Адміністративні процедури

Юридичний процес і процедура характеризуються певними

ознаками.

1. Усі юридичні процеси та процедури — законодавчі, бюджетні, управлінські, кримінальні, цивільні, господарські, зе-

мельні, податкові, митні та інші об’єднують загальні властивості, а саме:

— владність діяльності державних органів та їх посадових і службових осіб;

— врегулювання цієї діяльності процесуальними нормами;

— прийняття владного— реалізація норм матеріального права в певній послідовності, порядку і за правилами, в ході якої виникають, змінюються або припиняються конкретні суспільні відносини.

2. Виходячи із зазначених властивостей слід підкреслити, що всі процеси та процедури мають обслуговуючий характер щодо державного управління, вони виникають та існують лише за потреби реалізації завдань і функцій держави, забезпечення законних прав і інтересів фізичних чи юридичних осіб. У цьому зв’язку державне управління здійснюється у відповідній послідовності та порядку з дотриманням встановлених суспільством (у вигляді традицій, звичаїв, моральних, релігійних, корпоративних вимог) або державою відповідних процедур, завданням яких є:

а) формування основного курсу, напряму діяльності держави, її органів чи органів місцевого самоврядування. Воно передбачає внутрішню самоорганізацію системи органів влади і нормативне (правове) регламентування усіх без винятку процедур необов’язково. Можуть застосовуватися поряд із правовими формами державного управління і організаційні форми, а також найрізноманітніші методи переконання і заохочення;

б) створення інструменту, за допомогою якого конституційні цінності, правова ідеологія держави втілюються в життя. Це зовнішній вплив органів влади на суспільні відносини і потребує вичерпного, обов’язкового врегулювання законодавством управлінських процедур для вирішення конкретних питань (справ).

3. Досягнення мети державного управління вимагає створення відповідних правових режимів (ступеня врегулювання) процесуальної діяльності. Так, адміністративний процес спрямований тільки на вирішення зовнішніх завдань — розгляд і вирішення конкретної індивідуальної справи. Ступінь його врегулювання має бути найповнішим щодо кола суб’єктів та їх повноважень і застосування способу впливу на поведінку суб’єктів у вигляді заборон чи припису, шляхом вимоги утриматися від здійснення певних дій чи закріплення необхідної поведінки, які є обов’язковими для виконання. Водночас адміністративнапроцедура встановлює порядок не тільки вирішення зовнішніх завдань, а й внутрішніх проблем щодо створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур, комплектування їх персоналом, збирання та зберігання інформації, діловодство та ін.

Отже, адміністративна процедура — це встановлений нормами адміністративного процесуального права порядок діяльності суб’єктів правовідносин щодо реалізації нормативно-правового регулювання у сфері державного управління та розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ.

За предметом вирішення питань застосування матеріальних норм права усі процедури у загальному вигляді можна класифікувати на три групи.

Перша група процедур — передбачається наявність спору між сторонами — спрямована на вирішення цих спорів у суді.

Характеризується змагальністю сторін у процесі. До цієї групи належать процедури, врегульовані законодавством з адміністративного судочинства, та здійснюються, як правило, за ініціативою фізичних чи юридичних осіб.

Друга група процедур — передбачається наявність порушених прав, а також необхідність задоволення законних прав та інтересів громадян чи юридичних осіб та інтересів держави — спрямована на розгляд і вирішення конкретних адміністративних індивідуальних справ. Характеризуються імперативним регулюванням відносин, здійснюються за ініціативою як органів владних повноважень, їх посадових і службових осіб, так і за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб.

Третя група процедур — передбачається необхідність внутрішньої самоорганізації органів владних повноважень — спрямована на забезпечення реалізації форм і методів державного управління. Характеризуються застосуванням як методів субординації, так і координації поведінки суб’єктів відносин. У більшості випадків здійснюються за ініціативою органів владних повноважень, їх посадових і службових осіб. Цю групу процедур віднести до адміністративного процесу можна лише умовно.

Таким чином, процедура в адміністративному процесі — це встановлені законодавством правила, порядок і умови (зразок) вчинення процесуальних дій щодо розгляду, розв’язання і вирішення конкретної адміністративної справи в публічній сфері.