Правила перекладання хворих з нош (каталки) у ліжко

1. При перпендикулярному приставленні нош до ліжка хворого піднімають три або два санітари і, повернувши його на 90^о, кладуть у ліжко.

2. Якщо ноші було поставлено паралельно до ліжка, санітари, піднявши хворого, розвертаються з ним на 180^о і кладуть його на ліжко.

Особливості транспортування хворих при різних захворюваннях внутрішніх органів

1. При гострому інфаркті міокарда хворих обережно транспортують виключно на ношах.

2. Хворого із серцевою недостатністю, з задишкою переносять на ношах у положенні напівсидячи; при відносно задовільному стані таких хворих можна транспортувати на кріслі-каталці.

3. При колапсі та інших видах судинної недостатності хворих транспортують на ношах таким чином, щоб голова хворого знаходилася нижче ніг.

4. Хворих у непритомному стані, при небезпеці виникнення блювання, транспортують на ношах у положенні на спині з поверненою вбік головою.

5. Хворих із шлунково-кишковою кровотечею транспортують на спині. Їм на живіт кладуть міхур з льодом.

Професійні обов’язки старшого, середнього і молодшого медичного персоналу

стаці­о­на­рних відділень.

Професійні обов'язки завідуючого відділенням. Це найбільш досвідчений лікар, що керує всім лікувальним процесом у відділенні, проводить обходи, консультує палатних лікарів, контролює роботу середнього медичного персоналу та санітарок.

Професійні обов'язки палатних лікарів (ординаторів). Безпосередньо лікують хво­рих у закріплених за ними палатах. Постійно контролюють правильність та своєчасність виконання середнім та молодшим медичним персоналом лікувальних та діагностичних процедур, ведення медичної документації. Визначають заходи, що стосуються догляду за хворими: а) метод транспортування; б) вид палати де буде лікуватися хворий; в) вид сані­тарної обробки хворого; г) положення хворого в ліжку, застосування функціо­наль­ного ліжка; д) вирішення питання щодо характеру харчування хворого та виду дієти. Призначають види лікування, що стосуються догляду за хворими, хоча виконує їх медична сестра (банки, гірчичники, компреси тощо). Визначають обсяг діагностичних маніпуляцій, що виконуються за участю медичної сестри (дуоденальне зондування, збирання сечі тощо). Постійно проводять заняття із середнім та молодшим медичним персоналом з метою підвищення їхньої кваліфікації, а також санітарно-освітню роботу серед хворих та їхніх родичів, навчають їх правилам догляду за хворими.

Професійні обов'язки старшої медичної сестри. Їй підпорядковується увесь середній та молодший медичний персонал відділення. Вона виконує важливі функції, забезпечуючи таке: а) раціональну організацію праці середнього та молодшого медичного персоналу; б) графіки чергувань, заміну медичних сестер та санітарок, які не вийшли на роботу; в) систематичне поповнення відділення медикаментами, інструментарієм, засобами догляду за хворим; г) санітарно-епідемічний режим у відділенні; правильність збереження та обліку сильнодіючих медикаментів; е) раціональне харчування хворих; є) облік хворих, які поступають у відділення та виписуються; ж) контроль за виконанням медичними сестрами призначень лікаря тощо.

Професійні обов'язки палатної медичної сестри.

1. Сумлінне виконання всіх призначень лікаря, запис про їх проведення у листках призначень.

2. Підготовка хворих до виконання діагностичних досліджень (рентгенівських, ендоскопічних тощо).

3. Збирання матеріалу для дослідження (кров, сеча, кал) і відправка його в лабораторію.

4. Спостереження за транспортуванням хворих у різні діагностичні кабінети.

5. Контроль за виконанням заходів щодо санітарно-гігієнічного режиму відділення та дотримування особистої гігієни важкохворих.

6. Щодо харчування хворих: а) складання порційної вимоги; б) контроль за додержанням хворими призначеної дієти; в) годування важкохворих; г) перевірка продуктів, що їх приносять родичі хворого.

7. Вимірювання температури тіла (вранці та ввечері та запис даних у температурний листок).

8. Обов’язкова присутність на обходах лікаря, звітування йому про всі зміни, що відбулися у стані хворого за минулу добу, одержання нових призначень.

9. Госпіталізація хворих, перевірка правильності проведення їх санітарної обробки, ознайомлення хворого з правилами внутрішнього розпорядку.

10. Вимірювання артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, добового діурезу та повідомлення цих даних лікареві.

11. Правильна оцінка стану хворого та негайне самостійне надання йому невідкладної допомоги, а за необхідності – виклик лікаря. У невідкладних ситуаціях медична сестра повинна вміти надати першу долікарську допомогу (штучне дихання, непрямий масаж серця, тощо).

12. Ретельне ведення медичної документації.

13. Контроль за роботою молодшого медичного персоналу (санітарок, працівників харчоблоку).

Професійні обов'язки процедурної медичної сестри. Це, як правило, досвідчені та кваліфіковані працівники, які виконують спеціальні медичні маніпуляції: внутрішньо­венні струменні та крапельні ін’єкції, взяття крові з вени для аналізів. Вони можуть допомагати лікареві під час проведення спеціальних процедур, наприклад, при переливанні крові, плевральній або черевній пункції.

Професійні обов'язки молодшої медичної сестри (санітарки)

1. Щоденне прибирання палат, санітарного вузла, коридорів та інших приміщень відділення.

2. Переміна натільної та постільної білизни хворих разом з медичною сестрою.

3. Подавання та винос судна та сечоприймача.

4. Умивання, обтирання, підмивання важкохворих, слідкування за чистотою їхнього волосся, нігтів.

5. Купання хворих разом з медичною сестрою.

6. Транспортування хворих з приймального відділення, а також на різні діагностичні процедури.

7. Доставка біологічного матеріалу (крові, сечі, калу) у лабораторію.

Слід пам’ятати, що санітарка ні в якому разі не повинна роздавати їжу, годувати важкохворих, мити посуд, виконувати навіть найпростіші лікувальні процедури (накладати гірчичники, ставити клізми тощо).

Санітарний стан терапевтичного відділення передбачає наступне:

1) Виділення кожному хворому окремого ліжка, застеленого чистою білизною, індивідуальної чистої натільної білизни, приліжкової тумбочки для зберігання особистих речей, при необхідності – окремого чистого підкладного судна або сечоприймача, поїльника;

2) Певне обладнання палат. У терапевтичному відділенні можуть стояти від 60 до 120 ліжок. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60% палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20% - на 2, 20% - на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не меншою 1 м., щоб було зручно при транспортуванні хворого та при наданні йому допомоги. На одного хворого має припадати не менше 7 м². висота палат не повинна бути нижчою 3-3,5, тобто на одного хворого має припадати 22-25 м³ повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має складати 1:6, температура повітря у палаті має становити 18-22^оС. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітленими. Стіни слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх можна було добре помити. Радіатори опалення також фарбують олійною фарбою. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але ліпшим засобом вентиляції є кондиціонування повітря. Освітлення палат у вечірні години має здійснюватися за рахунок матових освітлювачів. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач. Палати мають бути обладнані належним чином. Там повинні стояти металеві або дерев’яні ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац. На ніжках ліжка прикріплено коліщата з гумовими шинами. Кожне ліжко, у тому числі й вільне, мають бути оснащені матрацом, подушкою, простирадлом, ковдрою з підковдрою та рушником. На спинці ліжка, що знаходиться від проходу, прикріплюють дощечку, в яку вставляють листок, де вказано прізвище, ім’я та по батькові хворого, номер дієтичного стола, дату переміни білизни, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад, „Клізму не ставити!” (написати червоним олівцем по діагоналі); у деяких лікарнях сюди ж вкладають і температурний листок. У хворих, прикутих до ліжка, під ліжко або на низький стілець ставлять індивідуальне судно та сечоприймач. На спинці ліжка, що прилягає до стіни, вішають рушник хворого. Між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них мають стояти склянки, а в закритій частині – зубна щітка, паста, мило, гребінець, одеколон, папір, олівці, тощо, а також невеликий запас продуктів, що не псуються (соки в герметично закритих банках, печиво, цукерки). У важкохворих на тумбочці мають стояти поїльник, склянка з розчином для полоскання рота. У палаті має бути загальний стіл, на який ставлять графин з кип’яченою водою. За цим столом лікар може робити записи до історії хвороби, виписувати хворим направлення на різні процедури. Його може використовувати медична сестра, коли роздає ліки. Біля кожного ліжка мають бути вмонтовані радіонавушники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб важкохворий міг нею користуватися, не змінюючи пози. До кожного ліжка має бути підведений кисень. У всіх палатах повинні бути кімнатні термометри. Палати у відділенні розподіляються на загальні та палати для важкохворих. Палати для важкохворих зазвичай розраховані на 1-2 місця, з окремим санвузлом, вони можуть бути двох різновидів: палати інтенсивної терапії та палати для важкохворих з хронічними та дуже важкими захворюваннями.

3) Освітлення палат. Відомо, що пряме сонячне проміння має бактерицидну дію, тому при будуванні лікарні вікна палат орієнтують на південь або у південно-східному напрямку. У вечірні години найкращим освітленням є люмінесцентні лампи, однак можна застосовувати електричні лампи з матовим плафоном;

4) Вентиляція. Достатня вентиляція сприяє видаленню забрудненого бактеріями повітря. Вентиляція може бути природною. Вона досягається за допомогою регулярного провітрювання палат та інших приміщень відділення. Провітрювання палат здійснюється не менше 3-4 разів шляхом відкриття кватирки. При цьому необхідно слідкувати, щоб не було протягів, а хворих, прикутих до ліжка, треба добре вкривати ковдрою. Для провітрювання палат слід також застосовувати кондиціонери.

5) Опалення. Оптимальний температурний режим узимку має становити 20-21^оС, влітку – 22-24^оС. Взимку зазвичай застосовується центральне опалення.

Лікарняний режим. Зміст і об¢єм лікарняного режиму встановлюється адміністрацією лікарні (відділення) на основі існуючих типових положень. Він визначає точний час і послідовність виконання хворим певних заходів, маніпуляцій, процедур (підйом, вимірювання температури, приймання їжі, ліків, виконання спеціальних призначень лікаря, години відпочинку, відвідування хворих, відходу до сну). Виконання режиму важливо не лише для організації чіткої роботи персоналу клініки або відділення, але й неодмінною умовою успішного лікування хворого. правильно організований лікарняний режим, який враховує ритми біологічної активності людини, може бути використаний як один із могутніх факторів лікувального процесу.

Організація відвідувань хворого Родичам важкохворих видають постійну перепустку, в якій відмічають години відвідування (виключають години обходу, проведення маніпуляцій, відпочинку). Вони повинні одягати білий медичний халат. З хворими, яким не прописано постільний режим, відвідувачі зустрічаються у спеціально для цього відведених приміщеннях (у певний час, зазвичай з 17.00 до 19.00). Хворих, прикутих до ліжка, відвідують у палаті.

Принесену хворому передачу контролює медична сестра. Не можна передавати хворому варену ковбасу, тістечка з кремом, консерви, молоко, прянощі, алкогольні напої тощо. Перевірені харчові продукти повинні зберігатися у холодильнику у поліетиленових мішечках.

Інформацію про стан хворого може надати медична сестра або лікар. Лікар детально інформує родичів про стан хворого та його самопочуття.

Лікувально-охоронний режим. Внутрішньолікарняний режим передбачає виконання лікувально-охоронного режиму, найважливішою метою якого є оберігання від нервових подразнень, травмованої хворобливим процесом психіки хворого, створення сприятливих умов для забезпечення його фізіологічного і психічного спокою. Оберігання вразливої нервової системи пацієнта від надмірних подразників створює сприятливий фон для успішного лікування, відновлення фізичного і психічного здоров¢я. Особливо важливо обмежувати появу в хворих різних негативних емоцій, з хворими і колегами медичний персонал повинен розмовляти тихо, стримуючи прояви своїх емоцій.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

Б. Задачі для самоконтролю:

Тести для самоконтролю:

- з одиничною вибірковою відповіддю – І рівень;

1. До документації старшої медичної сестри входить:

а) журнал обліку шприців, голок, систем.;

б) журнал вимог до аптеки;

в) історія хвороби;

г) карта хворого, що вибув зі стаціонару.

2. До приймального відділення лікарні звернувся хворий без направлення, який раптово відчув себе недобре. Якою буде Ваша тактика?

а) оглянути хворого, надати йому необхідну медичну допомогу і вирішити питання про тактику подальшого лікування;

б) викликати машину „швидкої допомоги”;

в) послати хворого за направленням.

3. У хворого, якого направили на госпіталізацію, у приймальному відділенні виявлено платяні воші. Ваші дії?

а) відмовити хворому у госпіталізації;

б) провести повторне миття хворого з милом у ванні, відправити одяг і білизну хворого в дизінсекційну камеру;

в) провести санітарну обробку, що включає стрижку волосся голови (за можливості), змазування волосся сумішшю керосину з олією, наступне миття голови з використанням гарячого 10% розчину столового оцту;

4. До приймального відділення поступив хворий із скаргами на біль в животі. Загальний стан хворого задовільний. Чи можна йому прийняти гігієнічну ванну?

а) можна;

б) не можна;

в) можна після виключення гострого хірургічного захворювання.

5. У приймальне відділення доставлено хворого з підозрою на шлунково-кишкову крово­те­чу (3 години тому було блювання вмістом типу „кавової гущі”). Почуває себе суб’єк­тив­но задовільно, може пересуватися самостійно. Як транспортувати хворого до відділення?

а) пішки, у супроводі медичної сестри;

б) в кріслі-каталці;

в) тільки на каталці.

6. Що входить до обов’язків старшої медичної сестри відділення?

а) виконання найбільш відповідальних сестринських маніпуляцій;

б) контроль за роботою палатних медичних сестер, виписка вимог на медикаменти;

в) контроль за забезпеченням відділення твердим і м’яким інвентарем, постільною білизною.

7. Де у відділенні повинні зберігатися медичні термометри?

а) у футлярах на посту медичної сестри;

б) в банці, на дно якої покладено вату і додано дезінфікуючий розчин;

в) у кожного хворого.

8. Які показники відображені у температурному листку?

а) графічне зображення температурної кривої;

б) графічне зображення температурної кривої, кривих пульсу, частоти дихання, артеріального тиску, маса тіла, діурез, дані лабораторних досліджень;

в) графічне зображення температурної кривої, кривих пульсу, частоти дихання, результати лікарських обходів.

9. До якого часу має бути закінчене перше вологе прибирання палат?

10. Який норматив корисної площі лікарняної палати з розрахунку на одного хворого?

11. Яке призначення приліжкових тумбочок?

а) Для зберігання медикаментів.

б) Для зберігання верхнього одягу хворого.

в) Для зберігання предметів особистої гігієни хворого

Еталони правильних відповідей:

- з вибірковою групою правильних відповідей – ІІ рівень;

1. Які маніпуляції виконуються у процедурному кабінеті?

а) ін’єкції;

б) пункція плевральної порожнини;

в) постановка банок, гірчичників;

г) лікувальні ванни;

д) визначення групи крові.

2. Які медичні документи ведуть палатні медичні сестри?

а) журнал передачі чергувань;

б) листок непрацездатності;

в) зошит лікарських призначень;

г) порціонники;

д) карта вибулого із стаціонару.

3. Які стани можуть призводити до фізіологічного підвищення температури тіла?

а) м’язова напруга;

б) сон;

в) вживання їжі;

г) емоційні навантаження;

д) інфекційні захворювання.

4. Виберіть гігієнічні норми щодо палати терапевтичного відділення:

а) висота кімнати не повинна бути нижчою 2,5-3 м.;

б) висота кімнати не повинна бути нижчою 3-3,5 м.;

в) відстань між ліжками повинна бути не меншою 1 метра;

г) відстань між ліжками повинна бути не меншою 0,5 метра;

д) співвідношення площі вікон до підлоги має складати 1:6;

е) співвідношення площі вікон до підлоги має складати 1:8.

Еталони правильних відповідей:

- на визначення правильної послідовності дій – ІІ рівень;

1. Назвіть послідовність дій медичної сестри при виявленні педикульозу:

а) Одяг хворого складає у мішок для відправлення у дезінфекційну камеру;

б) Одягає додатковий халат і косинку;

в) На титульному листі історії хвороби робить позначку про виявлений педикульоз „Р”;

г) Промиває волосся теплою водою;

д) Вичісує волосся густим гребінцем;

е) Ополіскує волосся 6% розчином столового оцту;

є) Пропонує сісти хворому (якщо дозволяє його стан) на кушетку, застелену клейонкою;

ж) Обробляє волосся хворого одним із дезінфікуючих розчинів;

з) Покриває волосся хворого косинкою на 20 хвилин;

2. Назвіть послідовність дій при підготовці і проведенні гігієнічної ванни:

а) Наповнити ванну водою.

б) Вимити хворого губкою з милом та сполоснути водою.

в) Допомогти хворому зручно розташуватися у ванні, проконтролювати рівень води.

г) Допомогти хворому вийти з ванни і обтертися рушником.

д) Виміряти температуру води водяним термометром: вона повинна бути 35-37^оС

е) Вимити ванну губкою або щіткою з милом, ополоснути її 0,5% розчином хлорного вапна або 2% розчином хлораміну Б, а потім гарячою водою.

3. Послідовність дій при визначенні маси тіла:

а) Продезінфікувати клейонку на площадці вагів.

б) Закрити затвор і запропонувати хворому обережно стати в центр в центр площадки на клейонку (без взуття).

в) Відкрити затвор, розміщений під панеллю, і відрегулювати ваги гвинтом, що знаходяться на правій боковій стінці панелі.

г) Відкрити затвор і пересувати гирі на планках коромисла вліво до тих пір, поки воно не стане рівно з контрольним пунктом.

д) Записати данні виміру в температурний листок.

е) Закрити затвор.

4. Послідовність дій при вимірювання зросту зростоміром:

а) Правильно поставити хворого на площадку.

б) Встати збоку від зростоміра і підняти планку, що пересувається, вище передбачуваного зросту хворого.

в) Опустити планку зростоміра на голову хворого та відрахувати поділки на шкалі.

г) Підрахувати зріст.

5. Послідовність термометрії:

а) Струсити термометр і покласти його в дезінфікуючий розчин.

б) Протерти термометр насухо.

в) Переконатися, що ртуть опустилася в резервуар до самих низьких показників шкали (нижче 35^оС).

г) Оглянути пахвинну ділянку: при наявності гіперемії, місцевих запальних процесів не можна проводити процедуру.

д)Через 10 хв. вийняти термометр і перевірити показники.

е) Записати показники термометра в температурний лист.

ж) Протерти насухо пахвинну ділянку хворого.

з) Помістити резервуар термометра в пахвинну ямку (хворий повинен притиснути плече до грудної клітки).

Еталони правильних відповідей:

1 – б, ж, з, и, г, е, д, а, в.

2 – е, а, д, в, б, г.

3 – в, б, г, е, д, а.

4 –б, а, в, г

5 – б, в, ж, г, з, д, е, а.

- на знаходження логічно зв’язаних пар – ІІ рівень;

1. Назвіть логічно зв’язані пари відповідей:

2. Назвіть логічно зв’язані пари відповідей:

Еталон правильної відповіді:

- на вибір кількох груп правильних відповідей – ІІІ рівень.

Виберіть засоби, що використовуються у боротьбі з педикульозом (на протязі тривалого часу та переважно в останнє десятиріччя)

Еталон правильної відповіді: Б, Г, б, в, д,

Задачі для самоконтролю:

- типові, стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомий алгоритм їх вирішення – ІІ рівень;

Задача 1. Під час прийому гігієнічної ванни хворий поскаржився на нудоту, паморочення, по­темніння в очах, загальну слабкість. Хворий блідий. Яка тактика обслуговуючого персоналу?

Задача 2. В палату на ношах доставлений хворий у такий спосіб, за яким головний кінець нош приставлений до ножного кінця ліжка. Чи правильно розташовані ноші?

Задача 3. Хворого транспортують у відділення на каталці, покритій закріпленою на ній клейонкою. Чи правильно оснащена каталка?

Задача 4. Хворого піднімають на ношах по східцях на третій поверх. При цьому головний кінець нош повернутий вперед, а нижній трохи піднятий, знаходиться в задній частині нош. Чи правильно проводиться транспортування хворого?

Задача 5. Медична сестра, сидячи за столом, заносить паспортні дані хворого в історію хвороби і в той же час пропонує хворому стати на ваги для зважування. Чи правильні її дії?

Задача 6. В приймальне відділення терапевтичної клініки доставлений хворий у шоковому стані після поранення черевної порожнини. Посилаючись на відсутність у клініці хірургічного відділення, медсестра відправила хворого в іншу клініку, де є спеціалізоване хірургічне відділення. Чи правильні її дії?

Задача 7. Хворий поступив у приймальне відділення у стані тяжкої серцево-судинної недостатності. Який об’єм санітарної обробки показаний хворому?

Задача 8. В палаті, де знаходяться тяжкохворі, необхідно провести провітрювання, проти чого заперечують інші пацієнти. Яка тактика медичної сестри?

Еталони правильних відповідей:

1) Приймання ванни припинити, хворого покласти на кушетку, вкрити простирадлом, дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом, викликати лікаря.

2) Ні. Необхідно ноші розташувати так, щоб їх ножний кінець був приставлений до головного кінця ліжка.

3) Ні. Каталка повинна бути накрита простирадлом і ковдрою, які перемінюють після транспортування кожного хворого.

4) Правильно.

5) Ні. Медсестра повинна попередньо підготувати ваги для зважування; відрегулювати нульове положення вагів, відвести ваги у крайнє ліве положення, підняти доверху фіксатор, а потім запропонувати хворому зняти взуття і стати на ваги для зважування.

6) Ні. Медична сестра повинна надати потерпілому невідкладну допомогу, зафіксувати дані про хворого із слів осіб, які його супроводжували, і терміново викликати чергового лікаря.

7) Часткова санітарна обробка шляхом обтирання обличчя, відкритих частин тулуба рушником, змоченим водним розчином столового оцту. При загостренні серцево-судинної недостатності хворого направити до реанімаційного відділення терміново, без санітарної обробки.

8) Медсестра повинна у ввічливій формі пояснити хворим цілюще значення провітрювання палат, вкрити тяжкохворих ковдрою і провести провітрювання.

- нетипові, нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації – ІІІ рівень

Задача 1. При огляді хворого у приймальному відділенні виникла підозра на інфекційне захворювання. Тактика медичної сестри.

Задача 2. На каталці проведено транспортування інфекційного хворого. Які заходи треба здійснити стосовно каталки та її оснащення.

Задача 3. Хворому що доставлений до приймального відділення, після надання необхідної допомоги стало краще. Спостерігаючи за станом хворого протягом 2 годин, лікар прийшов до висновку, що показань до госпіталізації немає. Яка документація оформляється на даного хворого?

Задача 4. Хворому при температурі тіла 41,3^оС були введені жарознижуючі препарати. Через 20 хвилин температура знизилася до норми, але стан хворого погіршився: з’явилась різка слабкість, пульс ниткоподібний, кінцівки холодні, білизна (постільна та натільна) мокра від поту. Яка допомога необхідна хворому?

Задача 5. Медична сестра помітила, що санітарка не використовує дезинфікуючі засоби при вологому прибиранні палат. Як їй повестися?

Еталони правильних відповідей:

1) Хворого терміново покласти в ізолятор. Викликати лікаря-інфекціоніста, оформити екст­рене повідомлення, санітарним транспортом хворого відправити в інфекційне відділення

2) Каталку обробити 2% розчином хлораміну, а білизну продезінфікувати в дезкамері.

3) Робиться запис в Журналі відмовлень в госпіталізації.

4) Обов’язково викликати лікаря, припідняти ніжний кінець ліжка на 30-40 см, прибрати подушку з-під голови. Обкласти хворого грілками, вкрити ковдрою, дати міцний солодкий чай. Приготувати для введення (за призначенням лікаря) 10% розчин кофеїн-бензоата натрію, 10% розчин сульфокамфокаїну. При покращенні стану протерти хворого насухо, змінити натільну та постільну білизну.

5) Зробити зауваження щодо негайного виправлення помилки. При відсутності реакції – доповісти старшій медичній сестрі.

Література:

Основна:

1. Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными.: Учеб.пособие. – М.:Медицина, 1999. – С.21-31, 58-69.
2. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С.
3. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 6-8, 16-24, 28-50, 90-108.
4. Нові дезінфекційні засоби, дозволені до використання в Україні /Український центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду, 1998р.
5. Шуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології /Навч.-метод. посібник для студентів медичних вузів і учнів медичних ліцеїв // МОЗ України, ЦМК з ВМО, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Український медичний ліцей.- Київ, 1998. – С. 22-41, 52-54, 69-81.

Додаткова:

1. Мухина С.А., Тарнавская И.М. Общий уход за больными. – М.: Медицина, 1989. – С. 18-40, 45-50, 51-54, 90-100.
2. Яворський О.Г., Ющик Л.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб у запитаннях і відповідях. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 26-29.