Ентеральне введення лікарських препаратів

Введення лікарських препаратів через рот – перорально (per os). Цей спосіб є найпо­ширенішим, бо має значні переваги, а саме: є найбільш фізіологічним; зручним у користуванні; дає змогу застосовувати різні лікарські форми; у випадках, коли треба безпосередньо впливати на травний шлях, він стає незамінним.

Метод уведення лікарських препаратів через рот має певні недоліки:

- введений препарат протягом певного часу не всмоктується;

- виникають труднощі у створенні та підтримці певної концентрації лікарського препа­рату в крові;

- деякі лікарські препарати руйнуються в травному каналі або печінці;

- певні групи препаратів (наприклад, саліцилати) викликають значне подразнення травно­го каналу;

- введення лікарського препарату таким шляхом неможливо, якщо у хворого порушено акт ковтання.

- пероральним шляхом важко вводити лікарські препарати дітям, психічно хворим, збудженим хворим;

пероральним шляхом вводять тверді (таблетки, порошки, капсули, драже) та рідкі (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарські форми.

При пероральному призначенні лікарських препаратів слід враховувати такі чинники:

- якщо лікарський препарат подразнює травний канал (ацетилсаліцилова кислота, препарати заліза), слід вживати його після їжі;

- препарати, що стимулюють травлення (жовчогінні, ферментні, шлунковий сік), вживають під час їжі;

- антацидні препарати, що зменшують кислотність шлункового соку, вживають перед їжею

Введення лікарських препаратів через пряму кишку – ректально (per rectum). Пока­занням є захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболонки) нестримне блю­вання, непрохідність стравоходу, порушений акт ковтання, а також збудженим психічно хворим.

Переваги методу. Дає можливість безпосередньо впливати на уражену слизову обо­лонку прямої кишки; через наявність анастомозів між гемороїдальними та клубовими вена­ми ліки, що всмоктуються в прямій кишці, обминають ворітну вену та печінку, а тому не руйнуються в останній.

Недоліки методу полягають у тому, що більшість лікарських препаратів не всмок­ту­єть­ся у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити цим шляхом (наприклад, глюкоза, хлоралгідрат, серцеві глікозиди в ізотонічному розчині натрію хлориду).

Введення лікарських препаратів під язик – сублінгвально (sub linguae).

Переваги методу. Оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, добре васкуляризована, це забезпечує досить швидке та повне всмоктування лікарських речовин; при цьому способі введення лікарська речовина не руйнується у травному каналі травними ферментами і не інактивується печінкою, оскільки обминає її.

Введення лікарських препаратів через фістулу - штучну норицю шлунка (per fistulae) при непрохідності стравоходу, після операцій на ньому або шлунку. При цьому всі лікарські речовини вводять у рідкому стані або у вигляді суспензій, олійних розчинів. Зазвичай це виконують до чи після годування хворого через фістулу.

Зовнішнє застосування лікарських речовин. Цей шлях застосування лікарських речовин зазвичай використовується з метою лікування різних уражень шкіри та слизових оболонок. При цьому слід пам’ятати, що шкіра, слизові оболонки добре васкуляризовані, тому певні речовини, особливо на жиророзчинній основі, можуть всмоктуватися та чинити резорбтивну (загальну) дію.

Застосування лікарських речовин для лікування уражень шкіри

Втирання лікарських речовин – це спосіб активного введення лікарських препаратів через шкіру без порушення її цілості. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається, в ній посилюється крово- та лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та потових залоз, через які речовина легко всмоктується.

Показання: місцеві розлади крово- та лімфообігу, розлад функції периферичних нервових розгалужень у шкірі, трофічні процеси, паразитарні захворювання шкіри (короста), гніздове облисіння (алопеція).

Для впливу на прилеглі тканини. Гострі та хронічні ураження м’язів, периферичних нервових стовбурів, лімфаденіти, затяжні та хронічні запалення суглобів.

Для загального впливу на організм, наприклад, втирання подразнюючих бальзамів у скроні при мігрені.

Лікарські форми: рідини (саліцилати), мазі (ртутна, сірчана, різні бальзами). Втирання зазвичай проводять у тих ділянках, де шкіра є найбільш тонкою і де відсутній волосяний покрив (якщо він є то його збривають). Це – згинальна поверхня передпліччя, задня по­вер­хня стегон, бокові поверхні грудної клітки, живіт, скроні. Цю процедуру зазвичай викону­ють на ніч. Шкіру в ділянці втирання лікарської речовини ретельно миють теплою водою з милом. Для кращого всмоктування лікарського препарату необхідно попередньо зробити масаж шкіри (для покращання крово- та лімфообігу; з цією ж метою можна накласти га­рячий компрес. На шкіру накладають необхідну кількість лікарської речовини, рівномірно розподіляють її по поверхні; коловими рухами пальців речовину втирають у шкіру, поки остання не стане сухою. Потім на це місце накладають не тугу бинтову пов’язку.

Протипоказання: важкі ураження шкіри (мацерації, пролежні, екземи, фурункули, карбункули, гноячковий висип).

Змазування – ­це нанесення різних мазей, паст на уражені ділянки шкіри. Мазь або пасту накладають на уражену шкіру за допомогою шпателя або марлевого тампона, розпо­діляючи її рівномірним шаром. Якщо застосовують суспензію, перед вживанням її необ­хід­но збовтати. Якщо треба змазати волосисту частину тіла, волосся можна вистригти. Якщо цього зробити не можна, то змазують шкіру та волосся в напрямку росту волосся. При гно­ячкових висипах змазують навколо вогнищ ураження в напрямку від периферії до центру.

Мазьові пов’язки. Показання: якщо необхідний тривалий вплив лікарської речовини на шкіру. Невелику кількість мазі накладають на марлеву серветку або безпосередньо на уражену ділянку. Марлеву серветку прикривають компресним папером, а потім ватою. Пов’язку щільно бинтують або фіксують лейкопластиром. Таку пов’язку можна тримати протягом 12-24 годин.

Волого-висихаючі пов’язки. Показання: гострі запальні ураження шкіри, які супроводжуються мацерацією, екзема. Стерильну марлеву серветку, що складається з 8-10 шарів, змочують лікарською речовиною, відтискають і накладають на уражену ділянку шкіри. Зверху кладуть компресний папір та забинтовують. Потрібно знати, що вату прикладати не рекомендується, бо вона уповільнює висихання. Якщо пов’язка висохла і самостійно не відходить, її треба відмочити тією самою лікарською речовиною.

Припудрювання та присипання. Показання: для зменшення подразнення шкіри, її під­сушування та дезінфекції, запрілості, надмірного потіння, особливо у закритих місцях. За­стосовують різні індиферентні присипки та пудри: рисова пудра, тальк (кремнієво-маг­ні­єва сіль), порошок оксиду цинку, борної кислоти, крохмаль. Чистий ватний тампон занурюють у присипку чи пудру, присипають чи припудрюють уражене місце, злегка торкаючись його ватним тампоном. Оброблене місце прикривають тонким шаром марлі та забинтовують.

Зовнішнє застосування лікарських речовин для лікування слизових оболонок

Інгаляційні методи впливу на слизову оболонку дихальних шляхів розглядаються у темі догляду за хворими при ураження дихальних шляхів.

Уведення крапель у кон’юнктивальний мішок. Краплі вводять у кон’юнктивальний мішок при різних захворюваннях кон’юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока. Піпетку кип’ятять. Перевіряють термін придатності лікарської речовини, яку будуть закапувати, щоб у ній не було сторонніх домішок. Руки миють з милом. Набирають рідину у піпетку до третини її об’єму, щоб рідина не потрапила до гумового балончика. Пальцями лівої руки відтягують верхню чи нижню повіку, чи обидві повіки одночасно, особливо коли є блефароспазма. Якщо у хворого в збудженому стані це зробити не вдається, то краплі крапають у ямку біля внутрішнього кута очної щілини; при цьому рідина самостійно потрапляє до кон’юнктивального мішка. Заповнену піпетку тримають вертикально до ока. Не торкаючись вій вводять до кон’юнктивального мішка 1-2 краплі лікарської речовини. Хворий повинен сидіти з заплющеними очима протягом 5-10 хв. Якщо після цього рідина витікає із очей, її видаляють ватним тампоном (окремим для кожного ока).

Уведення крапель у ніс. Ніс хворого звільняють від слизу та кірочок за допомогою ватного турунда або гнотика. Хворого кладуть на кушетку або саджають з відкинутою назад головою. Лікарську речовину, підігріту до температури тіла, набирають у піпетку на третину її об’єму. Лівою рукою трохи піднімають кінчик носа хворого, голову нахиляють у бік, протилежний тому, куди будуть капати краплі. Не торкаючись слизової оболонки носа, вводять у кожну ніздрю по 5-8 крапель водного розчину, або 15-20 крапель олійного розчину лікарської речовини.

Закладання мазі у кон’юнктивальний мішок. Для цієї процедури потрібна скляна паличка з розширеним та сплющеним кінцем, яку перед процедурою слід прокип’ятити. Сплющеним кінцем скляної палички набирають невелику кількість (як невелика горошина) мазі. Вказівним пальцем лівої руки відтягують нижню повіку донизу, мазь накладають на зовнішній кут кон’юнктиви. Хворому рекомендують заплющити очі, після чого повіки злегка масажують.

Уведення крапель у зовнішній слуховий прохід застосовують при запаленні серед­ньо­го вуха. Перед уведенням крапель вухо очищають. Лікарську речовину у вигляді водного або масляного розчину підігрівають до температури тіла. Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха. Лівою рукою відтягують вушну раковину вгору і назад, при цьому зовнішній слуховий прохід випростовується і краплі потрапляють у його глибину. Правою рукою крапають у вухо 5-8 крапель. Краплі тримають у вусі протягом 10-15 хв. Після цього нахиляють голову хворого у бік хворого вуха, щоб краплі витекли з нього, або просушують їх за допомогою ватного турунда.

Роздавання ліків

1. Медична сестра самостійно не може призначати хворому ліки або змінити призначення лікаря. Вона може це зробити тільки у разі відсутності лікаря у відділенні (коли хворий просить у медичної сестри найпростіші ліки, наприклад анальгін при головному болі).

2. У той самий час медична сестра, безпосередньо спостерігаючи за хворими, може затримати призначення, наприклад коли хворий погано переносить препарат або в нього виникла алергічна реакція, коли необхідність у призначенні певного лікарського препарату усунулася, наприклад, якщо хворий, якому призначено снодійне, заснув.

3. У разі появи найменших ознак неадекватної реакції на ліки або ускладнення медична сестра повинна негайно повідомити про це лікареві.

4. Якщо медична сестра переплутала ліки або перевищила їх дозу, слід негайно повідомити про це лікареві, навіть у випадку, коли у хворого відсутні ознаки отруєння.

5. Медична сестра повинна пам’ятати про важливу роль віри хворого в успішність призначеного лікування, тому вона не має права пропустити точного часу роздавання ліків, зневажливо ставитися до призначення того чи іншого препарату.

6. Якщо ліки мають неприємний смак або запах, хворого треба попередити про це та вказати на найкращий спосіб прийняття таких ліків.

7. Якщо ліки впливають на забарвлення калу або сечі, слід про це попередити хворого.

Виписування ліків. Виписуванням ліків у відділенні займається старша медична сестра. Існує такий порядок надходження ліків у відділення.

1. Лікар записує призначення до листка призначень.

2. Щодня палатна медична сестра складає заявки на необхідні лікарські препарати та віддає їх старшій медичній сестрі.

3. Старша медична сестра на підставі цих заявок складає спеціальну заявку за підписом заві­дувача відділенням і направляє її до аптеки. Корінець цієї заявки залишається в неї. Треба пам’ятати, що наркотичні, отруйні препарати, спирти виписують на окремих заявках.

4. На підставі поданих заявок аптека видає необхідні лікарські препарати.

5. Старша медична сестра перевіряє відповідність виданих лікарських препаратів заявці, на­яв­ність етикеток, їх відповідність назві препарату, його дозі. Ретельно перевіряє термін при­датності препарату. Якщо у старшої медичної сестри виникає сумнів з приводу яки­хось ліків або скінчився термін реалізації якогось препарату, вона повертає ці ліки до аптеки.

6. Придатні до застосування ліки старша медична сестра віддає на пост чергової медсестри

Зберігання та облік ліків. Різні лікарські препарати потребують різних умов збері­гання. Так, мікстури, відвари, вакцини, краплі для очей швидко псуються, тому їх треба зберігати у холодильнику. Інші лікарські форми зберігають у сухому прохолодному місці.

Зберігати ліки необхідно у відповідному посуді: настої, мікстури – в літрових та півлітрових банках; краплі – в маленьких пляшках; мазі – в маленьких банках.

Медична сестра самостійно не може змінювати упаковку на ліках, переливати ліки з одного посуду в інший. Категорично забороняється зривати етикетки або закреслювати написи на них, наклеювати нестандартні етикетки, складати в один пакет різні таблетки та порошки.

Для зберігання ліків відводять спеціальні шафи, що мають систему шухляд, які мар­куються та закриваються. Окремо виділяють 2 шухляди: для отруйних та наркотичних речовин (наркотики, атропін тощо) – група А; для сильнодіючих речовин (адреналін, кофеїн тощо) – група Б. Шухляди закривають на ключ, який постійно знаходиться у медичної сестри на посту. На внутрішньому боці дверцят прикріплюють список препаратів, які знаходяться у шафі.

У шафі є окремі полички для препаратів, які вводять внутрішньовенно, для зовнішнього застосування стерильних розчинів, речовин з сильним запахом, легкозаймистих речовин (спирт, ефір), перев’язних матеріалів.

Необхідно слідкувати за терміном зберігання ліків. Мікстури зберігають у холодильнику протягом 5 діб, відвари – 3 діб, розчин пеніциліну – до 1 доби, краплі для очей – до 3 діб, стерильні розчини в закритих пляшках – 10 діб.

Облік медикаментів веде старша медична сестра, в якої знаходиться зошит обліку лікарських препаратів, підписаний головним лікарем. Коли старша медична сестра видає ліки палатній медичній сестрі, вона реєструє кількість ліків, вказує прізвище хворого, номер історії хвороби. На посту медичної сестри є книга обліку наркотиків. Вона прошнурована, пронумерована, підписана головним лікарем і скріплена печаткою. Чергова медична сестра веде облік використаних наркотиків, відмічає в зошиті номер історії хвороби, прізвище хворого, кількість витрачених ліків.

Правила роздавання ліків для приймання всередину

1. Виконуючи призначення лікаря, медична сестра керується журналом, що є на посту, або листками призначень лікаря.

2. Разові призначення (снотворні, препарати від головного болю), медична сестра виписує з історії хвороби.

3. Приймання більшості ліків пов’язане з часом прийняття їжі, а саме: натще приймають послаблюючі препарати, мінеральні води, жовчогінні трави; після їжі приймають пре­па­рати, що подразнюютьслизову оболонку травного каналу (бром, ацетилсаліцилову кис­лоту, препарати заліза, травні ферменти; перед їжею приймають шлунковий сік, лужні препарати, препарати, що діють на патогенну флору кишок (фталазол, імодіум); під час іди приймають травні ферменти, жовчогінні препарати, препарати заліза; у про­між­ках між їдою приймають усі індиферентні для функції травного каналу лікарські пре­парати (сульфаніламіди, антибіотики тощо); снотворні препарати дають у певний час перед сном.

4. Перед роздаванням ліків медична сестра повинна звірити етикетки на упаковці з при­значеннями, перевірити термін придатності ліків, один раз на добу розкласти ліки згід­­но з їх прийманням. Вони розміщені у спеціальному ящику на пересувному столику.

5. Хворі приймають ліки тільки в присутності медичної сестри або лікаря.

6. Хворі, які самостійно пересуваються, приходять до поста медичної сестри самі і там одержують ліки; важкохворим медична сестра приносить ліки в палату та допомагає їх прийняти, дає запити кип’яченою водою з поїльника.

7. Водні розчини ліків, відвари дають хворим у градуйованих мензурках з мітками в 5, 10, 15 та 20 мл.

8. Спиртові розчини, (наприклад корвалол) відмірюють краплями в мензурку, наливають туди 10-15 мл води, змішують, дають випити хворому. Ці препарати обов’язково слід запити водою.

6. Матеріали для самоконтролю:

- з одиничною вибірковою відповіддю – І рівень;

1. З якою метою перед термометрією необхідно витирати пахвову ямку?

а) із гігієнічних міркувань;

б) щоб термометр знаходився в більш стійкому положенні;

в) щоб не отримати занижені результати вимірювання.

2. Температура тіла, яку виміряли в прямій кишці хворого, складає 37,1⁰С. Як можна охарактеризувати таку температуру?

а) як нормальну температуру;

б) як помірно високу температуру;

в) як субфебрильну температуру.

3. Де у відділенні повинні зберігатися медичні термометри?

а) у футлярах на посту медичної сестри;

б) в банці, на дно якої покладено вату і додано дезінфікуючий розчин;

в) у кожного хворого.

4. Які показники відображені у температурному листку?

а) графічне зображення температурної кривої;

б) графічне зображення температурної кривої, кривих пульсу, частоти дихання, артеріального тиску, маса тіла, діурез, дані лабораторних досліджень;

в) графічне зображення температурної кривої, кривих пульсу, частоти дихання, результати лікарських обходів.

5. У хворого протягом 2 тижнів ранкова температура зберігається в межах 36,0-36,5⁰С, вечірня – в межах 37,5-38,0⁰С. Який тип лихоманки у хворого?

а) послаблююча, ремітуюча;

б) виснажуюча, гектична;

в) спотворена, неправильна;

г) перемежаюча.

6. При якій гарячці рівень температури зазвичай високий, різниця між ранковою та вечірньою температурою тіла коливається в межах 0,5-1^оС.

а) гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу

б) гарячка постійного або сталого типу

в) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

г) гарячка поворотного типу

д) гарячка переміжного, інтермітуючого типу

7. При якій гарячці різниця між ранковою та вечірньою температурою коливається в межах

1-2^оС,

а) гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу

б) гарячка нерегулярного типу

в) гарячка постійного або сталого типу

г) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

д) гарячка переміжного, інтермітуючого типу

8. При якій гарячці спостерігається пері­одич­не, приблизно через однакові проміжки часу (від 1 до 3 діб), різке підвищення температури тіла годин з наступним її зниженням до нормаль­но­го рівня.

а) гарячка нерегулярного типу

б) гарячка переміжного, інтермітуючого типу

в) гарячка поворотного типу

г) гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу

д) гарячка постійного або сталого типу

9. Яка гарячка характеризується підвищенням температури тіла до 40-41^оС, тривалим перебі­гом з добовими коливаннями температури, що доходять до 4-5^оС, ввечері та вночі та ранковим її падінням до субфебрильних.

а) гарячка поворотного типу

б) гарячка виснажуюча, гектичного типу

в) гарячка постійного або сталого типу

г) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

д) гарячка переміжного, інтермітуючого типу

10. При якій гарячці максимум температури спостерігається вранці, а увечері вона падає до нормальних або субфебрильних величин.

а) гарячка переміжного, інтермітуючого типу

б) гарячка поворотного типу

в) гарячка зворотного, збоченого, або інвертованого типу

г) гарячка постійного або сталого типу

д) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

11. При якій гарячці спостерігається чергування кількаденних гарячкових періодів з безгарячковими (періоди апірексії).

а) гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу

б) гарячка зворотного, збоченого, або інвертованого типу

в) гарячка поворотного типу

г) гарячка постійного або сталого типу

д) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

12. При якій гарячці спостерігається поступове підвищення температури тіла протягом певного терміну з наступним її літичним падінням і більш-менш тривалим безгарячковим періодом.

а) гарячка хвилеподібного, або ундулюючого типу

б) гарячка нерегулярного типу

в) гарячка зворотного, збоченого, або інвертованого типу

г) гарячка постійного або сталого типу

д) гарячка послаблюючого, ремітуючого типу

13.У яких випадках застосовують вимірювання температури у прямій кишці?

а) Кишкова кровотеча.

б) Геморой

в) Пухлина прямої кишки

г) Пронос

д) Виснаження організму

14. Якими процесами зумовлені коливання температури в організмі у ранковий і вечірній періоди доби?

а) Рефлекторними

б) Окисно-відновними

в) Синтезом білка

г) Тепловипромінюванням тіла

д) Біологічними ритмами енергетичного обміну.

15. Добові коливання температури у хворого 4-5°С. Для якої форми лихоманки характерні такі флуктуації?

а) Ремітуюча

б) Хвилеподібна

в) Гектична

г) Зворотна

16. Які граничні межі коливань ранкової і вечірньої температури притаманні постійній формі лихоманки?

а) 1-1,5 ^оС.

б) 0,5-1 ^оС.

в) 0,3-0,5 ^оС

г) 2 - 3 ^оС

17. Як називається запис пульсу?

а) осцилографія;

б) флебографія;

в) сфігмографія;

г) балістокардіографія;

д) капіляроскопія.

18. Яка послідовність обстеження пульсу?

а) ритм, частота, синхронність, наповнення, напруження;

б) частота, ритм, синхронність, наповнення, напруження;

в) синхронність, ритм, частота, напруження, наповнення;

г) наповнення, напруження, частота, ритм, синхронність;

д) напруження, наповнення, частота, ритм, синхронність.

19. 3 якого параметра починають вив­чення властивостей пульсу?

а) з порівняння наповнення на двох променевих артеріях;

б) з вивчення правильності ритму;

в) з визначення частоти;

г) з визначення наповнення на лівій променевій артерії;

д) з визначення напруження на лівій променевій артерії.

20. Яка в нормі частота пульсу в спокої?

а) 40-60 за 1 хв.;

б) 60-80 за 1 хв.;

в) 80-100 за 1 хв.;

г) 100-110 за 1 хв.;

д) 110-120 за 1 хв.

21. Еквівалентом якого гемодинамічного параметру є напруження пульсу?

а) загального периферійного судин­ного опору;

б) рівня систолічного артеріального тиску;

в) рівня тиску у легеневій артерії;

г) рівня діастолічного артеріального тиску;

д) рівня систолічного викиду.

22. Як підраховують дефіцит пульсу?

а) визначають різницю між кількістю пульсових хвиль на руках;

б) визначають різницю між кількістю пульсових хвиль на ногах;

в) визначають різницю між кількістю пульсових хвиль на лівій руці і нозі;

г) визначають різницю між кількістю пульсових хвиль на правій руці і нозі;

д) визначають різницю між кількістю серцевих скорочень та пульсових хвиль за 1 хв.

23. Який гемодинамічний феномен ві­дображає наповнення пульсу?

а) хвилинний об'єм серця;

б) рівень периферичного опору;

в) частоту серцевих скорочень;

г) ударний об'єм серця;

д) швидкість розповсюдження пульсових хвиль.

24. Чому з'являється дефіцит пульсу?

а) у випадку дуже короткої систоли шлуночки скорочуються напівпорож­німи і пульсова хвиля не доходить до периферії;

б) у випадку дуже довгої діастоли шлуночки скорочуються напівпорож­німи і пульсова хвиля не доходить до периферії;

в) у випадку дуже короткої діастоли шлуночки скорочуються напівпорож­німи і пульсова хвиля дуже швидко доходить до периферії;

г) у випадку тривалої діастоли шлуночки скорочуються занадто повними і пульсова хвиля не доходить до периферії;

д) у випадку дуже короткої діастоли шлуночки скорочуються напівпорож­німи і пульсова хвиля не доходить до периферії.

25. Що таке позитивний венний пульс?

а) така пульсація вен, коли підйом на кривій флебограми відповідає підйо­му на кривій реограми;

б) така пульсація вен, коли підйом на кривій флебограми відповідає зниженню на кривій сфігмограми;

в) така пульсація вен, коли підйом на кривій флебограми відповідає підйо­му на кривій сфігмограми;

г) така пульсація вен, коли вона чітко спостерігається у ділянці шиї;

д) така пульсація артерій, коли вона чітко спостерігається у ділянці шиї.

26. Що таке негативний венний пульс?

а) така пульсація вен, коли підйом на кривій сфігмограми відповідає зни­женню на кривій флебограми;

б) така пульсація вен, коли підйом на кривій флебограми відповідає підйо­му на кривій сфігмограми;

в) така пульсація вен, коли підйом на кривій флебограми відповідає підйо­му на кривій реограми;

г) відсутність пульсації периферичних вен;

д) така пульсація вен, коли вона чітко спостерігається у ділянці шиї.

27. Яка в нормі верхня межа артеріального тиску у здорових людей (за даними ВООЗ)?

а) 120/80 мм рт.ст.;

б) 130/90 мм рт.ст.;

в) 145/95 мм рт.ст.;

г) 155/100 мм рт.ст.;

д) 140/90 мм рт.ст.

28. Як називається апарат для вимірювання артеріального тиску?

а) осцилограф;

б) пневмотахометр;

в) капіляроскоп;

г) тонометр;

д) апарат Боброва.

29. Як називається запис артеріального тиску?

а) сфігмографія;

б) осцилографія;

в) флебографія;

г) балістокардіографія;

д) фонокардіографія.

30. Хто запропонував звуковий метод визначення артеріального тиску?

а) Ріва-Роччі;

б) Ланг;

в) Коротков;

г) Траубе;

д) Виноградов.

31. Хто запропонував пальпаторний метод визначення артеріального тиску?

а) Коротков;

б) Образцов;

в) Ріва-Роччі;

г) Траубе;

д) Виноградов.

32. Який метод застосовують для запису артеріального тиску на нижніх кінцівках?

а) аускультативний;

б) пальпаторний;

в) осцилографію;

г) капіляроскопію;

д) балістокардіографію.

33. Аускультативний метод дослідження артеріального тиску дає змогу визначити:

а) максимальний тиск;

б) мінімальний тиск;

в) максимальний і мінімальний тиск;

г) венозний тиск;

д) капілярний тиск.

34. Що таке пульсовий тиск?

а) напруження пульсу;

б) різниця між максимальним і мінімальним артеріальним тиском;

в) середній систолічний тиск;

г) середній діастолічний тиск;

д) середній тиск.

Еталони правильних відповідей:

- з вибірковою групою правильних відповідей – ІІ рівень;

1. Які стани можуть призводити до фізіологічного підвищення температури тіла?

а) м’язова напруга;

б) сон;

в) вживання їжі;

г) емоційні навантаження;

д) інфекційні захворювання.

2. Як змінюються процеси терморегуляції в стадії зниження температури?

а) посилюється теплопродукція в скелетних м’язах;

б) посилюється потовиділення;

в) розширюються кровоносні судини шкіри;

г) зменшується теплопродукція в скелетних м’язах.

3. Які заходи по догляду за хворими слід застосовувати у першій стадії лихоманки (стадія підвищення температури)?

а) напоїти хворого гарячим чаєм;

б) тепло вкрити хворого, обкласти його гарячими грілками;

в) змінити постільну білизну;

г) покласти холодний компрес на лоб.

4. Які заходи по догляду за хворими слід застосовувати у другій стадії лихоманки (стадія збереження максимальної температури)?

а) зігріти хворого, обкласти грілками;

б) слідкувати за частотою пульсу і дихання, рівнем артеріального тиску;

в) слідкувати за станом центральної нервової системи;

г) здійснювати догляд за ротовою порожниною.

5. Які заходи по догляду за хворими слід застосовувати при критичному зниженні температури?

а) ретельно слідкувати за станом серцево-судинної системи (частота пульсу і його наповнення, рівень артеріального тиску та ін.);

б) своєчасно змінити натільну та постільну білизну;

в) слідкувати за станом ротової порожнини;

г) зігріти хворого і напоїти його гарячим чаєм;

д) проводити профілактику пролежнів.

6.У яких випадках зустрічається febris hectica?

а) під час малярії;

б) під час важкого перебігу туберкульозу легень;

в) при нагноєннях;

г) під час сепсису.

7. Від яких параметрів залежить наповнення пульсу:

а) Від величини ударного об’єму.

б) Від загальної кількості крові в організмі і її розпреділення.

в) Від величини систолічного артеріального тиску.

г) Від швидкості зміни тиску в артеріальній системі протягом систоли і діастоли.

д) Від ступеня розширення артерії під час систоли і від її спаду в момент діастоли.

8. Від яких параметрів залежить величина пульсу:

а) Від величини ударного об’єму.

б) Від загальної кількості крові в організмі.

в) Від величини систолічного артеріального тиску.

г) Від наповнення артерій.

д) Від пульсового тиску.

9 Який спостерігається пульс в нормальних умовах у здорової людини:

а) Ритмічний (pulsus regularis).

б) Рівномірний (pulsus aequalis).

в) Нерівномірний (pulsus inaequalis).

г) Переміжаючий (pulsus alternaus).

д) Ниткоподібний (pulsus filiformis).

10. Відображенням якого гемодінамічного феномену є наповнення пульсу:

а) Хвилинного об’єму крові.

б) Загального периферичного судинного опору.

в) Поєднання хвилинного об’єму крові і загального і периферичного судинного опору.

г) Ударного викиду крові.

д) Загальної кількості крові в організмі.

11. Які із зазначених засобів можна використовувати для втирання у шкіру хворого?

а) Камфорний спирт.

б) Камфорний порошок.

в) 20% розчин кальцію хлориду.

г) 5% настойка йоду.

д) Борний спирт.

Еталони правильних відповідей:

з відповіддю, що самостійно формулюється, позначається студентом – ІІ рівень;

5. Температура тіла здорової людини у паховій ділянці у нормі становить…

6. Перша стадія гарячки – це…

7. Хвилеподібній гарячці властиво...

8. Поворотна гарячка характеризується...

9. Неправильна гарячка характеризується...

10.Перекручена (спотворена) гарячка характеризується...

Еталони правильних відповідей:

5. 36,4-36,9^оС.

6. Стадія підвищення температури тіла.

7. Періодичне поступове підвищення і зниження температури тіла.

8. Чергуванням періодів гарячки з безгарячковими періодами.

9. Зміною температури тіла без будь-якої закономірності.

10.Ранкова температура тіла вища за вечірню.

- на визначення правильної послідовності дій – ІІ рівень;

1.Послідовність термометрії:

а) Струсити термометр і покласти його в дезінфікуючий розчин.

б) Протерти термометр насухо.

в) Переконатися, що ртуть опустилася в резервуар до самих низьких показників шкали (нижче 35^оС).

г) Оглянути пахвинну ділянку: при наявності гіперемії, місцевих запальних процесів не можна проводити процедуру.

д) Через 10 хв. вийняти термометр і перевірити показники.

е) Записати показники термометра в температурний лист.

ж) Протерти насухо пахвинну ділянку хворого.

з) Помістити резервуар термометра в пахвинну ямку (хворий повинен притиснути плече до грудної клітки).

2. Назвіть послідовність дій при дослідженні пульсу:

а) визначають наступні властивості пульсу:

- ритм;

- частоту;

- напруження;

- наповнення;

- величину;

- форму.

б) при різноманітному пульсі (pulsus differens) подальше дослідження проводять на тій руці де

пульсові хвилі прощупуються краще;

в) пальпують одночасно обидві променеві артерії і зрівнюють величину пульсових хвиль на правій

і лівій руці;

Еталони правильних відповідей:

1) - б, в, ж, г, з, д, е, а.

2) -в, б, а.

- на знаходження логічно зв’язаних пар – ІІ рівень;

1. Назвіть логічно зв’язані пари відповідей:

Еталон правильної відповіді: А – а, Б – б.

- на вибір кількох груп правильних відповідей – ІІІ рівень.

Еталон правильної відповіді: А – г, Б – а, б, в

Еталон правильної відповіді: А – б, д, е. Б – б, в, г

Еталон правильної відповіді: А – г, Б – а, б, в

В. Задачі для самоконтролю:

- типові, стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомий алгоритм їх вирішення – ІІ рівень;

Задача 1. Від чого залежать добові коливання температури тіла здорової людини?

Задача 2. У яку пору доби температура тіла здорової людини є мінімальною?

Задача 3. У яку пору доби температура тіла здорової людини максимальною?

Еталони правильних відповідей:

1. Від фізичної активності та психоемоційних чинників.

2. Зранку.

3. Увечері.

- нетипові, нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації – ІІІ рівень

Задача 1. Хворому при температурі тіла 41,3^оС були введені жарознижуючі препарати. Через 20 хвилин температура знизилася до норми, але стан хворого погіршився: з’явилась різка слабкість, пульс ниткоподібний, кінцівки холодні, білизна (постільна та натільна) мокра від поту. Яка допомога необхідна хворому?

Задача 2. При обстеженні хворого П. виявлено різний пульс на променевих артеріях (pulsus differens) Про які патологічні стани це може свідчити?

Задача3. При обстеженні хворої Н. виявлено рідкий пульс.

При яких станах це зустрічається?

Задача 4. Зважаючи на те, що хворий не спроможний проковтнути таблетку, призначену лікарем,

медсестра залишила хворого без ліків. Чи правильно вона поступила?

Еталони правильних відповідей:

1.Обов’язково викликати лікаря, припідняти ніжний кінець ліжка на 30-40 см, прибрати подушку з-під голови. Обкласти хворого грілками, вкрити ковдрою, дати міцний солодкий чай. Приготувати для введення (за призначенням лікаря) 10% розчин кофеїн-бензоата натрію, 10% розчин сульфокамфокаїну. При покращенні стану протерти хворого насухо, змінити натільну та постільну

2.а) у випадку неспецифічного аорто-артерііту – синдрому Такаясу (облітерація внаслі­док хронічного запального процесу дуги аорти і великих судин, що відходять від неї);

б) при стенозі лівого передсердно-шлуночкового отвору (ліве передсердя стискує ліву підключичну артерію) – симптом Попова – Савельєва;

в) у разі великого загрудинного зоба;

г) при аномаліях розвитку судин.

3. а) при підвищенні тонусу парасимпатичної частини вегетативної нервової системи (внутрішньочерепна гіпертензія, патологія органів черевної порожнини);

б) за наявності повної передсердно-шлуночкової блокади;

в) у разі синдрому слабкості синусового вузла;

г) у випадках вузлового та ідіовнтрикулярного ритмів;

д) під час алоритмії (бігемінії, тригемінії).

4. Ні. Медсестра повинна розтерти таблетку в порошок, який хворий повинен прийняти, запивши його водою.

Рекомендована література.

Основна:

6. Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными.: Учеб.пособие. – М.:Медицина, 1999. – С.

7. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 86-103.

8. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 138-164.

9. Шуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології /Навч.-метод. посібник для студентів медичних вузів і учнів медичних ліцеїв // МОЗ України, ЦМК з ВМО, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Український медичний ліцей. - Київ, 1998. – С. 81-122.

Додаткова:

1. Яворський О.Г., Ющик Л.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб у запитаннях і відповідях. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 26-29.