Ранковий туалет

Щоденний догляд за очима передбачає промивання їх за допомогою стерильної серветки, змоченої в кип’яченій воді або розчині фурациліну, в напрямку від зовнішнього кута ока до перенісся. Для кожного ока використовуйте окрему серветку (щоб уникнути розповсюдження нозможной інфекції). Вату застосовувати не рекомендується щоб уникнути попадання волокон в очі дитини. Перші сльози у дитини з’являються з 3-тижневого віку.

Вушні раковини прочищаються за допомогою ватних джгутиків або спеціальних ватних паличок з обмежувачами. Слуховий прохід зачіпати не можна. Вводять ватяні джгутики обережно обертальними рухами, щоб не нашкодити маляті і не викликати в нього неприємних відчуттів.

Туалет носа проводиться за допомогою ватних джгутиків, змочених у фізіологічному розчині або кип’яченій воді. Обережно обертаючи, видаляйте слизові виділення і накопичилася пил. Якщо в порожнині носа утворилися скоринки, то попередньо необхідно закапати 1-2 краплі стерильного теплого вазелінового або оливкової олії, а потім за допомогою ватних джгутиків прочистити носові ходи. Видалити накопичилася слиз можна також за допомогою спеціального назального аспіратора.

Порожнина рота піддається обробці при виникненні молочниці або стоматиту. В цьому випадку перш за все необхідно звернутися до лікаря за призначенням лікування. Новонародженому без необхідності порожнину рота протирати не рекомендується щоб уникнути травмування ніжної слизової. Догляд за порожниною рота набуває актуальності при появі молочних зубів. З цією метою рекомендується протирати зуби чистої стерильною серветкою, щоб видалити з них наліт. Можна використовувати дитячу щітку без зубної пасти. Рух повинні бути м’якими, щоб не допустити травмування.

Необхідно щодня оглядати ручки дитини. Нігті остригають регулярно:

по-перше, малюк може подряпати себе відрослими нігтями;

по - друге, під ними накопичується бруд, який може стати причиною інфікування та розлади травлення у дитини.

Для підстригання нігтів у малюка потрібно використовувати спеціальні дитячі ножиці з тупими кінцями. Ножиці попередньо обробляються за допомогою спирту. Щоб не поранити малюка, рекомендується стригти нігті тоді, коли він спить. Якщо подібне трапилося, негайно обробіть ранку співай перекисом водню.

4.У дитини розвивається олігурія, є загроза виникнення гострої ниркової недостатності.

Дитині необхідно зібрати сечу на аг. Аналіз, зважити дитину, виміряти артеріальний тиск.

Білет 11.

1.Дизентерія

- Гостре інфекційне захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації і враженням переважно слизової оболонки товстого кишківника.

Етіологія.

Збудники-група мікроорганізмів роду Shigella — Shigella Зонне, Флекснера та ін. (понад 50 серологічних різновидів). В нашій країні захворювання внкликаеться переважно шигелами Зонне,але в останні роки збільшилась кількість хворих, у яких дизентерія викликана шигелами Флекснера.

Епідеміологія

.Джерело інфекції-хворі маніфестними, стертими, субклінічними, інапарантними затяжними та хронічними формами захворювання, а також реконвалесценти. Шляхи передачі-контактно-побутовий, водний, харчовий (ведучий). На дизентерію частіше хворіють діти у віці від 2 до 7 років. Імунітет після перенесеного захворювання типоспецифічний, нестійкий (декілька місяців). Велике значення має місцевий імунітет.

Клініка..

Основні симптоми дизентерії-загальна інтоксикація, біль в животі, частий рідкий стілець з домішками слизу та крові, тенезми. Розрізняють легку, середньої важкості та важку форми шигельозу. Критеріями важкості є симптоми загальної інтоксикації (висока температура, блювота, психомоторне збудження, серцево-судинні розлади, інколи судоми) і зміни з боку кишківника (частота і характер стільця, біль у животі, наявність патологічних домішок). Характерна особливість сучасної дизентерії-збільшення кількості легких та стертих форм. Діагностика в таких випадках базується переважно на оцінці мікросимптомів, що вказують на колітичний характер стільця. При об ‘ єктивному огляді відмічається болючість по ходу товстої кишки, спазм сигмовидної кишки, послаблення зовнішнього сфінктера. У дітей першого року Яжиття слід звертати увагу на порушення апетиту, зригування, блювоту, еквіваленти тенезмів, зіяння ануса, в оремих порціях калу наявність слизу та крові.

Діагноз

. Клінічна діагностика дизентерії часто утруднена, так як інші ГКІ можуть проявлятись симптомами дістального коліту. В зв ‘ язку з цим заключний діагноз дизентерії ставиться з урахуванням лабораторних методів дослідження. В копрограмі- слиз, лейкоцити, еритроцити. При дотримуванні всіх правил забору, збереження, посіву матеріалу шигели у випорожненнях виділяються у 60-70% хворих. Слід враховувати епідеміологічний анамнез. Для серологічної діагностики використовують РНГА, РПГА, РА. Застосовують експрес-методи- люмінісцентних антитіл, реакцію вугільної агломерації (РВА). Ректороманоскопія у дітей не знайшла широкого застосування.