Особи, які сприяють здійсненню правосуддя, їх процесуальні права та обов'язки

Особи, які не беруть участі у справі, характеризуються відсутністю в справі юридичної заінтересованості, але обійтися без їх участі в цивільному процесі неможливо. Вони сприяють особам, які беруть участь у справі, в доказовій діяльності, судові — у встановленні фактичних обставин по справі.

До них належать: свідки, експерти, перекладачі, особи, які мають письмові або речові докази, органи внутрішніх справ (статті 41,44,47,48, 57 ЦПК). Між такими особами і судом існують взаємні процесуальні права і обов'язки, тому вони є суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Так, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, його може бути піддано примусовому приводу через органи внутрішніх справ, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Експерт - кваліфікована особа, наділена спеціальними знаннями, якій судом доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

40. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.

Під цивільним процесуальним строком слід розуміти встановлений законом або судом період в часі, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія учасником цивільного процесу.

За чином легітимованості строк, виділяють: строки, встановлені законом, та строки, встановлені судом.

За чіткістю визначення: абсолютно визначені, відносно визначені та невизначені.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо строк, встановлений законом або судом, пропущено з поважних причин, то за клопотанням сторони або іншої особи суд його поновлює або продовжує.

Продовження строку є наданням додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути здійснена у раніше передбачений строк.

Поновлення строку - це відновлення первісного строку для вчинення певної процесуальної дії, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Для вирішення питання про продовження та поновлення процесуального строку дуже важливого значення має поважність причини, внаслідок якої він був пропущений. Поважною є причина, що об'єктивно унеможливлювала або ускладнювала вчинення певної процесуальної дії у визначений строк, зокрема це може бути тимчасова непрацездатність, службове відрядження, стихійне лихо тощо. Однак визнання причини поважною залежить тільки від розсуду суду.

41. Поняття та види судових витрат. Заходи процесуального примусу.

Судові витрати - певні грошові витрати, що виникають у зв'язку з проведенням огляд на місці, експертизи, притягненням свідків, експертів, спеціалістів, розшуку відповідача таіншими діями витяги складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2. витрати на правову допомогу;

3. витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду,

4. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведеннямсудових експертиз.

5. Витрати пов’язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження тавчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи,

6. витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Заходами процесуального примусу вважаються процесуальні дії, що застосовуються до осіб які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню правосуддя Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення, про що постановляється відповідна ухвала.

До захопів процесуального примусу належать,

. попередження;

• видалення із залу судового засідання;

• тимчасове вилучення доказів для дослідження судом,

Попередження — це такий захід процесуального примусу, який полягає у наголошенні головуючим у судовому засіданні на факті порушення учасником процесу своїх обов’язків.

видалення із залу судового засідання - це позбавлення учасника процесу чи іншої особи, яка присутня у залі судового засідання, права бути присутньою на даному судовому засіданні вилучення доказів для дослідження судом — це санкція, яка має характер забезпечення і застосовується у випадку, коли судом витребувані речові чи письмові докази, однак вони без поважних причин до суду не подані чи не повідомлено про причини неподання Привід свідка як захід процесуального примусу полягає у примусовому (проти волі особи) доставляння свідка до зали судового засідання для давання тім показань.

42. Цивільна юрисдикція та її види.

Цивільна юрисдикція - нормативне визначення компетенції суду з вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Залежно від того, чи відноситься вирішення спорів до компетенціївиключно судових органів або декількох різних органів, цивільну юрисдикцію підрозділяють на виключну, альтернативну і договірну.

Виключна — це юрисдикція, яка передбачає розгляд окремих категорій цивільних справ тільки в суді. Наприклад, тільки в судовому порядку вирішуються питання про позбавлення батьківських прав, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або недієздатною.

Альтернативною називають юрисдикцію по вибору особи, яка шукає захисту своїх прав. Заінтересована у вирішенні спору особа має право на свій розсуд звернугися до будь-якого з органів, названих в законі. Так, заборгованість по нотаріально засвідченій операції може бути стягнута шляхом здійснення нотаріусом виконавчого напису, а також за допомогою звернення до суду з відповідним позовом.

Договірною є юрисдикція, визначена взаємною угодою сторін. Такий вид цивільної юрисдикції є винятком, а не правилом. Згідно зі ст. 17 ЦПК сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами, спори, що виникають з цивільних правовідносин, за погодженням сторін можуть бути передані для вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду або Морської арбітражної комісії при Торговельно-промисловій палаті України

43. Юрисдикція Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України належить:

• вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим

• офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у

встановленому законом порядку.

44. Поняття та види підсудності. Порядок передачі справи до іншого суду.

Розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами одніс, ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ називають підсудністю.

Види: - функціональна ^компетенція окремих гілок судової системи на реалізацій

функцій, які вони виконують)

- територіальна (компетенція із розгляду цивільних справ однорідними судам і залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція).

Видами територіальної підсудності є:

— загальна;

— альтернативна; договірна; виключна;

за зв'язком справ;

— за вказівкою суду.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

• до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, пр передачу справи за місцем його проживання (перебування);

• після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляд виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

• після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

• ліквідовано суд, який розглядав справу.

Справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду піо закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги — після залишення її б< задоволення.

Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, винятком випадків, встановлених ЦПК.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею І ЦПК, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.