Структура проваджень у сфері управління

Послідовність вчинення процесуальних (процедурних) дій прийнято називати стадіями провадження, які тією чи іншою мірою притаманні будь-якому виду провадження в сфері управлінської діяльності (в публічній сфері). До них належать

такі стадії:

1) відкриття адміністративного провадження;

2) підготовка адміністративної справи до розгляду;

3) розгляд адміністративної справи;

4) прийняття адміністративного акта (рішення) та його перегляд;

5) звернення до виконання адміністративного акта (рішення).

Стадія відкриття адміністративного провадження п очинається з подання громадянином чи юридичною особою до

відповідного органу владних повноважень в установленому законодавством порядку заяви або скарги, а у випадках провадження за ініціативою органу владних повноважень — з часу

прийняття управлінського рішення про здійснення контрольної перевірки та застосування заходів примусу, крім адміністративних стягнень.

Приводом для адміністративного провадження за ініціативою органу владних повноважень може бути різноманітна управлінська інформація: графік планових та позапланових перевірок підконтрольних об’єктів; відомості про порушення господарського, податкового, митного, фінансового, земельного законодавства, законодавства про охорону праці, пожежну безпеку, санітарне і медичне благополуччя населення, охорону навколишнього середовища, захист прав споживачів тощо; порушення ліцензійних правил господарювання, дозвільної системи та ін.

Провадження здійснюється з дотриманням строків, встановлених законодавством. За загальним правилом, цей строк не повинен перевищувати тридцяти днів, але для кожного виду провадження законом встановлюється конкретний строк і може бути продовжений не більш ніж на п’ятнадцять днів. Перебіг адміністративного строку починається наступного дня після відповідної календарної дати реєстрації зави чи скарги органом владних повноважень.

Стадія підготовки адміністративної справи до розгляд у передбачає вчинення органом владних повноважень адміністративних процедур, спрямованих на: перевірку достовірності та обґрунтованості матеріалів, поданих для розгляду і вирішення справи по суті; вирішення питання про призначення експертизи; визначення необхідності залучення для участі в адміністративному провадженні заінтересованих осіб; встановлення часу і місця розгляду адміністративної справи; запрошення учасників адміністративного провадження; витребування додаткових документів та відомостей, необхідних для вирішення справи, тощо.

Стадія розгляду адміністративної справи передбачає визначення органом владних повноважень порядку розгляду адміністративної справи та ведення процесуальної документації.

Орган владних повноважень: роз’яснює учасникам адміністративного провадження їх права і обов’язки, можливі правові наслідки прийняття адміністративного акта за результатами розгляду справи; заслуховує доводи, міркування, заперечення, пояснення учасників адміністративного провадження; розглядає отримані документи і відомості; перевіряє та оцінює докази; здійснює інші процедурні дії.

Учасники адміністративного провадження під час розгляду справи мають право заявляти клопотання, подавати усні чи письмові пояснення, докази, брати участь у дослідженні, доводити інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративні справи можуть розглядатися у спрощеному або загальному порядку.

У спрощеному порядку розглядаються справи, коли задоволення вимог суб’єкта звернення не потребує додаткових документів,відомостей, додаткового з’ясування обставин, надання доказів тощо. Наприклад, реєстрація народження дитини, реєстрація шлюбу, зміна прізвища, імені та по батькові тощо.

У загальному порядку розглядаються адміністративні справи у випадках, коли для здійснення адміністративного провадження і вирішення справи по суті потрібно провести додаткові заходи, використання спеціальних знань, установлення певного строку, з настанням якого справа може бути вирішена по суті, залучення інших учасників провадження тощо. Наприклад, надання дозволу на право придбання, зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї; надання громадянства України; надання політичного притулку; ліцензування та акредитація навчальних закладів тощо.

З метою фіксації розгляду справи складається протокол, в якому зазначаються: час, місце і дата розгляду справи; перелік учасників адміністративного провадження; суть адміністративної справи; відомості про заявлені клопотання; надані докази; інші документи; зауваження та заперечення учасників провадження; інші відомості. Замість протоколу розгляд адміністративної справи може фіксуватися у спеціальних журналах, в яких відтворюються усі згадані вище питання.

Стадія прийняття адміністративного акта (рішення) та його перегляд характеризується тим, що орган владних повноважень приймає рішення у формі адміністративного акта, в якому зазначаються: повне найменування органа владних повноважень, який розглядав адміністративну справу, дата прийняття, реєстраційний номер; прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання суб’єкта звернення або повне найменування, адреса юридичної особи, яка звертається із заявою чи скаргою; дата подання заяви, скарги та їх короткий зміст; фактичні обставини, на яких ґрунтуються висновки органа владних повноважень, суть прийнятого рішення за результатами розгляду адміністративної справи.

Адміністративний акт (рішен ня) органа владних повноважень залежно від його статусу і повноважень оформляються наказом, постановою, рішенням або розпорядженням. В окремих випадках адміністративних проваджень, зокрема з надання

адміністративних послуг, адміністративний акт може мати іншу форму, встановлену законодавством. Наприклад, у вигляді дозволу, ліцензії, патенту, свідоцтва, сертифіката тощо.

Орган владних повноважень протягом трьох днів із дня реєстрації адміністративного акта (рішення) вручає його суб’єкту звернення, заінтересованій особі під розписку або надсилає поштою чи в електронній формі за зазначеною ними адресою. У разі відмови у позитивному вирішенні справи орган владних повноважень зазначає причини відмови та умови повторного розгляду справи. Адміністративний акт (рішення) також може бути надісланий виконавцем, визначеним в адміністративному акті, про що повідомляється суб’єкт звернення, заінтересована особа. Про вручення адміністративного акта (рішення) особою, направлення поштою чи в електронній формі суб’єкту звернення, заінтересованій особі, виконавцю у матеріалах адміністративної справи робиться відповідна відмітка. Недоведення адміністративного акта (рішення) до відома суб’єкта звернення, заінтересованих осіб або до визначених в акті виконавців є підставою для продовження строків його оскарження.

Разом із тим слід звернути увагу, що видання відповідного документа (дозволу, ліцензії, свідоцтва та ін.) у провадженнях з надання адміністративних послуг здійснюється не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття рішення органом владних повноважень.

Адміністративний акт, прийнятий за результатами розгляду адміністративної справи, може бути переглянутий самим органом владних повноважень, який його прийняв, у разі коли:

1) адміністративний акт прийнято з порушенням вимог законодавства;

2) адміністративний акт прийнято на підставі неправдивих або недостовірних документів;

3) на час розгляду адміністративної справи скасовано нормативний акт, який встановлює застосування заходів примусу щодо конкретної справи;

4) на час розгляду адміністративної справи було змінено законодавство щодо встановлення обсягу прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб;

5) за тим самим фактом є нескасоване рішення суду або порушена за даним фактом кримінальна справа.

У порядку здійснення контролю за діяльністю підлеглих органів, їх посадових осіб, адміністративний акт (рішення) може бути переглянутий також органом (посадовою особою) владних повноважень вищого рівня.

За результатами перегляду адміністративного акта (рішення), про його повне або часткове скасування чи тимчасове зупинення дії повідомляється в установленому порядку суб’єкт звернення та заінтересовані особи.

Стадія звернення до виконання адміністративного акта (рішення) характеризується тим, що на орган владних повноважень, який прийняв відповідний адміністративний акт (рішення), покладається обов’язок звернути, тобто спрямувати його до виконання та забезпечити контроль за виконанням.