Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Загальна характеристика форм, типів, способів і джерел фінансування інвестиційної діяльності
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1560-XII, джерелами фінансування інвестиційної діяльності є: - власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварії, стихійних лих, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб і ін.); - позикові фінансові кошти (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); - залучені фінансові кошти (кошти, отримані від продажу акцій, пайові й інші внески громадян, юридичних осіб); - бюджетні інвестиційні асигнування; - безоплатні і благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій і громадян. На рівні держави інвестиційні ресурси існують у двох формах: - внутрішні нагромадження; - зовнішні інвестиції (іноземний капітал). Внутрішні нагромадження формуються за рахунок централізованих і децентралізованих джерел. Централізовані джерела – державні інвестиції, що формуються в бюджеті й у цільових фондах країни. Такі джерела створюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП у формі фонду заміщення споживаних засобів виробництва в частині амортизаційних відрахувань і у формі фонду нагромадження, як складова частина національного доходу. Децентралізовані засоби – засоби окремих підприємств, організацій, громадян, формовані на мікрорівні. У залежності від механізму забезпечення суб'єктів інвестиційної діяльності інвестиційними ресурсами виділяють два типи фінансування інвестицій: - внутрішні (власні фінансові ресурси: капіталізована частина чистого прибутку й амортизаційних відрахувань); - зовнішні (позикові і притягнуті фінансові ресурси). Джерела фінансування інвестицій формуються різними методами, основними з яких є: - бюджетний (бюджетні інвестиції); - самофінансування (власні кошти); - кредитний (позикові кошти); - фондовий (залучені кошти); - комбінований. При використанні того або іншого методу застосовуються різні способи формування і залучення коштів: на поворотній основі (видача кредитів, емісія облігацій) і на безповоротній основі (бюджетні асигнування). Створення і розвиток будь-якого бізнесу вимагає відповідного фінансування. Існують різні способи залучення капіталу: 1. Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучення капіталу на початковій (інвестиційної) стадії проекту. Залучається капітал шляхом емісії простих і привілейованих акцій, розташовуваних серед юридичних і фізичних осіб. Залучається при цьому як грошовий капітал, так і матеріальні і нематеріальні активи. Емісія може здійснюватися: первинна і вторинна (додаткова). Чинне законодавство встановлює такі обмеження на додаткову емісію акцій: - додатковий випуск акцій можливий тільки, якщо попередні випуски були зареєстровані і всі раніше випущені акції цілком оплачені по вартості не нижче номінальної; - забороняється випуск акцій для покриття збитків, зв'язаних з господарською діяльністю підприємства. Виділяють такі методи акціонування: - корпоратизація – здійснюється шляхом реорганізації господарчого товариства в акціонерну форму власності; - самофінансування – спосіб фінансування компанією власних нестатків за рахунок чистого прибутку (нерозподіленої). - транстинг – спосіб вторинного одержання доходів шляхом вкладення в цінні папери прибутку, отриманої від первинних інвестицій у підприємство. - розміщення акцій серед трудового колективу за рахунок їхньої заробітної плати (Employee Stocks Ownership Plans) – переборюється можливість поглинання іншою компанією; - венчурне фінансування – придбання частини венчурного підприємства або надання йому позики з правом його конверсії в майбутні акції при наступній корпоратизації підприємства. Відмінність – активна участь інвесторів в управлінні компанією; - емісія акцій за рахунок реінвестування дивідендів. 2. Боргове фінансування інвестицій може здійснюватися за рахунок: - банківського кредиту; - іпотечних кредитів; - державного кредиту; - розміщення боргових зобов'язань; - кредитів міжнародних організацій і інституцій. Перевагами боргового фінансування є: - кредитор не бере участь у розподілі прибутку підприємства; - відсотки за кредит являють собою заздалегідь відому прогнозовану суму коштів. Негативні характеристики: - використання позикового капіталу приводить до зниження фінансової стійкості підприємства; - обмежений розмір можливого кредиту; - повернення основної суми боргу. 3. Консорциумне фінансування – це спосіб залучення капіталу шляхом створення спільних підприємств (компаній) або створення різних видів стратегічних альянсів. У цілому усі форми інтеграції поділяють на: - «тверді» - концерн, трест; - «м'які» - в основному для міжнародних об'єднань – дають можливість вести спільну діяльність при збереженні засновниками (власниками) юридичної і господарської самостійності. Види консорціумів: - міжнародний консорціум – це тимчасове об'єднання незалежних компаній, з метою координації підприємницької діяльності для реалізації великих інвестиційних проектів. Особливості: ü організація консорціуму оформляється угодою; ü консорціум можна створювати у виді АТ, інших господарчих товариств і без створення юридичної особи; ü як правило, компанії які входять консорціуми цілком зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, що зв'язана з досягненням цілей консорціуму; ü як правило, не створюється ніяких спеціальних організаційних структур (крім апарата управління); ü компанії можуть входити одночасно в кілька консорціумів. В даний час формуються переважно для спільної розробки родовищ і транспортування енергетичних ресурсів (Бритиш Петролеум, Шелл, Шеврон). - стратегічні альянси – об'єднання двох або декількох суб'єктів господарювання на умовах спільного розподілу прибутку і фінансових ресурсів, ризиків з метою досягнення конкретних стратегічних цілей і задач. Стратегічні альянси розрізняють у залежності від повноти контрольних функцій над власністю: 1) повний контроль - мають альянси при злитті компаній або поглинанні одною компанією іншої і формуванні загального (консолідованого) балансу; 2) частковий контроль (через рядовий пакет акцій або експлуатацію спільних підприємств); 3) договірний контроль – обумовлюється договорами (контрактами) на умовах кооперування або партнерства, а також при передачі франшизи або ліцензії. 4. Ліцензування – означає передачу прав виробництва продукції однієї компанії іншій. Ліцензуванню також підлягає передача пакетів, проектів, технологій, товарних знаків, наукових розробок, комп'ютерних програм. Ліцензування – це спосіб залучення капіталу власникам патентів, проектів, товарних знаків, технологій і ін. Плата за ліцензію оплачується одноразово або періодично у вигляді відсотка. 5. Франчайзинг – це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї форми (франшизодателя) іншій (франшизополучателю) на право реалізації продукції або заняття бізнесом на визначеній території з використанням товарного знаку. Розрізняють: продуктово-торгівельний франчайзинг (для створення дистриб’ютерскої мережі) і бізнес-франчайзинг (передача франшизополучателю товарного знаку, технології виробництва і стандартів якості для виробництва продукції). Доходи франшизополучателя складаються з одноразової комісійної винагороди і постійних відрахувань частини прибутку. 1. Оренда – тимчасове володіння або користування майновим комплексом (капітальним активом). При цьому орендар бере під оренду не просте майно, а капітал, вкладений у дане майно з метою одержання прибутку. 2. Пільгове фінансування: - державний пільговий кредит; - державні гарантії - інвестиційний податковий кредит - безпроцентний кредит. 3. Субсидування – безповоротне фінансування, тобто надання коштів і інших активів на безповоротній основі. Виділяють наступні види субсидування: - дотації – спосіб державної підтримки – як правило, дотуються соціально важливі програми і проекти, природоохоронні і ресурсозберігаючі технології. При цьому частка державних інвестицій не перевищує 50%; - гранти – у відмінності від дотацій – може надаватися вся сума для фінансування проекту; - субвенції – надаються місцевими органами влади; - спонсорство і донорство – субсидування інвестиційних проектів з боку юридичних і фізичних осіб, благодійних організацій і фондів.
|