Поняття та зміст проваджень у сфері управління

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити кілька груп взаємовідносин, що складаються у сфері управлінської, публічної діяльності між органами владних повноважень, їх посадовими (службовими) особами, з одного боку, і фізичними чи юридичними особами, з іншого боку, щодо вирішення питань, пов’язаних із реалізацією та захистом прав, свобод та інтересів, у тому числі й надання адміністративних послуг. Серед них можна виділити:

1) відносини у зв’язку з вирішенням різного роду індивідуальних справ із приводу реалізації суб’єктивних прав і обов’язків фізичними чи юридичними особами;

2) відносини у зв’язку з реалізацією контрольно-наглядових функцій та застосуванням заходів адміністративного примусу суб’єктами владних повноважень, їх посадовими (службовими) особами;

3) відносини у зв’язку з розглядом скарг фізичних чи юридичних осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів владних

повноважень, їх посадових (службових) осіб.1

Урегульовані нормами процесуального права управлінські відносини набувають ознак адміністративних процесуальних правовідносин, які, на відміну від правовідносин, що складаються в порядку позовного провадження у сфері адміністративого судочинства та застосовчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, характеризуються певними особливостями.

По-перше, адміністративні процесуальні (управлінські) правовідносини складаються виключно в сфері управлінської діяльності й реалізуються в позасудовому, інстанційному, тобто адміністративному, порядку. Визнання та реалізація прав, свобод, обов’язків та інтересів фізичних чи юридичних осіб здійснюється шляхом звернення (звертання) до відповідних органів (посадових осіб) владних повноважень, які згідно із законом уповноважені розглядати та вирішувати питання щодо реалізації конкретних суб’єктивних прав та виконання обов’язків. Захист та поновлення порушеного права забезпечуються зверненням до вищестоящого органу (посадової особи) владних повноважень.

Такий порядок реалізації та захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб спрощує та прискорює розгляд адміністративної справи, забезпечує оперативність реагування органу владних повноважень та захисту порушеного права.

По-друге, суб’єктивний склад адміністративних процесуальних (управлінських) правовідносин характеризується різноманіттям органів владних повноважень (посадових осіб), що здійснюють адміністративну юрисдикцію у відповідній сфері управління. Розгляд і вирішення адміністративних справ відбуваються за галузевою чи функціональною спеціалізацією органів владних повноважень (посадових осіб), що має забезпечувати фаховість, повноту та компетентність вирішення справи.

По-третє, адміністративні процесуальні відносини в сфері управління будучи за своєю природою імперативними, владними, містять водночас, як об’єктивне явище, неуправлінську складову, мають певною мірою мають диспозитивний характер, що повніше відображає сутність адміністративного процесу. За допомогою норм адміністративного процесуального права, реалізуються норми матеріального права інших галузей права, забезпечуються реалізація та захист прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб не тільки публічного, а й приватного характеру.

Диспозитивність у публічних відносинах надає можливість суб’єктам діяти на власний розсуд: для фізичних чи юридичнихосіб — за принципом «дозволено все, що не заборонено зако-ном»; для суб’єктів владних повноважень (посадових осіб) — «дозволено лише те, що передбачено законом». Найістотніші властивості, що притаманні цим правовідносинам, вимагають закріплення в законодавстві відповідних

процедурних дій органів публічної адміністрації, які б забезпечували доступність, простоту, оперативність, фаховість, повноту та компетентність у реалізації та захисті прав, свобод і обов’язків та інтересів фізичних чи юридичних осіб.

Забезпечення належної оперативності, простоти та доступності провадження, всебічності, повноти та об’єктивності з’ясування обставин адміністративної справи може бути досягнута саме в процесі здійснення завдань та функцій управлінського характеру у відповідній сфері управління, тобто в процесі управлінської діяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб у порядку інстанційної підвідомчості та підлеглості. Система таких процедурних дій становить окрему групу проваджень в сфері управління.

Провадження в сфері управління — це визначені нормами адміністративного процесуального права умови здійснення в інстанційному (адміністративному) порядку органом владних повноважень процедурних дій щодо забезпечення і охорони прав, обов’язків та інтересів учасників правовідносин, прийняття рішення у конкретних індивідуальних справах публічного і приватного характеру та звернення цих рішень до виконання.

Провадження у сфері управління здійснюються у зв’язку з:

1) реалізацією або необхідністю сприяння в реалізації суб’єктивного права;

2) набуттям передбаченого законодавством суб’єктивного права;

3) виконанням або необхідністю сприяння виконанню обов’язків;

4) застосуванням заходів адміністративного примусу щодо попередження або припинення настання шкідливих наслідків, а також адміністративних санкцій, крім накладення адміністративних стягнень;

5) оскарження дій чи бездіяльності органів владних повноважень, їх посадових осіб у зв’язку з реалізацією та захистом прав, свобод та інтересів приватних осіб, а також у зв’язку з розглядом та вирішенням конкретної адміністративної справи.

Учасниками адміністративного провадження є:

1) суб’єкт звернення — фізична чи юридична особа, що звертається до органу владних повноважень, його посадових осіб із заявою або скаргою щодо реалізації та захисту своїх прав, свобод і інтересів та сприяння виконанню обов’язків;

2) орган владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також інші органи публічної адміністрації, які відповідно до своєї компетенції уповноважені розглядати та вирішувати

адміністративні справи;

3) заінтересована особа — фізична або юридична особа, права та інтереси якої зачіпає або може зачіпати прийняття уповноваженим суб’єктом адміністративного акта;

4) свідок експерт, спеціаліст, перекладач, законні представники, представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, залучені відповідно до законодавства до розгляду і вирішення адміністративної справи.

З огляду на типологічні групи правовідносин у сфері управління можна виділити кілька видів адміністративних проваджень публічного і приватного характеру.

1. Адміністративні провадження за заявою фізичних чи

юридичних осіб щодо реалізації їх прав та інтересів, у тому числі з надання адміністративних послуг — провадження за заявою суб’єкта звернення;

2. Адміністративні провадження за ініціативою органа владних повноважень щодо забезпечення реалізації контрольно-наглядових функцій та застосування заходів адміністративного примусу — провадження за ініціативною органа владних повноважень;

3. Адміністративні провадження за скаргою фізичних чи юридичних осіб щодо реалізації та захисту їх прав та інтересів у зв’язку з розглядом адміністративної справи, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність органа владних повноважень —

провадження за скаргою суб’єкта звернення.

Кожний із зазначених видів адміністративного провадження призначений для розгляду і вирішення певної групи відносин, має відповідні особливості, забезпечує реалізацію прав, обов’язків та інтересів і поновлення порушеного права учасників правовідносин у публічній сфері.

Провадження здійснюється шляхом вчинення його учасниками відповідних процесуальних (процедурних) дій, прийняття органом владних повноважень процедурних рішень та їх виконання в певній послідовності.