Висновки до розділу 1.4

Особистісними чинниками юнацької тривожності є окремі прояви «Я-концепції» (дисгармонійне самоставлення, занижена самооцінка) та суперечливе ставлення до власного минулого, теперішнього та майбутнього. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються конфліктним сприйняттям різних сторін «Я-концепції», дисонансом між реальною, ідеальною та дзеркальною її складовими. Самооцінка високотривожних старшокласників часто занижена, а високий рівень самоставлення зумовлюється захисними механізмами психіки. Переважає суперечливий погляд на власне майбутнє. Високий рівень особистісної тривожності розглядається як дезадаптивна реакція.

До адаптаційних чинників особистісної тривожності віднесено: переважання екстернального локусу контролю, соціально-психологічну дезадаптованість, що характеризується конфліктним сприйняттям себе та інших, пасивною позицією у міжособистісній взаємодії, залежною поведінкою, ухиленням від вирішення проблем. Старшокласники з високим рівнем особистісної тривожності мають значні ускладнення, пов’язані з процесом адаптації, що проявляються у неприйнятті себе, конфліктних, напружених стосунках з іншими людьми, залежній поведінці, відчутті емоційного дискомфорту, а також ухиленні від вирішення проблемних ситуацій.

Мотиваційними чинниками є: рівень домагань, мотиви афіліації (прагнення до прийняття та страх відторгнення), мотиви вибору професії (внутрішні та зовнішні як індивідуально, так і соціально значущі для старшокласника). Рівень домагань старшокласників з високою особистісною тривожністю характеризується конфліктною взаємодією мотивів, зокрема, при незначній внутрішній мотивації старшокласники розраховують на значущі результати своєї діяльності, демонструючи при цьому незначний рівень мобілізації зусиль та очікуваний рівень результатів. Високотривожні старшокласники відзначаються невисокими змагальними мотивами, низькою оцінкою власного потенціалу та зниженим рівнем ініціативності.