Доброзичливі жести

• жести розкритими руками у напрямку до співрозмов­ника;

• жести уважного слухача — дивитися в очі, нахиляти голову, кивати на знак схвалення, трошки податися впе­ред до співрозмовника;

• розмова без вторгнення на територію співрозмовника;

• пряма постава, піднята, але не запрокинута голова;

• стойка на обох ногах (відстань між ними не більше20 см) з рівномірним розподілом ваги тіла;

• широка, зручна посадка на всю поверхню стільця.

• при рукостисканні рука подається вперед прямо, кисть слугує продовженням лінії всієї руки.

Окрім мови поз і жестів, професійний комунікатор по­винен також володіти мовою міміки. Люди мають дуже багату міміку. Розрізняють декілька тисяч виразів облич­чя, що передають різноманітні відтінки настрою.

Мімічні сигнали універсальні, вони не так залежать від культурних традицій, бо є практично всезагальною кому­нікативною мовою. Вважають, що існує шість основних видів емоцій, які цілком однаково відображають обличчя людей у будь-якій точці земної кулі, хоча у різних культу­ру можуть існувати різноманітні правила стосовно того, чи слід проявляти ці емоції публічно, і якщо так, то де і коли. До таких емоцій відносять:

• страх;

• радість;

• здивування;

• гнів;

• печаль;

• відразу.

Однак у житті не все так просто. Міміка людей не зав­жди відображає їх почуття та емоції. Так, наприклад, по­смішка може бути штучною. У цьому випадку вона, зви­чайно, не буде відображати емоцію радості.

У зв'язку з цим виникає питання: якщо обличчя людей дуже часто не відображають їхні істинні почуття, то чи можна за виразом обличчя відрізнити щирі почуття від не­щирих? Відповідь: ймовірно, ні. Однак можна запропону­вати деякі «ключі», на які потрібно звертати увагу при спілкуванні з іншими людьми.

Перше, що треба запам'ятати, — міміку рота значно легше контролювати, ніж рухи лоба і очей. Отже, саме у верхній частині обличчя треба шукати ознаки нещирості.

Інший «ключ» полягає у тому, що деякі мімічні вирази можуть не відповідати нашим очікуванням. Так, напри­клад, фальшива посмішка може з'явитися раніше або піз­ніше, ніж ми думали. Недовіра може посилитися, якщо посмішка дуже довго залишається на обличчі співрозмов­ника.

Теоретично пропонується також визначати, наскільки щирим є вираз людини, порівнюючи праву половину його обличчя з лівою. Але цей метод потребує довгої практики. Він заснований на тому, що права половина обличчя, як правило, виразніша, ніж ліва.

Деякі вчені навіть припускають, що людство поділяєть­ся на дві частини за принципом домінування тієї чи іншої' половини обличчя. Більшість людей належить до «право-строннього» типу, меншість — до «лівостороннього». Вче­ні визначили, що хоча приблизно 80 відсотків людей по­трапляють у «правосторонню» групу, музиканти, майже всі великі композитори, співаки, оркестранти звичайно належать до лівостороннього типу. Вчені, політики, танцори, актори, атлети є переважно правосторонніми.