Драматичний театр

Драматургія – ведучий компонент театру.

Драматичний театр це перш за все літературний театр. Драматургічною основою вистави є п’єса, тобто літературний матеріал.

У театральному мистецтві ведуча роль належить драматургії. Драматургія озброює театр ідейним змістом майбутньої вистави, а також важливим засобом театральної виразності - художнім словом. І тим самим набуває ведуче значення в театральному мистецтві.

Драматургія впливає на театр, а театр впливає на драматургію.

Кожна п'єса належить тому чи іншому жанру, має певний стиль має відбиток. Завдання театру – разом із драматургом відтворити на сцені дійсне життя. Глядач - творчий компонент театру. До важливих особливостей театрального мистецтва належить той факт, що його витвір - вистава - остаточно формується під прямим і безпосереднім впливом глядача. Знаходячись у театрі, глядач не тільки сприймає витвір театрального мистецтва, а й у певній мірі приймає участь у його створенні.

У театрі ж відбувається пряма, безпосередня взаємодія між актором і глядачем. Цим, між іншим, театральне мистецтво суттєво відрізняється від кіно. Крім того, процес сприйняття в театрі є колективним, масовим.

Драматичний театр це перш за все літературний театр. Драматургічною основою вистави є п’єса, тобто літературний матеріал, який пропонує театру драматург. На основі цього матеріалу створюється вистава. І хоч глядач бачить на сцені не реальне життя, а його художнє відображення все таки драматичний театр самий близький і зрозумілий людині, бо специфічним засобом виразності його є слово.

Вистава у своєму розвитку розподіляється на акти, дії, а ті, в свою чергу, - на мізансцени та картини.

Витоками драматичного театру були ритуальні обряди, пов’язані з тією чи іншою формою господарювання первісної людини.

В Європі драматичний театр почав активно розвиватися в VІ - V ст. до н.е. Саме на цей період припадає і розквіт театру в Стародавнній Греції. Поруч із знаменитою трагедією активно розвивалася і удосконалювалася драма, тобто мистецтво драматичного театру.

Починаючи із часів Еллінської культури мистецтво драматичного театру розвивалося, удосконалювалося, шукало нові засоби виразності. Поступово спів і танець відійшов на другий план. Замість того більше уваги почали приділяти сценічному слову та якості його звучання. Мистецтво драматичного театру продовжувало удосконалюватися в добу середньовіччя в літургійних драмах та містеріях, в шкільному театрі. Певним чином змінюючись дійшло до наших днів. Великі зміни торкнули драматичний театр в ІІ пол. ХІХ сторіччя з появою „Системи виховання актора” К. С. Станіславського та відкриттям Московського Художнього театру.

Якісно новими стали вистави українського драматичного театру з приходом в театральне мистецтво корифеїв українського театру М. К. Заньковецької, М. Л. Кропивницького, М. К. Садовського. Вони принесли на українську сцену реалізм. Драмам М. Кропивницького, М. Старицького властиві глибока конфліктність і драматизм.

Важлива роль у драмі належить художнім засобам: міміці, жестам, рухам, побудовам мізансцен.

Драматичний театр сьогодні ставить на сцені багато драматургічних різновидів - драму, трагедію, комедію.

Драма може бути соціальною, сімейно - побутовою, психологічною, камерною, історичною, ліричною, тощо.

Комедія, в свою чергу, буває ліричною, побутовою, музичною.

Музичний театр - це мистецький колектив, що ставить музичні вистави, і різновиди музично - сценічного жанру (опера, балет, оперета, музична комедія, мюзикл тощо). Що ж пов'язує між собою ці такі не схожі театральні явища? Перш за все - єдність сценічної дії й музики, при постійному пріоритеті музики в кожному з жанрів, що відрізняються один від одного особливостями своєї музичної драматургії.

Музичні театри об'єднують декілька творчих цехів - солістів і хор, артистів балету, оркестру, допоміжного складу. Тут працюють працівники не тільки творчих, а й інженерних, робітничих професій