Драматургія і національний театр ХІХ ст

Головними центрами театрального життя в Україні в першій половині XIX ст. стали Харків і Полтава. Тут закладалися основи українського національного театру. Першим постійним театром був Харківський, заснований у 1798 р. Директором, режисером і актором театру у 1812 р. став Г.Квітка-Основ’яненко. На чолі Полтавського театру стояв І.П.Котляревський. Тут в 1819 р. були поставлені його п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник».

В другій половині XIX ст. в драматургії і театрі виділяються три постаті: Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич), Марко Кропивницький, Михайло Старицький. Вони були водночас письменниками-драматургами, організаторами артистичних сил і акторами. І.Карпенко-Карий – автор комедій «Сто тисяч», «Мартин Боруля», «Хазяїн», п’єс на історичні теми «Бондарівна» та «Сава Чалий», в основі яких лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя.

Найбільш відомими п’єсами М.Старицького є «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Тарас Бульба», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші». Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавали типові національні характери.

В 1882 р. М.Кропивницький створив в Єлисаветграді перший український професійний театр, національний театр світового рівня. До репертуару театру увійшли «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Чорноморці» М.Старицького, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, а також п’єси М.Кропивницького «Глитай, або ж Павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть».

М.Кропивницький прагнув до ідейно-художньої цілісності спектаклів, до гармонійного поєднання таких компонентів, як акторська гра, художнє оформлення, музика, співи, танці. Театральна трупа утримувалась лише з касової виручки. Колектив не мав стаціонарного приміщення і був приречений на мандрівне життя.

В цьому театрі працювала велика українська актриса Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище – Адасовська). Крім того, вона була провідною актрисою в інших кращих українських трупах – М.Старицького, М.Садовського, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого, І.Мар’яненка. М.Заньковецька виділялась не тільки блискучою акторською грою, а й пісенною майстерністю. Вона мала чудовий голос – драматичне сопрано, й незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні.

У 1858 р. відбулось відкриття міського театру в Житомирі, де виступали М.Кропивницький, М.Садовський, П.Саксаганський, М.Заньковецька, композитор А. Рубінштейн, співаки Л.В.Собінов та Ф.Шаляпін.

29 березня 1864 р. Організував його український культурний діяч Ю.Г.Лавровський. Тоді ж у Львові вперше здійснена театральна постановка українською мовою – вистава «Маруся» Г.Квітки-Основ’яненка.