Принцип безперервності, трену­вального процесу, системності змін навантаження і відпочинку.

Основний зміст цього принципу по­лягає в тому, що збільшення показників кожної рухової здібності можливе лише за умови постійного тренування.

Принцип поступового збільшення тренувальних навантажень та адап­таційного збалансування їх динаміки виражається в необхідності постійного збільшення величин тренувальних зав­дань. Проте таке збільшення повинно враховувати фізіологічні закономірності роботи організму.

Принцип циклічності полягає у по­вторенні найрізноманітніших компо­нентів фізичного виховання. Наприклад, з певним інтервалом повторюють уро­ки фізичної культури (двічі-тричі на тиж­день), кожного нового навчального року повторюються завдання (засвоєння та вдосконалення техніки стрибка в довжи­ну з розбігу, вдосконалення основних рухових здібностей тощо). Різниця між елементами, що повторюються полягає у їх змісті.

Наприклад, як у дев'ятому, так і у де­сятому класах планується навантажен­ня на витривалість (тобто повторюють­ся у навчальних планах цих класів). Про­те величини навантажень будуть в де­сятикласників більшими, ніж в заняттях учнів дев'ятих класів. Перелік подібних прикладів можна було б продовжувати дуже довго.

Принцип вікової адекватності (від­повідності) є найбільш важливим у прак­тичній діяльності вчителя фізичної куль­тури. Він зобов'язує будувати навчаль­но-виховний процес відповідно до віко­вих особливостей школярів.

1. Особливості організації процесу фізичного виховання студентів.

Організація та проведення практичних занять вимагає розподілу студентів за навчальними академічними відділеннями – основне, спеціальне і спортивне.

Розподіл проводиться на підставі результатів медичного обстеження на початку

навчального року з урахуванням статі, фізичного розвитку, фізичної та спортивної підготовленості.

В основне навчальне відділення зараховуються студенти, віднесені до основної і підготовчої медичних груп, які розподіляються в навчальні групи загальної фізичної підготовки (ЗФП) та професійно - прикладної фізичної підготовки (ППФП).

Навчальний процес з ФВ у групах ЗФП спрямований на (завдання):

- всебічний ФР студентів, ЗФП;

- набуття необхідних професійно - прикладних навичок.

- формування інтересу до занять з ФВ.

Завдання ППФП доцільно розглядати у двох напрямках:

· покращення якості виконання виробничих операцій;

· забезпечення високої працездатності.

Перший напрямок передбачає вирішення таких завдань:

1. Розвивати конкретні, професійно необхідні здібності та рухові якості.

2. Підвищувати функціональні можливості, що проявляються у процесі

виробничої діяльності.

3. Підвищувати стійкість організму до чинників виробничої діяльності, що

негативно впливають на організм.

4.Розширити арсенал рухових дій, схожих за структурою руху до виробничих

операцій.

5.Виховувати вольові якості, що проявляються у процесі виробничої

діяльності.

Другий напрямок передбачає вирішення таких завдань:

1.Сформувати знання про закономірності зміни працездатності людини в

умовах конкретної виробничої діяльності.

2.Сформувати вміння застосовувати фізичні вправи для підвищення працездатності у процесі виробничої діяльності.

3.Сформувати вміння застосовувати фізичні вправи для підвищення працездатності після виробничої діяльноcті.

У спортивне навчальне відділення зараховуються студенти основної медичної групи, які мають хороший фізичний розвиток та фізичну підготовленість і бажають поглиблено займатися одним (або декількома) з видів спорту, з яких проводяться навчально-тренувальні заняття в даному вищому навчальному закладі. Кількість і профіль навчальних груп визначається кафедрою фізичного виховання з урахуванням матеріальних і штатних можливостей.

Студентам основного та спортивного відділень представляється право вільного вибору виду спорту і навчальної групи з урахуванням їх інтересів.

Студенти спортивного відділення, що підвищують свою майстерність за межами вищого навчального закладу, можуть бути звільнені від практичних занять з фізичного виховання при умові виконання залікових вимог у встановлені кафедрою строки. Із одного навчального відділення (групи) в інше студенти можуть бути переведені після закінчення навчального року або семестру. Перевід студентів у спеціальне навчальне відділення у зв’язку із хворобою може проводитись у будь який час навчального року. Підготовлені студенти всіх навчальних відділень із дозволу кафедри фізичного виховання можуть засвоювати програму фізичного виховання за індивідуальним графіком із використанням навчальних і позанавчальних форм занять, у тому числі, на комерційній основі. У цьому випадку студент зобов’язаний представити на початку навчального року або семестру індивідуальний графік і програму своїх занять, узгодити їх із куратором навчальної групи, до якої він зарахований і у встановлені терміни виконати всі

залікові вимоги навчальної програми.

Навчальний процес з ФВ у спортивному відділенні спрямований на (завдання):

- підвищення спортивної майстерності студентів в обраному виді спорту;

- набуття необхідних професійно

- прикладних навичок.

Зміст занять будується відповідно до закономірностей спортивного тренування. Підготовчі періоди співпадають з навчальними семестрами, змагальні - зимовими і літніми канікулами.

1. Особливості організації та проведення позанавчальної роботи з фізичного виховання студентів.

Завдання позанавчальної роботи з фізичного виховання студентів.

1. Забезпечити активний відпочинок студентів.

2. Формувати вміння самостійно використовувати доступні засоби ФВ у повсякденному житті з метою оздоровлення, фізичного вдосконалення, корисного та культурного проведення дозвілля.

3. Залучити до систематичних занять фізичними вправами якомога більшу кількість студентів з метою формування у них звички і потреби виконувати фізичні вправи.

4. Пропагувати здоровий спосіб життя.

5. Сприяти вибору студентами спортивної спеціалізації та досягнення в обраному виді спорту результатів на рівні нормативних вимог спортивної кваліфікації.

6. Підготувати громадський фізкультурний актив навчального закладу.

Форми фізичного виховання у ВНЗ поділяються на навчальні (академічні і факультативні заняття) і позанавчальні. До позанавчальних форм відносять такі:

· в режимі робочого дня

– гімнастика, фк паузи, фк хвилинки, мікропаузи, ввідна гімнастика корегуюча гімнастика тощо,

· самостійні заняття: групові (в секції, групі ЗФП, Здоров’я тощо) та індивідуальні (активний відпочинок, заняття під час сесії, канікул, виконання завдань викладача, домашні завдання).

· масові: спортивні розваги, прогулянки, екскурсії, походи, ФК виступи, спартакіади.

· табори відпочинку.

Різний рівень знань, здоров’я, фізичної та спортивної підготовленості

студентів, багатоплановість їх інтересів передбачають використання на кафедрі

ФВ у позанавчальний час різноманітних форм

занять фізичними вправами,

спортом, туризмом.

Самостійні форми занять для студентів ВНЗ в позанавчальний час є: групові (в секції, групі ЗФП, Здоров’я тощо) та індивідуальні (активний відпочинок, заняття під час сесії, канікул, виконання завдань викладача, домашні завдання).

Спортивні відділення (секції) створюються за видами спорту, які мають найбільше прикладне значення для успішного оволодіння професією, а також з тих видів, для яких є належні умови. Заняття проводиться 2-3 рази на тиждень (90-120хв).

До спортивних секцій (спортивних відділень) розподіляють студентів, які виявили бажання вдосконалювати спортивну майстерність в одному з виді спорту, що культивуються в навчальному закладі. Тут займаються студенти, які за даними тестування мають високі по казники фізичної підготовленості та. виконали вимоги спортивної класифікації (або мають певну перспективу).

Групи з ЗФП організовуються для студентів які ще не підготовлені до занять в спортивних секціях і є своєрідною перехідною формою від занять із загальнопідготовчим спрямуванням до спеціалізованих занять спортом. Вони створюються для студентів. які бажають покращити фізичну підготовленість з метою успішного оволодіння матеріалом навчальної програми, а також тих, які хотіли б удосконалюватись в якому-небудь виді спорту, але ще не обрали спеціалізацію. Такі групи комплектуються переважно за статевими або віковими ознаками. Заняття проводиться 2-3 рази на тиждень (80-90 хвилин у ВНЗ)

Основні завдання роботи секцій:

- залучити до систематичної роботи над підвищенням своєї загальної фізичної підготовленості та сприяти вибору спортивної спеціалізації;

- покращити фізичну підготовленість і на її основі сприяти загальному фізичному розвитку та успішному виконанню вимог навчальної програми. В умовах ВНЗ спортивні змагання і спортивно -масові заходи є засобом залучення студентів до занять, підвищення їх фізичної і функціональної підготовленості.

1. Організація фізичного виховання студентів у оздоровчо-спортивних таборах в канікулярний період.

Види таборів бувають наступні:

1) оздоровчі табори;

2) оздоровчо-спортивні табори;

3) спортивні табори;

4) табори відпочинку та праці;

5) туристичні табори;

6) військові табори.

В свою чергу ці табори підрозділяються на дві групи (в залежності від сезону - літні, зимові).

Загальні задачі ФВ студентської молоді в таборах відпочинку наступні:

1. зміцнення здоров’я відпочиваючих засобами ФК і спорту з врахуванням природних кліматичних умов і на цій основі підвищення рівня всебічної фізичної підготовки та загальної працездатності організму;

2. залучення до регулярних занять ФК і спортом відпочиваючих студентів;

3. підготовка громадських інструкторів та суддів по спорту;

4. ознайомлення із санітарно-гігієнічними вимогами користування природними засобами загартування;

5. прищеплення навичок дотримання розумного та раціонального режиму відпочинку;

6. виховання навичок самоуправління та організації активного відпочинку;

7. виховання студентської молоді в дусі патріотизму, високої моралі, колективізму.

Задачі можуть конкретизуватись в залежності від типу табору. В таборах можуть застосовувати наступні форми учбово-спортвної та масової-оздоровчої роботи:

* щоденна ранково-гігієнічна гімнастика;

* інструктивно-методичні та контрольно-залікові заняття;

* навчально-тренувальні заняття;

* загартування повітрям, сонцем, водою;

* товариські спортивні зустрічі;

* туристичні походи;

* змагання з різних видів спорту (у масштабі табору).

Методика організації занять з фізичного виховання в таборах наступна:

- групу комплектують з врахуванням рівня фізичної підготовленості та статі;

- ранковій гігієнічній гімнастиці відводиться до 30 хвилин;

- з’ясовується, хто з відпочиваючих на вміє плавати;

- під час проведення учбово-тренувальних зборів (збірна команда) - заняття являються продовженням тренувального процесу в навчальному році;

- час для занять фізичними вправами повинен коливатись від 4 до 5 годин на день.

1. Завдання ППФП студентів.

ППФП - спеціалізований вид ФВ, спрямований на формування і підтримання необхідного рівня фізичної підготовленості стосовно до вимог певної (конкретної) професії.

Реалізація процесу ППФП у ВНЗ освіти покликана сприяти успішному професійному ставленню і розвитку особистості. Соціальне значення ППФП у сучасних умовах визначається перш за все громадською потребою у збереженні та зміцненні здоров’я майбутніх спеціалістів, здатності до підвищення ефективності праці у продовженні творчого довголіття та скороченні втрат робочого часу через хвороби.

Основними факторами, які визначають загальну спрямованість, задачі та зміст ППФП, являються:

1) характер, об’єм поступаючої інформації та умови її сприйняття у процесі праці;

2) характер основних робочих рухів (дій);

3) особливі зовнішні умови професійної діяльності (Б.І.Загорський, 1985);

Саме наведені фактори і обумовлюють задачі ППФП студентської молоді у ВНЗ освіти України. ППФП покликана вирішувати наступні задачі:

1) озброїти студентів прикладними знаннями про професію, фізичні якості, необхідними для успішного виконання трудових операцій, для високоефективної праці;

2) сформувати у студентів рухові вміння і навички, які будуть сприяти ефективній праці майбутніх спеціалістів;

3) виховувати у студентів фізичні і психічні якості, необхідні для майбутньої трудової діяльності;

4) сприяти кращому засвоєнню трудових операцій, прискореному навчанню професій;

5) навчити використовувати засоби активного відпочинку для боротьби із виробничою втомою, для швидкого та повного відновлення сил;

6) підвищувати функціональну стійкість та здатність пристосування до несприятливих впливів умов праці (вібрація, шум, т.ін.)

1. Засоби ППФП студентів.

В якості засобів ППФП застосовують головним чином фізичні вправи, які відображають особливості майбутньої трудової діяльності, а також фактори зовнішнього середовища. В залежності від методичної організації, від об’єму, інтенсивності виконання та інших умов одні й ті самі вправи можуть давати різний тренувальний ефект. Виходячи з цього засоби ППФП систематизують у групи за їх переважним значенням для розв’язання конкретних педагогічних задач.

Для розвитку професійно важливих фізичних якостей застосовують вправи на бистроту, силу, загальну швидкісну і силову витривалості, координацію рухів та ін. Це головним чином вправи із основної гімнастики, видів легкої атлетики, спортивних ігор, важкої атлетики та ін. За їх допомогою можна зміцнити м’язи, на які припадає найбільше фізичне навантаження, додатково розвивати фізичні якості, які необхідні для тієї чи іншої професії.

Для формування і вдосконалення допоміжно-прикладних навичок застосовують так звані природні дії (стрибки, метання, лазіння, плавання), вправи із прикладного туризму та ін.

Підвищити стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища можна, застосовуючи вправи, які не тільки вдосконалюють яку-небудь якість, але й одночасно дають неспецифічний тренувальний ефект. Наприклад, стійкість до перегрівання можна підвищити за допомогою вправ, які супроводжуються значним теплоутворенням: тривалим бігом, інтенсивним пересуванням на лижах, ковзанах, спортивними іграми, боксу та ін.

З метою вдосконалення психічних якостей - вольових, уваги, сприйняття простору, часу м’язових зусиль та ін. - великого значення набувають фізичні вправи та заняття певними видами спорту. Слід зазначити, що вплив останніх на розвиток психічних якостей неоднаковий. Специфіка кожного конкретного виду спорту визначає активність відповідних психічних функцій та ступінь їх прояву. Наприклад, бокс, спортивні ігри виробляють точність часу реакції на руховий об’єкт, бистроту рухової реакції; гімнастика у більшій мірі розвиває точність м’язових зусиль при діях руками і таке інше.

Вдосконаленню вольових якостей сприяють заняття всіма видами єдиноборств, спортивними іграми, стрибками у воду, гімнастичними вправами, які містять елемент небезпеки та ризику та інше.

Таблиця 2.

Орієнтовний зміст ППФП для деяких ВНЗ з урахуванням особливостей профілю майбутньої спеціальності студента.

Таким чином, усі засоби ППФП можна об’єднати у наступні групи:

· прикладні фізичні вправи і окремі елементи із різних видів спорту;

· цілісне застосування прикладних видів спорту;

· оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори;

· допоміжні засоби (тренажери, прилади, наочні посібники), які моделюють окремі умови і характер майбутньої професійної праці студента.

Слід пам’ятати, що до змісту ППФП студентів також входить вивчення теоретичного матеріалу з наступних питань: ступінь і задачі ППФП; особливості та вимоги професій до психічних і фізичних якостей та до рухових навичок; характеристика прикладних вправ і видів спорту, які використовуються для даного виду підготовки; організація ППФП; навчальні нормативи. Окрім того, необхідною умовою реалізації ППФП є єдність її із загальною фізичною підготовкою, оскільки вона є передумовою для спеціалізованого педагогічного процесу. Разом із тим загальну фізичну підготовку слід здійснювати і паралельно зі спеціалізацією. У цьому випадку окремі професійно важливі якості розвиваються ефективніше.

Таким чином, обидва види фізичної підготовки повинні складати дієву систему заходів по ФВ з певним професійним спрямуванням.

1. Форми організації ППФП студентів.

У системі ВНЗ освіти мають місце декілька форм організації ППФП до яких можна віднести наступні:

- спеціально організовані навчальні заняття (обов’язкові і факультативні);

- самостійні і самодіяльні заняття;

- масові оздоровчо - фізкультурно-спортивні заходи, які можуть вибірково застосовуватись у вузах і на факультетах різного профілю.

ППФП студентів на навчальних заняттях проводиться у формі теоретичних і практичних занять. Мета теоретичних занять - озброїти майбутніх спеціалістів необхідними прикладними знаннями, які забезпечують свідоме і методично правильне використання засобів фізичної культури і спорту для підготовки до майбутньої професійної діяльності. При проведенні теоретичних занять навчальний матеріал повинен бути розрахований не тільки на особисту підготовку студента, але і на підготовку його як майбутнього керівника виробництва, від якого у значній мірі будуть залежати масштаби використання засобів ФКіС у режимі праці і відпочинку його співпрацівників.

У різних ВНЗ України наряду з обов’язковими теоретичними заняттями, передбаченими навчальною програмою з ФВ передбачаються додаткові теоретичні розділи ППФП, які розкривають найбільш актуальні її сторони для даних навчальних закладів. Так в медичних вузах читаються лекції на теми, які висвітлюють питання лікарського контролю і лікувальної ФК, профілактики спортивного травматизму, спасіння потопаючих і надання їм першої медичної допомоги, спортивного масажу і таке інше.

Теоретичний матеріал з ППФП не завжди може бути викладений у межах обмежених годин, які відводяться для цих цілей програмою з ПВ. У таких випадках використовуються і короткі тематичні бесіди під час практичних занять з ППФП. Зокрема, питання пов’язані із технікою безпеки, доцільно пояснювати під час практичних занять.

Всі основні задачі ППФП розв’язуються на практичних навчальних заняттях з ПВ, де забезпечується виховання прикладних фізичних і спеціальних якостей, вмінь і навичок.

Зміст практичних занять у спеціальному навчальному відділені повинен бути скоректований у відповідності до можливостей кожного студента у залежності від характеру відхилень у стані його здоров’я. Під час проведення подібних занять у навчальних відділеннях спортивного вдосконалення повинні бути максимально використані можливості кожного виду спорту для виховання прикладних фізичних і спеціальних якостей, створені передумови для успішного формування прикладних вмінь і навичок.

Самостійні і самодіяльні заняття з ППФП - необхідний елемент засвоєння обширного прикладного матеріалу. У ВНЗ практикується самостійне виконання студентами завдань викладачів кафедри ФВ. Виконання подібних завдань контролюється викладачами, у окремих випадках вони включаються до залікових вимог по семестрам. До них, наприклад, відносяться самостійне складання, обґрунтування і проведення з навчальною групою комплексів гігієнічної та виробничої гімнастики, здобуття прикладних знань і вмінь організаторської, інструкторської та суддівської роботи з ФКіС та ін.

ППФП на самодіяльних заняттях студентів у позанавчальний час має декілька форм і заняття прикладними видами спорту або їх елементами під керівництвом викладачів-тренерів і громадських інструкторів у секціях спортивного клубу, ДТСААФ, в оздоровчо-спортивному таборі, самостійно у режимі робочого дня і у вільний час на учбових і виробничих практиках, у канікулярний час.

Однієї із форм ППФП є масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи. Важливу роль має насичення програми цих заходів прикладними видами спорту або їх елементами. Наприклад, для майбутніх спеціалістів, які готуються для роботи у польових умовах та в експедиціях (геологи, географи і т.ін.), на літній навчальній практиці проводяться Спартакіади, до програми яких включаються “геодезичні естафети”. Регулярне проведення подібних спортивних змагань студентським спортивним клубом, кафедрою ФВ і профілюючими кафедрами сприяє підвищенню якості та ефективності ППФП.

Конкретна програма, зміст теоретичних і практичних занять і залікових нормативів, а також вибір форм ППФП розробляються кафедрами ФВ для кожного ВНЗ (факультету) на підставі ретельного вивчення умов і характеру майбутньої трудової діяльності студентів.

Слід зазначити, що проблема нормативних критеріїв ППФП поки що вирішена лише частково і головним чином у першому наближенні, що пояснюється, як значною кількістю існуючих професій, так і їх динамічним обновленням, а також недостатньо масовим розгортанням досліджень у цьому напрямку. Чітке визначення адекватних нормативів ППФП передбачає, перш за все, ретельну проробку професіограм.

1. Методи педагогічного контролю, що використовуються в процесі фізичного виховання студентів ВНЗ 3-4 рівня акредитації.

Методи контролю, що використовуються у фізичному вихованні можна згрупувати в три розділи:

* Загальнопедагогічні методи. Педагогічний контроль дає змогу спостерігати різними сторонами педагогічного процесу, за змінами реакції студента (до, після, під час занять). Поширені у фізичному вихованні методи педагогічного контролю: хронометраж, пульсометрія, візуальні спостереження. Використовується також опитування (анкетування, інтерв’ю, бесіда).

* Медико-біологічні методи (функціональні проби). Вимірюється і оцінюється «вартість» роботи.

* Специфічні для фізичного виховання методи (залік, змагання, тестування рівня фізичної підготовленості і володіння технікою). Вимірюється і оцінюється результат діяльності.