Порядок та специфіка обчислення податку

Розрахунок екологічного податку здійснюється самостійно платниками щокварталу наростаючим підсумком (крім тих, які визначені пунктом 240.2 ПК України) на основі:

- фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин у тоннах (т);

- обсягів скиду забруднюючих речовин у тоннах (т);

- обсягів відходів у тоннах (т);

- обсягів відходів в одиницях обладнання та приладів (од.).

- обсягів відходів у вигляді джерел іонізуючою випромінювання у сантиметрах кубічних (см3);

- обсягів відходів у вигляді радіоактивних відходів (крім відходів, поданих у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) у метрах кубічних (м3);

- обсягів електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) у кВт/год (кВт/год);

- вартості (без урахування податку на додану вартість) джерел іонізуючого випромінювання у гривнях з копійками;

- ставок податку за одиницю бази оподаткування (у гривнях з копійками з округленням до двох десяткових знаків);

- коригуючих коефіцієнтів.

Дані, на основі яких розраховується податкове зобов'язання, мають бути підтвердженими первинними документами бухгалтерського обліку.

Податкові агенти здійснюють обрахунок самостійно щокварталу, виходячи із фактичних обсягів реалізованого палива та відповідних ставок податку в поточному році.

При обчисленні податкового зобов'язання з екологічного податку слід зважати на підрозділ 5 розділу XX ПКУ. Особливості застосування ставок акцизного збору та екологічного податку розділу 20 ПК України, а саме:

- з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 ПК;

- з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 ПК;

- з 1 січня 2014 року ставки податку становлять 100 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 ПК.

Для цілей визначення податкового зобов'язання щодо екологічною податку платники зобов'язані визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Для інших цілей загальна сума екологічного податку - ЕП (у гривнях), яка підлягає сплаті, визначається платниками екологічного податку, крім тих, які визначені п. 240.2 ПК України, за формулою:

ЕП = Пвс + Пс + Прв + AEC + S, (1)

де Пвс - сума податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (у гривнях), що розраховується згідно з пунктом 249.3 ПКУ; Пс - сума податку за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (у гривнях), що розраховується згідно з пунктом 249.5 ПКУ; Прв - сума податку за розміщення відходів (у гривнях), що розраховується згідно з пунктом 249.6 ПКУ; АЕС - сума податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (у гривнях), що розраховується згідно з пунктом 249.7 ПКУ; S - сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (у гривнях), що розраховується згідно з пунктом 249.8 ПКУ.

Платниками до уваги беруться лише ті види забруднень, що є наявними/характерними відповідно до специфіки їх господарської діяльності.

Розрахунок суми податку, якай справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), здійснюється платниками податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:

де - - фактичні обсяги викидів відповідних 1, 2, 3,... n забруднюючих речовин платником податку в тоннах (т); - ставки податку в поточному році (згідно зі статтею 243 ПКУ) за тонну 1, 2, 3,... n забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

Підставою для розрахунку податкового зобов'язання будуть показники проінвентаризованих та пропаспортизованих (висновки СЕЗ, Територіальних підрозділів Міністерства екології та природних ресурсів) стаціонарних джерел забруднення з урахуванням фактичних викидів. Дані про фактичні обсяги викидів забруднюючих речовин вказуються на основі даних первинної документації бухгалтерського обліку, зокрема журналів обліку за формами ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення та їх характеристик», ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів з метою охорони атмосферного повітря», ПОД-3 «Журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок».

До прийняття Податкового кодексу у випадку понад нормованого викиду платником забруднюючих речовин у атмосферне повітря застосовувався коригуючий коефіцієнт для обрахунку штрафів за понад нормоване забруднення, який дорівнював 10 відповідно до Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Розрахунок суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Нвп), здійснюється податковими агентами самостійно щокварталу, виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку за формулою:

де - - кількість фактично реалізованого палива відповідних видів 1, 2, 3, … n у тоннах; - ставки податку в поточному році за тонну 1, 2, 3,... n-го виду палива у гривнях з копійками.

Дані про кількість фактично реалізованого пального можна отримати з форм, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічною регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів па підприємствах і організаціях України».

Слід зазначити, що одиницями виміру бази оподаткування є тонни, тобто одиниці маси, а фактична витрата палива може вимірюватися як в одиницях маси тоннах, так і в одиницях об'єму літрах.

Для правильною обчислення суми податку платники повинні перевести величину фактично реалізованою палива (літри) в одиниці маси (тонни). Маса нафти або нафтопродуктів визначається за формулою:

де М - маса нафти або нафтопродукту, кг; V - об'єм нафти або нафтопродукту за певної температури вимірювання рівня, м3; у - густина нафти або нафтопродукту та тією самою температурою вимірювання рівня, кг/м3.

Отже, для переведення величини фактичного обсягу палива (літрів) в одиниці маси (тонни) враховується такий показник, як густина.

Найменування нафтопродуктів, густина, температура, об'єм та загальна маса нафтопродуктів обов'язково повинні зазначатися в товарно-транспортній накладній, до якої за вимогою покупця додається паспорт якості нафтопродукту.

Таким чином, при обчисленні суми податку податкові агенти, які ведуть облік пального в одиницях об'єму літрах, повинні перевести величину фактичних витрат палива (літри) в одиниці маси (тонни) з урахуванням густини нафтопродукту, зазначеної в товарно-транспортній накладній або паспорті якості нафтопродукту.

При придбанні палива (бензину, дизельного пального, зрідженого нафтового газу, стисненого природного газу) не за масою, а за об'ємом та за відсутності сертифіката на партію палива для обчислення податку визначити обсяги використаного пального у тоннах платники можуть згідно з Методикою № 452, що затверджена Держкомстатом України від 13.11.2008 р. Даною Методикою № 452 наведено такі коефіцієнти переведення величини фактичних витрат палива (літрів) у вагові одиниці (тонни):

- для бензину - 0,74 кг/л;

- для газойлів (дизельного палива) – 0,85 кг/л;

- для газу скрапленого - 0,55 кг/л;

- для газу стисненого - 0,59 кг/м3.

Розрахунок суми податку, який справляється за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти (Пс), здійснюється платниками самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів скидів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

де - обсяги скидів платником податку у водні об'єкти забруднюючих речовин виду 1, 2,..., n у тоннах (т); - ставки податку (згідно зі статтею 245), у гривнях з копійками; Кос - коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 1,5 і застосовується у разі скидання забруднюючих речовин у ставки і озера (у іншому випадку коефіцієнт дорівнює 1).

Дані про фактичні скиди вказуються на підставі форм первинної документації, зокрема журналів обліку за формами ПОД-11 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями», ПОД-12 «Журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами», ПОД-13 «Журнал обліку якості зворотних вод, що скидаються».

До прийняття Податкового кодексу у випадку понад нормованого скиду платником забруднюючих речовин у водні об'єкти застосовувався коригуючий коефіцієнт для обрахунку штрафів за понад нормоване забруднення. Даний коефіцієнт дорівнював 10 відповідно до Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Розрахунок сума податку, який справляється за розміщення відходів (Прв), здійснюється платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

де - - обсяги відходів платника податку відповідних видів 1, 2, 3,... n у тоннах (т) або одиницях приладів (од); – ставки податку (згідно зі статею 246), у гривнях з копійками; Кm - коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів. Якщо місце (зона) розміщення відходів знаходиться в адміністративних межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж, коефіцієнт дорівняє 3, в іншому випадку 1; Ко - коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Фактичні обсяги розміщених відходів вказуються на підставі матеріально-сировинних запасів виробництва та даних типової форми № 1-Т «Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари» (затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 342 від 07.07.2008 р.).

До прийняття Податкового кодексу у випадку понад нормованого розміщення відходів платником податку застосовувався коригуючий коефіцієнт для обрахунку штрафів за понад нормоване забруднення, який дорівнював 10 відповідно до Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 р. «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Розрахунок суми податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), здійснюється за формулою:

де АЕС - сума податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислена за календарний квартал, гривень з копійками; Оn - фактичний обсяг електричної енергії, виробленої за календарний квартал експлуатуючими організаціями (операторами) атомних електростанцій, кВт/год; Н - ставка податку, який справляється за електричну енергію, вироблену експлуатуючими організаціями (операторами) атомних електростанцій; 1/32 - коефіцієнт реструктуризації податку за накопичені до 1 квітня 2009 р. радіоактивні відходи (коефіцієнт діє з 1 квітня 2011 р. до 1 квітня 2019 р., протягом іншого періоду дорівнює 0); рнс, рв - коригуючі коефіцієнти; С1нс - собівартість зберігання 1 кубічного метра (1 кубічного сантиметра радіоактивних відходів, представлених у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) низькоактивних і середньоактивних радіоактивних відходів, у творених їх виробниками за календарний квартал, гривень з копійками; С1в - собівартість зберігання 1 куб. метра (1 куб. сантиметра радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) високоактивних радіоактивних відходів, утворених їх виробниками за календарний, гривень з копійками; С2нс - собівартість зберігання 1 куб. метра (1 куб. сантиметра радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) низькоактивних і середньоактивних радіоактивних відходів, накопичених їх виробниками до 1 квітня 2009 р., гривень з копійками; С2в - собівартість зберігання 1 куб. метра (1 куб. сантиметра радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання) високоактивних радіоактивних відходів, накопичених їх виробниками до 1 квітня 2009 р., гривень з копійками; V1нс - фактичний об'єм низькоактивних і середньоактивних радіоактивних відходів, прийнятих до сховища експлуатуючих організацій (оператора) атомних електростанцій за календарний квартал, кубічних метрів (кубічних сантиметрів для радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання); V1в - фактичний об'єм високоактивних радіоактивних відходів, прийнятих до сховища експлуатуючих організацій (оператора) атомних електростанцій за базовий податковий (звітний) період, календарний квартал, куб. метрів (кубічних сантиметрів для радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання); V2нс - фактичний об'єм низькоактивних і середньоактивних радіоактивних відходів, накопичених у сховищах експлуатуючих організацій (операторів) атомних електростанцій до 1 квітня 2009 р., куб. метрів (куб. сантиметрів для радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання); V2в - фактичний об'єм високоактивних радіоактивних відходів, накопичених у сховищах експлуатуючих організацій (операторів) атомних електростанцій до 1 квітня 2009 р., куб. метрів (куб. сантиметрів для радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання).

Дані про (фактичний обсяг радіоактивних відходів вказуються на підставі звітності, (форми якої розробляються і затверджуються Державним комітетом з ядерного регулювання.

Інші платники податку суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії обчислюють суми податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів їх виробниками, пропорційно обсягу га активності радіоактивних матеріалів щокварталу, що сплачується у загальному розмірі 10 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість) кожного джерела іонізуючого випромінювання, яка визначається з дати придбання (купівлі-продажу) цього джерела. Вартість здавання накопичених до 1 квітня 2009 року радіоактивних відходів для таких суб'єктів визначається за договорами між виробниками радіоактивних відходів і спеціалізованими підприємствами з поводження з радіоактивними відходами.

Доцільним буде зазначити, що норми статті 249.7 відповідають законодавству, яке діяло до набрання чинності ПКУ. Тому наведемо ситуації з практики оподаткування, які будуть корисними для платників податків при обчисленні суми податку.

Якщо суб'єкт господарювання за звітний квартал сплатив екологічний податок за придбані джерела іонізуючою випромінювання і в наступних кварталах їх не придбаває, то податкову декларацію слід подавати, адже вона складається наростаючим підсумком.

Розрахунок суми податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений строк, здійснюється платниками виробниками радіоактивних відходів самостійно щокварталу на підставі ставок (п. 248. 1 ПК України) та пропорційно до строку зберігання таких відходів понад установлений строк за формулою:

де, - сума податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений тимчасовими умовами ліцензії строк, обчислена за календарний квартал, гривень з копійками; N - ставка податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк (наведена у п. 248.1 ПК України); V - фактичний об'єм радіоактивних відходів, які зберігаються у виробника таких відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк, кубічних метрів (кубічних сантиметрів для радіоактивних відходів у вигляді джерел іонізуючого випромінювання); Тзберігання - кількість повних календарних кварталів, протягом яких радіоактивні відходи зберігаються понад установлений особливими умовами ліцензії строк, яка рахується від 1 травня 2009 р. на підставі звітності за звітний квартал про фактичні обсяги радіоактивних відходів.