Організація і проведення констатувального експерименту з дослідження психологічних особливостей рівня тривожності підлітків

Базою експериментального дослідження був вибраний 10 клас Ніжинської гімназії №3 (м. Ніжин, Чернігівська обл.) – 20 учнів (14 хлопців та 6 дівчат).

Дослідження проводилось в три етапи:

1. На першому етапі було здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з дослідження понять тривоги і тривожності, її видів, причин і проявів у підлітковому віці.

2. На другому етапі проведено емпіричне дослідження психологічних особливостей та рівня тривожності підлітків.

На цьому етапі було здійснено:

1) підбір діагностичних методик для експериментального дослідження;

2) проведення констатуючого дослідження, обробка, аналіз та інтерпретація його результатів.

3. На третьому етапі експериментального дослідження:

1) теоретично обгрунтована та розроблена корекційно-профілактична програма, спрямована на зниження рівня тривожності учнів 10 класу;

2) апробована корекційно-профілактична програма зі зниження рівня тривожності десятикласників;

3) проведене контрольне тестування учнів експериментального класу;

4) на основі результатів впровадженої корекційно-профілактичної програми визначена динаміка рівнів тривожності старшокласників та визначена її ефективність.

Для емпіричного дослідження були підібрані методики, які дозволяють дослідити психологічні особливості і рівні тривожності у старших підлітків.

1. Анкетування

2. Методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса

3. Методика діагностики тривожності Ч.Д.Спілбергера, Ю.Л.Ханіна

4. Проективні методики „Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний”

5. Методика „Шкала тривожності” розроблена за принципом „Шкали ситуаційної тривоги „Кондаша” (1973)”.

6. Індивідуальні бесіди з реципієнтами.

Методики проводилась фронтально з усім 10 класом Ніжинської гімназії №3. При фронтальній роботі я перевіряв і стежив, як заповнює опитувальник кожен з учнів, слідкував за поведінкою і реакцією кожного.

На першому етапі констатувального експерименту за допомогою анкетування вивчались особливості переживання старшокласниками тривожності та їх суб’єктивне ставлення до цього явища. Аналіз відповідей засвідчив, що у старшому підлітковому віці віці прояви власної тривожності усвідомлюються по-різному, залежно як від рівня її сформованості, так і особливостей самоусвідомлення та самоаналізу. Найбільш значущими чинниками виникнення тривоги старшокласники вважають сімейні проблеми, непорозуміння з близькими (33,3%), стурбованість власним майбутнім (20%), спілкування з друзями (16,7%), а також відсутність підтримки, ігнорування оточення, пошук сенсу життя. Усвідомлення проявів тривоги проявляється у старшому підлітковому віці у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах особистості.

На психологічному рівні тривожність відчувається старшокласниками як напруга, стурбованість, нервовість, переживання у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, амбівалентності, неможливості прийняти рішення тощо. Учні усвідомлюють, що їх поведінка характеризується підвищеною активністю, або, навпаки, пригніченістю, а також психофізіологічними та психосоматичними порушеннями, що є певною мірою об’єктивним показником її високого рівня у старшокласників. Значна кількість старшокласників (26,7%) не усвідомлюють ефективних способів протидії тривожності, дозволяючи їй керувати своїм внутрішнім та зовнішнім станом

Потім я використав методику діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса. Метою даної методики є дослідження рівня і характеру тривожності, пов'язаної з школою у дітей середнього і старшого шкільного віку. Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися письмово. На кожне питання вимагається однозначно відповісти «так» або «ні» (додаток А).

Інструкція: «Учні, зараз Вам буде запропонований опитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе відчуваєте в школі. Прагніть відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, хороших або поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюйтеся. Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь «+», якщо Ви згодні з ним, або «-», якщо не згодні».

Обробка і інтерпретація результатів. Учням було запропоновано занести всі відповіді на опитувальник в “бланк”. При обробці результатів я виділив питання, відповіді на які не співпадають з ключем тесту (додаток А1). Наприклад, на 58-е питання Руслана Ш. відповіла «Так», тоді як в ключі цьому питанню відповідає «-», тобто відповідь «ні». Відповіді, які не співпадають з ключем - це прояви тривожності.

Розглянемо результати обробки на прикладі одного із бланка відповідей. При обробці відповідей ми підрахували:

1. Загальне число неспівпадань по всьому опитувальнику. Якщо воно більше 50 %, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75 % від загального числа питань тесту – про високу тривожність.

2. Потім відраховується число збігів по кожному з 8 чинників тривожності, що виділяються в тексті (Додаток А2). Рівень тривожності визначається так само, як в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан школяра, що багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (чинників) і їх кількістю.

3. Підраховуємо число неспівпадінь по кожному вимірюванню для кожного з опитуваних, на основі цих даних підраховуємо результати всього класу. Після підрахунків абсолютне значення тривожності по всьому класу > 50 %.

4. Підраховуємо кількість учнів, які мають неспівпадіння по певному чиннику 50 % і 75 % (для всіх чинників).

На основі цих даних можна зробити висновок, що фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих в 53 % учнів, суспільна тривожність в школі в 47 %, страх самовираження – 43 %, страх невідповідності очікуванням оточуючих – 42 %, страх ситуації перевірки знань – 38 %, низька фізіологічна опірність стресу 36 %, переживання суспільного стресу 18 %, труднощі і страхи у відносинах з вчителями – 11 %.

Складаємо для себе повну інформацію про кожного учня (за результатами тесту).

Змістовна характеристика кожного синдрому (чинника).

1. Суспільна тривожність в школі – загальний емоційний стан підлітка, пов'язаний з різними формами його включення в життя школи.

2. Переживання суспільного стресу – емоційний стан підлітка, на фоні якого розвиваються його соціальні контакти (вчителі, сім’я, однолітки).

3. Фрустрація потреби в досягненні визнання оточуючих – несприятливий психічний фон, що не дозволяє підлітку розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату і т.ін.

4. Страх самовираження – негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних з необхідністю саморозкриття, пред'явлення себе іншим, демонстрації власних можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань – негативне відношення і переживання хвилювання в ситуаціях перевірки (особливо – суспільної) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх невідповідності очікуванням оточуючих – орієнтація на значущість інших в оцінці власних результатів, вчинків, і думок, тривога з приводу оцінок, що даються оточуючими, очікування негативних оцінок.

7. Низька фізіологічна опірність стресу – особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовність підлітка до ситуацій стресового характеру, що підвищують можливість неадекватного, деструктивного реагування на тривожний чинник середовища.

8. Труднощі і страхи у відносинах з вчителями – загальний негативний емоційний фон відносин з дорослими в школі, що знижує успішність навчання підлітка.

Більшість із відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити або особистісну, або стан тривожності, або більш специфічні реакції. Єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісну властивість, і як стан є методика, запропонована Ч. Д. Спілбергером. У нас в країні отримав широке поширення російськомовний варіант STAI, який відомий як шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера – Ханіна (1976, 1978). Ю. Л.Ханін адаптував, модифікував і стандартизував методику, а також отримав орієнтовні нормативи порівневої виразності тривожності.

Цей тест є надійним і інформативним способом самооцінки рівня тривоги в даний момент (реактивна тривожність як стан) і особистісної тривожності (як стійка характеристика людини). Тест можна використовувати для саморегуляції з метою керівництва і психокорекційної діяльності.

Згідно концепції Спілбергера, слід розрізняти тривогу як стан і тривожність як властивість особистості. Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, оскільки вона багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для неї істотним компонентом самоконтролю і самовиховання.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий «діапазон» ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особистісна тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Надмірна тривожність свідчить про порушення в особистісному розвитку. Причини формування цього явища знаходяться як у генетичних факторах розвитку психіки, так і соціальних. Тривожність як психічна властивість має яскраво виражену вікову специфіку.

Старшокласники з низьким рівнем особистісної тривожності відрізняються достатнім самоконтролем, самодисципліною, адекватними вимогами до себе. У стосунках з іншими ініціативні, вільно відстоюють власну життєву позицію, рішучі у діях і вчинках, налаштовані на успіх. Позитивно сприймають зміни у житті. З іншого боку, низький рівень особистісної тривожності може свідчити про наявність так званої „прихованої тривожності” або „неадекватного спокою” (Г. Прихожан). Проте, наше дослідження показало, що учні з низьким рівнем тривожності відрізняються ризикованою поведінкою, сприяючись на те твердження, що вони “нічого не бояться”. Така ризикованість може призвести до негативних наслідків від самого неусвідомлення ризику. Я також зафіксував у таких учнів “зверхність” і погорду у стосунках з однокласниками.

Середній рівень особистісної тривожності старшокласників проявляється у переживаннях напруги, настороженості, часткового дискомфорту залежно від особистісного сприйняття та оцінки. Учні адекватно оцінюють себе та свої можливості. У стосунках з іншими можливі конфліктні ситуації, проте провідною є стратегія взаємодії або пошук компромісу. Такий рівень не несе в собі ознак загрози, має адаптивне значення.

Учні з високою особистісною тривожністю характеризуються переживаннями емоційного дискомфорту, незадоволеності собою та своїм життям, почуттями невпевненості, сором’язливості, скутості у стосунках, їм важко усвідомлювати свої справжні емоційні стани. У поведінці орієнтовані на думку оточення, відчувають страх перед критикою та негативною оцінкою зовні.

Особистісна тривожність старшокласників значною мірою зумовлюється, за моїм припущенням, трьома групами психологічних чинників (особистісні, адаптаційні та мотиваційні).

В якості провідних особистісних чинників особистісної тривожності вивчались: окремі прояви Я-концепції, і, перш за все, самоставлення; самооцінка; ставлення до власного майбутнього. Встановлено, що процес відкриття власного „Я” характеризується певними протиріччями, які проявляються у ставленні до себе та оточуючих. Учні старшого підліткового віку з високим рівнем особистісної тривожності відрізняються конфліктним сприйняттям різних сторін Я-концепції, зокрема, чим вищим є рівень особистісної тривожності, тим негативніше сприймається власна зовнішність та фізична привабливість, а спілкування не дає повною мірою розкрити свій внутрішній світ, тривожна людина відчуває себе нещасливою та незадоволеною життям, невпевнена у собі.

Виявлено, що 42,7% реципієнтів з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються низькою самооцінкою (напротивагу 8,3% із середнім рівнем особистісної тривожності). Низька самооцінка спричинює надмірну залежність від інших, несамостійність і навіть підлещування, з’являється боязкість, замкнутість, перекручене сприйняття оточуючих.

Аналіз малюнків старшокласників за допомогою проективної методики „Я-реальний, Я-очима інших, Я-ідеальний” дозволив зафіксувати елементи внутрішньої напруженості, протиріч у взаємодії з оточуючим світом, відчуття нестабільності, незахищеності, емоційної уразливості, агресивні прояви.

Серед адаптаційних чинників особистісної тривожності старшого підліткового віку найбільш значущими є локус контроль та соціально-психологічна дезадаптованість. В процесі констатувального експерименту ми з’ясували, що десятикласники з високим рівнем особистісної тривожності мають значні труднощі, пов’язані з процесом адаптації, що проявляються у неприйнятті себе, внутрішніх ваганнях та протиріччях, конфліктній взаємодії з іншими людьми, залежній поведінці, а також у відчутті емоційного дискомфорту. Майже всі реципієнти з високим рівнем особистісної тривожності характеризуються екстернальним локусом контролю. Особливо яскраво він проявляється в сферах невдач, досягнень та міжособистісних стосунках з іншими людьми.Учні, які вважають себе позбавленими можливості контролювати події, що з ними відбуваються, є більш тривожними та рідко обирають лінію поведінки, яка призводить до позитивних наслідків. Очевидно, що, в цілому, інтернальність сприяє психічній адаптації, екстернальність – погіршує її. Таким чином, високий рівень особистісної тривожності може розглядатися як дезадаптивна реакція.

Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічністю в часі.

Особи, що відносяться до категорії високотривожних схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест показує у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підстави припускати в нього появу стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції та престижу.

Опитувальник Ч. Спілбергера складається з 40 питань-суджень, з котрих 1-20 призначені для оцінки реактивної тривожності (шкала "Як ви себе почуваєте в даний момент?") та 21-40 - для визначення особистісної тривожності (шкала "Як Ви себе почуваєте звичайно?"). На кожне запитання можливі 4 відповіді за ступенем інтенсивності (зовсім ні, мабуть так, вірно, цілком вірно) - для шкали реактивної тривожності, та 4 відповіді за частотою (майже ніколи, іноді, часто, майже завжди) - для шкали особистісної тривожності.

Важливо зазначити, якщо випробуваний відповів менше ніж на 18 питань по кожному з варіантів опитувальника, то обробка результатів не має взагалі сенсу.

Шкала ситуативної тривожності (СТ):

Інструкція. Прочитайте уважно кожне з приведених запитань і закресліть ту цифру справа, в залежності від того як Ви себе почуваєте в даний момент. Над запитанням довго не задумуйтесь, оскільки правильних або неправильних відповідей немає (Додаток Б).

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

Інструкція. Прочитайте уважно кожне з наведених тверджень і закресліть цифру у відповідній графі праворуч залежно від того, як ви почуваєтесь в даний момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, оскільки правильних і неправильних відповідей немає (Додаток Б1).

Одні питання-судження в опитувальнику Ч. Спілбергера сформульовані так, що відповідь (1) означає відсутність чи легку ступінь тривожності. Це в шкалі реактивної тривожності так звані прямі запитання: № 3, 4, 6, 77, 9, 12, 13, 14, 17, 19, а в шкалі особистісної тривожності - № 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40. В інших, так званих зворотних запитаннях відповідь (1) означає високий ступінь тривожності, а відповідь (4) - низьку тривожність: № 1, 2, 5, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20 - в шкалі реактивної тривожності; № 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39 - в шкалі особистісної тривожності.

Обробку даних я проводив у такий спосіб:

1. Окремо складали результати за зворотними та прямими запитаннями.

2. Потім із отриманих сум прямих віднімали суму зворотних запитань.

3. До одержаного числа додавали постійне число 50 для шкали реактивної тривожності та 35 - для шкали особистісної тривожності.

Показник результату за кожною шкалою може знаходитись в діапазоні від 20 до 80 балів. Чим він більший, тим вищий рівень тривожності (реактивної або особистісної). Оцінка рівнів реактивної та особистісної тривожності за результатами показників здійснюється в таких межах: до 30 балів - низький рівень тривожності, від 31-45 балів - середній, більше 45 балів - високий рівень тривожності.

В результаті проведеного дослідження за опитувальником Ч. Спілбергера я отримав наступні дані, які наведені в таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1