Новітні напрями сучасного мовознавства. Когнітивна лінгвістика та її місце в науці про мову

КЛ – мовозн. напрям, уякому функціонування мови розглядається як різновид пізнавальної діяльності, а когнітивні механізмита стр-ри людськ.свідомості досліджуютьсячерез мовні явища.входить до складу когнітології – інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.КЛобєдн. здобуткивсіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиваєуспадковані від лінгвістики, філософії та психологіїкласич проблеми зв'язків між мовою й мисленням,але розглядає їх у таких категоріях, як знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань,мовні процедури оперування знаннями, ментальніструктури та процеси у свідомості.

Поряд із КЛ в суч.мов-ві продовжують розвиватися інші напрями, зокрема функціональна лінгвістика. Осн.принцип функціональної лінгвістики – розуміннямови як цілеспрямованої системи засобів вираження. Функціональний підхід передбачає аналіз функціональної природи мовних одиниць і мови в цілому, при якому акцент робиться на призначенні мовної одиниці.характерний емпіризм, оперування великими базами даних; типовим є використання кількісних методів – від простих підрахунків до статис- тики в повному обсязі. Для функціоналізму характерна міждисциплінарність інтересів. Функціоналісти часто працюють на межі або навіть на території ін- ших наук – таких, як психологія, соціологія, статистика, історія, природничі науки. Лінгвістика тексту досліджує внутр.Стр-ру тексту, його категорії, змістово-знакову й комунікативну репрезентацію.Лінгвістика тексту спрямована на вивчення текстотвірних закономірностей, властивих усім текстам.Джерелами лінгвістики тексту вважають античну риторику, поетику, що вивчали тексти, фігури мовлення, семіотику...На сучасному етапі розвитку лінгвістика текстуінтегрує досягнення нових теорій і галузей знань,орієнтованих на мовлення, акт комунікації. Цю науку стали визначати як таку, що вивчає сутність і організацію передумов та умов людської комунікації.Текст перетворився на складну комунікативну структуру, за допомогою якої здійснюють комунікаціюавтор і адресат, враховується ситуація. комунікативною лінгвістикою – напрямсуч.Мов-ва, що вивчає мовне спілкування, яке складається з таких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфікаконтакту та засоби повідомлення.

8. Багатопланова природа та функції мови.

Мова – явище соціальне (суспільне). Вона виникає, щоб задовольнити потреби людського суспільства, є однією з найважливіших ознак суспільства й поза ним існувати не може.

1 Комунікативна. мова – гол. засобу спілкування, мова, якою не спілкуються, стає мертвою, і в історії людських мов дуже мало прикладів повернення мов до життя; 3 Гносеологічна. Комунікація відбувається, як правило, для того щоб передати чи засвоїти інформацію, знання або набутий досвід. Мова – могутній засіб пізнання. Людина ніколи не пізнає світ “із нуля”, вона користується не лише індивідуальним досвідом, а й суспільним, який закодовано в мові. 4 Експресивна. Спілкування – це й соц процес, і міжособистісний.

5 естетично-культурологічна. Ця функція виражається в естетичних, культурних і національних уподобаннях певної нації. Руйнування естетично-культурологічної функції призводить до того, що нація поступово переходить у безнаціональну чи в іншу національну парадигму. 6 Виховна: слово прищеплює моральні принципи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття.

7 Магічно-містична: сила слова – викор-вали в давнину в замовляннях та заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою вони були справжніми мистецько-поетичними творами. Колядки, щедрівки, примовляння 8 Філософсько-світоглядна: мова прив’язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметного обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який становить неорганічне тіло народу. 9 Ідентифікаційна. Мова є засобом ідентифікації, ототожнення особи в межах певної людської спільноти, засобом об’єднання людей у народ, націю, засобом консолідації населення в державі. Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну, близькі за своєю суттю. Повнота виконання функцій означає ефективність мовоіснування.