Заходи процесуального примусу у провадженнях з адміністративного судочинства

У провадженнях з адміністративного судочинства встановлено чотири види заходів процесуального примусу (ст. 269 КАСУ):

1) попередження;

2) видалення із зали судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, ор-аном владних повноважень;

4) привід.

Попередження — це письмове викладення зауваження до особи про порушення нею порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. Наприклад, образливе чіпляння до учасників процесу, репліки, недотримання тиші у залі судового засідання тощо. Попередження може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні. Застосування попередження оформляються ухвалою суду а робиться позначка в журналі судового засідання.

Видалення із зали судового засідання — це вимога головуючого у судовому зсіданні або судового розпорядника до особи, яка

повторно, тобто після попередження, вчинила порушення порядку під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, залишити залу судового засідання.

Видалення із зали судового засідання може бути застосоване до будь-якої особи, яка присутня в судовому засіданні й порушує встановлені правила. Застосування цього заходу також оформлюється ухвалою суду та робиться позначка в журналі судового засідання.

Застосування попередження і видалення із зали судового засідання головуючим у судовому засіданні та судовим розпорядником базуються на тому, що на судового розпорядника покладено обов’язок слідкувати за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, його вимоги є обов’язковими для усіх осіб, які беруть участь у справі, та присутніх у залі судового засідання (ч. 2 ст. 64 КАСУ). Це дає підстави вважати, що судового розпорядника наділено владними повноваженнями щодо забезпечення умов, необхідних для розгляду адміністративної справи. Звісно, такими повноваженнями наділено і головуючого у судовому засіданні, який вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку (ч. 3 ст. 123 КАСУ), створює необхідні умови для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі.

Законодавець окремо визначає наслідки для перекладача за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого (ч. 2 ст. 270 КАСУ). Отже, у разі вчинення таких дій перекладачем уперше суд може застосувати

до нього попередження. Однак після вчинення перекладачем зазначених дій повторно суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, про що постановлюється ухвала суду і робиться позначка в журналі судового засідання.

Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом — це витребування судом письмових та речових доказів, які без поваж

них причин не були подані для дослідження судом. Наприклад, неподання нормативного акта органом владних повноважень із

метою уникнення дослідження щодо наявності норм, які суперечать Конституції і законам України, порушують права і законні інтереси фізичних чи юридичних осіб. Витребування доказів здійснюється відповідно до статей 79 і 80 КАС України за клопотанням особи. Однак, якщо докази не подані до суду без поважних причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове їх вилучення для дослідження.

Поважною причиною неподання доказів може бути визнна обставина, якщо їх подання тягне за собою порушення державних, корпоративних, громадських інтересів та інтересів особи. Наприклад, документи, фото-, звуко-, відеодокументи, схеми, креслення, малюнки, ескізи, зразки техніки, винаходів тощо), які містять державну, банківську, комерційну, адвокатську таємницю, таємницю усиновлення тощо, потребують відповідного забезпечення для її нерозголошення.

В ухвалі про тимчасове вилучення доказів зазначаються: ім’я (найменування) особи, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення, кому доручається вилучення. Ухвала надсилається державному виконавцю для виконання.

Речові докази після дослідження за клопотанням осіб, які їх надали, повертаються, а якщо речові докази вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Письмові докази після дослідження також передаються особам, які їх надали, але у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Привід — це примусове доставлення особи до суду керівником органу внутрішніх справ за ухвалою суду. Підставами застосування приводу є:

а) обов’язковість особистої участі у справі особи, визнаної судом;

б) неявка належно викликаної особи до суду. Належно викликаною особою вважається особа, якій вручено повістку відповідно до ст. 35 КАС України;

в) неприбуття в судове засідання свідків без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття.Г л а в а 8

Отже, привід до суду застосовується до сторін чи третіх осіб, особиста участь яких у справі визнана судом обов’язковою (ст. 120 КАСУ), незважаючи навіть на те, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники, а також щодо свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини свого неприбуття.

Про привід суд постановляє хвалу, в якій зазначаються всі необхідні реквізити для його здійснення (ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання чи перебування, місце навчання або роботи, коли і куди особа має бути доставлена тощо). Ухвала про привід направляється до органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) або за місцем роботи чи навчання особи, яку належить привести. Працівник органу внутрішніх справ, якому доручено виконання приводу особи, оголошує їй ухвалу адміністративного суду про привід і забезпечує привід. У разі неможливості здійснення приводу (відсутність у місці проживання, перебування на лікуванні або

у відрядженні особи, яка підлягає приводу) працівник органу внутрішніх справ негайно повертає ухвалу до суду через начальника органу внутрішніх справ із письмовим поясненням причин невиконання.

Особа, до якої застосовано привід, відшкодовує у дохід держави витрати на його здійснення.Привід не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також

осіб, які не можуть бути допитані як свідки відповідно до ст. 65 КАС України.