Наші технічні реалії

Звісно, що застосування такого типу рішення проблем далеко не обмежується такими фізичними прикладами. Чи є політика, як ми її знаємо, найкращим методом для вирішення наших соціальних нещасть? Чи має вона намір апелювати до їх першопричин? Чи є грошова та ринкова система найбільш оптимальним методом для стабільного прогресу, рішення проблем та проявом економічного потенціалу? Що наш сучасний стан науки та технологій може внести в область розуміння причин та призначення на соціальному рівні? Як буде детально зазначено в подальших есе, таке розуміння створює природний, зрозумілий хід думок стосовно того наскільки кращим може бути наш світ якщо ми просто будемо слідувати за логікою, створеною науковим методом мислення задля того, щоб досягнути нашої спільної мети стійкості людства. Мільярд людей, які голодують на цій планеті не мають всього цього через деякі незмінні природні наслідки

49 Дослідження Національної Адміністрації Безпеки Дорожнього Транспорту (НАБДТ) 1996 року показало зменшення смертельних випадків всіх водіїв завдяки застосуванню подушок безпеки на близько 11%.

(http://www.nhtsa.gov/cars/rules/regrev/evaluate/808470.html)

50 Джерело: Google Engineer Claims Its Driverless Cars Could Save A Million

Lives Every Year, Blake Z. Rong (http://www.autoguide.com/auto-news/2011/04/google-engineer-claims-its-driverless-cars-could-save-a-million-lives-every-year.html)

51 Джерело: Car Accident Statistics (http://www.car-accidents.com/pages/stats.html)

52 Навіть в сучасному комерційному суспільстві, повільний, загальний перехід від «володіння» до «доступності» сьогодні починає знаходити все більше схвалення. (http://gigaom.com/2011/11/10/airbnb-roadmap-2011/)

наших фізичних реалій. Навколо нас є багато їжі (53). Але наша соціальна система є тим, що через свою власну застарілу химерну логіку увіковічує соціальну жорстокість, разом з іншими незліченними проблемами.

Важливо зазначити, що первинною метою руху «Дух часу» є не «залатування дірок», чим, як це не прикро, в даний момент займається переважна більшість активістських інститутів на планеті (54).Ми хочемо активізувати найбільш ефективний набір рішень вищого порядку, який є доступним на даний момент часу та який приведений у відповідність з природними процесами для покращення життя всіх, в той же час забезпечуючи цілісність середовища нашого перебування. Ми хочемо, щоб кожен ясно зрозумів цей «хід думок» та привів свою систему цінностей у відповідність до нього. В решті решт, не існує якогось одного рішення – лише близька до емпіричних законів природи розсудливість, яка приводить нас до рішень та результату.

53 Більшість міжнародних організацій статистично підтверджують, що існує достатньо їжі для кожного і що голодування зовсім не спричинене браком ресурсів (http://www.wfp.org/hunger/causes). В поєднанні з підвищенням ефективності, про що буде більше йтися в Частині III, абсолютний глобальний достаток їжі з високим вмістом поживних речовин є цілком можливим на сьогоднішній день.

54 Під цим коментарем не мається на увазі приниження яких-небудь соціальних інститутів, які мають добрі наміри та намагаються досягнути покращення в межах сучасного соціально-економічного методу. Тим не менше, як буде більше описано в Частині II, сучасній соціальній моделі властиво стримувати величезну кількість можливостей щодо вирішення проблем та процвітання через саму її природу. Відтак активістські та соціальні інститути, які нехтують цими реаліями та працюють лише над «залатуванням» проблемних місць, не вирішують цих проблем, оскільки вони породжуються самою соціальною системою. Загальним прикладом може служити благодійні організації, які прагнуть забезпечити їжею бідних. Ці організації зазвичай не посилаються на те, чому перш за все ці люди стали бідними, а відтак вони насправді не працюють над вирішенням кореня проблем(и).

-ЛОГІКА ПРОТИ ПСИХОЛОГІЇ-

«Ми чинимо правильно не тому що ми володіємо доброчесністю та гідністю, - скоріше ми володіємо ними тому, що ми чинимо правильно (55)»

- Арістотель

Впливовим але все ще часто невизнаним результатом вразливості нашого навколишнього середовища є те, що для адаптації до існуючої культури наша індивідуальність та особистість часто прив’язана до інститутів, практик і трендів, а відтак і цінностей, в яких ми народжуємося та існуємо.

Психологічна адаптація та неминуча близькість створюють зону комфорту з якої з часом буває боляче вирватися, незалежно від того, наскільки обґрунтованими можуть бути нові дані, які суперечать тому що ми віримо.

Як факт, переважна більшість заперечень, які сьогодні висловлюються проти руху «Zeitgeist», особливо тих моментів, які стосуються рішень, а відтак і змін, по всій видимості викликані скоріше вузькими рамками мислення та емоційними упередженнями ніж розумовою оцінкою. Загальною реакцією такого роду є дивні припущення які, замість критичного посилання на фактичні вихідні умови виражені аргументом, служать для цілковитої відмови від них через безсистемні асоціації. Найбільш загальною класифікацією таких аргументів є «проекція» (56), тож стає зрозумілим, що такі опоненти зазвичай більше зацікавлені в захисті своєї психологічної ідентичності ніж в об’єктивному розгляді нової точки зору (57).

Розумовий замок

В класичній роботі авторів Коена і Нагеля під назвою «Введення в логіку та науковий метод», досить добре висвітлюється питання логічної оцінки та її незалежності від людської психології.

«Сукупність доказів є сама по собі не тимчасовим явищем, а співвідношенням сенсу між певними класами або типами тверджень… Звісно, мислення є необхідним для розуміння такого сенсу… тим не менше це не робить фізику відгалуженням психології. Усвідомлення того, що логіка не може стримуватися психологічним явищем допоможе нам розрізняти науку та риторику – сприймаючи останню як мистецтво переконування або суперечки з метою отримати почуття впевненості. Наші емоційні схильності роблять дуже складним прийняття певних тверджень, незалежно від того наскільки сильними є докази на їх користь. А оскільки всі докази залежать від прийняття певних тверджень у якості правди, жодне твердження не може бути перевірене на правдивість для тих, хто вже для себе визначився не вірити в нього» (58).

Термін «розумовий замок» був створений деякими філософами (59) відповідно до явища, що визначається як «стан при якому чиясь точка зору стає само-орієнтацією, в закритому вузлі логіки». Очевидно, що емпіричні припущення формують та захищають

55 Джерело: The Story of Philosophy: The Lives and Opinions of the World's Greatest Philosophers, Will Durant, 1926

56 Зигмунд Фрейд був першим, хто зробив відомою ідею психологічної проекції, яка визначається як «психологічний захисний механізм, при якому особа підсвідомо заперечує його чи її власні означення, думки та емоції, які потім приписуються зовнішньому світу, або, зазвичай, іншим людям». Тим не менше, використання цього терміну в такому контексті є більш загальним. Він відображає просте поняття, яке припускає що розуміння ідеї, яка основана на хибних чи забобонних зв’язках щодо попередніх знань зазвичай відбувається в захисній позиції для відходу від дійсності.

57 Термін «когнітивна патологія» є можливим описом цього явища. Її загальною характеристикою є «логічне коло», коли вірування виправдовуються лише посиланням на саму віру. Наприклад, якщо Ви спитаєте теїстів чому вони вірять в бога, загальної відповіддю буде «через віру». Якщо Ви запитаєте їх чому вони мають «віру», частіше за все, в результаті, Ви отримаєте відповідь на зразок «тому що бог нагороджує тих, хто має віру». Орієнтація причинності є урізаною та орієнтованою на себе.

58 Логіка і науковий метод, Коен і Нагель, видавництво Harcourt, 1934, p.19

59 Посилання: The Cancer Stage of Capitalism, John McMurtry, Pluto Press, 1999, Chapter 1

чийсь світогляд, тож все суперечливе, що приходить зовні може блокуватися або відхилятися, часто навіть підсвідомо. Така реакція може бути пов’язана з загальним психічним рефлексом захищати себе від стороннього об’єкта який рухається в сторону Вашої персони – однак при таких умовах це «рефлекс» захисту чиїхось вірувань, а не тіла. В той час як такі фрази як «мислити поза рамками» можуть бути сьогодні поширеною риторикою в активістських спільнотах, вони рідко є фундаментом нашого способу мислення, яке кидає виклик недоторканості наших найбільш устояних інститутів. Вони, частіше за все, приймаються як «данність» та вважаються такими, що не піддаються змінам. Наприклад, в так званих демократичних країнах світу, «президент», або його еквівалент є загальною точкою сфокусованості стосовно якості управління країною. Велика увага приділяється його особистості, його точці зору та діям. Проте, дуже рідко хто відходить назад і запитує себе: «Для початку, для чого нам взагалі потрібен президент?» «Яким чином його/її влада у якості інституційної фігури виправдовує себе як оптимізована форма соціального управління?» «Чи не є це протиріччям термінів, коли суспільство називають демократичним при тому, що громадськість фактично не має права голосу щодо дій президента після того як він або вона обирається?»

Такі питання дуже рідко розглядаються оскільки людям властиво, знову ж таки, адаптуватися до своєї культури без заперечень, вважаючи, що «все просто так як повинно бути». Така статична орієнтації майже є завжди результатом культурних традицій і, як Коен та Нагель зазначали, дуже складно передавати нові, складні ідеї тим, хто абсолютно визначився для себе не вірити в них.

Такі традиційні припущення, які сприймаються у якості емпіричних, є скоріше первинним джерелом персональної та соціальної відсталості в сучасному світі. Це явище, в поєднанні з системою освіти, яка постійно посилює такі устояні поняття через «академічні» інститути, все далі посилюють таке культурне гальмування та містять в собі перешкоди щодо впровадження відповідних змін (60).

В той час як спектр цієї тенденції залишається широким щодо дебатів, існують дві поширені аргументовні помилки, які варто тут згадати, оскільки вони з’являються постійно і стосуються набору застосувань та ходу думок, який відстоює рух «Zeitgeist». Виражені в мальовничих термінах, такі тактики містять в собі те, що можна назвати «війною цінностей» (61), яка, свідомо чи ні, ведеться тими, хто наділений емоційним чи матеріальним інтересом зберегти порядок речей незмінним, протистоячи змінам.

Омана «першого погляду»

З фразою «перший погляд» одразу виникають певні асоціації. Вона означає просто «по першому з’явленню», «до дослідження» (62).

Це на сьогоднішній день є найпоширенішим типом заперечень. Класичним прикладом є поширені заяви, що результати наукових досліджень та рішення представлені рухом «Zeitgeist» є просто переробленим «марксистським комунізмом».

Давайте коротко, для прикладу, проведемо дослідження. Посилаючись на «Маніфест комуністичної партії» (63), Маркс і Енгельс подають на розгляд результати досліджень щодо еволюції суспільства, зокрема «класової війни», яка властива структурним стосункам в зв’язку з «капіталом», разом з загальною логікою щодо того, як

60 Критику «академічного світу» не можна плутати з його стандартним визначенням, яке означає «спільноту вчених та учнів, які займаються вищою освітою та дослідженнями». Даний контекст означає гальмівну природу шкіл мислення, які часто займаються розвитком самого лише его, коли конфліктуюча інформація ігнорується або необдумано упускається. Також, існує поширений для цього типу мислення ризик, коли «теорії» і «традиції» дуже часто переважають над «досвідом» та «експериментом», увіковічуючи хибні висновки.

61 Джерело: Value Wars: The Global Market Versus the Life Economy: Moral Philosophy and Humanity, John McMurtry, Pluto Press, 2002

62 Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/prima+facie)

63 Цей написаний Карлом Марксом та Фрідріхом Енґельсом у 1848 році текст широко розглядається як визначальний ідеологічний прояв марксистського комунізму. В ньому зазначається, що «комунізм» є практичним впровадженням марксизму. Перегляньте в он-лайні: (http://www.marxists.org/archive/marx/works/1848/communist-manifesto/index.htm)

соціальний порядок буде змінено через «революцію» на безнаціональну, безкласову систему, частково, в той же час також вказуючи на серію прямих соціальних змін, таких як «централізація засобів комунікацій і транспорту в руках держави», «однаковий обов'язок праці для всіх» та інші особливості. Маркс створює гравців в схемі, яка, як він вважає є постійною битвою між «буржуазією і пролетаріатом», виражаючи презирство до властивої їй експлуатації, яка, як він каже, по суті походить з ідеї «приватної власності». Зрештою, кінцевою метою в загальному є пошук «бездержавного і безкласового суспільства».

На перший погляд, реформи запропоновані рішеннями, що відстоюються рухом «Zeitgeist» можуть здатися віддзеркаленням атрибутів «марксизму» якщо хтось повністю ігнорує основну аргументацію. Ідея суспільства «без класів», «без права універсальної власності» та цілковите перевизначення того, що може означати «держава», насправді, свідчить лише про скупчення самих понять, особливо якщо брати до уваги, що західний академічний світ в загальному підтримує «двоїстість» між «комунізмом» та «капіталізмом» з вищезгаданими характерними рисами, які згадуються як основні відмінності. Тим не менше, фактичний хід думок щодо підтримки цих, здавалося б, схожих висновків абсолютно від них відрізняється.

Критерії прийняття рішень, які відстоюються рухом «Zeitgeist» не є моральною філософією (64), яка при глибшому вивченні виявляється по суті тим, що собою являє марксистська філософія. Рух «Zeitgeist» не зацікавлений в поетичних, суб’єктивних або довільних поняттях «справедливого суспільства», «гарантованої свободи», «всесвітнього миру» або «покращення світу» просто тому що це звучить «правильно», «гуманно» або «добре». Без технічного підґрунтя яке має пряме фізичне посилання на такі терміни, такий моральний релятивізм практично немає короткострокових цілей.

РДЧ скоріше зацікавлений в застосуванні науки щодо соціальної стабільності як фізичної так і культурної (65).

Як буде виражено в деталях у наступних есе, науковий метод не обмежується в своєму застосуванні в межах «фізичного світу» (66) а відтак соціальна система, інфраструктура, доречність освіти та навіть розуміння самої поведінки людини, все це існує в межах наукової причинності. В свою чергу, існує природна система зворотного зв’язку вбудована в фізичну реальність, яка з часом буде дуже чітко виражати себе в контексті того, що «працює», а що ні (67), керуючи адаптацією нашої свідомості.

Марксизм не оснований на «калькулятивному» світогляді взагалі, навіть якщо йому властиві деякі риси, які базуються на науці. Наприклад, марксистське поняття «безкласового суспільства» служило для подолання «негуманності» породженої капіталізмом, якій піддавався робочий клас або «пролетаріат».

64 Вона визначається як «галузь філософії, яка має справу як з дискусіями щодо змісту моральності так і з мета-етичною дискусією щодо природи морального судження, мови, аргументації та цінностей» (http://www.thefreedictionary.com/moral+philosophy)

65 Аргумент, що наука не являється філософією є звичайно відкритим в плані семантики та інтерпретацій, але тут наголошується на тому, що поняття «правильно і неправильно» та інші «етичні» відмінності загальні для філософії приймають зовсім іншу форму у світлі наукового контексту оскільки воно більше пов’язано з корисністю та балансом ніж з самими поняттями «моральності» в їх класичному визначенні. З точки зору науки, людська поведінка найбільш упорядкована з притаманною причинністю виявленою в природному світі, яка затверджується перевіркою, будуючи висновки та логічні асоціації для визначення того наскільки людські дії «відповідають» даному призначенню. Знову ж таки, все це є завжди на певному рівні двозначним, але ймовірно найбільш точним контекстом філософії в плані того, що наука є предтечею до перевірки достовірності впродовж вивчення та експериментів.

66 Термін «фізичний світ» часто застосовується для розрізнення між «ментальними» процесами людського розуму або соціологічним типом явищ, та фізичним оточенням, яке існує поза когнітивними процесами людського сприйняття. В реальності, не існує нічого поза «фізичним світом» яким ми його знаємо, оскільки не було знайдено жодних конкретних прикладів коли б причинні зв’язки були просто недійсними.

67 Можна сказати, що зворотний зв'язок від навколишнього середовища є «корегувальним механізмом» природи оскільки він торкається людських рішень. Простим прикладом може бути індустріальне виробництво хімікатів, які викликають негативні зворотні реакції коли вони випускаються в навколишнє середовище. Це проявляє несумісність з екологічними потребами підтримки життя, так як це було у випадку з хлорфторвуглеводами та їх ефектом на озонову діру.

З іншої сторони, хід думок, який відстоюється рухом «Zeitgeist», виходить з досягнень у вивченні людини. Наприклад, вони показують, що соціальна стратифікація, яка властива капіталістичній/ринковій моделі, є насправді формою непрямого насильства широкої більшості як результат еволюційної психології, яка нам людям є природно властивою (68).

Це породжує непотрібну форму людських страждань на багатьох рівнях, яка є дестабілізуючою і, при впровадженні, технічно нестабільною. Іншим прикладом є зацікавленість руху «Zeitgeist» у скасуванні універсальної власності (69) та встановленні системи «спільного доступу». Все це часто дуже швидко приписують марксистській ідеї «скасування приватної власності». Тим не менше, загалом кажучи, логіка марксизму пов’язує існування приватної власності з увіковічуванням «буржуазії» і її постійній експлуатації «пролетаріату». В Маніфесті зазначається:

«Відмінною рисою комунізму є не скасування власності взагалі, але скасування власності буржуазії».

З іншої сторони, логіка, яка відстоюється рухом «Zeitgeist» пов’язана з фактом, що практика універсальної, індивідуальної власності на товари є екологічно неефективною, марнотратною та практично нестабільною в практичному плані. Вона підтримує обмежувальну поведінку системи і масу непотрібних позбавлень, а відтак злочини стають звичайним явищем в суспільстві з нерівним розподілом ресурсів. У будь-якому разі, такі звинувачення, на перший погляд, є доволі поширеними та про це можна говорити багато. Тим не менше, в сферу цього розділу не входять обговорення всіх ймовірних зв’язків між марксизмом та ходом думок, який відстоюється рухом «Zeitgeist». В решті решт, така дискусія є по суті безглуздою, оскільки сперечатися про такі взаємозв’язки це все рівно що ігнорувати справжні цілі та заслуги самої соціальної концепції.

Логічна пастка «опудало»

Друга аргументаційна помилка, яка широко відома як «опудало», пов’язана з навмисним чи запланованим спотворенням позиції (70).

Коли мова йде про рух «Zeitgeist» це зазвичай пов’язано з приписуванням інтерпретацій, які без легітимних доказів розглядаються у якості таких, що стосуються суті питання.

Наприклад, коли ми говоримо про організацію нової соціальної системи, люди часто проектують їхні поточні цінності та інтереси в нову модель без врахування широких змін контексту, який їй властивий, що скоріше за все негайно робить такі речі недійсними. Загальною демонстрацією «опудала» в цьому контексті було б те, що в суспільстві, де матеріальне виробництво основане на безпосередньому застосуванні технологій, а не на системі обміну, яка потребує оплати людської праці, люди б не мали стимулу щось робити, а відтак модель зазнала б невдачі, оскільки нічого б при цьому не вироблялося.

Такий аргумент не має перевірочної здатності по відношенню до гуманітарних наук і є насправді інтуїтивним припущенням, яке випливає з сучасного культурного клімату, в якому економічна система змушує всіх людей працювати заради виживання (доходів/прибутку). Це відбувається часто незалежно від чиїхось персональних інтересів або соціальної користі, часто породжуючи психологічні спотворення щодо мотивації.

68 Джерело: The Spirit Level, Kate Pickett & Richard Wilkinson, Bloomsbury Press, 2011

69 Ця концепція буде вивчатися більш глибоко в частині III, але варто зазначити, що той тип «доступу», який вможливлює дана соціальна система (ПРОЕ) не виключає правові відносини для охорони користування товарами. Ідея полягає у зменшенні поточної системи власності до рівня «безпечного доступу» де, наприклад, камері отриманій в центрі розподілу надається правовий статус оренди, що не можна плутати з капіталістичним поняттям власності, яка в загальному з нею різниться і яка є джерелом індустріальної неефективності та дисбалансу.

70 Мабуть найкращим описом цього було б якби Ви уявили бійку в якій один із опонентів створює опудало, атакує його, а потім оголошує свою перемогу. В той самий час, реальний опонент стоїть поряд недоторканим.

За словами Маргарет Мід: «Якщо Ви подивитеся ближче Ви побачите, що майже все, що для нас має значення, все, що втілює наші найглибші обов’язки щодо того, як потрібно проживати та піклуватися про людське життя залежить від деякої форми волонтерства» (71)

За дослідженнями інституту Ґеллапа в 1992 році, більш ніж 50% дорослих американців (94 мільйонів американців) добровільно присвячує свій час на соціальні потреби, що в середньому складає 4,2 години на тиждень, а в загальному це 20,5 мільярдів годин на рік (72).

Дослідження також показують, що монотонна, банальна робота піддається більш традиційним винагородам, таким наприклад як гроші, тоді як гроші не мотивують інновації та креативність (73).

В пізніших есе, буде розглянута ідея застосування механізації/автоматизації для звільнення людини від монотонної праці, висловлюючи наскільки застаріла система праці заради доходів і наскільки вона стримує не лише індустріальний потенціал та ефективність, але й також людський потенціал та креативність взагалі.

Іншим загальним, контекстним прикладом «опудала» є заява ніби якщо відбудеться перехід до нової соціальної системи, майно інших людей повинно бути примусово конфісковане «правлячою владою», результатом чого стане насильство. Це, знову ж таки, є неперевіреним проектуванням/побоюванням цінностей, нав’язаних логікою, яка відстоюється рухом «Zeitgeist».

Рух «Zeitgeist» притримується погляду, що матеріалізація нової соціально-економічної моделі відбудеться при досягненні необхідного консенсусу населення. Саме його розуміння разом з «біо-соціальним тиском», яке відбувається при погіршенні сучасної системи, є базою впливу. Логіка не підтримує «диктаторські» нахили, тому що такий підхід, крім того, що він є негуманним, не працює.

Для того, щоб така система працювала, вона повинна бути прийнята без активного державного примусу. Тому, все це залишається питанням дослідження, освіти та широкого персонального схвалення в суспільстві. Як факт, сама специфіка соціальної взаємодії та спосіб життя насправді вимагають схвалення цінностей та механіки системи широкою більшістю.

Подібно до цього, останнім прикладом «опудала» тут, є плутанина щодо того, як взагалі повинен відбуватися перехід до нової системи.

Фактично, багато хто просто схиляється відмовитися від пропозицій руху «Zeitgeist» лише на підставах того, що вони просто не розуміють як все це може відбуватися. Такий аргумент, в принципі, схожий на те, як, наприклад, хвора людина шукає ліки від своєї хвороби але не знає як вона їх може отримати коли вони є доступними або що насправді являється цими ліками. Чи зупинить її пошуки брак знання того, як і де їх знайти? Ні, не зупинить якщо ця людина хоче бути здоровою. Беручи до уваги жахливий стан речей на цій планеті, людство повинно продовжувати пошуки і правильний шлях неминуче з’явиться (74).

В кінці, варто знову наголосити на тому, що битва між логікою та психологією є насправді центральним конфліктом в області соціальних змін. Не існує більш особистого та вразливого контексту ніж спосіб, в який ми організовуємо наше життя в суспільстві і важливою метою руху «Zeitgeist», в багатьох аспектах, є віднайти техніки, які можуть просвітити громадськість про заслуги цього логічного ходу думок, долаючи багаж застарілих психологічних зручностей, які не служать прогресивним, життєдайним ціннісним ролям в сучасному світі.

71 Джерело: “Have you noticed...”, Vital Speeches of the Day, Robert Krikorian, 1985, p.301

72 Джерело: Giving and Volunteering in the United States: Findings from a National Survey, Hodgkinson & Weitzman, 1992, p.2

73 Джерело: Drive: The Surprising Truth About What Motivates Us, Daniel Pink, Riverhead, 2011

74 Більше про тему переходу буде йтися в частині IV.

-СТАН ОБ’ЄДНАННЯ ЛЮДСТВА-

«Моя країна це весь світ, а моя релігія це творити добро (75)»

- Томас Пейн

Критичним висновком, який присутній в логіці що визначає мету руху «Zeitgeist» є те, що людському суспільству потрібно об’єднати свою економічної діяльність та працювати над своїм упорядкуванням з природною динамікою фізичного світу у якості єдиного виду, що поділяє один ареол помешкання, якщо ми збираємося вирішити наявні проблеми, посилити свою безпеку, підвищити ефективність та подальше процвітання. Світовий економічний поділ який ми бачимо сьогодні є не лише явним джерелом конфліктів, дестабілізації та експлуатації, а й сама манера управління та взаємодії є також грубо неефективною в чистому економічному сенсі, що суворо лімітує наш соціальний потенціал (76).

В той час як національні держави, що базуються на конкурентній структурі легко виправдати як природний результат нашої культурної еволюції враховуючи дефіцит ресурсів властивий історії та довгу історію ведення воєн взагалі, природним було б також вважати, що людське суспільство могло б дуже легко досягти успіху у відході від цих моделей управління, якби ми усвідомлювали, що це дійсно вигідно для нас як для всієї групи.

Як буде обговорюватися тут, шкода та неефективності поточної моделі є просто неприйнятними в порівнянні з можливими перевагами та рішеннями. Можливості створення ефективності та достатку екстрапольовані в межах ідеї руху «Zeitgeist» полягають у встановленні нової соціально-економічної системи, яка ґрунтується зрештою на сконцентрованих зусиллях людства над тим щоб працювати разом та розумно розподіляти ресурси, а не обмежувати та воювати одне з одним як ми це робимо сьогодні.

Крім того, соціальний тиск та ризики, які сьогодні з’являються навколо технологічних воєн, забруднення та дестабілізація навколишнього середовища та інші проблеми не лише виражають глибоку необхідність гравітації до справжньої глобальної організації, вони також показують її раціональну необхідність. Ксенофобна та мафіозна ментальність властива національним державам сьогодні, що часто існує у формі «патріотизму», в загальному є джерелом суворої дестабілізації та негуманності не згадуючи, знову ж таки про суттєву втрату технічної ефективності.

Штучний поділ

Як вже згадувалося у попередніх есе, основним базисом нашого виживання та якості життя на планеті Земля, як індивідів так і всього виду, є наше розуміння законів природи і те, як вони співвідносяться з нашим методом ведення економіки. Ця передумова є простим посиланням на таке розуміння при якому фізичні закони природи розглядаються в контексті економічної ефективності, як на рівні людини так і на рівні природного середовища.

Цілком логічним є те, що будь-який вид який перебуває або який залежить від природного середовища в якому він існує повинен узгоджувати всю свою поведінку з порядком природи, який властивий даному природному середовищу, настільки наскільки це йому дозволяє його розуміння в даний момент. Будь-яка інша орієнтація є просто ірраціональною і може призвести лише до проблем.

75 Джерело: Rights of Man, Thomas Paine, 1791, p.162

76 Прикладом цього можуть бути патріотичні економічні упередження, які часто впливають на дії місцевої індустрії. У фізичній реальності, технічно існує лише одна економіка коли мова йде про роботу з ресурсами планети Земля та законами природи. Ідея «зроблено в Америці», наприклад, генерує негайну технічну неефективність, оскільки виробництво відповідних товарів є глобальної справою на всіх рівнях, включаючи узуфрукт світових знань. Навмисне обмеження праці та використання чи утримання матеріалів лише в межах кордонів певної країни є економічно контрпродуктивним в справжньому сенсі світової «економіки».

При розумінні того, що Земля з усіма ресурсами, які існують у різних її областях є симбіотичною та синергічною «системою» в поєднанні з властивим їй доказовим причинним науковим порядком, що лежить в її основі та який існує, в багатьох аспектах, як логічний «путівник» для впорядкування людського виду задля найбільшої соціальної ефективності, ми бачимо що наш ширший контекст у якості глобального суспільства переступає межі всіх понять традиційного чи культурного поділу, включаючи відсутність відданості країні, корпорації або навіть «політичним» традиціям.

Якщо «економіка» має на меті підвищення ефективності у задоволенні потреб людського населення в той же час працюючи над подальшою стійкістю та процвітанням, тоді наша економічна діяльність повинна брати це до уваги та упорядковуватися з найбільш відповідною «системою», яку ми можемо зрозуміти. Отже, знову ж таки, з цієї точки зору, сутність національних держав полягає в очевидно помилковому, довільному поділі, який увіковічений культурною традицією, а нелогічною, технічною ефективністю.

Цінності

Організації суспільства в широкому розумінні сьогодні базується на багаторівневій конкуренції між людьми. Національні країни конкурують одна з одною за економічні чи фізичні ресурси; корпоративні суб’єкти ринку конкурують за прибуток та долю ринку; а середні працівники конкурують за доходи чи посади, які забезпечують їм зарплату, а відтак по суті за саме персональне виживання. В межах такої конкурентної етики лежать базові психологічні схильності зневажати добробут інших людей та оточуючого середовища. Сама природа конкуренції полягає в тому, щоб мати якісь переваги над іншими задля персональної винагороди, а відтак, немає необхідності казати, що поділ та експлуатація є загальними атрибутами сучасного соціального порядку. Цікавим є те, що фактично вся так звана «корупція», яку ми визначаємо як «злочин» в сьогоднішньому світі, основана на тій самій ментальності, яка, як дехто вважає, приводить у світ «прогрес» завдяки конкурентним інтересам.

Не дивно, насправді, що в таких умовах є все ще доволі поширеними інші різноманітні шкідливі, поверхневі соціальні поділи у вигляді рас, релігій, вірувань, класів чи ксенофобних упереджень. Такий викликаючий розбрат багаж від ранніх, орієнтованих на страх стадій нашої культурної еволюції просто не має робочої бази у фізичній реальності та служить зараз лише для перешкоджання прогресу, безпеці та стійкості.

Як буде описано в пізніших есе, можлива на сьогоднішній день ефективність та методи, які породжують достаток та які можуть усунути всі позбавлення людини, в значній мірі посилити середній стандарт життя, удосконалити здоров’я суспільства та значно посилити екологічну стабільність залишаються незастосованими через старі соціальні традиції, включаючи ідею національних держав, які сьогодні мають місце. Насправді, технічно існує лише одна раса, - людська (77); існує лише одна батьківщина – планета Земля; та існує лише один працездатний спосіб оперативного мислення – науковий.

Витоки та вплив

Давайте швидко оглянемо першоджерела конкурентної та викликаючої розбрат моделі.

Не вдаючись дуже глибоко в деталі, очевидним є те, що еволюція суспільства включала довгу історію конфліктів, дефіциту та дисбалансу. В той час як ведуться дебати

77 В області людської генетики, «Мітохондріальною Євою» називають матрилінійний найбільш недавній загальний предок (ННЗП) сучасної людини. Іншими словами, вона була найбільш недавньою жінкою від якої походять всі сучасні люди по їх материній лінії. Ми всі одна сім’я. Крім того, було виявлено, що всі характеристики расової різниці (риси обличчя, колір шкіри) пов’язані з умовами навколишнього середовища, в якому такі підгрупи людей жили та еволюціонували. Відтак це все штучні відмінності, які служать засобами зовнішньої дискримінації.

щодо природи суспільства впродовж періоду часу, який передував Неолітичній революції (78), планета Земля з того часу стала полем битви, на якому незліченна кількість життів була втрачена заради конкуренції, матеріальної або ідеологічної (79).

Цей загальновизнаний шаблон став в дійсності настільки поширеним, що багато хто сьогодні приписує схильності до конфліктів та домінування до непримиренних, імпульсивних характеристик нашої людської природи роблячи висновок, що людина просто нездатна діяти в соціальній системі, яка не основана на таких конкурентних умовах і що будь-які такі спроби призведуть до вразливості, яка буде експлуатуватися через зловживання владою, виражене явними конкурентними та домінантними рисами (80).

В той час як тема самої людської природи не стоїть у рамках цього есе (81), варто зазначити, що припущення «емпіричного зловживання владою» є в більшій мірі частиною захисту конкурентної та породжуючої розбрат моделі при загальному широкому розгляді історії як базису для його життєздатності. Тим не менше, специфіка умов тих періодів, в поєднанні з відомою гнучкістю людини часто зневажається або ігнорується в таких оцінках (82).

Історичні зразки конфліктів просто не можуть розглядатися в ізольованому вигляді. Необхідно детально посилатися на умови та обставини. Як факт, цілком ймовірно, що правильніше казати, що схильності до конфлікту та домінування, які вочевидь є ймовірною реакцію майже всіх людей в нашій потребі самозбереження та виживання взагалі (83), скоріше провокуються примусом ніж являються джерелом негативної реакції. Коли ми досліджуємо як масова нацистська армія могла морально виправдовувати свої дії в Другій Світовій Війні, ми часто забуваємо про величезну пропагандистську компанію, яка велася тим режимом та працювала задля експлуатації по суті цієї біологічної вразливості (84).

Справжній «егоїзм»

Поняття «егоїзму» вочевидь є властивим людині задля її загального спонукання до виживання. Це є достатньо очевидним та це дуже легко простежити історично по тому, як

78 Інколи також її називають аграрною революцією. Це була перша історично доведена революція в сільському господарстві. Це був широкий перехід багатьох людських культур від мисливського та збиральницького способу життя до землеробства та осілості, які підтримувалися більш значною кількістю населення і які стали основою сучасної соціальної моделі.

79 Лише в 20му столітті, статисти підрахували кількість людських смертей від війни, що складає від 180 до 220 мільйонів людей, не враховуючи того, що дехто кидає виклик таким цифрам наводячи докази збільшення їх кількості у 3 рази в багатьох місцевих випадках: (http://www.sciencedaily.com/releases/2008/06/080619194142.htm)

80 Класичним текстом, який служить основою для таких побоювань була книга Фрідріха фон Гайєка «Шлях до кріпацтва». «Людська природа» мала там досить очевидний підтекст, який доводився в основному історичними тенденціями тоталітаризму, з яким, як вважається, пов’язана командна чи планова економіка.

81 Про це буде більше йтися в есе під назвою «Останній аргумент: людська природа».

82 Дискусії про роль виховання та природних факторів у формуванні людини були створені як фальшива двоїстість у сфері вивчення біологічної та еволюційної психології поведінки. Реальність полягає у постійному взаємозв’язку з посиленням їх значущості, яка в кожному випадку змінюється. Тим не менше, тут має значення дослідження «спектру поведінки» людини, а саме того, наскільки ми є адаптивними та гнучкими.

Джерело: Why Zebras Don't Get Ulcers, Robert Sapolsky, W. H. Freeman, 1998

83 Зазвичай це називають «реакцією «бий або біжи»» (або емоційним шоком), що вперше було описано американським психологом Уолтером Бредфордом Кенноном.

84 "Ну звичайно ж люди не хочуть війни. Чому якийсь бідний фермер, який живе у лайні, хоче ризикувати своїм життям йдучи на війну, якщо найкраще, що він може від неї отримати це повернутися назад цілим у свій колгосп? Ясно, що звичайні люди не хочуть війни ні в Росії, ні в Англії ні в даному випадку в Німеччині. Це зрозуміло. Але, врешті-решт, саме лідери цих країн визначають політику, а втягнути народ у війну завжди було легкою справою незалежно від того чи це демократія, фашистська, парламентська чи комуністична диктатура. Голосуй - не голосуй, а народ завжди може бути втягнутий у торги лідерів. Це просто. Все, що тобі треба зробити це сказати йому, що на нього нападають, звинуватити миротворців у відсутності патріотизму та підставити країну під загрозу. Це працює однаково в будь-якій країні» - Герман Вільгельм Герінг (керівний член Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини; з інтерв’ю з Гілбертом в тюремній камері Герінга під час Нюрнберзького судового процесу у військовому трибуналі, 18 квітня 1946 року).

базова потреба особистого виживання, часто поширена на сім’ю а потім і на «плем’я» (суспільство), затвердило етап для викликаючої розбрат протекціоністської парадигми, в якій ми сьогодні існуємо. З точки зору історії можна очікувати, що велика кількість економічних теорії також буде будуватися на понятті конкуренції та нерівності, як наприклад, в роботах Адама Сміта. Він вважається батьком «вільного ринку», який популяризував припущення, що якби кожен мав мораль піклуватися тільки про себе, то світ прогресував би як спільнота (85). Таке поняття «невидимої руки» людського прогресу, яке поставало лише з одного вузького персонального егоїзму, можливо було напів-працездатною філософією багато років назад, коли простота самого суспільства базувалася на тому, що кожен щось виробляв (86). Тим не менша, природа суспільства дуже змінилася з часом через ріст населення, повністю інші структурні ролі та експоненціальний розвиток технологій. Сьогодні доведено, що ризики пов’язані з таким способом мислення є більш небезпечними ніж корисними, а справжнє значення «егоїзму» приймає більш широкий контекст ніж будь-коли раніше.

Чи не входить у список Ваших власних інтересів захист та турбота про навколишнє середовище, яке підтримує Ваше життя? Чи не входить у список Ваших власних інтересів дбати про суспільство в цілому, забезпечуючи його членів таким чином, щоб наслідки позбавлень, такі як, наприклад «злочини» були зменшені наскільки це можливо задля підвищення Вашої безпеки? Чи не входить у Ваші інтереси обміркувати наслідки імперіалістичних війн, які можуть тільки розпалювати люту шовіністичну ненависть на одній стороні планети, лише для того, щоб мати, скажемо, вибух чемоданної бомби поряд з Вами в ресторані як наслідок відчайдушного мстивого акту відплати? Чи не у Ваших інтересах забезпечити всіх дітей суспільства найкращим вихованням та освітою, щоб Ваше майбутнє та майбутнє Ваших дітей могло проходити у відповідальному, освіченому та значно продуктивнішому світі? Чи не входить у Ваші інтереси забезпечити виробництво, яке буде організованим, оптимізованим і науково точним настільки наскільки це можливо, щоб ми не створювали низькопробні, дешеві технології, які можуть можливо спричинити проблеми в майбутньому при можливій відмові.

Суть в тому, щоб ситуація в сьогоднішньому світі змінилася, а Ваш егоїзм збігався із соціальним інтересом. Конкуренція з іншими, самоорієнтація, «вбивство» інших має лише негативні наслідки в довгостроковому результаті, тому що це заперечує усвідомлення синергічної систем якою ми поєднані. Дешево побудована атомна станція в Японії може не мати особливого значення для народу Америки. Тим не менше, якщо ця станція зазнає масштабної технічної поломки, радіоактивні опади та забруднення можуть досягнути американських будинків. Це доводить що Ви ніколи не будете в безпеці в довгостроковій перспективі доки не буде досягнуто глобальної свідомості.

В решті-решт, лише погляд зі сторони свідомості представника людського виду планети Земля може забезпечити задоволення справжнього особистого егоїзму, а відтак, в багатьох аспектах, також забезпечити нашу соціальну «еволюційну пристосованість» (87).

85 “Ми очікуємо отримати свій обід не від доброзичливості м’ясника, пивовара чи пекаря, а від їх нагороди відповідно до їх корисливості. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму. І ми ніколи не говоримо з ними про наші власні потреби, замість їхніх власних вигод». (Дослідження про природу і причини багатства народів, Адам Сміт, Том 1)

86 Соціолог Торстейн Бунде Веблен, який писав у 1917 році, зробив це гостре спостереження щодо змін у суспільстві і як вони відображають первісні передумова ринкової економіки. «Стандартні теорії економічної науки приймають права власності та угоди у якості самоочевидних передумов та первинних умов аналізу; і їхні теорії зазвичай набувають певної форми, яка б підійшла під умови ремісного виробництва та дрібної торгівлі… ці теорії… здаються в цілому логічними коли ми застосовуємо їх до економічної ситуацію ранніх часів… Проте коли ми намагаємося застосувати ці стандартні теорії до пізнішої ситуації, яка вийшла за межі ремісництва, то вони стають надуманими та не вартими уваги». («Дослідження природи миру і умов його підтримки»). Він також передбачив підйом «інвестиційного класу» оскільки сьогодні такі невиробничі фінансові інститути як банки та фондовий ринок стали набагато більш прибутковими ніж фактичне виробництво справжніх товарів.

87 Еволюційна пристосованість це біологічний термін який в загальному означає «ймовірність того, що рід, який походить від індивіда з його специфічними особливостями не вимре». В цьому контексті ми пов’язуємо соціальну поведінку людини з ідеєю виживання виду.

Сама ідея бажання підтримати «Вашу країну» та ігнорувати або навіть насолоджуватися невдачами інших країн є дестабілізацією системи цінностей.

Війна

Часи практичної війни залишилися далеко позаду. Нові технології, які з’явилися на горизонті дають можливість створювати зброю, яка робить атомну бомбу набагато потужнішою за римську катапульту (88).

Кілька століть назад, війни загалом могли зводитися до міжусобиць лише певних сторін. Сьогодні, під загрозою стоїть весь світ. Сьогодні існує більше 23 000 ядерної зброї, яка може стерти все людське населення з поверхні Землі кілька разів (89).

В багатьох аспектах, в даний час стає під питання сама наша соціальна зрілість. Бійки з палками та каменями у якості зброї можуть перенести багато людських збочень та злісних намірів. Тим не менш, в світі нано-технологічної зброї, велетенська руйнівна сила яких може бути розроблена в маленьких лабораторіях, наш розвинутий егоїзм потрібно стримувати, а військові інститути повинні бути систематично закриті. Для того, щоб це зробити, нації повинні технічно об’єднуватися та ділитися своїми ресурсами та ідеями, а не утримувати їх заради конкурентного само-поліпшення, що вважається нормою сьогодні. Такі інститути як Організація Об'єднаних Націй стали в цьому плані повністю непрацездатними, тому що вони по суті стають інструментом будівництва імперій завдяки поділу країн та домінуванню орієнтації соціально-економічної системи на права власності, грошовий прибуток та конкуренцію, які закладені в її природі.

Не достатньо буде просто зібрати міжнародних лідерів за столом переговорів для обговорення своїх проблем. Сама структура потребує змін задля підтримки іншого типу взаємодії між цими регіональними «групами», в яких усувається вічна «загроза» властива національним державам.

В решіт решт, немає ніякого емпіричного володіння ресурсами чи ідеями. Так само як всі ідеї послідовно розвиваються в культурі через груповий розум, так і ресурси планети є однаково скороминучими в своїй функції, тож їх можливе застосування повинно визначатися науковим чином. Планета Земля це єдина система, разом з законами природи, які нею керують. Або людське суспільство визнає це і починає діяти й організовуватися відповідно цій природній логіці, або ми страждаємо в довгостроковій перспективі.

88 Посилання: Applications for Warfare

(http://crnano.typepad.com/crnblog/2005/05/applications_fo.html)

89 Джерело: Nuclear Weapons: 20 Facts They Don't Want You to Think About, Jim McCluskey, 2011 (http://www.wagingpeace.org/articles/db_article.php?article_id=253)

-ОСТАННІЙ АРГУМЕНТ: ПРИРОДА ЛЮДИНИ-

«Людина з народження через спадковість отримує біологічну будову, яку варто розглядати як фіксовану та незмінну, включаючи природні спонукання характерні для людського виду. На додаток, впродовж свого життя, вона набуває культурну будову, яку вона переймає у суспільства через комунікації та через багато інших видів впливу. Саме ця культурна будова, яка з плином часу підлягає змінам, визначає у великій мірі стосунки між індивідом та суспільством (90)»

- Альберт Ейнштейн