Упередження щодо науки

Прикладом вартим уваги є те, як еволюція людського розуміння самих себе та середовища свого перебування продовжує розвиватися, відмовляючись від старих ідей та поглядів, що більше не підтримуються завдяки постійному виникненню нової викривальної інформації.

Важливо поняттям, яке варто розглянути є упередження, які в більшості випадків, можна поставити у категорію вірувань, які колись виникали і адекватно підтримувалася через досвід чи усвідомлення, але які більше не можуть вважатися життєздатними через нову, конфліктуючу інформацію.

Наприклад, в той час як традиційна релігійна думка може здаватися все менш можливою чим будь-коли раніше для багатьох людей на Заході завдяки швидкому зростанню об’єму інформації та загальній грамотності населення (22), корені релігійної думки можуть простежуватися до часів коли люди могли виправдати законність та правильність таких вірувань, враховуючи їх обмежене розуміння навколишнього середовища в ті давні часи.

Такий шаблон є очевидним для всіх областей розуміння, включаючи сучасний «академічний світ». Навіть так звані «наукові» висновки, які враховуючи всі здобутки нової інформації та оновлених випробувань, знову ж таки часто не можуть більше вважатися дійсними (23) все ще захищаються лише через їх належність до нинішніх культурних традицій.

20 Посилання: «Все краще, що не купиш за гроші», Жак Фреско (The Best That Money Can't Buy, Jacque Fresco, Global Cybervisions, 2002, Chapter 15)

21 Посилання: Інформація про «Будинок Димаксіон»: http://en.wikipedia.org/wiki/Dymaxion_house

Такі «устояні інститути» як їх можна назвати, часто хочуть зберегти незмінність з причин егоїзму, влади, ринкового прибутку або загального психологічного комфорту. Ця проблема в багатьох аспектах лежить в основі нашого соціального паралічу (24).

Відтак, дуже важливо визнавати таку модель змін та розуміти наскільки критичним є бути змінним коли це стосується системи вірувань, не згадуючи вже випадки з небезпечними феноменами «устояних інститутів», які є культурно запрограмованими та посиленими бажанням самозбереження замість того, щоб змінюватися та розвиватися.

Поява традицій

Конфлікт сприйняття між нашими культурними традиціями та нашою постійно ростучою базою нових знань лежить в основі того, що визначає «дух часу» таким, яким ми його зараз знаємо, а довготерміновий огляд історії показує повільний відхід від забобонних культурних традицій та припущень реальності, оскільки на них має вплив наш заново переосмислений орієнтир на новий науковий причинно-наслідковий зв'язок. Це те, що РДЧ представляє в своєму широкому філософському контексті: рух самого культурного духу часу в нове, неголослівне та більш оптимальне усвідомлення та його застосування. Відтак, в той час коли суспільство неодмінно спостерігає широкі та прискорені зміни в різних областях обізнаності та практики, як наприклад, технології різних матеріалів доступних сьогодні, наша соціальна система все ще залишається далеко по заду. Політична переконаність, ринкова економіка, робота задля прибутку, увіковічена нерівність, національні держави, юридичні угоди та багато інших елементів нашого сучасного соціального устрою продовжують бути в більшості прийнятими сучасною культурою у якості норми, що не можна сказати про їх стійкість протягом довгого часу у якості доказу їх вартості та емпіричної сталості. Тому, в цьому контексті, РДЧ шукає більш широкі рішення: зміну соціальної системи. Знову ж таки, на сьогоднішній день існує багато технічних можливостей вирішення проблем як для персонального так і для соціального прогресу, які продовжують бути непоміченими або неправильно зрозумілими (25).

Закінчення війн, вирішення бідності, створення матеріального достатку небаченого до цього в історії для задоволення людських потреб, запобігання більшості, як ми їх називаємо, злочинів, посилення справжньої персональної свободи завдяки усуненню безглуздої та монотонної роботи та ліквідація більшості загроз навколишньому середовищу. Ми маємо мало з перелічених можливостей якщо взяти до уваги нашу технічну реальність.

22 обернена взаємозалежність рівня грамотності та накоплених знань до забобонних вірувань є очевидною. Відповідно до звітів Арабської програми розвитку людини ООН (United Nations’ Arab Human Development Reports), менше ніж 2% арабів мають доступ до Інтернету. Араби складають 5% населення Землі, але при цьому випускають лише 1% світового об’єму книжок, в своїй більшості релігійних. Відповідно до досліджень Сема Гарріса: «Іспанія кожного року перекладає більше книжок на іспанську мову ніж Арабський світ переклав на арабську з дев’ятого століття». Те, що ріст ісламської релігії серед арабських націй забезпечений відносною відсутністю зовнішньої інформації в цих суспільствах є очевидним.

23 В 1949 році португальському неврологу Еґашу Монішу була вручена Нобелівська премія за те, що називається «лоботомія». Сьогодні, вона розглядається як варварська та неефективна процедура. (http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=4794007)

24 Фінансова підтримка за своєю суттю є необхідною для увіковічування бізнесу, «прибуткового» або так званого «не прибуткового». Вона забезпечує невідповідність між продуктами й послугами, які продаються через вигідність бізнесу та справжньою необхідністю або життєздатністю цього продукту чи послуги з часом. Фактом є те, що старіння будь-якого продукту чи послуги (під чим часто розуміється старіння виробничого бізнесу чи корпорації) стають неминучими як тільки з’являються нові технологічні досягнення. В наслідок цього з’являється стійка тенденція пригнічувати нові ідеї чи винаходи, які порушують або відхиляються від вже існуючих підприємств, що діють у якості устояних установ, оскільки це може призвести до втрати прибутків. Навіть поверховий погляд на стан технологій, доступних нам сьогодні та вивчення питання чому такі вдосконалення не були негайно впроваджені, проливає світло на паралізуючу природу прибутку, який є умовою існування таких установ.

Тим не менше, знову ж таки, ці можливості не лише в більшості не визнаються, вони також буквально стримуються сучасним соціальним порядком, оскільки впровадження такого рівня достатку й ефективності рішення проблем стоїть в прямій протилежності до самих механізмів того, як наша сучасна соціальна система працює в своїй фундаментальній основі (26).

Тому, доки соціально-економічні традиції та як наслідок, соціальні цінності не будуть переглянуті та удосконалені у відповідності до сьогоденних умов, доки більшість населення не буде розуміти базового, основного ходу думок, який є технічно необхідним для підтримання стійкості й соціального здоров’я людства та який походить зі строгості об’єктивних наукових досліджень та їх перевірки, доки не подоланий тягар попередніх фальшивих припущень, забобонів, породжуючої розбрат відданості та інші соціально дестабілізуючі культурні перешкоди, що породжують конфлікти, всі можливості щодо покращення життя та рішення проблем, які є в наших руках будуть в більшості залишатися незадіяними.

Справжня революція це революція цінностей. Людське суспільство в тому вигляді в якому воно функціонує зараз з’явилося багато століть назад так само як і притаманні йому цінності. Якщо ми бажаємо розвиватися та назавжди вирішити зростаючі проблеми і, як наслідок, відвернути прискорювальний занепад нашої цивілізації в багатьох аспектах, нам потрібно змінити те як ми думаємо при самих себе, а відтак і про світ в якому ми живемо. Центральною задачею руху «Zeitgeist» є робота над виявленням такої зміни цінностей, об’єднуючи людський рід базовою точкою зору, що всі ми поділяємо цю маленьку планету та що всі ми взаємопов’язані одними й тими ж законами природного порядку, які пізнаються методом науки.

Це загальне фундаментальне розуміння простягається набагато далі ніж багато хто міг усвідомити в минулому. Симбіоз людського виду та синергетичне взаємовідношення нашого місця у фізичному світі підтверджує те, що ми ні в якому разі не є окремими сутностями. Нове соціальне пробудження повинно проявити робочу соціальну модель, яка випливає з цієї логіки якщо ми збираємося вижити та процвітати в довгостроковій перспективі. Ми можемо все виправити або ми можемо страждати. Це залежить від нас.

25 Посилання: рекомендуємо Вам сайт “Zeitnews” присвячений науці та технологіям, що стосуються РДЧ (http://www.zeitnews.org/)

26 Дивіться Частину II для більш детальної інформації стосовно цього твердження.

-НАУКОВИЙ СВІТОГЛЯД-

«Майже кожна важлива систематична помилка, яка вводила людей в оману тисячі років покладалася на практичний досвід. Гороскопи, заклинання, віщуни, магія, чаклунство, лікування знахарством та іншими медичними практиками до появи сучасної медицини міцно устоялися в очах публіки за минулі століття завдяки їх передбачуваним практичним успіхам. Науковий метод був винайдений саме з метою висвітлення природи речей при більш точних контрольованих умовах та при більш суворих критеріях, які присутні в ситуаціях створених практичними проблемами (27)»

- Майкл Полань’ї

Загалом кажучи, еволюція людського розуміння може бути розглянута як рух від поверхових спостережень, сприйнятих нашими п’ятьма обмеженими фізичними органами чуття, які «інтуїтивно» фільтруються нашими освітніми рамками та ціннісними характеристиками певного періоду часу до технік об’єктивного вимірювання та методів аналізу, які саморозвиваються та працюють над отриманням (або розрахунком) результатів через випробування та перевірку доказів, шукаючи підтвердження через еталон наукового причинно-наслідкового зв’язку – причинності, яка, як виявляється, містить в собі фізичні характеристики того, що ми називаємо самою «природою». «Закони природи» нашого світу існують незалежно від того визнаємо ми їх чи ні. Ці природні закони нашого всесвіту існували задовго до того як людство еволюціонувало до розумової здатності їх розпізнавання і хоча ми можемо дискутувати щодо того наскільки точною є насправді наша інтерпретація цих законів на даній стадії нашої інтелектуальної еволюції, існує достатньо підкріплюючих доказів, які показують, що ми, насправді, пов’язані статичними силами, які мають притаманну їм вимірну, визначену логіку.

Величезні досягнення та інтелектуальна цілісність помічена в математиці, фізиці, біології та інших наукових дисциплінах доводить, що ми, як вид поступово усвідомлюємо процеси природи, а наші ростучі винахідливі здібності щодо перевершення, підкреслення або придушення таких природних процесів підтверджують наш прогрес у їх розумінні. Світ навколо нас сьогодні переповнений матеріальними технологіями та винаходами, які змінюють світ. Це є заповітом доцільності наукового процесу та його можливостей.

На відміну від історичних традицій, де існують певні застої у віруваннях людей, що є все ще загальноприйнятим в типових релігійних догмах сьогодні, таке визнання «законів природи» включає характерні риси, які глибоко протиречать прийнятій стабільності вірувань, які багато хто вважає священними.

Як буде пізніше розказано в цьому есе в контексті «появи», фактом є те, що просто не може існувати єдиних чи статичних інтелектуальних висновків зважаючи на наше сприйняття та знання, за виключенням, як це не парадоксально звучить, самого основного еталону мінливості такої різноманітності та її адаптації.

Це частина того, що можна назвати науковим світоглядом. Одна справа коли ми застосовуємо техніку наукового аналізу у окремих ізольованих випадках. Як наприклад у випадку з логікою, яку ми можемо застосовувати для оцінки і випробування структурної цілісності будинку при його будівництві. Інша справа коли універсальна доцільність таких причинно-наслідкових методів аналізу фізичного походження застосовується до всіх аспектів нашого життя. Альберт Ейнштейн одного разу сказав: «чим далі просувається духовна еволюція людського виду, тим більш певним мені здається, що дорога справжньої релігійності лежить не через страх життя чи страх смерті та сліпу віру, але через прагнення раціональних знань» (28).

27 Джерело: Personal Knowledge: Towards a Post-Critical Philosophy, Michael

Polanyi, University of Chicago Press, p.183

28 Джерело: Цитата з All the Questions You Ever Wanted to Ask American

Atheists, by Madalyn Murray O'Hair, Amer Atheist Press, 1986

В той час як циніки науки часто працюють над зведенням її доцільності до ще однієї форми «релігійної віри», принижують її точність «холодністю» або «бездуховністю», або навіть показують наслідки застосованих технологій з гіршої сторони, як наприклад створення атомної бомби (яка, насправді, є показником спотворення людських цінностей, а не інженерії), ніхто не ігнорує неймовірну силу, яку дає людській расі цей підхід до розуміння та приборкання реальності. Жодна інша «ідеологія» не могла настільки наблизитися до зіставлення тих прогнозних та утилітарних вигод, які надає цей метод.

Тим не менше, це не означає, що сьогодні в світі все ще не поширене активне культурне заперечення її актуальності. Наприклад, коли мова йде про теїстичні вірування, часто з’являються породжуючі розбрат тенденції, які намагаються піднести людину над такого роду «простою механікою» фізичної реальності. Тут маються на увазі припущення, що ми, люди є «особливими» з якихось причин і що можливо є якісь сили, як,наприклад, втручання «Бога», які здатні відхилити закони природи, роблячи їх менш важливими чим, скажімо, покірність волі Бога і т.д. Нажаль, в культурі все ще має місце величезна людська зарозумілість, яка без будь-яких доказів, що підлягають перевірці вважає нібито людина існує окремо від інших явищ і, що вважати себе поєднаними або навіть продуктом природних, наукових сил є приниженням людського життя.

В той же час, існує також тенденція щодо того, що називається «метамагічним» (29) мисленням, яке може розглядатися як один із шизофренічних видів розладу особистості, коли фантазії та легкі галюцинації допомагають посилити хибні припущення щодо причинно-наслідкових зв’язків цього світу, при цьому ніколи не застосовуючи всю строгість наукового методу. Наука потребує перевірки та повторного відтворення результатів для того, щоб вважати їх правдивими, а багато вірувань здавалося б «нормальних» людей сьогодні існують поза цією вимогою. Осторонь від традиційних релігій, з цим типом забобонного мислення часто також пов’язується культурна концепція «Нью-ейдж» (30).

Оскільки вкрай важливим є те, щоб ми, як суспільство, були обізнаними щодо мінливості наших висновків в загальному, ми відтак повинні зберігати креативний, вразливий стан розуму щодо всіх постулатів. Прийняття таких постулатів може бути допустимим лише через вимірну логічність, а не через прийняття бажаного за дійсне або езотеричну чарівність.

Такі непідтверджені ідеї та припущення створюють систему відліку, яка часто забезпечується «вірою» (31), а не глуздом. Відтак дуже важко сперечатися з ким-небудь про заслуги віри, оскільки правилам віри властиво заперечувати саму значимість аргументу. Все це є частиною того скрутного становища, в якому людське суспільство сьогодні існує: чи будемо ми просто вірити в те, чому нас традиційно вчить наша культура чи ми будемо випробовувати та перевіряти ці вірування на фізичну реальність навколо нас, щоб зрозуміти чи є вони дійсно правильними?

Наука безсумнівно зацікавлена в останньому. Вона нічого не вважає священним та завжди готова виправити попередні хибні висновки коли з’являється нова інформація. Для того, щоб прийняти такий відносно мінливий, але в той же час вкрай життєздатний та продуктивний підхід для чийогось повсякденного світогляду потрібна зовсім інша сприйнятливість, - така, яка містить в собі уразливість, а не впевненість.

29 Професор біології поведінки людини Стенфордського університету Роберт Сапольски ймовірно є найбільш відомим за своє використання терміну «метамагічний». Рекомендуємо Вам його роботи: http://benatlas.com/2009/12/robert-sapolsky-on-

metamagical-schizotypal-thinking/

30 Термін «Нью-ейдж» зазвичай означає «широкий рух, охарактеризований альтернативними підходами до Західної культури, з властивим йому інтересом до духовності, містицизму…»

31 Карл Саган був відомим встановлення визначення віри як «довіру без доказів».

За словами професора Френка Л. Г. Вульфса (відділ фізики та астрономії університету Рочестера, Нью-Йорк): «В наукових колах кажуть, що теорії ніколи не можуть бути доведені. Вони можуть бути лише спростовані. Зажди існує ймовірність, що нове спостереження чи новий експеримент буде конфліктувати зі старою теорією» (32).

Поява

Отже, в самому серці наукового методу лежить скептицизм та уразливість.

Наука цікава своїм найтіснішим наближенням до правди, яку вона може знайти. Оскільки немає нічого, щоб б наука визнавала однозначно, це означає, що фактично все, що ми знаємо буде з часом переглянуто коли з’явиться нова інформація.

Більше того, те, що може здаватися надуманим, неможливим або навіть «забобонним» в свій кульмінаційний момент може виявитися корисним, життєдайним розумінням в майбутньому, після затвердження своєї достовірності. Його впровадження встановлює появу думки, або навіть появу «істини», якщо Вам так буде завгодно. Поверховий аналіз історії показує спектр поведінки та практик, які постійно змінюються та які основані на знаннях, що постійно оновлюються. Смирне визнання цього явища є критичним для прогресу людства.

Симбіоз

Другий пунктом, що глибоко характеризує важливість впровадження наукового світогляду стосується симбіотичної природи речей, як ми їх знаємо. Хоча сьогодні у широкому масштабі цей момент більшістю не сприймається у якості здорового глузду, але його розуміння глибоко викриває те, як ми мислимо про наш світ, наші вірування, нашу поведінку та нас самих.

Термін «симбіотичний» зазвичай використовується в контексті взаємозалежних зв’язків між біологічними видами (33). Тим не менше, контекст, який ми застосовуємо тут є ширшим відносно взаємозалежних зв’язків між усім. В той час як підсвідоме зображення цього природного феномену може приймати вигляд, скажімо, «дерева», як незалежної сутності, яка, як може оманливо здаватися є самозабезпеченою в своїй ізольованості, правда полягає в тому, що життя дерева повністю залежить від очевидно «зовнішніх» впливаючих на нього сил протягом його існування та кульмінації (34). Вода, сонячне світло, поживні речовини та інші необхідні взаємодіючі «зовнішні» атрибути, які полегшують розвиток дерева є прикладом симбіотичного або синергетичного зв’язку. Тим не менш, спектр цього симбіозу став все більше очевидним ніж ми коли-небудь його знали в минулому. Здається, чим більше ми дізнаємося про динаміку нашого всесвіту, тим більш незмінною є його взаємозалежність.

Найкращою концепцією, яка містить в собі це поняття є концепція «системи» (35). Термін «дерево» в дійсності є посиланням на такого роду систему. «Коріння», «стовбур», «гілки», «листочки» та інші подібні атрибути такого дерева можна назвати «підсистемами». Тим не менше, саме «дерево» є також підсистемою, скажемо, «лісу», який, в свою чергу, є також підсистемою іншого, більшого оточуючого його явища, такого як «екосистема».

Такі відмінності можуть для багатьох здаватися банальними, але фактом є те, що великою помилкою людської обізнаності є брак уваги до спектру «земної системи» та до відповідної ролі, яку в ній грає кожна підсистема.

32 Джерело: Введення в науковий метод. Френк Л.Г. Вульфс / Introduction to the Scientific Method, Frank L. H. Wolfs

(http://teacher.nsrl.rochester.edu:8080/phy_labs/AppendixE/AppendixE.html)

33 Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/symbiotic)

34 Термін «зовнішній» в цьому контексті застосовується стосовно об’єкту, що розглядається. В більш ширшому розумінні немає таких понять як «зовнішній» або «внутрішній» в контексті систем вищого порядку.

35 «Система» визначається як: «комплект речей, які працюючи разом як частини механізму або взаємопов’язаної мережі». Через важливість цього поняття буде доречним повернутися до теми «систем» або «теорії систем» зважаючи на те, які критерії в дійсності підтримують справжню людську стійкість в середовищі нашого перебування.

Тут, для опису всіх систем, відносно малих чи великих, може застосовуватися термін «категоріальна система» (36), тому що, такого типу мовні відмінності є зрештою довільними.

Системи, які тут розглядаються та слова, які їх стосуються будуть застосовуватися лише для зручностей людських комунікацій. Фактом є те, що як виявляється існує лише одна можлива система, організована за законом природи, на яку було б правильно посилатися. Оскільки всі системи, які ми сьогодні розрізняємо та розподіляємо за категоріями можуть існувати лише як підсистеми.

Ми просто не можемо ніде знайти по-справжньому закриту систему. Навіть «земна система», яка здається нам автономною, з планетою Земля, що плаває крізь порожнечу космосу є цілком залежною від сонця, місяця і так само як і більшість, від багатьох інших симбіотичних/синергічних факторів, які нам ще потрібно зрозуміти для визначення її характеристик.

Іншими словами, коли ми розглядаємо взаємодію, що пов’язує разом дані категоріальні системи, ми знаходимо зв'язок між усім. На соціальному рівні таке розуміння системної взаємодії лежить в основі найбільш життєдайної перспективи для справжньої стійкості людства (37).

Людська істота схожа на дерево або землю, яка знову ж таки інтуїтивно здається автономною.

Але, без, наприклад, кисню для дихання, жоден з нас не виживе. Це означає, що людська система потребує взаємодії з атмосферною системою, а відтак системою виробництва кисню, а відтак процес фотосинтезу визначає величину атмосферного кисню, яким ми дихаємо. В наших інтересах розуміти те, що впливає на цю особливу систему та працювати над гармонізацією наших соціальних практик у відповідності до цього.

Коли ми спостерігаємо, скажемо, забруднення океанів або швидке вирубування лісів, ми часто забуваємо наскільки важливим є насправді такий феномен відносно цілісності людської системи.

Фактом є те, що існує багато прикладів порушень в навколишньому середовищі, які сьогодні увіковічилися нашим видом через урізане усвідомлення цього симбіотичного причинного зв’язку та ефекту, який пов’язує всі відомі категоріальні системи, в масштабах, які можуть привести до кризи. Помилка невизнання цієї пов’язаності на будь якому рівні є фундаментальною проблемою, тож як тільки цей принцип взаємодіючих систем стане повністю зрозумілим, багато з найбільш відомих на сьогодні практик здадуться нам недоречними та небезпечними в майбутній ретроспективі.

Стійкі вірування

Це приводить нас до питання мислення та самого розуміння. Як згадувалося раніше, сама мовна система, яку ми використовуємо ізолює та організовує елементи нашого світу для загального розуміння. Сама мова є системою, яка базується на категоріальному розрізненні, яке ми пов’язуємо з даною реальністю. Тим не менше, беручи до уваги необхідність такого методу ідентифікації та організації людського розуму, він також містить в собі властиве йому хибне розділення.

Враховуючи цю основу, легко зрозуміти, як ми виросли настільки звиклими до мислення та дій у властивий нам роздільний спосіб і чому історія

36 Цей термін є варіацією такого більш загального поняття як «категоріальне мислення», яке є мисленням при якому речі або людей приписують до категорій з подальшим їх використанням нібито вони представлені чимось у реальному світі.

37 Про це буде ширше йтися в деталях у частині III цього тексту.

людського суспільства була історією дисбалансу та конфліктів (38).

Саме на цьому рівні фізичні системи, які ми тут обговорюємо вступають у відношення з віруваннями та системами мислень (39).

В той час як поняття «стійкості» може сьогодні пов’язуватися з технічним процесом, економічними теоріями та інженерію, ми часто забуваємо, що наші цінності та вірування передують всім таким технічним застосуванням. Тому, нам потрібна культурна орієнтація для того, щоб почати бути стійкими, а така обізнаність може випливати лише від дійсного визнання законів природи до яких ми прив’язані. Чи можемо ми виміряти достовірність системи вірувань? Так, ми можемо виміряти її базуючись на тому наскільки її принципи відповідають науковому причинно-наслідному зв’язку виходячи з отриманих результатів. Якби ми порівнювали вияви різних систем вірувань шукаючи спільний результат (40), ми могли б виміряти наскільки добре такі перспективи досягають цього результату, а відтак, ці системи можна потім визначати у якості придатних та упорядковувати їх один з одним відповідно до досягнень чи невдач щодо цього.

Як буде в деталях розглянуто пізніше в цій роботі, головним порівнянням системи вірувань, що буде тут проводитися є порівняння між «ринковою економікою» та раніше згаданою «природничою ресурсо-орієнтованою економікою». Основою цих систем є по суті конфліктна думка про причинність та ймовірність, а від читача вимагається зробити об’єктивне судження наскільки добре кожна перспектива може досягти деяких загальних кінцевих цілей людства.

Це зазначається і в контексті цього есе, особливо в пунктах про появу та симбіоз. Можна узагальнити, що будь-яка система вірувань яка (а) не допускає можливості зміни самої себе в повній мірі або можливості визнання себе застарілою через нову інформацію є не стійкою системою вірувань; і (б) будь яка система вірувань, яка підтримує ізоляцію та поділ суспільства, а також сприяє домінуванню одного сегменту чи групи над іншою є також не стійкою системою вірувань.

У соціологічному значенні, мати науковий світогляд означає мати бажання та можливість адаптуватися як індивідууму так і цивілізації коли з’являється нове усвідомлення та підходи, які можуть краще вирішувати проблеми та сприяти процвітанню.

Такий світогляд відмічає мабуть найбільшу зміну людського мислення в історії. Кожна вигода, яку ми сьогодні маємо є результатом цього методу, визнаємо ми це чи ні, оскільки така властива, самогенеруюча, механістична логіка починає застосовуватися універсально до всіх відомих явищ.

В той час коли багато хто в світі все ще приписує причинні зв’язки богам, демонам, духам та іншим явищам, що базуються на невимірній «вірі», на горизонті з’являється нова епоха розуму, де нове наукове розуміння нас самих та середи нашого перебування кидає виклик традиційним, устояним рамкам, які ми

38 Неолітична революція є видатним прикладом для драматичних змін у функціонуванні суспільства та відносин між людьми, коли цивілізація переходила від фуражування та полювання, живучи в покірності до природних процесів, до глибоких здібностей контролювати землеробство для виробництва їжі та створення інструментів/машин для полегшення людської праці. Можна стверджувати, що людське суспільство було не достатньо зрілим для того, щоб справитися з цим здібностями, а увічнення страху та дефіциту призвело до утаємного запасання, приватизації, національних «банд» та інших викликаючих розбрат тенденцій для групового самозбереження на різних рівнях.

39 Для філософської ясності, можна стверджувати, що всі результати людського сприйняття є проеційованими, - навіть самі закони природи. Тим не менше, це не відхиляє ефективність, яку ми спостерігали стосовно неосяжного контролю та розуміння, яке ми маємо завдяки науковому методу.

40 Поняття «спільний результат» або «спільна основа» будуть в цьому тексті повторюватися. Їх розуміння є критичним для усереднення потреб, цілей та результатів людського виду. Головною передумовою того, що відстоює рух «Дух часу» є те, що всі людські істоти більше схожі ніж різні між собою, оскільки ми ділимо однакові кількісні потреби та реакції. В багатьох випадках це є об’єднуючим атрибутом, який містить в собі те, що називається «людською природою» та, як буде описано в пізніших есе, людські істоти насправді поділяють передбачувальні спільні реакції на позитивні та негативний вплив як психологічно так і фізіологічно. Тому, задля суспільного здоров’я потрібно безпосередньо брати це до уваги для розумної гуманної організації суспільства, а це саме те, що сучасна монетарна-ринкова система не може забезпечити.

успадкували від наших менш поінформованих предків. «Технічна» (41) орієнтація науки більше не зводиться лише до пристроїв та інструментів. Справжня місія цього світогляду стосується філософії, у відповідності до якої нам потрібно зорієнтувати наше життя, цінності та соціальні інститути.

Отже, як буде розглядатися в пізніших есе, соціальна система, її економічна передумова, разом з її правовою та політичною структурою стала вірогідно посилатися на умову віри в тому вигляді, в якому вона на даний момент увіковічена.

Ринкова та грошова система економіки, наприклад, вважається основаною на не більш як оновлених, все більше й більше неефективних припущеннях, які не дуже відрізняються від того, як ранні люди помилково припускали, що світ є плоским, причинами хвороб є демони або, що сузір’я на небі є статичними, зафіксованими, двовимірними спорудами, схожими на гобелен. Між традиційними релігійними віруваннями та устояними, культурними інститутами існують величезні паралелі, які ми приймаємо як дійсними або «нормальними» сьогодні.

Так само як і з церквою, яка в середні віки мала абсолютну владу в Європі, сприяючі відданості та ритуалам, які більшість з нас сьогодні вважає абсурдними або навіть божевільними, ті численні покоління, що матимуть місце в майбутньому, будуть ймовірно думати точно так само коли будуть дивитися назад на устояні практики нашого часу.

41 В цьому тексті буде доречним застосування терміну «технічний». Будучи фактично синонімом терміну «науковий», він служить для кращого вираження причинної природи всіх існуючих явищ – включаючи навіть людську поведінку та саму психологію/соціологію. Іншою центральною передумовою, яку відстоює рух «Дух часу» є те, що процес вирішення проблем та виявлення потенціалу є завданням «технічного» оцінювання, а такий підхід, будучи застосованим до всіх соціальних складових, є основою новою соціальної моделі, що відстоюється рухом.

-ПОШУК РІШЕННЯ-

«Новий тип мислення є дуже суттєвим якщо людський вид збирається вижити та перейти далі на вищі рівні (42)»

– Альберт Ейнштейн

Задля здійснення позитивних соціальних змін рух «Дух часу» основну увагу приділяє розумінню самого «прогресу». Коли мова заходить про особистий чи соціальний прогрес тут з’являються два моменти, які варто розглянути: прояв потенціалу та рішення проблем.