Розвиток науки і освіти ХІХ ст

Розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагав дедалі більшої освічених, кваліфікованих працівників. Він зумовлював збільшення кількості навчальних закладів та учнів у них. Навчальні заклади були чотирьох розрядів: 1) парафіяльні школи - для людей найнижчих станів; 2) повітові училища - для дворян, купців, урядових службовців, ремісників; 3) гімназії - для дворян і чиновників; 4) ліцеї та університети - для дворян.

Дітей навчали російською мовою читати, писати, елементарних арифметичних дій, основ релігії. У гімназіях (середніх школах) навчалися переважно діти дворян, чиновників. Щоб задовольнити народний потяг до освіти, передові громадські діячі України почали організовувати безплатні недільні школи для дорослих. Першу із них було відкрито у жовтні 1859 р. в Києві. Для жінок діяли окремі гімназії і вищі жіночі курси. Важливими осередками духовного життя Наддніпрянщини були Харківський та Київський університети з історико-філологічними, фізико-математичними, юридичними і медичними факультетами. На західноукраїнських землях основними центрами науки були Львівський університет і Чернівецький університет, заняття в яких велися польською і німецькою мовами. На західноукраїнських землях, згідно з реформою 1869 p., початкові школи було передано у відання світських органів, формально впроваджено обов'язкове навчання всіх дітей віком від 6 до 14 років. Однак багато з них не відвідувало школи через матеріальні нестатки. Не вистачало кваліфікованих учителів, шкільних приміщень, коштів.

Друга половина XIX ст. увійшла в історію української науки багатьма видатними досягненнями. У цей час в Україні працювало чимало видатних учених зі світовим ім’ям: видатний математик і механік, професор Харківського університету Олександр Ляпунов, фізики і професори Київського університету М.О.Умов і М.П.Авенаріус, архітектор М. М. Бекетов, ботанік і хімік І.Г.Борщов, фізик Ф.Н.Шведов, вчені молодого Новоросійського (в Одесі) університету, біолог Ілля Мечников, мікробіолог і епідеміолог Микола Гамалія, хірург Юлій Шимановський, західноукраїнський фізик Іван Пулюй.

На новий рівень у другій половині XIX ст. піднеслися гуманітарні науки. Це перш за все стосується історії, великий вплив на розвиток якої справили: Микола Костомаров, Олександра Єфименко (перша жінка – доктор історичних наук), Володимир Антонович, Михайло Грушевський, Дмитро Яворницький. Великий авторитет мали мовознавчі праці професора Харківського університету Олександра Потебні.

Досягнення вчених у різних галузях науки ставали надбанням широкого загалу завдячуючи діяльності наукових товариств.