну придбаного товару.