Поняття адміністративного процесуального доказування

Отже, доказами є не факти і обставини, а фактичні дані, на підставі яких суд, орган (посадова особа) чи уповноважений суб’єкт встановлюють наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. Тобто фактичні

дані — це інформація, відомості про акти, дії чи бездіяльність, за допомогою яких можна встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи. Водночас В. К. Колпаков зазначає, що інформація може розглядатися як доказ за наявності двох умов: а) якщо вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення; б) якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених закономДоказування є різновидом практичної діяльності, метою якого є пізнання всіх істотних обставин, що мають значення

для прийняття правильного рішення

Обов’язок доказування покладено на сторони адміністра-тивного процесу (ч. 1 ст. 71 КАСУ). Проте в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (ч. 2 ст. 71 КАСУ).

На відміну від кримінального закріплення презумпції невинуватості (ч. 2 ст. 2 КК України), в адміністративному процесі аналіз зазначених норм дозволяє стверджувати про наявність презумпції правомірності дій позивача, суб’єкта звернення, заінтересованої особи, особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, вимоги яких визнаються правомірними, поки інше не буде доведено у результаті розгляду та вирішення адміністративної справи. В. К. Колпаков з цього приводу влучно зазначає, що однією з найважливіших основ права на захист є презумпція доброчинності (виділено нами. — Е. Д.) громадянина та її юридичний варіант — презумпція невинуватості

Виходячи від зворотного автори навчального посібника «Основи адміністративного судочинства України» використо-

вують поняття «презумпція вини» (виділено нами. — Е. Д.) суб’єкта владних повноважень—відповідача, яка означає припущення, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів

Проте презумпція вини не є абсолютною, зазначають вони, з презумпції вини суб’єкта владних повноважень не випливає його автоматичний програш у справі, якщо він ніяким чином не відреагував на позов або просто його не визнав. У всіх випадках суд зобов’язаний ухвалити справедливе і правосудне судове рішення на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджене тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 КАС України).

Таким чином, доказуванням в адміністративному процесі є виявлення, збирання, закріплення, перевірка та оцінка інформації

про фактичні дані, на підставі яких суд, орган владних повноважень, уповноважена посадова особа встановлюють наявність або

відсутність обставин, що мають значення для всебічного, повного і об’єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи.