Заходи процесуального примусу в адміністративно-деліктних провадженнях

В адміністративно­деліктних провадженнях заходами процесуального примусу слід вважати:

1) доставлення порушника;

2) адміністративне затримання;

3) особистий огляд і огляд речей;

4) вилучення речей та документів;

5) привід.

Слід звернути увагу, що в адміністративно-деліктних провадженнях законодавець чітко і вичерпно регламентує повноваження органів, які здійснюють адміністративно-процесуальні заходи примусу, оскільки ці заходи суттєво зачіпають права та інтереси громадян (адміністративне затримання, доставлення, вилучення речей тощо).

Доставлення порушника — це тимчасове затримання особи, яка вчинила порушення, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення (ст. 259 КУпАП).

Доставлення правопорушника для складання протоколу та встановлення особи правопорушника у межах своєї компетенції здійснюється:

а) працівниками міліції;

б) посадовою особою Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

в) військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби;

г) членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

ґ) працівниками Служби безпеки України;

д) уповноваженою на те особою на транспорті;

е) працівниками державної лісової охорони;

є) уповноваженою на те посадовою особою органів, які здійснюють державний нагляд за дотриманням правил полювання, органів рибоохорони, інших органів, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу;

ж) громадськими інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та громадськими лісовими інспекторами;

з) працівниками воєнізованої охорони.

Залежно від характеру вчиненого правопорушення та підвідомчості правопорушень доставлення може бути здійснено до:

— міліції;

— підрозділу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

— органу Державної прикордонної служби України;

— органу Служби безпеки України;

— штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку;

— приміщення виконавчого органу сільської, селищної ради;

— службового приміщення воєнізованої охорони.

Доставлення має бути проведене в можливо короткий строк.

Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи

громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати

більш як одну годину. Слід зауважити, що законодавець обмежує час перебування доставленої особи лише у зазначених приміщеннях і не встановлює обмежень перебування доставлених у приміщеннях міліції, Державної прикордонної служби України, Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, Служби безпеки України та у службовому приміщенні воєнізованої охорони. Це пояснюється, на нашу думку, тим, що посадові та службові особи зазначених органів мають повноваження щодо здійснення адміністративного затримання, а отже, і більшого у часовому вимірі тримання правопорушників для з’ясування складу правопорушення, встановлення особи правопорушника та складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративне затримання — це примусове затримання особи уповноваженими на те органами з метою: припинення

адміністративного правопорушення; встановлення особи; складання протоколу про адміністративне правопорушення; забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Про адміністративне затримання складається протокол, зміст і вимоги до якого встановлені ст. 261 КУпАП.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може провадитися лише органами (посадовими особами), уповноваженими на те законами України (ст. 262 КУпАП). Адміністративне затримання проводиться з урахуванням підвідомчості розгляду правопорушень:

1) органами внутрішніх справ;

2) органами прикордонної служби;

3) посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

4) органами Служби безпеки України;

5) старшою посадовою особою воєнізованої охорони у місці розташування охоронюваного об’єкта.

Адміністративне затримання може тривати не більш як три години (ст. 263 КУпАП, ст. 374 МК України). У виняткових випадках у зв’язку з особливою потребою законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання. Наприклад, при порушенні прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України; порушенні правил обігу наркотичних засобів для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення особа може бути затримана до трьох діб із письмовим повідомленням про це

прокурора протягом двадцяти чотирьох годин. Особи, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції тощо, можуть бути затримані до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення правопорушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, — з часу її витвереження.

Особистий огляд і огляд речей — це встановлений законом правовий обов’язок громадянина пред’явити для огляду на вимогу уповноважених осіб речі, документи та пройти особистий огляд. Основною метою особистого огляду і огляду речей є здійснення заходів щодо забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, виявлення необхідних у

справі доказів, у основному речових — предметів, які є знаряддям вчинення правопорушення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення. Наприклад, виявлення наркотичних засобів, зброї, набоїв, тварин, заборонених для ввезення на територію України, знарядь полювання, рибної ловлі, документів та інших письмових і речових доказів.

Особистий огляд та огляд речей здійснюють посадові особи:

— органів внутрішніх справ;

— органів Служби безпеки України:

— Військової служби правопорядку в Збройних Силах України;

— воєнізованої охорони;

— цивільної авіації;

— митних установ;

— органів прикордонної служби;

— природоохоронних органів, органів лісоохорони, рибо-охорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання;

— органів з питань інтелектуальної власності.

Особистий огляд може провадитися уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї самої статі.

Огляд речей, багажу, транспортних засобів, знарядь полювання і рибної ловлі, добутої продукції здійснюється в присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети можуть бути піддані оглядові з участю двох понятих за відсутності власника (володільця).

Про особистий огляд, оглядречей складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративні правопорушення або у протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів — це примусове тимчасове або постійне припинення володіння, користування та розпоряджання певними речами або документами з метою забезпечення доказів вчинення правопорушення, а також вилучення з цивільного обороту необоротоздатних та обмежено оборотоздатних речей (ст. 265 КУпАП).

Речі й документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, вилучаються уповноваженими особами:

— органів державної контрольно-ревізійної служби в Україні;

— органів державної податкової служби України;

— органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

— органів, правомочних здійснювати адміністративне затримання;

— органів, що здійснюють особистий огляд і огляд речей.

Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи їх у встановленому порядку конфіскують (наприклад, транспортний засіб, який використовувався для перевезення неле-гальних мігрантів —

КУпАП), або повертають володільцеві (ордени, медалі, нагрудні знаки) або знищують (самогон та апарати для його вироблення), а при оплатному вилученні речей — реалізують (транспортний засіб у разі керування ним у стані сп’яніння повторно протягом року — ч. 2 ст. 130 КУпАП) в установленому законом порядку.

При вилученні речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання Адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей можуть бути оскаржені заінтересованою особою до вищестоящого органу щодо органу, який застосував ці заходи, прокурора або до суду (ст. 267 КУпАП).

Привід — на відміну від приводу у судочинному провадженні з адміністративного судочинства, в якому приводу підлягають сторони, треті особи, свідки, в адміністративно-деліктному провадженні привід — це примусове доставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у разі якщо відповідно до закону присутність цієї особи є обов’язковою.

Підставою приводу є ухилення особи, яка притягається до відповідальності, від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міжміського суду. Начальник органу або суддя виносить постанову про примусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, для участі у розгляді й вирішенні справи про адміністративне правопорушення.

Обов’язковість присутності особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення визначається ч. 2 ст. 268 КУпАП. Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до органу, який вирішує справу, є обов’язковою. Наприклад, Закон України «Про боротьбу з корупцією» передбачає обов’язкову явку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 5 ст. 12).

Водночас слід звернути увагу на те, що, крім процесуальних заходів примусу для забезпечення проваджень законодавством передбачені ще й заходи, які закріплені нормами матеріального права. По-перше, це кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) та відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків (ст. 385 КК). По-друге, це встановлення адміністративної відповідальності за неповагу до

суду (ст. 18 КУпАП), що виражається у:

а) злісному ухиленні від явки до суду свідка, потерпілого, позивача, відповідача;

б) непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;

в) порушенні порядку під час судового засідання;

г) вчиненні будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду або встановлених у суді правил;

ґ) злісному ухиленні від явки до суду експерта або перекладача.

У цьому зв’язку заходи процесуального примусу в провадженні з адміністративного судочинства можна було б доповнити за ст. 269 КАС України таким видом процесуального примусу, як складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 1853КУпАП