Основні проблеми взаємозв’язку мови і мислення. Типи мислення. Вербальні та невербальні засоби комунікації. Поняття про паралінгвістику та паракінесику

Однією з найважливіших наукових концепцій лінгвістики є положення про роль мови в інтелектуальній діяльності людини. Положення про те, що «мова - це умова думки», висловлювали багато лінгвістів XIX і XX ст.

Велику увагу проблемі мови і мислення приділяв відомий вітчизняний вчений О. Потебня. 1. зв'язок між мовою і мисленням нерозривна, мова (а точніше - мовна діяльність) обумовлює, опосередковує мислення (включаючи сприйняття смислової інформації). 2. с истеми «мова» і «мислення» автономні, і між ними в психічної діяльності виникає неоднозначні відносини; мислення (навіть у «вищих» своїх формах) може відбуватися без мови.

Типи мислення: наочно-дійове (це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій.У дитини наочно-дійове мислення є першим кроком до опосередкованого пізнання свого оточення.);наочно-образне (це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їх умов.);словесно-логічне (провідний засіб теор. освоєння дійсності, інтенсивно формується під час оволодіння дітьми наук. поняттями в процесі навч-ня.здійснюється шляхом таких мислительних дій, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, абстрагування, порівняння.).

Як і мислення, мова служить насамперед для вираження зв'язків і відносин між предметами навколишньої дійсності. Як і мислення, мова допомогою знаків мови класифікує і з'єднує предмети і явища в нашій свідомості.

Вербальна-процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної--прямо-контактне (виступи, доповіді, лекції, розповіді) і опосередковано-контактне (монологічне мовлення по радіо, телебаченню, комунікація у комп'ютерних мережах)., писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм.

Осн.неверб. знаки: - фонація(різні характеристики голосу (сила, тембр, дикція);-кінесика(міміка, жести та пози);-такесика (доторкання до співрозмовника); -проксемика(відстань між співрозмовниками).

Знакіи паралінгвіст.Комунік:вираз обличчя, зоровіконтакти. Деякі автори до неверб. засобів вкл.мовчання.За хар-ром функціонування неверб. засоби комунікації підрозділ. на навмисні (довільні) /контролюючі, ті, які цілеспрямовано використовуються адресантом, та спонтанні/недовільні, неконтролюючі.

Несловесну інфо вивч. паралінгвістика іпаракінесика. До паралінгв. належать усі способи передачі інформації, які пов’язані зі звучанням

мови: акустичні характеристики голосу (тембр,висота, гучність), паузи, інтонація тощо. До паракінесики - жести і міміка.