Комбінований урок, методика його проведення

Комбінований урок: З усіх типів уроку комбінований найпоширеніший в сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75-80% загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в поч. та середніх класах. Скл.: 1. Орг. Момент, 2. Перевірка д/з (8-10хв): фронтальна бесіда, робота із зошитами, індивідуальні відповіді учнів, невеликі самостійні роботи перевірочного характеру, робота з текстом підручника. 3. Актуалізація опорних знань учнів: фронтальна робота (2-3 хв), 4. Вивчення нового матеріалу: бесіда - розповідь учителя що комбінується з бесідою й демонстрацією наочності; висновок. 5. Закріплення вивченого матеріалу: робота з підручником, словникова робота, фронтальна бесіда, що комбінується з демонстрацією наочності, робота в зошитах. 6. Підсумок уроку – робиться загальний висновок, що сьогодні вивчали на уроці нового? Що вам сподобалось? Дається оцінка роботи всього класу й окремих учнів. 7. Д/з – дається по вивченому матеріалі уроку. Головна мета д/з – виконати завдання по підручникові, попрацювати в зошитах, провести спостереження. Такої структури уроку дотримується вчитель, якщо формуються певні уявлення та поняття. Крім того в процесі вивчення природознавчого матеріалу учні оволодівають практичними вміннями і навичками (користуватися термометром, компасом); різними операціями (орієнтуватися на місцевості за Сонцем, за компасом); прийомами навчальної діяльності (порівняння, зіставлення, встановлення причинно наслідкових зв’язків). На кожному уроці перед перевіркою д/з необхідно підсумувати спостереження учнів. В усній формі за запитаннями вчителя, учні з’ясовують ті зміни, які відбулися в неживій природі за тиждень: яка тривалість дня і ночі, як змінилася висота Сонця на небі, яка Т-ра повітря, яке небо, які за кольором і формою хмари, які вітри, які в них напрямки, які опади. Одночасно виявляються зміни в житті рослин, тварин, с/г праці людей. Завдяки такій роботі в учнів виробляється системність, розвивається спостережливість, бажання розгадати сукупність явищ і їхній вплив на живі об’єкти.

3.

ПЛАСТ ИЛІН До пластичних матеріалів віднос. глина, пластилін або солоне тісто. Під час підготовки
до ліплення дитина дістає багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір,
призначення). Разом з тим збагачується і розвивається її словник, зв'язна мова, за
допомогою якої можна описати образ по пам'яті. Це сприяє розвитку її мислення, уваги, уяви та інших процесів.У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний - найпростіший. Предмет ліпиться з окремих частин. Пластичний спосіб складніший. Це ліплення із цілого шматку глини, з якого відтягуються усі дрібні деталі, частини тіла. Комбінований спосіб поєднує в собі і ліплення з цілого шматка глини і з окремих деталей або частин. Крім того, під час виготовлення птахів, тварин, людей користуються прийомами рельєфного ліплення, невеличкі шматочки глини або пластиліну накладаються на основну форму, а потім пальцями примазуються. Після чого виробу надають потрібної форми. Глина більш еластична, слухняна та піддатлива, має нейтральний колір. Готовність дітей щодо оволодіння ліпленням визначається мірою розвиненості психічних процесів та утворень, які забезпечують успішність вирішування загальних образотворчих і специфічних завдань для зазначеного виду діяльності. Мотивом в оволодінні ліпленням є прагнення дітей до пізнання реальної дійсності та відтворення своїх вражень. Прийоми роботи з пластиліном; витягування, розкачування, примазування.

У молодших школярів провідну роль у передаванні виражальних якостей і особливостей предметного оточення відіграє колірна композиційна образотворча діяльність. Робота з пластиліном в поч. класах:

•сприяє збереженню жвавості і безпосередності
образотворчої діяльності;

•добре розвиває моторику руки, її свободу,
культуру зображення;

· не дає підстав боятися помилок, навпаки — заохочує розкуту, сміливу роботу;

· розвиває чуття характеру силуетної форми, цілісне, емоційне бачення (як необхідну умову художності);

• допомагає подолати властиву дитячому малюнку статичну форму зображення, переважну увагу до деталей, виховує культуру
сприйняття, здатність до художнього узагальнення;

• полегшує вирішення декоративно-пластичної сторони композиційної організації заповнюваної площини.

Діти повинні знати правила роботи та вміти працювати з гливою, пластиліном, можливо — із солоним тістом та іншими пластичними матеріалами; користуватися стеками та підручними інструментами для утворення заглибленого рельєфу; володіти пластичним способом ліплення (витягування з цілого шматка матеріалу);

у зображенні є об'ємі (ліплення, паперопластика): створювати виразну, цілісну пластичну форму з урахуванням елементарної будови (птахів, тварин, людини) та із застосуванням прийомів обробки поверхні: у ліпленні — розписом і елементами опуклого та
заглибленого рельєфу, у паперопластиці —розписом, накладними аплікаційними

елементами та деякими технічними прийомами обробки паперу типу згинання, закручування, гофрування тощо.

• набути перших навичок у передачі: характерних поз та рухів тварин, людини; динамічного стану об'єктів під впливом вітру (постаті людини, дерева, природних явищ); декоративних якостей форми при виконанні завдання декоративного характеру (різними матеріалами та у різних техніках).