Основи організації театрального мистецтва в молодшому шкільному віці

Школа здійснює діяльність у напрямі розвитку творчої особистості дитини та її здібностей і обдарувань, здатної до продуктивної, позитивної самореалізації в умовах формування демократичної Європейської держави. Однією з провідних ідей концепції школи є розвиток творчого потенціалу, закладеного в дитині природою. Сьогодні школа реально і впливово здійснює інноваційну освітню діяльність, має можливість доповнювати і вдосконалювати різноманітні освітні потреби дитини, здійснювати принципи гуманізму, демократизму, диференціації в навчально-виховному процесі закладів освіти нового типу.

Інноваційні процеси в навчальному закладі розуміються, по-перше, як створення єдиних педагогічних новацій, а по-друге, як засвоєння і використання їх у практиці навчання і виховання. Разом з тим відзначається, що розробка і дослідження проблеми інноваційних процесів потребує подальшого узагальнення досвіду її реалізації в сучасних умовах.

Сьогодні існують нові можливості здійснення позитивного впливу навчального закладу на розвиток особистості та сприйняття нею навколишнього світу, визначення напрямів прогресивного розвитку суспільства.

Важливу роль у формуванні такої особистості відіграє театральне мистецтво та художньо-естетична освіта, які є фундаментом людської культури взагалі, культури мислення, культури почуттів. При цьому створюються емоційно-сенсорні системи і загальносуспільні позитивні еталони, які обіймають усі сторони життя людини.

Художньо-естетична освіта формує не тільки людину зі здібностями митця, а особистість взагалі, яка має здатність до формування естетичних систем суспільного життя та естетичного середовища. Така особистість має бути з великим духовно – творчим потенціалом і бути готовою до будь – якої діяльності, гармонійно пов'язаної з потребами суспільства та самої людини, спираючись у рівній мірі на образи і логічне мислення.

Культура сучасного суспільства і стан освіти у більшості опосередковано тим, яким чином у його контексті реалізується і осмислюється духовна спадщина минулого. Відродження національної свідомості вимагає повернення до сприйняття і розуміння особливостей розвитку національної культури мистецтва і духовності. І це має стати основою у формуванні нової інтегрованої системи художньо – естетичної освіти закладів нового типу.

Формування людини майбутнього з гармонійним гуманістичним світоглядом вимагає адекватної еволюції та певного реформування усієї системи освіти, пошуку нових форм закладів освіти, зміст роботи яких повинен бути спрямований на вирішення загальносвітових та державних проблем. Велике значення у цьому процесі має мистецтво, яке, як сказав Ю.Борев:"... розширює реальний життєвий досвід особистості та історичну обмеженість досвіду людини, що живе у певну історичну епоху, і передає її історично багатогранний досвід людства; озброює особистість художньо - організованим, відібраним, узагальненим, осмисленим досвідом; надає досвід, оцінений художником, і дозволяє людині відпрацювати особисті установки на ціннісні реакції по відношенню до типологічних життєвих обставин; надає концентрований, конденсований досвід. "

Зміст навчально – виховного процесу і структура школи має бути доповнена предметами художньо-естетичного циклу: хореографія, музика (духові та народні інструменти, вокал), театральне мистецтво, образотворче мистецтво.

Основні напрями діяльності сучасної школи:

- відродження національної, духовної культури із залученням учнів, вчителів, громадськості до творчості;

- створення системи пошуку, відбору, організації навчання і виховання здібної і обдарованої молоді;

- створення системи орієнтації на подальший розвиток самовиховання, самовдосконалення, самовизначення учня та умов для ранньої професійної орієнтації і професійного самовизначення, підготовки до вступу у вищі навчальні заклади;

- створення цілісної системи загальної і художньо-естетичної освіти, з обов'язковим вивченням іноземних мов та комп'ютера, з впровадженням нових освітніх та управлінських технологій на основі інтеграції розумового, суспільно-політичного, художньо-естетичного, фізичного розвитку кожної дитини;

- реалізація психологічного забезпечення управлінського та навчально – виховного процесів у школі;

- розробка і впровадження нових форм і методик взаємодії у системі батьки – школа для збільшення ефективності загально-педагогічного впливу.