Управління ризиком лізингових операцій

Ризик в лізингу слід розглядати як рівень фінансової безпеки при прове­денні лізингової операції.

Ризикувати в лізингу, значить, зважуватись брати в оренду певне майно не маючи гарантії стосовно успішності проведення лізингової операції.

Ризик лізингових операцій викликають шість найбільш поширених типів лізин­гової активності:

- лізинг малих активів, який фінансується самостійно лізингодавцем і запорукою зниження ризику є точна оцінка лізингових послуг;

- роздрібний лізинг, який враховуючи фінансовий стан лізингоотримувача визна­чає, що величина ризику коливається в межах діапазону вартостей його се­редніх активів;

- лізинг на допомогу продажу надається кредитоспроможним покупцям і ризик розподіляється між сторонами за узгодженням;

- лізинг великих активів стосується декількох лізингодавців і багатьох інших суб'єктів лізингових відносин, тому ризик розподіляється між ними;

- лізинг на прокат легкових автомобілів характеризується значною кількістю послуг технічного і фінансового характеру, тому монополізується великими компаніями, які беруть на себе всі ризики проведення тих операцій;

- оперативний лізинг за участю виробників обладнання, посередників проведе­ння лізингової операції і лізингоотримувачів, які виступають гарантом ризику і можуть отримати вторинний прибуток за рахунок використання морально старіючого обладнання та повернення його на ринок лізингових послуг.

Ризики лізингових операцій класифікуються за наступними видами: "суто" лізингові, фінансові, політичні та юридичні. "Суто" лізингові пов'язані з рухом об'єкта угоди або зміною його технічних і вартісних характеристик впродовж терміну дії контракту: маркетингового, цінового, прискореного морального старіння об'єкта угоди, а також зруйнування або непридатності для подальшої експлуатації.

Фінансові ризики пов'язані з можливістю несприятливого руху фінансових ресурсів для лізингодавця:незбалансованої ліквідності, невиплати (точно у термін) лізингових платежів, зміни валют при операціях міжнародного лізингу або відсот­кових внесків.

Політичні та юридичні ризики – це імовірність витрат лізингодавця, що вик­ликані політичними подіями або несприятливими змінами у законодавстві.

Існує три способи зниження ризику:

- розподіл ризику між учасниками лізингової операції;

- страхування;

- резервування коштів на покриття не передбачуваних витрат.

Розподіл ризиків за лізинговими операціями забезпечують організаційні, пра­вові та економічні напрямки.

Організаційний напрямок реалізується через участь у лізинговій операції 6-8 учасників. Вони виступають гарантами на підставі паювання між діючими господар­ськими структурами.

Правовий напрямок передбачає створення спеціалізованої лізингової компанії для реалізації окремої лізингової операції, яка за вартістю дорівнює величині та кількості обладнання, що лізингується за окремим проектом.

Економічний напрямок реалізується за участю державних і громадських фондів сприяння бізнесу, які виступають гарантами лізингових операцій.

Страхування лізингового майна майже завжди здійснюється за рахунок коштів лізингоотримувача, що пов'язане з тим, що лізингоотримувач частіше страхується від нещасних випадків, пожеж, крадіжок.

Управління ризиком здійснюється шляхом:

- попередження виникнення ризику;

- приймання ризику;

- знижують ступіня ризику.

Методи зниження ризику розподіляються на зовнішні та внутрішні. Зовніш­ні спрямовані на аналіз ситуацій виникнення ризику при проведенні лізингової операції, а внутрішній – на прогнозування, оцінку і контроль погашення заборго­ваності.

На ступінь та розмір ризику впливають через фінансовий механізм лізингу: ризик-менеджмент.

Ризик-менеджмент є системою управління, що складається з двох підсистем:

- об´єкти управління;

- суб’єкти управління.

Об’єктом управління в лізингових операціях є ризикове кредитування угод і економічні відносини між господарчими суб’єктами. До таких економічних відносин належать зв’язки між лізингоотримувачем і страховою компанією, між лізингодав­цем і кредитором, між лізингоотримувачем і споживачами його продукції чи послуг, між лізингодавцем і лізингоотримувачем, між лізингодавцем, лізингоотримувачем і виробником лізингового обладнання і т.ін.

Лізингові компанії розробляють критерії оцінки ризику.

Важливим критерієм оцінки є ступінь залученої до угоди готівки, необхідно також визначити обсяг лізингових платежів, які урівноважують ризики.

В умовах української економіки оцінка лізингових проектів має особливий характер пов’язаний із протиріччям між законодавчим регулювання строку лізингу і попитом та пропозицією на цей вид послуг. Ця обставина викликає необхідність розробки змішаних варіантів розрахунків для реалізації інвестиційних завдань клієнтів лізингових компаній.

Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 7

1. У чому полягає сутність лізингової діяльності?

2. Які функції виконує лізинг?

3. Охарактеризуйте суб’єкти лізингової діяльності.

4. Які ви знаєте об’єкти лізингової діяльності?

5. Розкрийте переваги лізингу для лізингодавця.

6. Дайте характеристику лізингової угоди в типу та рівня окупності майна.

7. Дайте характеристику лізингової угоди, в залежності від складу учасників.

8. Дайте характеристику лізингової угоди, в залежності від обсягу майна та сектору ринку, де здійснюються лізингові операції.

9. Дайте характеристику лізингової угоди, в залежності від способу фінан­сування та цільового призначення.

10. Назвіть переваги лізингу для лізингоотримувача (орендаря).

11. Які лізингові операції найбільш ризиковані?

12. Як можна згрунтувати ризики лізингових операцій?

13. Що ви знаєте про способи зниження ризику в лізингових операціях?

14. Як здійснюється управління ризиком?